У розпал виборчої кампанії колега з «Інтерфаксу» прогнозуючи підсумки виборів, пожартував у телеефірі: «Одне знаю напевно — автомобілі на стоянці ВР Криму тепер будуть дорожчими». І мав цілковиту рацію. Аби оцінити вагомість і якісний склад нового кримського парламенту ще до оприлюднення офіційних результатів, досить було обійти кримський «пентагон» і помилуватися новенькими «Лексусами», «Хаммером» і скромними на їхньому тлі ВМW-X5 і «Лендкразерами». Особливо забавний вигляд мав автопарк із боку наметів учасників акції «Чесний перерахунок». «Залізних коней», на яких аутсайдери й хорошисти виборів приїжджали протестувати проти фальсифікації результатів голосування, було важко відрізнити від засобів пересування переможців. З’явилися й нові прикмети: якщо на стоянці різко збільшується кількість крутих іномарок із київськими номерами — отже, у Крим знову наскочили донецькі товариші. Це, мабуть, і є особливі риси нинішньої парламентської кампанії в автономії. «Територія по дорозі з Донецька до Ялти» — так тепер, за влучним висловлюванням лідера кримських БЮТівців А.Сенченка, слід визначати Крим.
Аналізувати результати парламентських виборів в АРК буде логічно пізніше — коли сформують парламентську більшість, розподілять кабінети голів постійних комісій і заповнять квадратики в урядовій «шахівниці». Адже вітчизняна політика — не олімпійський вид спорту, тут важливо не просто здобути можливість брати участь у парламентському житті, головне — отримати нагороду. Її цінність у вигляді посади для кримських парламентаріїв після похованої надії на депутатську недоторканність помітно підвищилася. Бо начальницьке крісло саме по собі в нашій країні наділяє тіло, котре сидить у ньому, надійним імунітетом.
А тому процес розподілу плодів перемоги буде непростим і навіть нервовим, хоча результат голосування, здавалося б, дає підстави для простих рішень. Блок «За Януковича!», куди увійшли «регіонали», підсилені новоявленими членами партії з числа лідерів проросійських організацій і партій, одержав 44 мандати зі ста. Тобто для здобуття більшості у ВР треба зовсім трішки — досить, як казав кіношний персонаж, однієї таблетки. І вибирати є з кого, оскільки, крім восьми депутатів від Народного руху (переважають висуванці курултаю кримськотатарського народу) і стількох же БЮТівців, решта п’ять партій і блоків, які подолали заповітний тривідсотковий бар’єр, умовно кажучи, ідеологічно близькі. Майже близнюки-брати, оскільки всі прийшли у владу на гаслах за ЄЕП і держстатус російської мови, проти НАТО і ЄС тощо. Звісно, у битвах на одному електоральному полі (особливо у прагненні здаватися найголовнішими в русько-російській темі), а згодом обвинуваченнями «регіоналів» у крадіжці голосів, відданих за комуністів, куніцинців і «нетаківців», вони добряче попсували одне одному нерви. Але результат дорожчий! Виборець цілком спантеличений: після багаторічної найжорстокішої та найвиснажливішої боротьби, пам’ятної особистими образами, Леонід Грач і Сергій Куніцин потискують одне одному руки на площі і заявляють про готовність боротися до кінця за чесний результат виборів (читай — проти «регіоналів»), не забуваючи поділити між собою крісла спікера та прем’єра. Водночас таку хорошу людину — Костянтина Затуліна — Леонід Іванович обізвав обслугою одного економічного й політичного угруповання і закликав Кремль відмовитися від його послуг!
Віце-спікер Василь Кисельов повідомляє суперновину — парламентську більшість, можливо, буде сформовано в коаліції «регіоналів» із вітренківцями й рухівцями, тобто кримськими татарами! Мабуть, коня і трепетну лань було б легше уявити в одній запряжці, якщо, звісно, не знати про добрі стосунки лідерів меджлісу і Ріната Ахметова. Проте через кілька днів пресу кличуть на підписання угоди про коаліцію в трохи іншій конфігурації — «За Януковича!», блоку Н.Вітренко і «Не так!», числом у 55 голосів. Та й це не зрослося. Хоч як намагалися Нестор Шуфрич (номер перший у кримському списку «нетаківців» таки віддав перевагу Сімферополю перед Одесою) і Сергій Цеков переконати журналістів, що відстрочка підписання угоди — не проблема, домовленість є, справа лише за можливим розширенням коаліції, але сумнів залишився. За достовірною інформацією, до підписання готувалися два проекти угоди. Один — на вже заявлених трьох, другий передбачав четвертого учасника — комуністів. Розподіл посад, аби не викликати кривотлумачень у пресі, було вирішено вивести в окремий протокол до угоди. Але, зважаючи на все, згоди так і не було досягнуто.
Сумнів у життєвості потрійної спілки як міг підсилив Сергій Куніцин: «Вони дуже поспішають, я радив би їм не поспішати, бо попереду нас чекають цікаві події». Попутно відшмагавши Н.Шуфрича («Я взагалі не знаю, як може Шуфрич щось підписувати. Він не лідер фракції, не лідер коаліції, він просто — здрастуйте, я ваша тітка!»), Куніцин продемонстрував завидну поінформованість про справи в іншому блоці: рішення про спілку з «регіоналами» не приймалося ані на кримському, ані на українському рівні, а отже, нардепи Н.Шуфрич і Є.Фікс не уповноважені іншими членами блоку — РПУ й об’єднанням «Жінки за майбутнє». Усе, звісно, по-селянськи просто: друг Куніцина екс-міністр фінансів
А.Гресс свого часу був направлений на партійну роботу з керівництва місцевої НДП у терміново створену Республіканську партію, дружню завдяки її творцю Юрію Бойку. А тележурналістка Л.Копаєнко («Жінки за майбутнє») й узагалі подруга дружини екс-прем’єра. І якби не київські розклади, бути їм усім у блоці Куніцина, отож обурення останнього зрозуміти можна. Тим паче, що поповзли недобрі чутки: нібито соціал-демократи в останній момент дістали можливість потрапити в парламент (результат «нетаків» — 3,09 відсотка) завдяки «здачі» посади мера Сімферополя, за яку боролися все той же А.Гресс і «регіонал» Г.Бабенко, перемогу котрого внаслідок судових рішень у п’ятницю тервиборчком урешті-решт затвердив.
Одне слово, коаліція народжується в муках підозр і дрібних скандалів. І чим ширша вона буде, тим складніше буде домовитися про розподіл портфелів. Але не це головне. Процес формування нової влади автономії не просто контролюється поза Кримом (із Донецька, Києва, Москви), він там, за великим рахунком, і відбувається. У Сімферополі тільки реалізуються директиви, що надходять. А оскільки парламентська більшість ще не сформована у ВР України, регіональні змагання триватимуть. Хоча партійні інтереси на місцевому рівні – речі суто умовні. Принципово стійкими в об’єднувально-розподільному процесі можуть виявитися тільки БЮТівці, чия поведінка на місцях суворо регламентована Ю.Тимошенко.
Сумнівається, що саме переможці перегонів визначатимуть нову владу Криму, здається, вже тільки С.Куніцин. «Хто вам сказав, що всі посади потрібно віддати «регіоналам»? — каже він і заявляє про намір боротися за посаду як спікера, так і прем’єра. Авантюрний оптимізм Сергія Володимировича, судячи з усього, базується на підтримці із секретаріату президента. Наскільки можна здогадатися, в особі А.Матвієнка. Кажуть, що останній тиждень Куніцин переконує співрозмовників, буцімто його кандидатуру президент підтримує. Мабуть, на знак вдячності за стійкість і патріотизм, виявлені куніцинцями на блок-постах на захист російського ЧФ, встановлених біля кримських маяків.
Проте й самі «регіонали», схоже, із кандидатурами на перші посади ще не визначилися. За одними даними, обрання Анатолія Гриценка, нинішнього віце-прем’єра і номера першого у списку «За Януковича!», новим спікером практично всі вважають справою вирішеною. Саме його ладять і в прем’єри. Водночас зберігається інтрига з Дмитром Табачником. Лідер кримської організації ПРУ заявляє в інтерв’ю, що кандидатура Табачника ніде й ніким не розглядається. Проте поінформовані парламентські джерела кажуть, що рішення стосовно нього ще не прийняте. Втім, у Дмитра Володимировича, як кажуть у прокуратурі, зараз інша турбота. З дня на день очікується судове рішення щодо законності приватизації об’єднання «Кримхліб», де, як стверджують деякі фігуранти справи, опосередковано, але істотно представлений інтерес Д.Табачника.
Програвши вибори у Криму начисто, представники партії влади (НСНУ) все ж таки можуть дуже швидко взяти реванш в автономії. Для цього у президента є безвідмовний важіль — згода на затвердження прем’єр-міністра, отже, і на весь процес формування влади в Криму. Попередній досвід користування цим важелем слід визнати невдалим. Як буде цього разу — побачимо. Тим часом справжній інтерес викликала нарада з кримськими силовиками «з питань стабілізації ситуації та дотримання законності в АРК», яку Віктор Ющенко провів у четвер. Учасники наради обговорили комплекс питань щодо політичної ситуації на півострові, повідомляє прес-служба президента. Головним завданням глава держави визначив боротьбу з корупцією і розпорядився провести перевірку рибальського промислу. Вже не знаю, про яку рибу йшлося, але один із учасників наради так охарактеризував отриману директиву: «Працювати так, щоб злочинці, які ще на свободі, заздрили тим, котрі вже у тюрмі». Сказане стосується не тільки депутатів із кримінальним минулим. Особливу увагу, як стверджує джерело, буде приділено «впливу на політико-правову ситуацію в Криму представників т.зв. олігархічних інтересів, а також окремих сімей». Сімей, як бачимо, без лапок. Перелік прізвищ цих знатних родів, на жаль, не був названий, доводиться здогадуватися. Ось, наприклад, чи торкнеться цей інтерес сім’ї Франчуків, які змогли й при новій владі зберегти свою паливно-енергетичну могутність включно з «Чорноморнафтогазом»? Питання не пусте, оскільки наміри України збільшити видобуток кримських вуглеводнів на морському шельфі, здається, переходять у практичну площину. Проте це так, версія. Додамо також, що кримські силовики отримали особливі повноваження на повернення ситуації в автономії у правове русло. На горішніх поверхах ВР Криму вже висловлюють побоювання, що з понеділка слід очікувати поновлення слідчих дій у деяких старих справах. Наприклад, для розмови до прокуратури може бути запрошений екс-спікер ВР автономії А.Гриценко, до якого є питання щодо особливостей земельних відносин у Ленінському районі, де він працював главою адміністрації. Якщо тактика Києва із впливу на ситуацію в АРК буде справді такою, то треба заздалегідь перенести сесійні засідання у приміщення прокуратури. Бо запитання, якщо до всіх підходити з однією міркою, треба ставити більшості обранців.