Певне, не судилося все-таки Леоніду Даниловичу ввійти у вітчизняну історію Президентом-реформатором. Не складається в нього не лише з конституційними перетвореннями, а й із військовою реформою. Заплановане на минулий тиждень ухвалення закону про реформування Збройних сил України не відбулося. Депутати погодилися з пропозицією глави оборонного комітету ВР зачекати з армійською реформою.
Розпочате в темпі кавалерійського наскоку скорочення Збройних сил України наштовхнулося на дві серйозні перешкоди, виникнення яких, утім, було цілком передбачуваним. Перша — це брак у державній скарбниці грошей, необхідних для армійської перебудови. Друга — відсутність законодавства, що регулює цей непростий процес. А процес, тим часом, уже пішов. Місяців зо три тому «ДТ» писало про одержані військовим керівництвом країни рознарядки стосовно чисельності військовослужбовців, що підлягають звільненню в запас, і термінів скорочення особового складу.
Розпорядження, надіслані в усі армійські управління, було складено відповідно до цифр, що містилися в указі Президента, який він видав ще торік улітку. З нього, власне, вся ця історія і почалася. 12 вересня гарант підписав новий указ, яким затвердив рішення Ради національної безпеки та оборони України, що передбачає такі обсяги бюджетного фінансування потреб оборони, які враховували б майбутнє реформування Збройних сил країни. Йшлося про 6,4 мільярда гривень. У підготовленому й поданому на розгляд у парламент Кабінетом міністрів законопроекті про державний бюджет України на 2004 рік вимоги президентського указу враховано не було. У статті видатків на армійські потреби вже затвердженого бюджету стоїть сума, менша майже на мільярд.
Переконавшись, що глава держави рішуче налаштований до 2005 року довести чисельність армії до двохсот тисяч чоловік, парламентський комітет із питань національної безпеки та оборони запропонував Леоніду Кучмі підготовлений ним спільно з Міністерством оборони законопроект «Про загальну структуру й чисельність Збройних сил України в зв’язку з їх реформуванням». Тут слід тим, хто забув, нагадати, що чисельність Збройних сил України, відповідно до Конституції, визначає парламент. І депутати з оборонного комітету практично пішли назустріч главі держави, страхуючи його від порушення того, гарантом чого він, власне кажучи, є. Крім цілей і пріоритетних напрямів реформування, у проекті передбачалося також фінансове й матеріальне забезпечення цього процесу, а головне, додаткові гарантії соціального захисту військовослужбовцям, що потрапили під скорочення, та їхнім родинам. У розділі про кількість ЗС було цілком збережено побажання Президента. Але з позначкою на полях «Підлягає уточненню залежно від обсягів бюджетного фінансування». Передбачалося, що, допрацювавши документ відповідно до власного бачення проблеми, Президент внесе його у Верховну Раду від свого імені.
Однак Президенту ця ідея чомусь не сподобалася. «Які гарантії? Який соціальний захист?» — вжахнувся, напевно, він. Принаймні такий висновок напрошується з листа главі комітету з питань оборони й національної безпеки Георгію Крючкову, надісланого у відповідь на депутатську ініціативу главою президентської адміністрації Віктором Медведчуком. У ньому визнається важливість цього законопроекту «на сучасному етапі військової реформи», повідомляється про те, що основні положення документа розглянуто й у цілому схвалено на засіданні РНБОУ, а уряду доручено його доопрацювати. Але... «Попередні розрахунки свідчать, — говориться в листі, — що реалізація законопроекту вимагає значних фінансових витрат. А це, з урахуванням обмежених обсягів фінансування Міністерства оборони, визначених у держбюджеті на 2004 рік, може поставити під загрозу можливість його виконання в запропонованій редакції».
За логікою, після такого одкровення повинно йти визнання неправоти Президента щодо його явно нездійсненних намірів скоротити армійські лави. Або має бути зроблений відповідний висновок про ігнорування керівництвом Кабміну й Міністерства фінансів, зокрема, доручення глави держави врахувати при розробці бюджету заплановані на військову реформу кошти. Проте законам логіки діяльність Президента і його адміністрації відповідає не часто. Тож від них надходить пропозиція розділити положення законопроекту на два окремі законодавчі акти: норми, що стосуються цілей, напрямів, загальної структури й чисельності Збройних сил, включити в законопроект, який вносився б у парламент від імені Президента, а решта, тобто «соціалка», нехай іде окремим законопроектом, який може розробити Кабмін.
Керівництву парламентського комітету коштувало чималих зусиль зберегти цілісність законопроекту. Але вже тоді стало ясно, що Президенту абсолютно нецікаво морочитися з розробкою та законодавчим закріпленням соціальних гарантій для скорочуваних військовослужбовців. Схвалений урядом законопроект відправляється на Банкову, де цілий місяць порошиться без руху. Лише після значного скорочення тієї частини, у якій говориться про соціальний захист, він знову повертається в Кабмін. Текст, отриманий парламентом від уряду, викликав у депутатів величезний подив. Було не тільки змінено назву законопроекту — його скромно нарекли «Про реформування збройних сил України», тоді як усе реформування зводиться, по суті, до переходу від чотирьох видів військ до трьох (об’єднуються військово-повітряні сили та протиповітряна оборона). До мінімуму було зведено розділ, який описує ті ж таки соціальні гарантії. Але проект було затверджено в першому читанні. За словами Георгія Крючкова, це було зроблено з урахуванням того, що процес скорочення вже йде повним ходом, а також із надією на те, що до другого читання документ вдасться значно змінити.
І якщо подивитися на порівняльну таблицю, що відбиває усі внесені до другого читання в законопроект поправки та зміни, то надії ці були виправдані. По-перше, тепер законопроект називається «Про зміну структури й чисельності Збройних сил України в зв’язку з їх реформуванням і державні гарантії соціального захисту скорочуваних військовослужбовців і членів їхніх родин». По-друге, у ньому передбачено виплату грошової допомоги армійцям, що потрапляють під скорочення, обумовлено принцип нарахування пенсій, надається право безстрокового користування медичними закладами Міністерства оборони, гарантується надання житла або довгострокових кредитів на його придбання та будівництво з погашенням їх за рахунок державного бюджету й багато чого іншого.
При всьому цьому, як удалося з’ясувати, далеко не багато народних обранців вважають достатнім і такий обсяг соціальних гарантій. Але головне, навіть якщо в законі для скорочуваних військовослужбовців передбачити забезпечення їх персональними автомобілями, дачами в Криму й довічним безкоштовним дієтичним харчуванням, це навряд чи буде втілено в життя через той самий брак коштів у бюджеті. А точніше, буде забезпечено з іще меншою імовірністю. Саме прагнення ставити перед собою реальні цілі спонукало главу парламентського оборонного комітету на початку березня ще раз звернутися до Президента з закликом особисто вплинути на ситуацію. Ключовою проблемою Георгій Крючков назвав збільшення на 553 мільйони гривень бюджетних асигнувань на реформування, а, по суті, скорочення Збройних сил України: «Із цього питання необхідне рішення вищого політичного керівництва й уряду країни. Оптимістичні заяви членів уряду про високі темпи економічного зростання дають для цього підстави».
Глава комітету запропонував Президенту напередодні розгляду законопроекту в другому читанні обговорити питання про фінансування армійської перебудови на засіданні РНБОУ й визначитися: або реформування Збройних сил супроводжуватиметься нинішнього року необхідним для цього фінансуванням (відповідний законопроект про збільшення оборонних видатків на 553 мільйони гривень, на думку Крючкова, у парламент повинен внести Кабінет міністрів), або терміни наміченого скорочення необхідно переглянути. І під час другого читання, до речі, депутати збиралися обговорити продовження цих термінів до 2006 року й навіть до 2008-го.
Цього разу відповідь від імені глави держави готував не Медведчук, цілком зайнятий реалізацією іншої, більш актуальної, реформи, а його перший заступник Юрій Загородній. Засідання РНБОУ, випливає з листа, з питання фінансування військової реформи в президентській адміністрації вважають передчасним. А стосовно відсутніх у бюджеті коштів, то й наявна сума (далі не лякайтеся!) «забезпечує, в основному, можливість розпочати реалізацію заходів, передбачених законопроектом «Про реформування Збройних сил України». Говорячи людською мовою, потрібно не боятися починати скорочення, а по ходу п’єси, як сказано в листі, у разі потреби, можна внести відповідні зміни в закон про держбюджет. Але якщо точно відомо, скільки грошей буде потрібно для армії, що реформується, як можна вплутуватися в бій, наперед знаючи, що боєприпасів не вистачить?
А найцікавіше, що в процесі підготовки законопроекту до другого читання юридичний відділ Верховної Ради дійшов висновку про необхідність спеціального подання Президента України з приводу чисельності Збройних сил. І хоча, як уже було сказано, визначати чисельність армії за Конституцією повинен парламент, відповідно до закону про Збройні сили України він це робить за поданням глави держави. Певна річ, якщо дотримуватися букви закону, то питання про те, чи є відсутність такого подання приводом для скасування розгляду законопроекту, — дискусійне. Зрештою, за Основним Законом пріоритет у визначенні правових норм. Але якщо все-таки враховувати ще й дух закону, то, певне, можна погодитися з Георгієм Крючковим, котрий визнав необхідним перенести розгляд законопроекту через відсутність вагомого слова гаранта, що й було зроблено минулої п’ятниці.
За словами Георгія Корнійовича, він не раз звертався до Президента з проханням внести подання. Але, як заявив депутату глава президентської адміністрації, Президент не збирається цього робити. І нічого, що саме глава держави є Верховним головнокомандуючим, саме він був ініціатором військової реформи і саме про нього йшлося в листі Юрія Загороднього, адресованому главі парламентського комітету: Президент України тримає під особистим контролем порушені вами питання, звертаючи особливу увагу на необхідність своєчасного ухвалення Закону України «Про реформування Збройних сил України». Відсутність цього законодавчого акта й перенесення термінів проведення заходів щодо реформування ще більше ускладнить наявну ситуацію».
Та чомусь на таку дрібницю, як дотримання правової формальності у вигляді подання в парламент, гарант не спроможний. Чи не тому, що боїться взяти на себе відповідальність за явно непопулярне рішення й викликати на себе гнів півмільйона чоловік — військовослужбовців, яких скорочують, разом із їхніми сім’ями? Виходячи з особистих електоральних інтересів, це справді було б нерозумно.