Млявий перебіг виборчої кампанії наближається до кінця. Однак весняне загострення політичного процесу розпочнеться після оголошення результатів. За великим рахунком гасла, під якими йдуть до Верховної Ради політичні сили, не мають нічого спільного з тими аргументами, якими вони керуватимуться під час створення коаліції в майбутньому парламенті. Досвідчений виборець має розуміти, що вся політична реклама - друкована, телевізійна, біла й чорна - це лише обгортка цукерки. Нас, політичних оглядачів «ДТ», часто запитують: чому ви так мало пишете про вибори? Саме тому, що описувати дрібні сутички й беззубі укуси означає відриватися від головного - від надання читачу інформації про реальні дії тих, хто відповідає за політичну та економічну ситуацію в країні.
Десять років «ДТ» найдокладнішим чином інформувало своїх читачів про дії владної еліти, очолюваної Леонідом Кучмою, чим давало можливість скласти чітке уявлення про те, які цілі та які методи роботи у владі тих, хто сьогодні є українською опозицією. Точно так само - трохи більше року - ми докладно знайомили наших читачів із роботою, цілями й методами нової влади. Причому йдеться не тільки про політичні матеріали. Конкретні кроки та їхні наслідки впродовж 12 років існування газети описували оглядачі, які ведуть теми економіки, енергетики, медицини, науки, освіти, культури, аграрного сектора та інших. Це давало можливість нашим читачам дістати комплексне уявлення не про слова, а про справи представників тих політичних сил, які сьогодні борються за парламентські мандати й мають шанс подолати тривідсотковий бар’єр.
З огляду на те, що політична верхівка, сформована за останнє десятиріччя, не пережила серйозної ротації, а лише помінялася місцями, своїми частинами, читач «ДТ» зі стажем має чітке уявлення про те, який слід залишили на політичному та економічному тілі країни Медведчук і Баранівський, Кінах і Клюєв, Луценко і Івченко, Бойко і Плачков, Томенко і Катеринчук, Губський і Рудьковський, Ахметов і Порошенко, Єремєєв і Зварич, Мартинюк і Семиноженко. Той, хто хотів знати, той готовий до вибору. І його знання, так само, як і наші, примножили скорботу...
Смакові якості партійних «цукерок» провідних політичних сил України, загорнених в обгортки різноманітних кольорів, насправді відрізняються одне від одного менше, ніж начинки «Рошена» і «Конті». Та, крім приваблюючого дизайну і комерційних і кар’єрних цілей, що гніздяться в надрах партійних душ, і від котрих, на жаль, нікуди не подітися, існує ще один аспект, який ми з вами, роблячи вибір, маємо брати до уваги. Хоч як крути, а кожна влада, хоч в якому складі вона була б сформована, крім піару та реалізації особисто корпоративних планів повинна займатися країною, брати відповідальність, виклики, рішення. Від того, наскільки погляди цих політичних сил шкідливі чи корисні, залежатиме стан організму самої України. Про смаки не сперечаються, але в даному конкретному випадку їх вибирають.
Протягом усієї передвиборної кампанії громадянам так і не надали можливості обговорити і зіставити програми дій політичних сил. На жаль, у суспільстві потреба в цьому тільки зароджується. А до політиків усвідомлення важливості цього моменту лише починає приходити. Більшість як і раніше інфантильно зв’язують свій вибір із тим, подобається чи не подобається лідер. Чим політики і користуються, заганяючи за спину розкручених персональних брендів чималу частину «космічного сміття», про що свідчать виборчі списки, але про що поки не хоче замислюватися більшість виборців.
Проте після конституційних змін саме парламентська більшість стане визначальною з погляду прийняття державних рішень. Безумовно, не весь склад більшості, а її ключові представники стануть формувати центральну виконавчу владу й зберігати вплив на неї впродовж періоду існування коаліції, яка сформувала уряд. Якою буде ця коаліція, сьогодні невідомо. Відомо лише, що кілька груп почали роботу над програмою дій двох різних коаліцій: помаранчевої й помаранчево-синьої. Які ідеї можуть бути закладені в публічно оголошену після виборів програму дій тієї чи іншої коаліції? Багато в чому це визначається поглядами лідерів і команд, що входять до першої рейтингової трійки - «Регіони», «Наша Україна» і БЮТ.
На жаль, лідери всіх трьох політичних сил так і не вшанували електорат дебатами один з одним. Жодному телеканалу не вдалося домовитися з Януковичем, Тимошенко і Єхануровим про це. Адже при всіх виносках і розумінні багатошаровості цілей цих політиків, виборцю, безсумнівно, було б цікаво наживо вислухати аргументи й контраргументи перших осіб списків. По-перше, тому що вони є лідерами громадської думки. По-друге, тому що всі троє мають досвід роботи на посаді прем’єра, а відповідно й особисте уявлення про кроки, які необхідно розпочати для розвитку основних сфер життєдіяльності країни. По-третє, теоретично кожний із трьох має можливість сісти в крісло прем’єр-міністра й одержати розширений конституційною реформою інструментарій для реалізації власного бачення розвитку української економіки.
Правду кажучи, на наш погляд, прізвищами Янукович, Тимошенко і Єхануров список кандидатів на посаду прем’єра не вичерпується. Понад те, дуже велика можливість приходу до керма виконавчої влади людини із зовсім іншим прізвищем, постать якої стане компромісом при створенні майбутньої коаліції. Однак лідери команд репрезентують не тільки власну думку, а багато в чому і світогляд людей, які стоять за ними. Тому їхня думка, попри туманні кар’єрні перспективи, вагома, а зіставлення їхніх поглядів дає можливість виборцю зрозуміти не тільки різницю між політичними силами, які шукають електоральної підтримки, а й визначити точки дотику, що існують між ними. Не підкилимові, а надкилимові точки.
Саме ці міркування спонукали нас до організації заочних дебатів між лідерами політичних сил, що перебувають у першій трійці електоральних уподобань. Перелік однакових запитань ми поставили Юрію Єханурову, Юлії Тимошенко і Віктору Януковичу. У цьому переліку ви не знайдете тем мови й НАТО, УПА і ЧФ, оскільки ми ставили перед собою мету не влаштувати конкуренцію емоційних гасел, а надати читачеві можливість порівнювати конкретні кроки, плани, цілі й підходи. Нам хотілося довідатися, що ці лідери збираються робити з країною у разі перемоги та одержання владних важелів.
Ми вдячні політикам, які знайшли час для того, щоб відповісти на наші запитання. Хтось робив це без відриву від насиченої програми передвиборного туру. Хтось писав їх однією рукою, а другою продовжував керувати державною економікою. А хтось із температурою 38,9°. Хтось активно використовував допомогу радників і консультантів. Хтось не побачив у цьому необхідності.
Після нетривалих міркувань ми вирішили відмовитися від післямови до цього матеріалу. Тому що робити висновки про сумісність і несумісність, про щирість і лукавство, про адекватність чи сумнівність, глибину або поверховість висловлень трьох лідерів ви маєте самі.
«ДТ»: Назвіть три пріоритетні сфери економіки країни, зосередження на розвитку яких могло б зміцнити українську економіку і визначити її місце у світовому поділі праці.
Юрій Єхануров:
- Якщо коротко: енергетичне машинобудування, авіаційна та космічна промисловість, виробництво титану і феросплавів. Я прибічник всебічної експертизи ще кількох сегментів світового ринку. Упевнений, її результати можуть збільшити кількість напрямів прориву з трьох до семи-восьми.
Юлія Тимошенко:
- Мені здається, саме словосполучення «світовий поділ праці», коли лівий кросівок Аdidas роблять у В’єтнамі, а правий - у Домініканській Республіці, є досить рудиментарним для сучасного світу. Країна та її економіка мусять бути повноцінними і самодостатніми. Я, звісно, не пропоную вирощувати маракую в Луганській області, але ми зобов’язані прагнути до економічної незалежності на всіх напрямах. Головний потенціал України для світової спільноти - інтелект. Питоме число українців у загальній кількості найнебезпечніших у світі хакерів, наприклад, дозволяє твердити, що ми володіємо найкращими умами на планеті. У численних занедбаних і забутих державою КБ Дніпропетровська, Запоріжжя та Харкова сидять люди, котрі заткнуть за пояс будь-якого Білла Гейтса. Плюс - сільське господарство. Гітлер під час Другої світової війни вивозив український чорнозем до Німеччини. Те, що влада за останні 15 років зробила з аграрним комплексом України, - злочин. Сільське господарство для України у своєму потенціалі - це те ж саме, що нафта для Саудівської Аравії. Крім того, необхідно терміново приступати до реалізації проекту «Дороги України». Ми повинні використовувати унікальні транзитні можливості країни.
Віктор Янукович:
- Економіка такої країни, як Україна, - складний, багатофункціональний організм. На його розвиток впливає безліч чинників як з урахуванням ситуації на внутрішньому ринку, так і в контексті світової економіки, глобальних змін у цілому. Тому, якщо йдеться про перспективи розвитку вітчизняної економіки, слід говорити про загальну стратегію нашого просування вперед: що ми збираємося будувати, яку модель економічного розвитку розглядаємо як найбільш прийнятну для України. Інакше кажучи, дати відповідь на те запитання, яке чинна влада намагається всіляко обходити через відсутність будь-якого плану дій.
Виділити саме три пріоритетні сфери, загалом, нескладно. Хоча можна і чотири, і п’ять.
Ми виходимо з того, що єдиним шансом України не опинитися в числі безнадійних аутсайдерів на світовій сцені є поетапне створення так званої економіки загального добробуту. Ця фаза розвитку передує економіці постіндустріалізму, заснованій на перевазі високих технологій. Про те, що цей шлях є ефективним, свідчить досвід США та Західної Європи.
Перехід до даного етапу неможливий без проходження проміжного періоду розвитку - пізньоіндустріального. Він передбачає виробництво технічно складної продукції та загальнодоступних споживчих товарів тривалого користування, що створює базу загального (а не вибіркового, як це відбувається сьогодні) добробуту. Пізньоіндустріальна модель немовби пом’якшує контрасти між традиційною індустріальною економікою і суспільством, сформованим у розвинених постіндустріальних країнах.
На цьому перехідному етапі будуть, безумовно, визначені пріоритетні сфери економіки. Ми вважаємо, що головний акцент потрібно зробити на переробну промисловість. Її основу повинні становити високотехнологічні виробництва, які поступово витиснуть низько- і середньотехнологічні. Має бути створена повноцінна інноваційна інфраструктура, передусім, інформаційна. Взагалі головним завданням пізньоіндустріального періоду є випуск технічно складної і наукомісткої продукції. Йдеться не лише про такі галузі економіки, як ракето- і літакобудування, де Україна має величезні можливості. Ми маємо на увазі пріоритетний розвиток будь-яких сучасних виробництв, у тому числі й таких, що випускатимуть товари масового споживання.
Важливо не стільки те, що виробляти - це відрегулює ринок, скільки забезпечити конкурентоспроможність наших товарів. В умовах вступу України до СОТ країна має готуватися до найжорстокішої конкуренції незалежно від того, про який ринок ідеться - внутрішній чи зовнішній. На жаль, нинішнє керівництво, усіляко підганяючи процес вступу країни до Світової організації торгівлі, не робить ніяких кроків із метою допомогти вітчизняному виробнику витримати прийдешню конкуренцію. Природно, зробити це одразу неможливо. Необхідно розробити державну програму науково-технічного переозброєння тих галузей, які зможуть успішно конкурувати в умовах відкритого ринку, і вже сьогодні допомагати їм. Відповідно до аналізу, проведеного Всесвітнім економічним форумом, серед 106 країн Україна перебуває у дев’ятій десятці за індексом конкурентності! Але хіба влада б’є на сполох? Замість цього ми чуємо політичну рекламу, яка запевняє виборця в тому, що все чудово і незабаром світ ойкне від подиву, дізнавшись про наші видатні економічні досягнення.
Гадаю, замість цих переможних реляцій варто було б інформувати суспільство про те, як в умовах глобалізації Українська держава піклується про підвищення конкурентності національної продукції, як вона піклується про розвиток науково-технічного прогресу та ін.
У нашій Стратегії цьому питанню присвячено досить уваги. Документ указує на нашу націленість на надання розвитку фундаментальної і прикладної науки пріоритетного характеру. Саме наука має стати базою для проривних технологічних ідей і як наслідок - створення конкурентних технологій.
Утім, демократія не є синонімом поняття «свобода». За відсутності в країні влади закону надмірно ліберальна демократія не в змозі гарантувати своїм громадянам високий рівень життя. Відомий політолог і журналіст Фарід Закаріа, автор книги «Майбутнє свободи», зазначає, що більшість «бідних» демократичних держав - це країни, де свободи не забезпечені міццю держави.
«ДТ»: Назвіть три першочергові програми, які ви маєте намір реалізовувати в соціальній і гуманітарній сферах.
Юрій Єхануров:
- Здешевлення іпотеки за рахунок упровадження механізмів сек’юритизації й активної державної політики рефінансування іпотечних кредитів. Реформа ЖКГ на основі ліквідації монополії ЖЕКів і залучення приватного капіталу. Ініціювання законодавчого введення погодинної оплати праці.
Юлія Тимошенко:
- Позачергово - відродження української культури та духовності нації. Це звучить банально, однак актуальнішої проблеми, напевно, не існує. Я маю на увазі не будівництво одного чи двох музеїв, а культурне відродження як створення матриці духовного життя нації. Я взагалі поставила б цю проблему понад будь-які програми та концепції розвитку країни.
Далі відродження системи якісної і доступної медицини, у тому числі і за рахунок держави. Люди не повинні платити в лікарні за бинти та вату, це принизливо й неправильно. Людина має право приходити в поліклініку чи лікарню без грошей. По-третє, реалізація програми якісної освіти всіх дітей України незалежно від рівня добробуту їхніх батьків. Образно кажучи, діти Ріната Ахметова і діти пересічного шахтаря з Єнакієвого мають абсолютно однакові права на навчання. По-четверте, - це чиста «соціалка»: підвищення удвічі заробітної плати для вчителів і лікарів уже 2006 року, підвищення розміру пенсій - на 50% із перспективою 80-відсоткового пенсійного забезпечення від рівня заробітної плати. Студентська стипендія - 426 гривень. Крім того, програма «Відродження нації»: 8500 гривень за народження першої дитини, 15 тисяч - другої, 25 - третьої. Я хочу, щоб нас знову було 52 мільйони.
Віктор Янукович:
- Про який соціальний захист можна вести мову, якщо, даруйте за банальність, немає грошей? Тому в документі відбиті наші пропозиції й у соціальній, і в гуманітарній політиці.
Насамперед потрібно подбати про тих, хто, пропрацювавши все життя, має право на забезпечену старість. Партія регіонів готова провести реформу пенсійного забезпечення. На додаток до існуючої системи пенсійного забезпечення ми будемо стимулювати створення недержавних пенсійних фондів, які, до речі, можуть стати важливим джерелом інвестицій на внутрішньому ринку. Відповідний досвід зарубіжних країн, де такі фонди успішно функціонують, нами вже вивчено. Тому ми готові до проведення пенсійної реформи. Природно, за наявності відповідної підтримки у Верховній Раді, оскільки знадобиться необхідна законодавча база.
Партія регіонів готова впритул зайнятися реформою Збройних сил, розуміючи її не тільки в контексті зміцнення обороноздатності країни, а й у плані забезпечення соціального захисту військових, якого вони сьогодні, по суті, не мають.
Третім пріоритетом можна вважати державну програму стимулювання зростання середнього класу. Це проблема політична, але розв’язати її можна тільки економічними важелями: низькі податки, протекціонізм щодо малого та середнього бізнесу. У принципі нічого нового - усе давно винайдене. Але чомусь не робиться. Виходить, потрібна політична воля, і вона у нас є.
У гуманітарній сфері... Планів багато, починаючи із серйозної державної підтримки освіти. Потужне інвестування в підростаюче покоління, у його знання, у його здоров’я. Але, знову-таки, вести предметну розмову про це можна лише за умови успішного функціонування економіки.
«ДТ»: Які три основні зміни, ви вважаєте, необхідно внести в систему оподаткування країни?
Юрій Єхануров:
- Поетапно зменшити навантаження на фонд заробітної плати до 25 копійок. Зменшити ПДВ до 15%. Запровадити податок на нерухомість.
Юлія Тимошенко:
- Коли я працювала на посту прем’єр-міністра, то ми запровадили всього одну «зміну»: ми змусили платити податки тих, хто взагалі ніколи нікому нічого не платив. У результаті окремі підприємства металургійного та машинобудівного комплексу за першу половину 2005 року заплатили у 12-14 разів більше податків, ніж раніше. Причому ми не збільшили сам розмір податків ані на копійку і не винайшли жодного нового виду поборів. Це дозволило ліквідувати жахливий дефіцит бюджету (32 млрд. грн.) і збільшити грошові надходження в бюджет на 73%.
Необхідно ліквідувати податок на додану вартість. Це ущербний, корупційний і криміналізований податок. ПДВ - це Кучма податкової системи України.
Віктор Янукович:
- Ми вважаємо реформу системи оподаткування наріжним каменем усієї програми соціально-економічного підйому в Україні. Не буде зменшення податкового пресу на суб’єктів господарювання і доходи фізичних осіб - не буде жодних шансів забезпечити прискорений розвиток економіки країни. Не буде стабільного збільшення надходжень до бюджету, нових робочих місць, багато чого іншого. Ми це розуміли і тоді, коли я очолював уряд, ми це усвідомлюємо і сьогодні. Дозволю собі нагадати, що за мого перебування прем’єром ми знизили податок на прибуток підприємств із 30 до 25%. Ми заклали основу для скорочення цього податку 2005 року до 20%. Чому уряди Тимошенко-Єханурова не зробили цього, запитання до них. Ми зменшили податок на доходи з громадян із 40% до 13%. Відповідно до наших розрахунків, ПДВ 2005 року мусив скоротитися з 20% до 17% і до 15% - цього року.
Тому, відповідаючи на ваше запитання про три основні зміни в системі оподаткування, які має намір ініціювати Партія регіонів, я відповім таким чином: загальна сума податків не повинна перевищувати 25% ВВП. Сьогодні ця цифра становить 30%. Інакше кажучи, ми будемо продовжувати розпочате в 2003-2004 роках, і доможемося реалізації тих задумів, які довелося відкласти через відомі події.
«ДТ»: Якими, на вашу думку, мають бути мінімальні пенсія та зарплата і де конкретно ви бачите джерела наповнення бюджету для їхньої виплати?
Юрій Єхануров:
- Говорити про абстрактні цифри - неправильно. Будь-який адекватний економічному розвитку розмір пенсії та зарплати все одно викликає масу невдоволення. Хоча б тому, що в Україні хочуть пенсію, як у Польщі, у Польщі, як у Німеччині тощо. Ми повинні переглянути сам підхід. Формувати соціальну політику з міркувань повернення боргів - помилково, виводити за залишковим принципом - порочно. Соціальна політика мусить, із одного боку, стати похідною від політики економічного зростання, а з другого - виступати його, тобто зростання, стимулюючим чинником. Як перший крок я бачу виведення зарплати з тіні, спочатку переважно за рахунок агітації й адміністративних заходів, згодом - за рахунок податкового стимулювання.
Юлія Тимошенко:
- Мінімальна пенсія та мінімальна заробітна плата мусять бути такими, щоб люди, які їх одержують, не вважалися соціальними аутсайдерами та ізгоями суспільства.
Мінімальні зарплати та пенсії мають доповнюватися системою державного захисту й опіки. Гроші в країні є, тільки лежать вони не в тій кишені. 40-відсоткове зростання заробітної плати та пенсій - це те, що дав мій уряд менш ніж за півроку роботи. Бюджет, який ми запропонували, назвали популістським. Я згодна бути популістом, якщо це йде на користь країні. Голодна і злиденна людина не може побудувати багате і демократичне суспільство.
Віктор Янукович:
- Відповідь на це запитання добре відома: людина повинна жити достойно. Саме цей критерій, і ніякий інший, повинен визначати розмір мінімальної зарплати та пенсії. Адже річ не в підвищенні зарплат бюджетникам і пенсій тим, хто вийшов на заслужений відпочинок. Важливо стримати при цьому зростання цін. Який сенс від того, що, припустимо, вчителі та лікарі одержують прибавку до грошової винагороди, коли завтра ціни на основні види товарів і послуг не просто повторюють цей маневр, але продовжують зростати? А саме ж так і відбувалося протягом останнього року, і люди про це чудово знають.
Потрібна економічна стабільність. Без неї зарплати та пенсії не встигатимуть за зростанням інфляції. Таким чином, усе впирається в необхідність повернутися до високих темпів зростання ВВП. Тоді питання джерел виплат зарплат і пенсій автоматично відпаде.
«ДТ»: Існуюча Конституція, навіть після проведеної реформи, не влаштовує практично всі політичні сили. Які три найбільш принципові зміни ваша політична сила хотіла б внести до Основного Закону?
Юрій Єхануров:
- Очевидні зміни, на необхідність яких указують як закордонні, так і українські правознавці, - це перегляд наглядової функції Генеральної прокуратури і ліквідація норми імперативного мандата.
Наступна проблема - збереження єдності виконавчої влади. Вона вимагає особливої уваги з боку законодавця. Не може злагоджено функціонувати виконавча система влади, формована водночас президентом і парламентом. Виконавча влада має формуватися за єдиними принципами, й оптимально буде, коли цим займатиметься президент.
Юлія Тимошенко:
- Моя фракція виявилася єдиною політичною силою, що не голосувала за політичну реформу. Якби ми з президентом залишилися єдиною командою, то я впевнена, нам удалося б денонсувати конституційну реформу. Сьогодні влада, на жаль, не має ні ресурсів, ні сил, ні авторитету в суспільстві, достатніх для того, щоб її скасувати. Однак я і тепер вважаю: ця реформа не принесе ефективності, це кланова реформа. Вона робилася кланами і під інтереси кланів. Я ж упевнена, що нова країна не повинна жити за заповітами старого президента. Рано чи пізно ми постанемо перед необхідністю написання нової Конституції, у якій повинні бути чітко й зрозуміло виписані механізми поділу влади і повноважень. Крім того, Основний Закон повинен містити: 1 - принципи повного поділу капіталу та влади; 2 - всі форми відповідальності влади за свою діяльність чи бездіяльність; 3 - у Конституції обов’язково має з’явитися розділ «Парламентська опозиція», яка здобуде окремий статус, стане повноцінним контролером влади.
Віктор Янукович:
- Насамперед необхідно закріпити принцип децентралізації влади, який є ключовою ланкою політреформи. Основний Закон має гарантувати громадянам України, що у них є в наявності реальні важелі контролю регіональної та місцевої влади. Вони повинні знати, що влада належить не комусь там, у Києві, а безпосередньо громадам на місцях, і що цю владу можна швидко перемінити, якщо вона себе не виправдала. Представники центральної влади на місцях контролюють лише відповідність дій регіональної влади Конституції. Все це необхідно зафіксувати в Основному Законі.
Друге. Ми будемо ініціювати надання регіонам повної самостійності в усіх сферах, які не стосуються питань оборони, національної безпеки, зовнішньої політики та деяких інших. Якщо когось лякає дефініція «федералізм», нехай це буде розмежування повноважень влади між центром і регіонами. Життя вже підтвердило неможливість уніфікації геть відмінних у своєму історичному та культурному розвитку регіонів України. Дамо їм можливість розвиватися з урахуванням позицій регіональних громад. Це буде по-європейськи.
Безпосередньо з цими кроками буде пов’язана ініціатива Партії регіонів надати російській мові статус другої державної на території України. Проблема ця настільки відома, що зупинятися на ній докладно не стану. Зауважу лише, всі розмови про те, ніби цієї проблеми не існує, що вона, мовляв, виникає тільки напередодні виборів - у корені хибні. Якби вона справді була надуманою, її просто не згадували б. Політики не можуть не брати до уваги того факту, що коли якісь із їхніх закликів не знаходять належного відгуку в суспільстві, це знижує рівень їхньої підтримки. Партія регіонів тут не є винятком.
«ДТ»: Назвіть три основні кроки, необхідні для розбудови ефективніших взаємин між центром і регіонами?
Юрій Єхануров:
- Необхідно серйозно заповзятися до реалізації положень оновленої Конституції, яка розширює права місцевих органів самоврядування. Для цього передусім слід підготувати й ухвалити нові редакції законів про місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування.
Також необхідно наповнити новим змістом державну регіональну політику. Ми повинні розробити нову редакцію Програми державної регіональної політики, яка б визначала пріоритети регіонального розвитку. Рух у цьому напрямі вже розпочато: підписано протоколи про наміри з Харківською та Дніпропетровською обласними адміністраціями. Після уточнення всіх деталей відбудеться укладання договорів, де буде чітко розписано зобов’язання області та її проблеми, які береться розв’язати центральна влада. Перша реакція позитивна, тому ми плануємо розширити сферу застосування цього досвіду.
Гадаю, читачам вашого видання не треба пояснювати, що система управління як у центрі, так і на місцях багато в чому неефективна і потребує суттєвих змін. Тому крок третій - проведення адміністративної й адміністративно-територіальної реформи.
Юлія Тимошенко:
- По-перше, це розумна і селективна кадрова регіональна політика. Куховарки, усупереч заповітам Ілліча, все ж таки не повинні управляти державою.
По-друге, оптимізація бюджетної політики. Центр має фінансувати лише ті статті регіональних витрат, які належать до виключної компетенції центральної влади. Оптимальна пропорція розподілу консолідованого бюджету між центром і регіонами - 50/50.
По-третє, необхідно створити ефективно працюючу систему оперативної й адекватної реакції центральної влади на дії або бездіяльність місцевої влади.
Віктор Янукович:
- Це пов’язано з наданням регіонам максимальної самостійності, про що я вже згадував. Коли спробувати коротко охарактеризувати деякі найважливіші елементи цієї реформи, слід зазначити ось що. Ми запропонуємо замінити існуючі фіскальні і, по суті, репресивні, методи зовсім іншими, грунтованими на відповідальності, порядку і сильних мотиваціях. У нашому розумінні регіональна політика - це гарантування регіонам правової самостійності, збереження їхньої етнокультурної самобутності, справедливості при використанні результатів праці на рівні місцевих громад і регіонів. Ми запропонуємо децентралізувати владу на принципах, що грунтуються на зосередженні на кожному щаблі управлінської ієрархії тих функцій, які найбільш ефективно реалізуються саме на цьому рівні. Буде істотно розширено можливості регіонів у питанні формування своїх бюджетів із правом пріоритетного інвестування на потреби громад, удосконалення існуючих бюджетних відносин шляхом запровадження системи компенсуючих трансферів, створення різних стабілізаційних фондів, стимулювання припливу інвестицій із допомогою спрощеної системи оподаткування і багато іншого.
Тому трьома кроками тут не обійтися, як, утім, і десятьма. Потрібно не стільки рахувати кроки, скільки діяти швидко, без зволікань. План дій нами розроблений, залишається тільки дочекатися результатів виборів, щоб почати діяти.
«ДТ»: Відносини, які існують сьогодні з Росією, багато хто називає «холодною економічною війною». Які три основні кроки необхідно зробити для зміни цієї ситуації?
Юрій Єхануров:
- Війна війною, а тим часом товарооборот між Україною та Росією 2005 року зріс на 13,1%, експорт товарів збільшився на 22,9%, а імпорт - на 6,5%. Економіка навчилася долати будь-які політичні перепони. Тому політика повинна вчитися допомагати економіці, а не використовувати її у своїх цілях.
Нам необхідно, по-перше, максимально чітко відлагодити майданчики діалогу. Комісія Ющенко-Путін повинна стати генератором ідей співробітництва, виробляти його стратегію. Міжурядова комісія Україна-Росія в моєму уявленні - це механізм співробітництва. А його формами мають стати максимально широкі бізнес-контакти на всіх рівнях.
По-друге, зробити реальністю зону вільної торгівлі, яка де-юре існує між нашими країнами, але де-факто паралізована сотнями вилучень.
І, нарешті, по-третє, вивести енергетичні відносини з політичної площини і ввести їх у площину довгострокової економічної стратегії.
Юлія Тимошенко:
- Москва завжди була сильна тоді, коли Київ був слабкий. Вони це чудово відчувають. Тому трьома кроками обмежуватися не можна. Ми повинні прямувати в цьому напрямі безперервно. Сильна, некорумпована і професіональна виконавча влада в Києві - найсильніший аргумент у будь-яких дискусіях про захист національних інтересів.
Віктор Янукович:
- Проблема добре відома, тому скажу стисло. По-перше, припинити протиставляти російський вектор зовнішньої політики України західному. Це суперечить національним інтересам України. Якби ми жили в державі, де зовнішня політика формується не групою політиків, котрі переслідують певні корпоративні інтереси, а парламентом, нічого схожого не сталося б. Але, на жаль, досі це відбувається саме так. Те, що влада називає дипломатією, насправді - реалізація політики одного крила українського політикуму. Думка іншого просто ігнорується. Уявіть собі будь-яку розвинену європейську державу, де міністр закордонних справ діє від імені однієї партії чи нехай навіть блоку, що призводить до серйозних негативних наслідків у політичній і, природно, в економічній сфері. Ви можете собі це уявити? Однак в Україні це все ще можливо. Але, запевняю вас, після виборів цьому буде покладено край. І тут питання навіть не в позиції Партії регіонів щодо Росії, хоча вона добре відома. Питання в іншому: формувати зовнішню політику необхідно в парламенті, а не на партійних «кухнях». Бо та «кухня», на якій сьогодні збираються пропрезидентські сили, занадто мала. В іншому разі нас очікують дуже баламутні часи.
У цьому зв’язку ті три кроки, про які ви запитуєте в контексті україно-російських відносин, стосуватимуться зміни принципу формування зовнішньої політики держави. Про першу умову я вже сказав - маю на увазі парламентську складову. Другий крок буде зроблено, аби спробувати змінити ситуацію, за якої нинішнє російське керівництво перестало довіряти офіційному Києву. Можу сказати, що виправити її можна лише за умови, що до переговорного процесу будуть залучені інші сили. Третій крок - виробити за столом переговорів нову доктрину двосторонніх відносин. Це буде складний процес, але я впевнений в успіху, якщо цей процес очолять сили, які мають на меті максимально відстоювати національні інтереси України, а не намагаються закріпити геополітичні зміни, пов’язані з ослабленням ролі Росії в Східній Європі.
«ДТ»: Чи згодні ви з тим, що Україна має прагнути до членства в ЄС, і назвіть три основні причини, чому вона мусить цього прагнути?
Юрій Єхануров:
- Так, згоден.
Причина перша. Повоєнна європейська модель розвитку довела, що саме вона є найефективнішою, найбільш стабільною, демократичною і соціальною. Крім того, ця модель - не уніфікаційна. Сучасна Європа довела на практиці, що відмінності можуть об’єднувати і збагачувати народи та країни, а не роз’єднувати їх.
Причина друга. Приклад країн колишнього соцтабору свідчить: процес підготовки до вступу в ЄС є найважливішим каталізатором проведення необхідних реформ. Зауважте, реформ, необхідних саме цим країнам, а не ЄС.
Причина третя. Україна є невід’ємною частиною Європи. Географічно, історично, культурно. Настав час доповнити цей список економікою та політикою.
Юлія Тимошенко:
- Рух у бік ЄС - це стратегія України. І річ тут не в механічних причинах і вигодах. Ми не приходимо в Європу, ми повертаємося в неї. Тому, мені здається, замість трьох причин євроінтеграції, краще було б зупинитися на трьох застереженнях, які необхідно брати до уваги по дорозі в Європу. По-перше, захист наших ринків і виробників; по-друге, повага геополітичних реалій України; по-третє, компенсаторні соціальні механізми для громадян України, котрі на рівних поки не можуть змагатися зі споживчими можливостями громадян ЄС.
Віктор Янукович:
- Так, природно, наша країна мусить прагнути стати повноправним членом європейської спільноти. По-перше, тому що Україна - європейська держава. Її приєднання до ЄС - це питання повернення в те цивілізаційне середовище, від якого вона була ізольована з огляду на відомі історичні обставини.
По-друге, тому що процес об’єднання Європи мав і має на меті зміцнення стабільності та миру на континенті. Скажіть, яким чином ця стабільність і мир можуть бути забезпечені без європейської держави, що налічує близько 50 мільйонів населення і межує безпосередньо з Євросоюзом?
І, по-третє, тому що економічно розвинена, демократична Україна ніколи не погодиться на статус «сусіда», який насправді передбачає наявність високого паркана між «кращою» і «гіршою» Європою.
Однак для цього необхідно забезпечити три такі умови: працювати, а не стукати в зачинені двері; зрозуміти, що стабільність і мир у Європі неможливі за наявності конфронтаційних відносин між Києвом і Москвою.
І нарешті, а може, передусім, забезпечити загальнонаціональну консолідацію навколо ідеї досягнення тих високих демократичних і економічних стандартів, які дозволять нам стати рівними серед рівних. Якщо хтось продовжуватиме вважати себе європейцем, надаючи мільйонам громадян України зі східних і південних регіонів країни роль «обслуговуючого персоналу» у процесі досягнення цієї мети, на євроінтеграційних прагненнях України можна поставити жирний хрест. Ви подивіться, до чого вже призвела зарозумілість помаранчевої верхівки! Мільйони людей відчувають неприйняття її ще й з огляду на те, що ці політики не вважали за потрібне дослухатися думки простих людей, врахувати їхню ментальність, світоглядні позиції. Наприклад, їх поставили перед фактом вступу України до НАТО, навіть не спромігшись порадитися, перш ніж гучно оголосити про те, що альтернативи цьому шляху просто не існує.
«ДТ»: Очевидно, після виборів тема забезпечення України газом буде знову актуальною. Які шляхи розв’язання існуючої проблеми ви бачите і маєте намір пропонувати?
Юрій Єхануров:
- Ми повинні говорити про баланс газу. Для цього Україна повинна мати і матиме свій соціальний газ, тобто - газ для населення за низьку ціну. Для цього необхідно близько 30 млрд. кубометрів газу. Недостачу обсягів будемо добирати за рахунок наведення ладу з ліцензіями на користування надрами і за рахунок активізації робіт на шельфі Чорного моря.
Ми поступово скоротимо споживання газу до 62 млрд. кубометрів і почнемо вже цього року, скоротивши споживання на 10%. За ті п’ять років перехідного періоду, які забезпечив уряд, на енергозберігаючі технології перейдуть усі промислові об’єкти, які бажають продовжувати свою роботу.
Диверсифікація джерел поставок газу - третя умова розв’язання проблеми. Робота в цьому напрямі йде активна, але говорити про конкретні результати поки рано. Скажу тоді, коли справу буде зроблено.
Юлія Тимошенко:
- Боюся, що ця проблема стане надзвичайно актуальною набагато раніше, ніж ми думаємо. Можливо, вже уранці 27 березня. Принаймні з огляду на панічні записки, які регулярно пан Івченко відправляє президенту, ситуація в газовій галузі катастрофічна. Він пропонує лікувати кризу тотальним підвищенням цін - до 400 гривень за тисячу кубометрів газу для населення і 600 гривень для бюджетних організацій. Це, м’яко кажучи, недобре.
Нам необхідно негайно прибрати з внутрішнього ринку напівмафіозні структури, типу «РосУкрЕнерго», відновити прямі державні контракти з Туркменистаном, Росією, Казахстаном й Узбекистаном, прибрати дилетантів і злодіїв із галузі, відновити легітимність російсько-українського договору про поставки газу до вирішення питання в Стокгольмському суді.
Віктор Янукович:
- Частково я вже відповів на це запитання, коли торкнувся україно-російських відносин. Потрібно намагатися відновити старі добросусідські відносини з РФ. Тільки після цього можна буде розпочати переговорний процес про перегляд нинішніх домовленостей у газовій сфері. Я впевнений, що зробити це вдасться.
Однак не можна не брати до уваги той факт, що причини так званої газової проблеми лежать не тільки в площині помилок, допущених нинішнім українським керівництвом у сфері зовнішньої політики. Партія регіонів свідома того, що нам потрібно терміново змінювати підходи до гарантування енергетичної безпеки країни. Тому в рамках Стратегії економічного розвитку України ми розробили план дій на цьому напрямі.
Енергетична політика попередніх періодів розвитку держави будувалася, насамперед, з урахуванням необхідності створення сталої і надійної системи енергопостачання країни. З цією метою розвивалися і підтримувались у певному режимі всі галузі національного паливно-енергетичного комплексу, і з цією ж метою Україна брала участь у міжнародних енергетичних проектах на паритетних умовах, з дотриманням балансу національних інтересів країн-учасниць таких проектів.
Така політика дозволяла забезпечувати стале зростання базових галузей національної економіки і безперебійно постачати населення і бюджетну сферу всіма видами палива й електроенергією (за відносно низькими цінами, що пов’язано насамперед із недостатньо високим рівнем доходів основної маси українського населення). Сьогодні можна скільки завгодно говорити про високу енергоємність української продукції, але ми з вами знаємо, чим це зумовлено, як і те, що самими лише розмовами проблеми не розв’язати.
Ми вважаємо, що сучасні наукомісткі технології дадуть можливість забезпечити високий ступінь енерго- та ресурсозберігання та екологізації промислового й сільськогосподарського виробництва.
Енергоефективність має стати головним критерієм під час вибору технологій у ході модернізації підприємств ПЕКу й інших галузей економіки. Реалізація Стратегії дозволить вивести країну на якісно новий рівень розвитку. Але для цього, насамперед, потрібно реалізувати комплекс антикризових заходів.
По-перше, упорядкувати ситуацію в газовій галузі, поставити заслін спекуляціям на внутрішньому ринку і вивезенню капіталу; вжити заходів в інтересах національної безпеки щодо недопущення відчуження ГТС й інших об’єктів нафтогазової галузі України за борги іноземним компаніям і банкам (які активно накопичує НАК «Нафтогаз України»); забезпечити прозорість під час формування цін і тарифів, організувати дійовий контроль із боку держави в питаннях ціноутворення і розподілу природного газу споживачам України.
По-друге, створити умови для підвищення рівня доходів населення і компаній та забезпечення припливу інвестицій у ПЕК.
Необхідно звільнити ПЕК від вантажу старих боргів. Вони протягом уже багатьох років є гальмом у його розвитку. Адже ухвалено спеціальний закон, який дозволяє ефективно провести реструктуризацію заборгованості, виявити і списати безнадійні борги, а також поступово, до 2010 року, повернути в обіг чималі кошти.
З метою забезпечення надійного енергопостачання країни необхідно в електроенергетиці невідкладно розгорнути роботи із широкомасштабної реконструкції ТЕС відповідно до затвердженого 2004 року плану, яким передбачалося ці роботи провести протягом 2005-2010 рр.
Усі програми будівництва та реконструкції об’єктів електроенергетики, включаючи гідро- й вітроенергетику, були підготовлені, в основному, до 2005 року. При цьому передбачалися заходи щодо відновлення вітчизняного виробництва енергетичних машин й устаткування під перелічені завдання. Програми можна переглядати, але стримувати процеси розвитку галузі не можна - це згубно для всієї економіки!
У питаннях теплопостачання населених пунктів Партія регіонів ще у 2003-2004 роках розпочала роботу з удосконалення системи теплопостачання в Україні. Розвиток поряд із комунальною теплоенергетикою систем автономного теплозабезпечення дозволить із високим енергозберігаючим ефектом розв’язати цю проблему для багатьох малих міст і сільських населених пунктів.
Удосконалювання державного управління та регулювання. Нині найгострішим є питання кадрової політики і методів управління паливно-енергетичним комплексом. На наш погляд, вольові методи та масова заміна керівників і спеціалістів на ключових посадах у галузях ПЕКу неприпустимі. Питання підготовки управлінських кадрів - № 1. Крім того, має дотримуватися спадкоємність стратегічних завдань і укладених у національних інтересах міжнародних договорів.
«ДТ»: Що конкретно можете запропонувати ви і ваша політична сила для розв’язання проблеми диверсифікації джерел енергозабезпечення України?
Юрій Єхануров:
- Передусім, ми повинні максимально використовувати свої ресурси. Хоч би що казали про дорожнечу розробки українських родовищ і про те, що така розробка забирає багато часу, - це наш стратегічний ресурс. У другу чергу, Україна має всерйоз задуматися про альтернативні нафті й газу джерела енергії - атомну, гідроенергію, нетрадиційну енергетику. У третю - ми повинні позбутися невиправданих втрат енергії, впровадити енергозберігаючі технології, виключити схеми розкрадання енергоносіїв та енергії. Тобто енергетичний сектор має бути зачищений. Це те, що не вимагає складних політичних комбінацій. Потрібна лише політична воля. Наша сила її має.
Далі ми повинні активізувати роботу з країнами-експортерами енергоресурсів: Росією, Туркменистаном, Казахстаном, Іраном, країнами Північної Африки. У перспективі жоден із наших партнерів не повинен мати «контрольний пакет» у питанні поставок енергоносіїв. Простіше кажучи, відмова від поставок енергоносіїв одним із зовнішніх джерел має швидко й ефективно покриватися за рахунок інших.
Юлія Тимошенко:
- Я не люблю слова «диверсифікація». Краще казати про нову енергетичну політику України. Ми її повністю розробили під час мого прем’єрства. Щоб її проводити, треба їздити не в Москву до Могилевича, а в Іран і Саудівську Аравію, Туркменистан, Казахстан, Узбекистан.
Віктор Янукович:
- Ситуація із забезпеченням газом зобов’язує переглянути плани реструктуризації та розвитку вугільної промисловості. Запасів вугілля в Україні вистачить на сотні років. Цей надійний і, найголовніше, власний, енергоносій дозволить знизити залежність від імпорту газу та нафти. Напрями розвитку галузі передбачені в проекті закону України «Про Концепцію енергетичної безпеки України», співавторами в підготовці якої виступили члени Партії регіонів.
Держава мусить створити умови для модернізації перспективних вугільних підприємств і будівництва нових високопродуктивних шахт, забезпечити високий рівень безпеки гірничих робіт. Велика увага має бути приділена питанню організації видобутку попутного газу (метану) вугільних родовищ і використання його в промислових масштабах, що дозволить поліпшити структуру енергобалансу України. Партія регіонів зацікавлена в просуванні законопроекту «Про газ (метан) вугільних родовищ», який пройшов перше читання.
У нафтогазовій галузі. З метою задоволення зростаючих потреб у вуглеводнях і зниження залежності від їхнього імпорту вже в найближчій перспективі доцільно зосередити пошуково-розвідувальні роботи в районах Азово-Чорноморського шельфу і південних окраїн Донбасу. Держава має створити умови для припливу капіталу на освоєння нових родовищ нафти та природного газу.
Водночас слід розвивати власну систему нафтопереробки, підвищити глибину переробки сировини до 85% , якість нафтопродуктів - до світових стандартів.
Необхідно також забезпечувати участь України у спільних міжнародних проектах із видобутку нафти та природного газу на території інших країнах - Близького та Середнього Сходу, Північної та Центральної Африки.
Та все ж одне з найважливіших завдань - відновлення відносин із головними стратегічними партнерами України в енергетичному секторі - Росією, Казахстаном, Туркменистаном, Узбекистаном і Азербайджаном.
«ДТ»: Чи вважаєте ви, що для України виходом могло б стати створення замкненого ядерного циклу і будівництво нових АЕС?
Юрій Єхануров:
- Ми мусимо бути чесні перед самими собою: Україна має очевидну «вилку» у забезпеченні зростаючих потреб в електроенергії: або теплові станції, або атомні (альтернативні джерела свідчать самі за себе, в наших умовах вони можуть бути лише допоміжними). Перший шлях - пряма загроза екології та здоров’ю наших громадян, другий - потенційна. Тому, по-перше, ми створимо всі елементи паливно-ядерного циклу, окрім збагачення і переробки відпрацьованого палива; а, по-друге, будемо розвивати атомну енергетику, турбуючись про її максимальну безпеку.
Юлія Тимошенко:
- Багато країн світу сьогодні переглядають концепції власного енергетичного розвитку на користь атомної енергетики з високим ступенем безпеки на основі нових технологій. Франція, наприклад, уже сьогодні має до 80% атомної енергії в загальному енергобалансі.
Я переконана, що за науковим і ресурсним потенціалом Україна повинна стати країною із замкненим ядерним циклом. Ця програма може бути реалізована протягом десяти років. Інша річ, що цього не хочуть уряди деяких держав. Україну об’єктивно ніхто не хоче бачити сильною. Проте ми все одно маємо створювати безпечні ядерні реактори, а не могильники для світових ядерних відходів.
Віктор Янукович:
- Не думаю, що це реально. Водночас було б доцільно розпочати обстеження щодо виявлення залишкового ресурсу енергоблоків № 1 і № 2 Рівненської АЕС й інших атомних станцій, а також розпочати підготовчі роботи із забезпечення подовження строку їхньої служби, відповідно до Комплексної програми, схваленої Кабміном 2004 року. Важливо приступити до будівництва магістральних ліній електропередачі напругою 750 кіловольт, у тому числі для видачі потужностей Рівненської АЕС й інших об’єктів електроенергетики.
Взагалі, питанням подальшого розвитку ядерної енергетики в Україні має бути приділена найсерйозніша увага.
«ДТ»: Президент Віктор Ющенко заявив, що «влада визнає результати приватизації в Україні і не має наміру їх переглядати». Чи згодні ви з цією думкою?
Юрій Єхануров:
- Правильність позиції президента підтвердило саме життя. Стихія реприватизації і сприятливий інвестиційний клімат - речі несумісні. Хочу лише уточнити: ми визнаємо всі результати, за якими немає судового опротестування. Однак у кожному разі, окрім НЗФ, пріоритетним варіантом розв’язання проблем буде мирова угода.
Юлія Тимошенко:
- Ні, не згодна. Президент України - не емір і не шейх. Він мусить перебувати в конституційному полі. Всі спірні питання з приватизації, якщо ми рухаємося до правової держави, повинні вирішуватися в суді, а не на прес-конференціях президента.
Віктор Янукович:
- Президент Ющенко заявляв багато чого, але часто відбувалося інакше. Гадаю, інвестор тепер дуже обережно підходитиме до питання розміщення свого капіталу в Україні і представникам чинної влади просто не стане довіряти. Ситуацію може виправити лише політреформа, яка змінить розподіл компетенції влади. Може, коли уряд буде сформовано парламентом, а не вузькою групою політиків, яка має на меті утриматися при владі, ситуація зміниться.
«ДТ»: Чи підтримуєте ви ідею інституції депутатської недоторканності? Якщо ні, то чому? Якщо так, то вона має стосуватися депутатів усіх рівнів чи тільки депутатів місцевих рад?
Юрій Єхануров:
- Категорично не можна погодитися з депутатською недоторканністю депутатів місцевих рад. Громадяни України повинні бути рівні перед законом.
Що стосується імунітету депутатів Верховної Ради, то його статус слід багато в чому переглянути і зробити більш цивілізованим.
Юлія Тимошенко:
- Відповідь цілком однозначна: депутатської недоторканності бути не повинно. Наша фракція вже півроку не злазить із парламентської трибуни, домагаючись скасування закону про повний депутатський імунітет. На жаль, фракції «Нашої України», «Регіонів» і комуністів провалили голосування з цього питання. Кожен кандидат у депутати від Блоку Юлії Тимошенко підписав заяву про зобов’язання, серед яких імперативне голосування за скасування недоторканності для депутатів місцевих рад і за внесення змін до Конституції щодо обмеження імунітету для народних депутатів України.
Віктор Янукович:
- На нинішньому етапі, коли влада може використовувати силові відомства для усунення політичних суперників, як це було стосовно багатьох членів Партії регіонів, я підтримуватиму ідею депутатської недоторканності, у тому числі і на місцевому рівні. Коли рівень демократії зросте настільки, що використовувати такі методи буде неможливо, я першим виступлю за зняття такого імунітету.
«ДТ»: Назвіть, будь ласка, партії та блоки, із якими керована вами політична сила за жодних обставин не вступить у коаліцію в майбутньому парламенті?
Юрій Єхануров:
- Ми вступимо в коаліцію з тими політичним силами, які переконають нас у тому, що їхнє бачення майбутньої України узгоджується з нашим. Основою для створення коаліції буде спільне розуміння необхідності створення динамічної ринкової економіки із пріоритетом розвитку сучасних технологій, бажання провести реформу політичної системи і структури державного управління. Розуміння необхідності європейської інтеграції як стратегії для України також буде суттєвим чинником у виборі партнерів по майбутній коаліції.
Природно, ми не зможемо створити коаліцію з політичними силами, які не потраплять до парламенту.
Юлія Тимошенко:
- Партія регіонів Януковича.
Віктор Янукович:
- Говорити про це до оголошення результатів голосування - рано. Давайте подивимося, які сили ввійдуть до парламенту, якою буде їхня розстановка. Однак уже сьогодні можу сказати, що критерієм формування парламентської більшості мають стати не чиїсь амбіції, а справа, якій мусить служити парламент - створення законодавчої бази, що забезпечує необхідний соціально-економічний прогрес. Це - первинне. Решту слід вирішувати за столом переговорів.
«ДТ»: Які три першочергові кроки необхідно зробити для зменшення розколу, що існує в українському суспільстві? Чи маєте ви намір займатися розв’язанням цієї проблеми?
Юрій Єхануров:
- У Довгостроковій стратегії розвитку України, котру я вперше представив студентам Києво-Могилянської академії, «Об’єднання країни» стоїть п’ятим пунктом. Для мене, як економіста, очевидно, що об’єднанню має сприяти політика, спрямована на забезпечення більш активних контактів між жителями різних регіонів країни. Ми насамперед повинні краще пізнати одне одного, це допоможе розпрощатися з хибними страхами і нав’язаними стереотипами.
З цією метою передбачається реалізувати комплекс заходів, спрямований на розвиток внутрішнього туризму (пільгові квитки за певними маршрутами, розвиток інфраструктури, залучення на ринок «дисконтних авіакомпаній» тощо). Паралельно необхідно активізувати обмін студентами між різними вузами країни, а також - підвищити міграційну мобільність робочої сили.
Юлія Тимошенко:
- Розколу в суспільстві не існує. Є розкол у політикумі, у вищому політичному світі. Для досягнення єдності країни не треба апелювати до Майдану, спекулювати навколо статусу російської мови чи НАТО. Необхідно зосередитися на тих громадських проблемах, які однаково близькі людям Львова, Донецька, Черкас й Одеси.
Віктор Янукович:
- По-перше, основним політичним силам потрібно відмовитися від конфронтації стосовно одне одного. Сьогодні триває справжня ідеологічна війна, головним чином проти тих, хто перебуває в опозиції. Помаранчеві сили розуміють неминучість поразки на майбутніх виборах, і це викликає у них дуже хворобливу реакцію. Вони забувають, що, навішуючи на нас усілякі ярлики, вони ображають мільйони громадян України, котрі 26 березня голосуватимуть за Партію регіонів. Якщо такий стан речей збережеться - в Україні не бути громадянській злагоді.
Однак, прийшовши до влади, ми намагатимемося якнайшвидше засипати не нами вириті шанці. Найефективніший шлях до цього - підвищення рівня життя, зростання добробуту людей, розвиток демократії. Коли живеться добре, сваритися не тягне, тим більше, що серйозних причин, окрім бажання деяких політиків, в Україні для сварок не існує.
«ДТ»: Назвіть три основні кроки, які ви маєте намір зробити для реального зменшення рівня корупції в країні.
Юрій Єхануров:
- Україні потрібна розробка і введення в дію системної антикорупційної програми, в основі якої перебуватимуть амністія капіталів і детінізація економіки. Ми готові до проведення судової реформи. І вже нині уряд працює над збільшенням легальних прибутків громадян і безготівкового обігу грошей.
Юлія Тимошенко:
- Перший крок - у напрямі до Петра Порошенка, другий - до Третьякова, третій - до решти «любих друзів». Корупція в сьогоднішній Україні - це не окремо взята проблема. Це - спосіб керування державою. Щоб прибрати корупцію, не треба нічого, окрім політичної волі та бажання це зробити.
Віктор Янукович:
- Передусім необхідно усунути причини корупції. Її переважно породжує бідність. Держслужбовець із маленькою зарплатою більше схильний до спокуси використати своє становище з метою отримання незаконних доходів, ніж його колега, котрий одержує гідну грошову винагороду. При цьому необхідно максимально обмежити його можливості впливати на ситуацію, звівши до мінімуму всіляку бюрократію. Тому потрібно не плодити популістські програми а-ля «Контрабанді - стоп», а усувати економічні причини існування цього явища.
Природно, це процес не одного дня. Тому в процесі проведення необхідних реформ Партія регіонів пропонує: створити чорний список компаній, підозрюваних у контрабанді; перейти на абсолютно прозору систему держзамовлень; публікувати відомості про зарплату і доходи всіх членів уряду, суддів, депутатів, а також про їхні зв’язки зі структурами в бізнесі.
«ДТ»: Питання амністії тіньових капіталів обговорюється у владі й у суспільстві давно. Чи є ви прибічником такої амністії і якщо так, то на яких умовах?
Юрій Єхануров:
- Усі капітали некримінального походження мусять працювати. Умова одна - повернення капіталу в Україну і вкладення в офіційний сектор, у створення нових виробництв і робочих місць.
Юлія Тимошенко:
- Ми визнаємо священне право власності, але ніколи не визнаємо святості вкраденого. Цей постулат поширюється і на капітал. Я за амністію капіталів, зароблених власником районної перукарні, але категорично проти амністії приватних капіталів, які ще вчора були капіталами, скажімо, «Нафтогазу України». Все, що нажите «важкою працею», має бути амністоване. Однак усі спірні питання, як і у разі з реприватизацією, мають вирішуватися в суді. А то нам доведеться амністувати і квартирних злодіїв.
Віктор Янукович:
- Так, я підтримую цю ідею. Вона зніме багато проблем, хоча спочатку буде не так просто переконати суспільство в тому, що така амністія узгоджується з поняттям соціальної справедливості.