1 травня 2004 року до Європейського Союзу приєднаються десять нових держав-членів, що знаменує безпрецедентну історичну подію, коли, здійснивши найбільше за весь час свого існування розширення, Європейський Союз за один раз об’єднає 25 суверенних держав шляхом мирної інтеграції. Це знову підтверджує істинний смисл існування Європейського Співтовариства, заснованого невдовзі по завершенні Другої світової війни з відважним і честолюбним наміром зробити все, щоб жорстокість такого масштабу ніколи не могла повторитися і щоб громадяни Європи могли мирно жити та творити разом на благо процвітання. Розширений Європейський Союз нараховуватиме 450 мільйонів громадян і стане найбільшим і найуспішнішим прикладом регіональної інтеграції у світі. Цей факт уже сам по собі значущий.
Однак найважливіше полягає у тому, що розширення посилить Європейський Союз як Союз верховенства права та єдності різноманіття, повністю відданий принципам свободи, демократії, стабільності та створенню тісного, як ніколи, єднання народів. Набагато простіше сприймати ці зрозумілі фундаментальні принципи й завдання як належні, коли ми поринаємо у дискусії щодо технічних аспектів членства в Європейському Союзі, — однак їх важливість не могла би бути більш очевидною. Десять нових держав-членів поділяють ці цінності, і вони належать до Європи.
Розширення ЄС також відзначається безпрецедентними досягненнями на всіх напрямах. Держави Центрально-Східної Європи перетворилися на країни з міцним демократичним устроєм та повністю функціональною ринковою економікою у вражаюче стислі терміни. Перспектива вступу до Європейського Союзу стала для них стимулом для впровадження радикальних і фундаментальних реформ на всіх рівнях із таким ентузіазмом, що не може не викликати захоплення у кожного. Порівняно з попередніми розширеннями, цього разу існували значні виклики. За роки, що минули після першого розширення у 1973 році, відбулося об’єднання верховних повноважень у набагато ширшому колі політичних напрямів. Нині ЄС пропонує широкомасштабний спільний ринок, економічно-валютний союз зі спільною валютою євро, «шенгенську зону», яка забезпечує громадян вищим рівнем внутрішньої свободи, співпрацю у сфері правосуддя та спільну зовнішню політику і безпеку.
Сьогодні виконання вимог ЄС є складним завданням, що потребує значних зусиль на всіх рівнях. Новим державам-членам вдалося їх виконати лише завдяки наполегливій відданості, лідерству та рішучості всіх, хто брав участь у цьому процесі.
У тому, що таку, здавалося б, недосяжну мету возз’єднання Європейського континенту було досягнуто у стислі терміни, також заслуга стратегії, яка передувала цьому розширенню Європейського Союзу. Започаткована 1993 року, ця стратегія передрозширення була спрямована на розпізнання потреб кожної країни-кандидата і вперше пропонувала у спільних рамках значну фінансову допомогу на підтримку підготовки до членства в ЄС. Внутрішнє зобов’язання Європейського Союзу провести розширення успішно неодноразово демонструвалося під час переговорів щодо вступу до ЄС його рішучим намаганням уникнути розбавлення принципів, політичних напрямів, законів, досвіду та зобов’язань, що утворюють наше спільне надбання, так званий acquis communautaire, зберігаючи при цьому ефективне функціонування розширеного Союзу. Ретельність та інтенсивність переговорів щодо вступу, які проходили у період з 1998 по 2002 роки, привели до комплексного і збалансованого результату, що зараз забезпечує міцний фундамент для здійснення плавної інтеграції нових держав-членів.
Якщо брати до уваги масштаб і сферу застосування acquis, існує, хоч як це дивно, не так багато перехідних домовленостей, яких було досягнуто з державами-членами для успішного виконання ними своїх зобов’язань щодо членства в ЄС, і термін дії всіх цих домовленостей, безперечно, обмежується лише першими кількома роками перебування у Європейському Союзі. Більше того, неоцінимий процес моніторингу підготовки, яку вела кожна держава-член до самого передодня вступу в ЄС, зробив вирішальний внесок у створення атмосфери довіри між новими та існуючими державами-членами. Європейська Комісія нещодавно заявила, що вона не визначила жодної сфери, яка потребувала б запобіжних заходів на 1 травня 2004 року, що розсіяло попередні побоювання щодо стану підготовленості нових держав-членів.
Зрозуміло, що на ниві економічно-соціального розвитку новим державам-членам ще є що наздоганяти. Членство в ЄС стане у цьому сенсі каталізатором як сприяння процвітанню, так і посилення солідарності між державами-членами. Нові держави-члени зможуть скористатися структурною підтримкою ЄС. Однак вступ до ЄС не означає, що все зводиться лише до грошей: прогрес, досягнутий моєю рідною країною, Іспанією, протягом майже 20 років членства, показує, як вступ до ЄС може принести позитивні політичні, демократичні, соціальні й економічні зміни. У мене немає підстав вважати, що для десяти нових держав-членів усе буде по-іншому.
Європейському Союзу не звикати змінюватися, можна навіть сказати, що він благоденствує на своїй динаміці прогресу й активного поступу вперед. У цьому плані десять нових держав-членів приєднуються до Європейського Союзу у важливий час.
Ми сподіваємося, що обговорення проекту Конституції Європи буде успішно завершено у червні 2004 року. Це знаменуватиме важливий поворотний момент для Європейського Союзу. Я впевнений, що необхідні політична воля, відповідальність і рішучість діяти у найкращих інтересах Європейського Союзу та майбутнього Європи — буде.
Однак конституційні договори потребують часу, а ратифікація — це тривалий процес. Тому поки що Європейський Союз двадцяти п’яти функціонуватиме на основі наявних договорів. На практичному й функціональному рівнях багато що вже було включене до договору, укладеного у Ніцці, щоб відповісти на виклики розширення для забезпечення ефективної діяльності інституцій у розширеному Союзі та раціоналізації процесу прийняття рішень. Крім того, після підписання Договору про приєднання у квітні 2003 року десять нових держав-членів брали участь у роботі Ради Європейського Союзу та Європейського парламенту як активні спостерігачі на всіх рівнях. Це було неоціненним досвідом для всіх сторін цього процесу.
Зі збільшенням кількості держав-членів на десять і зростанням кількості робочих мов з 11 до 20 існувала також потреба у покращанні ефективності та процедури проведення засідань, а також вирішенні питання усного й письмового перекладу. Більшість відповідних заходів уже впроваджуються на цьому напрямі.
З огляду на спільне завдання зробити Європу континентом демократії, свободи, миру та процвітання, Європейський Союз доводить, що він є дуже привабливим клубом, тоді як потяг розширення стрімко мчить уперед без жодної ознаки уповільнення. Болгарія та Румунія, які розпочали переговори у 2000 році, є частиною цього всеосяжного й необоротного процесу. За умови готовності цих країн, ми плануємо привітати їх у ЄС у 2007 році. Обидві держави стратегічно важливі для Європейського Союзу і для політично-економічної стабільності Балкан. Шлях до ЄС непростий, але я впевнений, що з необхідною політичною рішучістю ці країни зможуть вчасно виконати вимоги щодо членства в ЄС.
Європейський Союз також прийматиме інші важливі рішення у найближчому майбутньому: спочатку на Європейській Раді у червні щодо того, чи розпочинати переговори про вступ Хорватії до ЄС, а пізніше, у грудні нинішнього року, — щодо перспективи започаткування переговорів про вступ Туреччини. Незабаром Рада Європейського Союзу також розглядатиме недавню заявку на вступ до ЄС, подану колишньою югославською республікою Македонією.
На виконання свого зобов’язання не допускати жодних нових ліній розподілу в Європі Європейський Союз розробив політичну програму сусідства, спрямовану на сприяння стабільності та процвітанню поза новими межами Союзу як на схід, так і південь. У рамках цієї ініціативи глави держав і урядів країн, котрі входять до ЄС, у червні нинішнього року працюватимуть над схваленням плану дій щодо розвитку співпраці й заохочення реформ у низці країн. Це поглибить існуючі двосторонні відносини на взаємну користь Європейському Союзу та нашим сусідам, що дозволить їм поступово підвищувати їхню участь у головних політичних напрямах і програмах ЄС, включно зі спільним ринком Європейського Союзу.
Була проведена така величезна робота, і нині ми, хоч як це парадоксально, перебуваємо в ситуації, коли 1 травня могло би стати певною розрядкою. Нові держави-члени добре підготовлені, і багато аспектів членства вже стали реальною дійсністю для них. У Брюсселі Союз двадцяти п’яти на повну силу готовий зустріти прийдешні виклики. Союз змінюється, і змінюється на краще. Ми розраховуємо на наших нових членів Союзу, коли потрібно приймати великі рішення. Їхній прихід служить постійним нагадуванням про те, чим, власне, є Європейський Союз, — різноманіттям у єдності.
Ця стаття була розіслана Єврокомісією в найбільші та впливовіші видання Європи напередодні розширення Європейського Союзу.