Схоже, Центральна виборча комісія має реальну можливість скоротити витрати, передбачені для фінансування президентської кампанії. Принаймні на одну статтю. Ту, що передбачає виготовлення та розміщення соціальної реклами, призначеної переконати громадян прийти на виборчі дільниці. Результати вересневого соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова, насамперед, вражають ступенем готовності українців брати участь у святі всенародного волевиявлення. Лише 5% з опитаних заявили, що не стали б брати участі у виборах президента, коли б пройшли вони наступної неділі. І є всі підстави припускати, що до 31 жовтня їхнє число ще скоротиться. Такий рівень соціальної активності й не снився Україні 1999 року, коли вибори глави держави не залишили байдужими лише 70% виборців (у другому турі кабінки для голосування відвідали майже 75% громадян).
Заощаджені таким чином кошти Центрвиборчком міг би направити на кампанію з поліпшення в очах електорату власного іміджу. Оскільки, судячи з тих же соцдосліджень, він залишає бажати кращого. Тільки 13% українських громадян вірять у те, що результати президентських виборів, які оголосить ЦВК, об’єктивно відіб’ють реальне голосування виборців. Тоді як понад 64% опитаних переконані: результат усенародного голосування тією чи іншою мірою буде сфальсифіковано. Щоправда, майже половина з них (33,9%) сподіваються, що за допомогою підтасовувань не вдасться значно вплинути на результати виборів. Інша ж частина (30,4%) тих респондентів, які не сумніваються в спотворенні підсумкових цифр, вважає, що фальсифікації суттєво спотворять реальну картину електоральних настроїв в Україні.
Звісно, з приводу причетності Центрвиборчкому до гаданого «коригування» результатів виборів хтось може й заперечити: є, мовляв, й інші «чинники впливу» на об’єктивність процесу. На що знайдеться заперечення не менш резонне: хто, як не ЦВК, мусить стежити за рівністю можливостей кандидатів і стояти на варті дотримання ними виборчого законодавства? А оскільки з цим є видимі більшістю населення проблеми, виходить, Центрвиборчком явно не допрацьовує.
Примітно, що більшість громадян припускають, ніби результати виборів будуть сфальсифіковані на користь Віктора Януковича. І кількість таких респондентів переважає в усіх регіонах України. Саме так гадають 55% опитаних на заході країни, 45% — у центрі, 42% — на півдні і 41 відсоток на сході. Однак серед тих, хто в першому турі має намір голосувати за чинного прем’єр-міністра, песимістів стосовно об’єктивності результатів виборів помітно менше (57%), аніж серед прибічників опозиційних кандидатів (71 — серед симпатиків Олександра Мороза, 75 — серед прибічників Петра Симоненка і 80 — серед ющенківців). Ще менше серед потенційного електорату Віктора Януковича тих, хто думає, ніби фальсифікація суттєво спотворить результати президентських виборів (15%). Тоді як у середовищі протестного електорату подібної думки дотримуються від 38 до 44 відсотків. Дивно, але є серед наших недовірливих громадян і ті, хто очікує підтасовувань на виборах на користь Віктора Ющенка (9%), а також на користь Олександра Мороза (1%) і Петра Симоненка (1%). Хоча значно більш вражаючою виглядає цифра, здатна наштовхнути на серйозні розмірковування з приводу стану моралі в українському суспільстві: кожен четвертий з українських громадян, які вирішили підтримати на виборах Віктора Януковича, упевнений: підтасовування результатів виборів обов’язкове буде на користь... Віктора Януковича.
Отримання владних повноважень, безумовно, є вагомою підмогою в успішній президентській кампанії. Ефективна ж діяльність кандидата на своєму державному посту або масований піар його «добрих справ» багаторазово примножує цей ресурс, званий у народі адміністративним. Хай там як, Віктор Янукович посів друге місце в «хіт-параді» українських прем’єр-міністрів. Саме його назвали 22,5% з опитаних разумковцями українських громадян, коли їм запропонували вибрати з переліку політиків того, хто краще від усіх справлявся з обов’язками глави уряду. Лідером же симпатій виявився прем’єр Ющенко. У його активі 29,5% голосів тих, хто брав участь в опитуванні. «Бронзу» завоював ще один кандидат у президенти — Анатолій Кінах (7,3%). Решта ж державних мужів, які встигнули попрем’єрити за час української незалежності, серед яких Вітольд Фокін, Віталій Масол, Леонід Кучма, Юхим Звягільський, Євген Марчук, Павло Лазаренко і Валерій Пустовойтенко, набрали близько одного відсотка голосів. 36,1% респондентів не змогли виділити з низки кабмінівських начальників жодного. Якщо глянути на різницю в набраних Януковичем і Ющенком очках у цьому виді змагань, у наявності розрив, який практично збігається з тим, що спостерігається в їхніх президентських рейтингах.
Якби вибори проходили наступної неділі, за Віктора Андрійовича проголосували б 29,6% учасників опитування, за Віктора Федоровича — 25,2. Різниця, про стрімке скорочення якої так люблять рапортувати в штабі Януковича і всі провладні ЗМІ, дійсно невелика — 4,4%. Але для більш точного аналізу непогано б узяти за відправну точку думку тих виборців, які точно вирішили брати участь у виборах і визначилися з питанням, за кого вони голосуватимуть. Так ось, серед цієї категорії громадян 41,2% бажаючих бачити президентом країни лідера «Нашої України» і 35,1 — готових підтримати нинішнього прем’єр-міністра. Тут розрив між кандидатами виростає до 6,1%. Третім щодо електоральних симпатій, відповідно до того ж опитування, виявився Петро Симоненко (7,5% серед усіх опитаних і 10,3 — серед тих, хто визначився), четвертим — Олександр Мороз (5,7 і 7,6 відповідно).
Неминучий за таких розкладів другий тур, за прогнозами соціологів, продемонструє ще більшу дистанцію між двома фаворитами президентських перегонів. Так, 37% респондентів на запитання, за кого вони мають намір голосувати, якщо в другий тур президентських виборів вийдуть Ющенко і Янукович, відповіли «Так, Ющенко!». 31,5 — віддали перевагу Януковичу. Але це якщо брати до уваги загальну кількість учасників соціологічного дослідження. Якщо ж їхнє коло звузити до числа тих, хто визначився і з заняттям на неділю 31 жовтня, і з прізвищем, навпроти якого він готовий поставити «пташку» у виборчому бюлетені, то за Віктора Андрійовича готові проголосувати 53,9% наших громадян, за Віктора Федоровича — 46,1. Розрив при цьому становить 7,8%.
Однак хоч би хто з кандидатів переміг в остаточному підсумку, життя після виборів має бути іншим. Цього хочуть українці. «Як ви вважаєте, краще було б, щоб новий Президент (обраний на наступних президентських виборах) у цілому продовжував політику нинішнього Президента, чи необхідна кардинальна зміна нинішнього курсу?» — поцікавилися соціологи у наших громадян. І отримали цікавий результат. 19,3% респондентів висловилися за те, щоб новий президент у цілому продовжував політику нинішнього глави держави. Майже 12% було складно відповісти на це запитання. А 68,8% опитаних заявили: необхідна кардинальна зміна існуючого курсу. Леонід Данилович скільки завгодно може повторювати свою улюблену тезу про спадкоємність політики і збереження політичних напрямків і орієнтирів після виборів, однак народ вважає геть інакше. Це ті, кому сьогодні в Україні жити добре, бажають збереження статус-кво. І кому страшно за своє майбутнє в Україні без Кучми. Більшість же населення сприймає нинішні вибори як шанс змінити своє життя на краще.
А про те, що це бажання досить щире й цілком обгрунтоване, свідчать інші цифри. Продовження активної політичної діяльності (скажімо, народним депутатом, прем’єр-міністром чи рядовим міністром) Леоніду Кучмі після спливання його президентських повноважень бажають лише 8% опитаних. 20,5% громадян згодні з тим, що він може зайнятися громадською діяльністю. 17,4% переконані, що нинішній Президент має бути притягнутий до суду. 2,3% припускають ймовірність іншого майбуття для Леоніда Даниловича. 10,6% не змогли відповісти на запитання. І вагома частина опитаних — 41,2% — переконані: Леонід Кучма після відставки з президентського поста має відійти від політичного і громадського життя.
Дослідження проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 9 по 14 вересня 2004 року в усіх регіонах України. Опитано 2012 респондентів віком від 18 років у 122 населених пунктах за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без урахування дизайн-ефекту) — 2,3%.