Якщо подивитися на діяльність головних обвинувачів країни, то складається враження: кожен генеральний прокурор за свою каденцію має зробити лише три речі — виростити вплив, аби вишикувати парламент і посадити Юлію Тимошенко. Із виконанням останніх двох завдань якось не складається. Святослав Піскун і Геннадій Васильєв зробили шість запитів у Верховну Раду про зняття із Тимошенко депутатського імунітету з наступним притягненням її до кримінальної відповідальності. П’ять попередніх спроб завершилися для ГПУ крахом надій виконати волю Президента, для котрого питання саджання бунтівниці давно є питанням принципу. Нині в списку звернень Генпрокуратури з’явився шостий рядок. І цього разу суть претензій до лідера Блоку Юлії Тимошенко істотно відмінний від попередніх.
Після того, як американський суд у Сан-Франциско, розглядаючи справу екс-прем’єра Павла Лазаренка, фактично зняв обвинувачення із його колишньої соратниці за партією «Громада» й лідера «ЄЕСУ», українським прокурорам було непереливки. Відповідно до міжнародних договорів, за одне й те саме в двох країнах не судять. Але план є план, тим паче, якщо він спущений згори: Тимошенко має сидіти. Очевидно, затятим політичним опонентам Юлії Володимирівни видалося, що вона мало часу провела у Лук’янівському слідчому ізоляторі, коли після того, як була змушена піти з уряду, не мала депутатського імунітету. Точнісінько так само забули і про те, що факт узяття тендітної жінки під варту відіграв чималу роль у посиленні любові виборців до «мучениці за правду» та блок її імені потрапив у Верховну з непоганим результатом в умовах тотального шельмування противниками.
До нинішньої спроби кинути Тимошенко за грати вдаються напередодні вагоміших для країни виборів, ніж парламентські дворічної давнини. Отримавши відмови від ВР зняти з неї імунітет у справі корпорації ЄЕСУ внаслідок недостатнього обгрунтування Генеральною прокуратурою попередніх запитів і дізнавшись, що суд США також не побачив її вини, слідчі знайшли іншу причину. 19 травня ГПУ порушила проти лідера БЮТ кримінальну справу за статтею 369 Кримінального кодексу за спробу дачі хабара. Привід — відеозапис, зроблений помічником Тимошенко Володимиром Боровком. На плівці, кілька разів прокрученій на підконтрольних лідеру СДПУ(о) телеканалах, зафіксовано розмову трьох людей. При цьому чорно-біле зображення із таємно встановленої метрів за чотири від учасників бесіди відеокамери, позбавленої, мабуть, функції ZOOM (бесіду знято загальним планом), не дозволяє зі стовідсотковою точністю ідентифікувати учасників рандеву. Боровка видно чітко — тим паче він сам розтиражував касету з записом. Ось із Тимошенко — проблема. Жіночий голос дуже схожий на голос Юлії Володимирівни. Зате обличчя учасниці закриває пишна зачіска. Йдеться про якісь гроші, які потрібно заплатити судді. Помітно, що Боровко виводить співбесідницю на розмову про конкретні суми, але та весь час чомусь відповідає про чесних людей і бажання мати справу саме з такими. Утім, підставою для порушення кримінальної справи Генпрокуратурою стала не сама відеокасета, а заява екс-помічника Тимошенко про те, що вона «дала йому велику суму грошей із метою дачі хабара суддям, аби звільнити з-під варти її свекра Геннадія Тимошенка й головного бухгалтера ЄЕСУ Антоніну Болюру». За твердженням Володимира Боровка, прохання посприяти в передачі грошей він не виконав, і нині його колишній шеф вимагає повернути їй 125 тисяч доларів.
Сам факт порушення чергової кримінальної справи проти лідера БЮТ викликає безліч питань. Причиною слугувала одна заява, підкріплена сумнівним відеозаписом. Сумнівною не лише тому, що всіх знятих на ній людей ще потрібно визначити з допомогою експертизи, а й унаслідок законності зйомки. Навіть коли запис не підроблений, у будь-якому разі він вівся таємно. А отже, відповідно до українського законодавства, прямим доказом плівка може бути лише в тому випадку, якщо зйомку санкціонував суд за поданням слідчих, котрі ведуть конкретну кримінальну справу проти конкретної підозрюваної особи. Такого суддівського рішення про ведення спостереження проти народного депутата України Юлії Тимошенко досі ніхто не продемонстрував. Виходить, запис незаконний? Друге. Якщо є лише свідчення, викладене на папері однією людиною, то чи є підстави негайно вимагати зняти з підозрюваної депутатські повноваження? Слідчі до порушення кримінальної справи мали провести перевірку — як мінімум опитати свідків, якою, виходячи з презумпції невинуватості, від самого початку є і Тимошенко. І тільки потім уже вирішувати: порушувати чи відмовити заявнику. Процедуру чітко виписано в Кримінально-процесуальному кодексі.
Але в ГПУ, певне, вирішили: заяви Боровка досить. Нехай навіть так. Навіщо ж тоді відразу подавати до Верховної Ради подання про зняття з Тимошенко недоторканності, притягнення до кримінальної відповідальності та згоду ВР на її арешт? На якій підставі? Провести слідчі дії можна й без таких радикальних заходів — опитати, влаштувати очну ставку тощо. Тим паче Юлія Володимирівна як багаторічний клієнт Генпрокуратури навіть без депутатського мандата неодноразово ходила на Різницьку за викликом слідчих. Чи в ГПУ настільки впевнені, що вона протидіятиме слідству, злякається й утече в розпал виборчої кампанії?
У прес-службі Генеральної прокуратури «ДТ» повідомили, що на всі запитання вони не відповідатимуть, поки їхнє подання на Тимошенко не буде винесено в сесійний зал ВР.
Виходячи з логіки слідчих, у разі краху спроби номер шість, наступного разу подаватимуть на зняття недоторканності з Тимошенко, якщо вона перейде дорогу в неналежному місці. У описаній вище історії проглядають чіткі політичні інтереси. Події минулих років засвідчують: непереборне бажання побачити Тимошенко у в’язниці є в Леоніда Кучми й деяких людей із його оточення. Із почуття страшної помсти. Перший не може подарувати Юлії Володимирівні жорстку опозицію, інші — втрату великих заробітків на ринку енергетики й енергоносіїв під час перебування Тимошенко віце-прем’єром із питань ПЕК. Їхні дії поєднують у собі дві несумісні речі — бажання помститися й остаточно розколоти опозицію. А це вже нагадує істерику й метушіння між крайностями. Спробую пояснити.
Запроторення за грати Тимошенко напередодні виборів дало абсолютно зворотний ефект 2 року тому. Здійнятий галас створив Юлії Володимирівні не стільки імідж злочинниці, скільки образ української Жанни Д’Арк. Помста — емоційна й ірраціональна, а отже, прибирати граблі з дороги на Банковій навчилися не до кінця. Паралельна схема припускає залякування Тимошенко в розрахунку на те, що вона не захоче ще раз випробувати на собі всі принади СІЗО. Тобто у випадку успішного проходження через парламент подання Генпрокуратури, відповідно до ймовірного плану, лідер БЮТ для убезпечення себе від в’язниці висуне свою кандидатуру на президентські вибори, аби здобути кандидатську недоторканність і здійснити мрію АП — чотири опозиційні фракції — чотири здобувачі президентського крісла й жодної єдності в рядах «борців із антинародним режимом». Як на Банковій збираються поєднати почуття і холодний розрахунок, поки не зрозуміло. Юлія Тимошенко, із свого боку, не відкидає цю схему:
— Справді, така мета у влади є. Вони хочуть, щоб саме так і сталося. Вони хочуть поступово знищити кожну опозиційну команду. Пам’ятаєте, як було в уряді. Почали з мене, зробили все, аби прибрати мене з Кабінету міністрів. А потім звільнили Ющенка. Точно так само вони діють і нині. Спочатку хочуть зруйнувати нашу команду наїздами Генеральної прокуратури, а потім робитимуть те саме з Віктором Андрійовичем.
— Чи можливий варіант, що Юлія Тимошенко стане кандидатом у президенти?
— Моя позиція залишається незмінною. Я вважаю, що коаліція опозиційних сил — єдиний шанс для перемоги над кланами. Іншого шансу я не бачу. Тому я не вірю, що вони свій задум доведуть до кінця.
Зазначимо, твердого «ні» кандидатству Тимошенко так і не сказала (проте причина цього скоріш у чеканні рішення від Ющенка про післявиборні кадрові призначення). Мабуть, вона сподівається на те, що колеги-депутати її не здадуть. І вона почасти права. У такій ситуації і в нинішніх умовах багато парламентаріїв протидіятимуть не з політичних, а корпоративних інтересів: «сьогодні Юля — завтра я». Особливо це стосується фракцій чимало пошарпаної пропрезидентської більшості. І ворогу тюрми бажати не хоче Микола Гапочка (новостворена депутатська група «Союз»), проти — фракція НДП (хоча слово Пустовойтенка ніколи ще не означало результат), небажання здавати колегу висловлював і голова ВР Володимир Литвин, за що потім, за деякими даними, мав довгу й важку розмову з кимось із адміністрації Президента.
Багато важить позиція регламентного комітету парламенту, котрий до винесення подання на Тимошенко на голосування має зробити свій висновок. Раніше через брак аргументів він уже відправляв попередні заявки на ув’язнення назад генеральному прокурору. Цьому вельми сприяв і склад комітету. Поки що опозиція була єдиною в бажанні «повстати» Україну, 3 комуністи, 3 БЮТівці, 1 «нашоукраїнець» і 1 соціаліст — загалом 8 чоловік із 11 членів комітету — мали в ньому абсолютну більшість. Тепер конфігурація змінилася. Комуністи схильні використовувати кожен привід, аби зачепити Віктора Ющенка і його соратників. Додатково до цього дванадцятим членом комітету став кримський соціал-демократ із партійного списку СДПУ(о) Юхим Фікс. Він 1 червня замінив нинішнього главу держкомітету з природних ресурсів Миколу Злочевського, котрий склав депутатські повноваження. Отже, з урахуванням усіх змін, із 12 членів регламентного комітету апріорі «проти» винесення подання на Тимошенко до сесійного залу будуть 5 депутатів (СПУ, «Наша Україна» та, власне, БЮТ), точно чи скоріш за все «за» — 6 (СДПУ(о), «Регіони України» та КПУ). Золота акція в даному разі належить Василю Гаврилюку з групи «Центр», котрий займає відносно незалежну позицію в парламентських політрозкладах. Сам Гаврилюк не хоче розкривати карти й заздалегідь заявляти про те, на чию сторону він стане. Коментуючи «ДТ» свою позицію, він сказав, що потрібно спочатку прочитати й вивчити те, що написала Генпрокуратура, а до п’ятниці, 18 липня, текст подання до комітету не надійшов і, природно, не обговорювався. Але натяк він усе-таки зробив:
— Сьогодні, за законом, Генеральна прокуратура має робити спочатку подання на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, а потім уже на арешт. А в даному випадку вони об’єднали все в один документ. І це той момент, над яким ми найуважніше працюватимемо.
Засідання регламентного комітету має відбутися в понеділок, 19 червня. Він може прийняти три варіанти рішення — повернути подання генеральному прокурору, запропонувати депутатам підтримати чи відхилити його. Є і четвертий вердикт: відкласти, а текст найуважнішим чином вивчити. А парламентські канікули настають 3 липня.