За останніми повідомленнями ЗМІ та мережі Internet, зарубіжні експерти зійшлися на думці, що панікувати не слід: біологічну зброю дуже важко створити, і це під силу лише окремим лабораторіям, які, звичайно ж, перебувають під суворим контролем. Поділяючи їхній оптимізм, ми вирішили все ж таки з’ясувати це питання у вчених. Розповідає академік УААН та АН ВШУ, професор, доктор біологічних наук, завідуючий кафедрою вірусології біологічного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка Анатолій БОЙКО:
— Щоб підготувати одного хорошого спеціаліста вищої кваліфікації— вірусолога або генетика — потрібно 300—350 тис. доларів. Тобто готувати таких фахівців, скажімо, для потреб сільського господарства, можуть лише багаті країни. В Україні таких спеціалістів залишилося кілька десятків. Решта — виїхали за кордон. У США, Німеччині, Великобританії, Ізраїлі та інших країнах (загалом їх більше десятка) сьогодні успішно проводяться дослідження такого плану в мирних цілях. Але ці дослідження завжди можна повернути в інший бік — на виготовлення біологічної зброї. І це не секрет. Для того, щоб створити вірус практично із зовсім новими властивостями та задатками, ученому-керівникові разом зі студентом-магістрантом знадобиться десь 8—12 годин. Скажімо, такий простий вірус, як вірус тютюнової мозаїки, можна отримати у пробірці і випробувати його в тих-таки лабораторних умовах. Зі складнішими вірусами і маніпуляції проводити складніше. Але мутанти цих вірусів можна формувати за відповідними технологіями, що забере 10—15 днів і більше. Таким чином можна отримувати мутації вірусів, які будуть патогенними, наприклад, для ссавців. Проводити такі маніпуляції можна практично з усіма вірусами.
Ми, людство, самі собі терористи у планетарному масштабі. Уже почалися такі мутації вірусів і мікроорганізмів, які пересічній людині і не снилися. Війни в Афганістані, В’єтнамі, Югославії і т.д. породжують нові штами та форми тих чи інших вірусів. Йдеться, скажімо, про застосування хімічних речовин, таких як дефоліанти, якими обприскувались рослини, а отже — і тварини, мікроорганізми та віруси... Внаслідок цього відбуваються мутації і з’являються зовсім нові форми вірусів.
Сьогодні дуже просто «повернути» ті чи інші дослідження генно-інженерних робіт на неблагородні справи. Якщо якийсь учений втратить розум, він може спрямувати свої знання в інше русло. Гадаю, що лабораторії, які працюють над бактеріологічною зброєю, можуть існувати у світі. В Україні їх, звичайно, немає. На жаль, Україна (як, зрештою, і будь-яка інша держава) може виявитися зовсім незахищеною перед бактеріологічною загрозою тероризму. Переконаний: уже давно час в Україні створити систему органів біобезпеки.
Тероризм такого роду може бути і не політичним. Скажімо, насіння соняшнику, яке ми імпортуємо (в основному з Росії та країн колишньої Югославії, а загалом його вирощують для експорту п’ятнадцять країн), у 62% інфіковане. (До речі, це стосується й інших агрокультур). Така вірусна інтервенція незумисна. Адже у світовій практиці насіння соняшнику на наявність вірусів не аналізується зовсім. Тому селекціонери-генетики часто-густо самі не знають, з яким небезпечним матеріалом працюють. Поки що аналізи щодо наявності вірусів у насінні соняшнику здійснює лише лабораторія Національного університету ім. Т.Шевченка. Як і пшениці, посадкового матеріалу тощо. (Щоправда, ці дослідження проводяться подекуди й іншими лабораторіями). Вдалося з’ясувати, із перевірених 130 сортів соняшнику світової та вітчизняної селекції можна вирощувати лише десятки. Такі дослідження було проведено і щодо 173 сортів хмелю світового генофонду цієї рослини. До чого я веду? Вірус, яким вражається насіння соняшнику, дуже схожий за своєю структурою із вірусом, який виявлено у чорношкірого населення в Африці. Таку ж структуру має і соняшниковий вірус, геном якого трохи інакше влаштований... Лише завдяки цьому «трохи», вірус не «перескакує» з соняшника на людей і навпаки. Хоча зараз усе можливо. Тому, гадаю, слід проводити соняшникову, зернову та інші блокади.
Сьогодні канадці, французи, американці можуть проводити діагностику полів. Є такі розробки і у нас. Завдяки дистанційній діагностиці ми з’ясували, що в цьому році пшениця на полях уже до червня була вражена трьома вірусами, а потім її «добивали» гриби та бактерії. Тому й маємо зараз близько 60% фуражного зерна. То хіба це не тероризм? Тільки природний, якого ми не контролюємо...
Ніхто не аналізує і такої ситуації, як запуск космічного корабля. На відстані 70—120 км від епіцентру його старту на поверхні Землі простежуються мутації мікроорганізмів та вірусів. Це теж свого роду тероризм, який ми самі собі створюємо.
— Чи справді існують такі технології, які можуть призвести до захворювання невиявленої етіології? Ходять чутки, що бактеріологічна зброя може бути найфантастичнішою. Наприклад, звичайна питна вода з певною «приправою» може викликати розлад якоїсь функції організму. Чи виправдані такі чутки?
— Гадаю, що так. Понад те можу сказати, що більше десятка моїх колег не дожили до 40—50 років. Хоча вони працювали з начебто простими вірусами. Важко повірити, що це звичайний збіг обставин...
Впевнений, сьогодні немає проблем щодо створення будь-якої зброї, у тому числі і бактеріологічної, на замовлення.
— Можливо, «важкою артилерією» може стати все та ж таки водогінна вода (яка у нас, до речі, перевіряється лише за 28 показниками, хоча їх існує понад 1000)?
— Скажу більше, фільтри для води, які сьогодні застосовуються, слід поновлювати. Адже в Японії та Індії вже були випадки масового інфікування людей через питну воду.
Згадаймо, навіть у Біблії написано, що в єгипетських річках «усе почервоніло», а коли «червона вода» потрапляла в очі, люди сліпнули, гинули птахи. Сьогодні можна з упевненістю говорити, що лихо, яке спіткало Єгипет кілька тисячоліть тому, викликали червоні водорості, які створювали середовище для виникнення нових вірусів-гідробіонтів. Це вже науково доведено. Тобто світ і раніше зазнавав бактеріологічних інтервенцій.
Нині кожен мусить усвідомлювати, що якщо той або той патоген вражатиме «чужих», то не обминатиме і «своїх». Адже надійних кордонів на шляху вірусу не існує. Тому сьогодні потрібен чіткий контроль усіх процесів, які відбуваються в науці у планетарному масштабі. Всі дослідницькі лабораторії мають бути під міжнародним контролем, незалежно від того, займаються вони клонуванням чи генно-інженерними роботами з допомогою вірусів. Звичайно, є міжнародні каталоги таких лабораторій та міжнародні угоди про використання бактеріологічної зброї. Але коли з’являються терористи, ситуація виходить з-під контролю. А віруси та бактерії, потрапляючи в навколишнє середовище, поширюються надзвичайно швидко.
— Нині найфантастичніші бестселери стають реальними, як і сценарії деяких голлівудських фільмів жахів про глобальні катастрофи. Зараз американці побоюються атаки бактеріологічною зброєю. Американський кінематограф уже взяв «на озброєння» новий сценарій, який розповідає про те, що нібито другим ударом по «країні мрій» стане саме бактеріологічний, зокрема зараження пропасницею Ебола. Як відомо, це дуже небезпечне захворювання свого часу забрало багато життів в одній з країн Африки. Пригадую, тоді говорили про його можливе лабораторне походження. (Такі припущення висловлюються і щодо інших особливо небезпечних інфекцій). Отож, наскільки сьогодні виправдані такі побоювання? Який ваш прогноз із цього приводу?
— Так, я не виключаю можливості, що такі віруси можуть мати лабораторне «коріння», як і того, що вони могли зачаїтися в природі, а після порушення екологічного балансу проявитися… З гуманних міркувань я б заборонив усі фільми, де пропагується насилля та агресія.
Гадаю, людство все ж таки прийде до якоїсь спільної угоди. Адже Америка сама з такою загрозою не впорається. І Україна тим більше. Потрібно всім об’єднуватися. Помилково вважати, що кожен зможе самостійно видряпатися із цієї небезпеки. Тому конче потрібен центр координації біотехнологічних робіт, навіть якщо вони спрямовані на розвиток сільського господарства та благо людей.
— Як протистояти бактеріологічному тероризму? Чи можна створити надійний щит, свого роду протиотруту такій зброї?
— Це певною мірою залежатиме від дій розвідки. Якщо вчені отримають від неї дані про загрозу бактеріологічного удару певним вірусом, наприклад, поліомієліту, то, не зволікаючи, почнуть готувати вакцину проти нього або інші профілактичні заходи. Наприклад, такий фізичний фактор, як ультрафіолетове випромінювання, може зупиняти деякі віруси. Але передбачити, з якого боку очікувати загрози, дуже важко. Зараженими можуть виявитися не лише грунт, вода, повітря, а й комахи (комарі, кліщі, жуки), гризуни (миші і т. д.), не кажучи вже про камікадзе, яким байдуже, якою смертю загинути в ім’я ідеї і в своєму божевільному прагненні помсти.
Очевидно, дія бактеріологічної зброї може бути і не такою явною, як бомбовий удар, але не менш нищівною, вважає Анатолій Бойко. Її наслідки можуть бути жахливішими, ніж наслідки бомбардувань Хіросіми та Нагасакі. Нищівний вплив бактеріологічного терору здатний тривати роками. Латентний період деяких вірусів може бути досить тривалим, упродовж нього може відбутися їх мутація.
На думку деяких екологів, за рівнем потенційної небезпеки для виживання людства на першому місці стоять ДНК-технології. Чи так це? Таке запитання ми адресували відомому фахівцю в галузі біотехнології, генетики, селекції, ДНК-технології і природоохоронної генетики, завідуючому лабораторією ДНК-технології Інституту агроекології і біотехнології УААН, доктору сільськогосподарських наук Валерію ГЛАЗКУ:
— Звичайно, так. Зараз учені можуть викликати зміни спрямовано. Існує навіть таке поняття, як сайт-спрямований специфічний мутагенез, що дозволяє отримувати організм із наперед заданими властивостями. З його допомогою можна отримати як трансгенну картоплю, так і небезпечний вірус, який знищуватиме всіх і вся.
Гадаю, в нинішній ситуації найголовніше — підвищити загальний рівень освіченості з цих питань. Адже, як кажуть мудрі люди, залишивши ідею собі, матимеш лише ідею, а якщо поділишся нею з кимось — то у вас на двох буде вже чотири ідеї. Тому зараз наука мусить іти на випередження. В 1976 році генно-інженерні роботи були призупинені у зв’язку з розробкою норм біобезпеки. Тільки після їх розробки вони поновилися...
P.S. У зв’язку з браком у країні спеціалістів із біобезпеки, а також з метою контролю ситуації із поширення вірусів спеціалісти Національного університету ім.Т.Шевченка готові створити на його базі європейский центр біобезпеки.