Другому читанню держбюджету в Україні завжди щось заважає — якщо не вибори нового прем’єра, як це було 2002-го, то гроші від «Криворіжсталі», як це відбувається 2005-го. 15 грудня, за кілька годин до розгляду головного фінансового кошторису країни, Верховна Рада взяла за основу законопроект Губського, Саса та ряду інших депутатів, згідно з яким усі кошти від продажу металургійного гіганта направляються на погашення знецінених вкладів громадян. За мінусом лише тієї частини, яку повернули колишнім власникам.
Дарма, що ще в березні, змінами до бюджетного закону на 2005 рік, та ж таки Верховна Рада визначила іншу долю майже восьми мільярдам із криворіжсталівських, тобто приватизаційних, грошей — бути витраченими на фінансування дефіциту бюджету поточного року. А ще як мінімум 8 млрд. підуть, відповідно до проекту держбюджету-06, на покриття дефіциту року наступного. Напередодні виборів депутати затято доводять, що доходи від приватизації — це одне, а великі гроші, отримані в ході вдалого приватизаційного конкурсу, — то інше. Спікер Литвин навіть лякає «тих, хто розтринькав гроші від приватизації «Криворіжсталі», кримінальною відповідальністю.
У результаті фракції Соцпартії та Блоку Литвина дружно голосують за «знецінені заощадження», але не голосують за бюджетний закон. І той збирає всього 122 голоси.
Підбиваючи проміжні бюджетні підсумки, можна сказати: все недобре починалося і недобре закінчується. Уряд й особливо Мінфін не бажали по-справжньому працювати з фракціями, ті платили їм «взаємністю», помноженою на наближення виборів. Хоча «бюджетна ніч» із минулої середи на четвер показала, що компроміс справді можливий, і компроміс досить елегантний.
«ДТ» уже розповідало про головну колізію другого читання: потрібно було наростити фінансування місцевих бюджетів і деяких найчутливіших (у плані голосування) галузей, зберігши при цьому прийнятний рівень дефіциту. Десь після третьої години у четвер депутати разом із представниками Мінфіну зійшлися на думці, що єдиний реальний шлях — це пожертвувати дефіцитом бюджету-05, внісши відповідні поправки. Вирішили частину витрат 2006 року — близько 1,6 млрд. гривень, які спрямовуються на дотування Пенсійному фонду, — перенести на 2005-й.
З одного боку, у разі із затримкою прийняття нового бюджетного закону це убезпечило б країну від невчасної чи неповної виплати січневих пенсій. З іншого — частину з «вивільнених» 1,6 млрд. домовилися спрямувати у місцеві бюджети, а частину — на дотації агровиробникам. Ще з іншого... Так, звісно ж, дефіцит зростає. До 3,1% ВВП. Але тільки дефіцит поточного бюджету, який за два-три тижні стане нікому не цікавим. Тоді як дефіцит 2006 року залишався б «білим і пухнастим» — 2,5%.
На жаль, цю гарну і на комітетсько-мінфінівському рівні узгоджену операцію так і не реалізували. Після того, як міністр фінансів спробував «диригувати» голосуванням «нашоукраїнської» частини сесійного залу, не на жарт розсердився спікер, який доклав багато сил, аби голосування бюджету в четвер таки відбулося. І після невдалого голосування проекту постанови ВР про відхилення бюджету справа зайшла в глухий кут...
Теоретично це, звісно ж, може мати негативні наслідки: неухвалені до кінця року місцеві бюджети, фінансування Центрвиборчкому на рівні 2005-го, невиборного року. Та будьмо оптимістами. Зрештою, наступний тиждень — теж сесійний...