Видовище для обраних. Ще наприкінці минулого року цілком очікуваними були заміна начальника главку МВС у Криму (у зв’язку зі зміною міністра й особливо — складу колегії) і прокурора автономії. Про відставку нинішнього прокурора Віктора Шемчука протягом кількох місяців клопотали кримські керівники-«регіонали». Його ім’я спливло в пресі у версії «Піскун-3» як імовірного першого заступника генпрокурора, хоча джерела стверджують, що кандидатуру розглядали на Банковій і на посаду генерального. За деякою інформацією, саме з цієї причини в чинного генпрокурора О.Медведька і виникли претензії до кримського прокурора. Разом зі звільненням із посади постпреда президента в АРК генерала Геннадія Москаля, який ефективно й оперативно заважав спокійно жити і панувати кримському керівництву, відставка В.Шемчука могла б розцінюватися як здача останнього форпосту президента в Криму. Проте перебіг подій виявився несподіваним. І прокурор В.Шемчук, і начальник главку міліції В.Хоменко відмовилися добровільно піти зі своїх посад і привселюдно заявили про незгоду з позицією керівництва.
На розширеній колегії прокуратури автономії Віктор Шемчук звернувся до підлеглих із проханням дотримуватися «нейтралітету й невтручання в політичні процеси», не збирати і не поширювати всіляких чуток, а продовжувати спокійно працювати.
Напередодні В.Шемчука запросили до генерального прокурора України, де йому «запропонували написати рапорт про звільнення з займаної посади у зв’язку з переведенням в інший регіон». «Я відмовився це зробити, оскільки вважаю, що термін, передбачений для роботи прокурором — п’ять років, у мене не використаний. Я хотів би, щоб ви всі, незалежно від того, як розвиватимуться ці події, яким би не був викид компромату, різноманітного бруду на прокуратуру й на мене як на прокурора, утримувалися від коментарів, працювали в спокійному режимі доти, доки не буде вирішене це питання», — закликав підлеглих Шемчук.
На посаду прокурора АРК В.Шемчук прийшов у середині лютого 2005 року, невдовзі після повернення С.Піскуна в кабінет генерального. Керівництво кримської прокуратури майже повністю змінили — прокурора Криму з «донецькою» біографією В.Гальцова, по суті, примусили піти на пенсію, чому передували серйозні й численні заяви про посадові зловживання, порушення ГПУ кримінальної справи, долю якої поки що встановити не вдалося. На підмогу наймолодшому у країні прокуророві регіону відрядили з Києва А.Хочунського (члена Координаційного комітету боротьби з корупцією та оргзлочинністю при президенті Кучмі), В.Бойка (колишнього першого заступника прокурора Києва).
Нагадаємо, що саме прокуратура АРК тоді була головним джерелом новин із фронту боротьби нової влади зі зловживаннями «злочинного режиму». Незаконна приватизація землі та об’єктів санаторно-курортного комплексу, афери попереднього керівництва ДУС і Кабміну з такими перлинами, як «Гліцинія», «Форос», «Зорі України», «Артек», «Гурзуф», десятки гучних кримінальних справ. Чимало їх потім затребувала ГПУ, але й досі вони до суду не дійшли, повернувшись у Крим. (До речі, новина: прокурор Криму порушив кримінальну справа щодо Ігоря Бакая, йому інкримінуються зловживання службовим становищем і перевищення службових обов’язків.)
Стосунки з теперішнім керівництвом Криму, попри запевняння В.Шемчука про повний нейтралітет прокуратури, теж не склалися. Бо на всі сумнівні, з погляду законності, рішення органів влади з’являлося прокурорське реагування. Від призначення референдуму про державний статус російської мови та оголошення «територій без НАТО» до лобіювання інтересів «своїх» бізнес-структур у земельних і майнових питаннях, про що «ДТ» неодноразово повідомляло. За нашою інформацією, Вікторові Шемчуку прямо радили знайти спільну мову з кримським спікером Анатолієм Гриценком, щоб зміцнити своє становище. Проте, очевидно, прокурор порадою не скористався.
Викиду проанонсованого компромату поки що не було. Чи то спрацювали дії Шемчука на випередження, чи то після відмови піти добровільно й тихо у сценарії з його усунення вирішили зробити паузу. Принаймні жодних нових генпрокурорських перевірок, результати яких могли б лягти в обґрунтування відставки, не призначено. Та й скільки можна? За час роботи В.Шемчука прокуратуру АРК перевіряли 41 раз, і до нього не було претензій.
Останню перевірку проводили напередодні відомого засідання РНБОУ із «кримського питання». «За результатами перевірки в секретаріат РНБОУ за підписом генпрокурора О.Медведько надсилався лист, у якому зазначалося, що діяльність прокуратури АРК у цілому відповідає вимогам указів президента і наказів генпрокурора України. Це було зовсім недавно — у листопаді 2006 року», — розповів «ДТ» В.Шемчук.
Нове місце роботи Шемчуку запропонували в Рівненській області. Жодної мотивації, за його словами, при цьому «не навели, а з погляду субординації запитувати про таке не заведено». Однак своя версія у прокурора Криму є: повернення на посаду його попередника Володимира Гальцова. Офіційне підтвердження цього, зрозуміло, отримати неможливо, проте працівники ГПУ справді останнім часом часто зустрічають у коридорах і кабінетах колишнього прокурора АРК. Але, можливо, це й збіг, і Гальцов клопочеться про якісь пенсіонерські документи, а не готується повернутися на посаду?
Не здивуюся, якщо Вікторові Шемчуку навіть дали зрозуміти: все, що сталося, слід сприймати як нормальну ситуацію. Мовляв, у генпрокурора є законне право запропонувати прокуророві Криму перейти працювати в інший регіон. А в прокурора автономії є право погодитися чи відмовитися. На тому, мовляв, і зупинимося.
Проте, за неписаними законами залаштунків влади, після таких «пропозицій» заведено очікувати, що адресат поводитиметься «правильно». Можу помилятися, але коли на поверхню «спливають» великі латки південнобережної землі, у збіги не віриться. Саме після того, як під Віктором Шемчуком серйозно розгойдали крісло, спікер Анатолій Гриценко явив країні приголомшливу за масштабами й нескромністю ініціативу. Президентові запропоновано вивести зі складу Ялтинського гірсько-лісового заповідника 800 гектарів землі «для наступної передачі в інвестиційні проекти». Потреба урізувати площу заповідника спікер мотивував тим, що, на його думку, Ялта і селища ПБК не мають можливості реалізовувати великі інвестпроекти через брак вільних земель. Куди вони ділися, загальновідомо: роздані місцевою владою під будівництво дач, котеджів та житла на продаж, внаслідок чого й квітне тіньовий ринок земельних ділянок узбережжя. Тепер пропонується істотно підрізати межі заповідника. Спроба вже була. Скандал спалахнув у період президентських виборів. Тоді указом президента Л.Кучми було змінено межі Ялтинського заповідника, а «звільнені» від статусу 360 гектарів рішенням кримського уряду — передано шести фірмам, до яких, за даними правоохоронців, був причетний відомий Макс Курочкін. В.Ющенко указ попередника скасував, кримінальні справи порушили, землю начебто народові повернули. (Правда, у документах ялтинських землевпорядників вона ще довго значилася «курочкінською» — доки преса не розкопала.)
Тепер запитання. Чому саме 800 гектарів знадобилися спікеру для інвестиційного щастя? Не 700, не тисяча гектарів? Хто й на підставі чого порахував, про яких інвесторів і проекти йдеться? Про таке не повідомляється, а тому є підозра, що це спроба узаконити кимсь уподобані, а може, як це вже давно заведено, освоювані території, що їх сильні світу цього застовпили за відсутності планів гензабудови, меж населених пунктів та заповідних земель. У кримських «зелених» думка з приводу спікерської ініціативи однозначна — це спроба чергового дерибану, причому цілком узаконеного.
За словами лідера асоціації «Екологія і світ» Андрія Артова, Ялтинський заповідник — ласий кусень для представників великого бізнесу, а особливо — для чиновників, які воліють заробити на продажі цінних земель ПБК. Екологи вимагають від президента не погоджуватися з проханнями кримського керівництва, інакше погрожують звернутися в міжнародні організації й організувати акції протесту. Здається, репатріанти їх масово і діяльно підтримають.
Другий свіжий приклад «збігу» загрози відставки прокурора і прояву земельного інтересу — спроба Радміну автономії дозволити будівництво гольф-клубу на землях сільгосппризначення, які зовсім недавно належали Алуштинському ефіроолійному заводу і були розпайовані. Наділ завидний — понад 70 гектарів у районі Гурзуфа. «ДТ» вже писало, що реальним власником придбання урядові джерела називають одну з перших осіб Партії регіонів. Навіть не сумніваюся: якби на засіданні уряду не було заступника прокурора Т.Дробицької, яка заявила про незаконність такого рішення, — питання було б проголосоване.
Сьогодні Віктор Шемчук рішуче заявляє: «Добровільно з посади прокурора АРК йти не маю наміру. А правових підстав для мого звільнення немає».
Сповнений рішучості й начальник кримського главку МВС Володимир Хоменко. На додачу до вимоги, що прозвучала після закритої колегії МВС, до керівників обласних управлінь написати рапорти про звільнення за власним бажанням (у зв’язку з «політичними проблемами» і «низьким рейтингом їхньої роботи»), з Хоменком проводили бесіди ще тричі. Сам міністр В.Цушко і його перший заступник М.Корнієнко. Зміст розмови Володимир Петрович коротко виклав так: «Я запитую: є серйозні питання до міліції Криму? Мені кажуть: ні. Є запитання особисто до мене? Ні. Тоді в чому проблема? Я рапорт писати відмовився».
Відповідь не забарилася. Цього тижня в Сімферополь прибула бригада перевіряльників із Києва. Очолює групу заступник начальника головного штабу МВС, він же начальник інспекторського управління Віктор Усієнко. Чотирнадцять чоловік протягом десяти днів (хоча, звичайно, можуть упоратися й швидше) перевірятимуть усі служби кримської міліції. Причому за результатами недавнього відпрацювання, які доповідалися на тій-таки колегії МВС і стосовно яких, як стверджує В.Хоменко, у керівництва міністерства «запитань не було».
З початку тижня начальник кримського главку міліції на лікарняному. У четвер, після того, як стало відомо про призначення нових керівників управлінь у майже половині регіонів країни, Віктор Хоменко ще раз підтвердив «ДТ», що рапорту не подаватиме й чекає результатів перевірки.
Утім, цей бунт на кораблі легко придушити суто канцелярським методом. Використовуючи схему, яку свого часу застосували для відставки прокурора Гальцова і призначення Шемчука. Посаду прокурора АРК було скасовано, натомість запроваджено посаду заступника генпрокурора — прокурора АРК. Те ж саме легко можна застосувати для начальника главку МВС у Криму, тим паче що раніше ця посада суміщалася з посадою заступника міністра.
Наведена вище кримська історія нині цілком типова. Такі методи кадрових рокіровок застосовуються повсюдно.
Юрій Луценко: «Я вважаю звільнення неправильними, вважаю, що це політично мотивовані рішення, і не довіряю коментарям, які надає нині МВС. Прес-служба заявляє, що всі зняття начальників обласних управлінь відбуваються за результатами відпрацювання регіонів, де було проведено профілактику, і найбільше порушень було у Львівській і Черкаській областях. Скажіть, чому львівського керівника переводять на Закарпаття, якщо в нього найгірші показники, і чому черкаського знімають, не переводячи нікуди? Питання в тому, що вибудовується система «свій—чужий».
Член фракції Партії регіонів Тарас Чорновіл: «Наскільки я знаю, уже було спростування того, що нібито керівництво МВС висунуло вимогу написати заяви про звільнення всім керівникам обласних управлінь МВС. Нічого тотального в МВС не відбувається. Відбудуться просто переведення «по горизонталі», а не звільнення. Це потрібно для того, щоб розірвати деякі взаємозв’язки, неприродні для правоохоронних органів». За його словами, у міністерстві практикується «абсолютно індивідуальний підхід до всіх співробітників цього відомства. Я не можу сказати щодо всіх персоналій, але в кожному випадку, де йдуть звільнення, мотиви абсолютно різні», — пояснив Чорновіл. Він зазначив, що «у Львові, наприклад, Максимова звільнили із займаної посади і перевели на Закарпаття». «І ніхто не підозрював його в непрофесіоналізмі. Тому було не звільнення, а переведення по горизонталі. Так що немає звільнень, є просто перестановки. І вони проходять на досить продуманому рівні: немає звільнень із роботи, гонінь чи розправ».
Міністр внутрішніх справ Василь Цушко призначив керівників УМВС у 12 областях, у Києві і Севастополі, а також нового керівника ДАІ.
Причини нинішнього кадрового «відпрацювання» правоохоронних органів настільки очевидні, що питання про те, чи є це «політичною чисткою», звучить абсолютно риторично. Звісно, так. І до розуміння ситуації поінформований екс-міністр внутрішніх справ уже нічого, мабуть, не додасть. Ні списку на звільнення з 360 міліціонерів різного рівня, ні списку на призначення, де, за словами Ю.Луценка, зазначено цифри з шістьма нулями наприкінці, які «нагадали йому ціну кожного регіону», ні історії керівника центрального апарату МВС, змушеного написати рапорт про відставку «у зв’язку з вимогою віддавати 20% зарплати як відкат». (Щоправда, в останньому випадку, схоже, ішлося про «нетрудові» прибутки, тому що не варта офіційна ментівська зарплата того, щоб на неї так цинічно претендували такі впливові люди.)
Тотальні зачистки правоохоронних органів, узяття висот у МВС і прокуратурі, попри наявність окремих осередків опору, які не мають наміру без бою здавати свої посади. Їх навряд чи переконають зворушливими розповідями про те, «як має діяти в такій ситуації справжній генерал», але «доб’ють» нехитрими адміністративно-бюрократичними методами. Ідеться лише про час. На підставі тієї ж міліцейської статистики, як зазначалося неодноразово, можна хоч орден вручати, хоч порушувати кримінальну справу. А якщо когось не переконають результати перевірок, то є один новий «демократичний» засіб — «рейтинги, що складаються на основі опитувань особового складу». І справді, поклавши руку на серце, хіба є в нас міліціонер чи прокурор, який, пропрацювавши років п’ять у системі, та й не заслужив щонайменше звільнення з негативних мотивів? Ось навіть зафіксований сьогодні дзвінок Ю.Луценка чинному начальнику УВС є достатньою підставою для відставки останнього. А прагнення президента зняти того, хто обіймає таку ж посаду в міліцейській структурі, — гарантія його недоторканності. І ніякої політики...
За словами народного депутата Василя Грицака, кадрові зміни, що відбуваються в МВС після приходу нового керівництва, не мають нічого спільного з ситуацією 2005 року, коли «протягом одного дня було звільнено не тільки всіх заступників міністра внутрішніх справ, а й начальників департаментів». Як стверджує народний депутат, «у цілому 2005 року було звільнено понад 20 тисяч працівників правоохоронних органів». Цифри залишимо на совісті В.Грицака і кадровиків МВС. Беззастережно погодитися з паном Грицаком можна ось у чому: нинішні кадрові зміни в МВС справді не мають нічого спільного з ситуацією початку 2005-го року.
Тому що тоді посади довелося залишити насамперед тим, хто був готовий використати зброю, вручену йому народом, проти нього самого. Тим, під чиїм прикриттям і за чиєї безпосередньої активної участі відбувалася масова фальсифікація волевиявлення народу, яка привела його на Майдан. Тепер же на високі посади призначають людей, які багаторазово заплямували себе, і під час тих історичних подій зокрема. Якщо деякі призначення зі списку таких осіб, очолюваного Попковим і Пшонкою, можна пояснити непорушністю кадрових домовленостей, то їхня масовість свідчить про цілковиту зневагу громадської думки. Немовби хтось спеціально добирає людей, які здобули цілком однозначну популярність.
Так, після помаранчевої революції було вкрай важко знайти в багаторазово перетасованій колоді правоохоронців фахових, але не старих духом людей. І низка призначень помаранчевої влади в цій царині викликала тоді перші розчарування і гіркоту. Проте ті правоохоронні органи пройшли випробування виборами... Приміром, під час останніх виборів не було «злої» політичної волі, яка штовхає на зраду власного народу. Але політична воля, яка так невблаганно зміцнюється з кожним днем і геть не соромиться відвертості власних методів, не залишає ні ілюзій, ні надій щодо формованих нею правоохоронних органів і їхньої потенційної готовності виконати будь-який наказ.
Кажуть, нинішній Новий рік В.Янукович із дружиною зустріли в приятельській компанії з подружжями Медведьків і Пшонок. Новий рік — це завжди плани і надії на те, що все задумане збудеться. Головне — встигнути загадати...
За деякими очевидними ознаками, люди, що звикли без зайвих сентиментів домагатися виконання власних бажань, загадали продовжити справу, настільки успішно розпочату в старому році: сформувати надійну й перевірену міліцейсько-прокурорську підмогу не тільки в центрі, а й на місцях. Потім уже всією раттю вирушити на губернаторів і професійно взяти їх у лещата. А для відсутньої в цій стрункій системі ланки — судів — уже заготовлено сотні тисяч аргументів…