У результаті перевірки заяв екс-держсекретаря Олександра Зінченка про корупційні дії у вищих ешелонах влади порушено ряд кримінальних справ. Які до фактів корупційної діяльності вищих посадовців держави... жодного стосунку не мають. Як у воду дивився наш прозорливий президент, коли напучував правоохоронців висловленням своєї впевненості у їх відсутності. Так і виявилося. За словами генпрокурора С.Піскуна, що посилався на одностайну думку представників правоохоронних органів, які брали участь у вивченні наданих матеріалів, перший помічник президента Олександр Третьяков і лідер фракції «Наша Україна» Микола Мартиненко — «чисті перед законом». Хто б сумнівався...
З корупцією боротися складно, підкреслив загальновідому істину С.Піскун, адже закон далекий від досконалості, а такого роду злочини, з огляду на їх латентність, розкривати дуже складно. Надані докази вивчили — виявилося, це й не докази взагалі, отож питання закрито. Щоправда, О.Зінченко просити вибачення наміру не має й «не виключає», що ще підкине матеріал. Тобто, можливо, правоохоронному «консиліуму» доведеться зібратися ще раз.
Кримінальні справи порушено не стосовно конкретних осіб, а… за фактами —відповідно до статей, котрі передбачають відповідальність за зловживання владою чи службовим становищем, втручання в діяльність судових органів і протидію законній господарській діяльності. У матеріалах справ фігурують, зокрема, працівники секретаріату РНБОУ і переважно... тінь його екс-секретаря. Пильнішого вивчення потребує низка епізодів, які перебувають в особливо загрозливій близькості до постаті П.Порошенка.
Що стосується вже порушених кримінальних справ, як і матеріалів, котрі потребують додаткового вивчення (зокрема «молдавський слід» П.Порошенка, у зв’язку з яким направлено клопотання в генпрокуратуру Молдови), то ріднить їх характерна деталь. Уже сьогодні, виходячи із суті обвинувачень, очевидно, що кожне з них стосовно «головного підозрюваного» П.Порошенка без якихось надлюдських зусиль можна як довести до суду, так і спустити на гальмах. За наявності багаторічної практики такого роду операцій і під густим покровом таємниці слідства і перше, і друге здійснити нескладно. Певна річ, тим, хто безпосередньо чинив тиск на непокірливу Феміду, відповідати, швидше за все, доведеться — занадто вже гучна справа. Але що стосується особи, котра викликає в цьому контексті найбільший суспільний інтерес, то питання навіть не в тому, чи вкажуть виконавці на П.Порошенка як на того, хто «віддав злочинний наказ», а в тому, чи дозволять слідству й суду повірити цим заявам.
Отже, порушено кримінальну справу за фактом втручання в діяльність судових органів службових осіб Ради національної безпеки і оборони України (ч.2 статті 376 КК). За словами С.Піскуна, під час розгляду справи про банкрутство Сєверодонецького об’єднання «Азот» у серпні 2005 року на вимогу керівництва РНБОУ до Києва було викликано в.о. голови Луганського апеляційного суду. Службові особи апарату РНБОУ вказали на необхідність продовження місцевим господарським судом процедури банкрутства об’єднання «Азот». Хоча провадження у справі треба було припиняти, оскільки підприємство погасило борги. Однак у разі невиконання вимог порушувалося питання про існування апеляційного суду. При цьому працівники апарату РНБОУ демонстрували проект указу нібито від імені президента про ліквідацію Луганського апеляційного господарського суду. Існування суду ставилося в залежність від «правильного» рішення зазначеної справи.
Порушено справу за фактом втручання в діяльність судових органів із використанням службового становища під час розгляду та прийняття рішень Київським апеляційним господарським судом щодо пакетів акцій Нікопольського заводу феросплавів за позовом Генпрокуратури до Фонду держмайна і ПФК «Придніпров’я» (ч.2 статті 376 і ч.1 ст.364 КК).
Ще одну кримінальну справу порушено за фактом втручання в діяльність судових органів із використанням службового становища під час розгляду Київським обласним апеляційним судом скарги за позовом АНТК імені Антонова до СП «Укрсибтрансавиа».
У ході слідства, за словами С.Піскуна, перевіряється причетність до скоєння злочинів заступника голови Вищого господарського суду України М.Хандуріна, секретаря РНБО П.Порошенка, радника секретаря РНБО В.Івченка.
У результаті перевірки заяви про кримінальне минуле одного зі службовців РНБО витребувано три закриті кримінальні справи. Як наслідок кримінальне минуле (слід гадати — В.Івченка, якщо вірити екс-голові СБУ О.Турчинову) стало теперішнім, оскільки незаконні постанови про закриття справ скасовано, а слідством тепер займаються слідчі з особливо важливих справ Генпрокуратури.
За словами С.Піскуна, у Генпрокуратуру надійшла заява представника компанії, що інвестує спорудження будинку на столичній вулиці Грушевського, 9-а, про протиправні дії секретаря РНБО П.Порошенка і віце-президента фірми «Укрпромінвест» Ігоря Кононенка. За цим фактом також порушено кримінальну справу.
За деякими заявами О.Зінченка перевірки тривають. Зокрема з приводу інформації про заяву депутата Вінницької міськради про погрози і тиск із боку П.Порошенка у травні 2005 року. Йдеться про те, що екс-секретар РНБО нібито вимагав відкликати із суду заяву до партії «Народний союз «Наша Україна» про надання недостовірної інформації в Мін’юст у зв’язку з реєстрацією партії.
На прохання «ДТ» своїми враженнями у зв’язку з інформацією, оприлюдненою цього тижня генеральним прокурором, поділився екс-глава СБУ Олександр Турчинов:
— Тиждень тому, у п’ятницю, на стіл генеральному прокурору було покладено спільно напрацьовані матеріали, де були не фактові справи (кримінальні справи, порушені за фактом скоєння злочину, а не стосовно конкретних осіб. — Ред.), а конкретні проекти для пред’явлення конкретних обвинувачень, у тому числі й П.Порошенку. Генеральний прокурор не зміг прийняти рішення в рамках Конституції та закону, посилаючись на те, що йому потрібно проконсультуватися з президентом. Що він і зробив, дочекавшись повернення президента зі США. Після консультацій, замість пред’явлення обвинувачень конкретним людям, прозвучала така, я вважаю, невиразна інформація щодо фактових справ. Напевно, це можливо тільки в Україні, коли порушують кримінальну справу не стосовно корупціонера, а за фактом учинення корупційних дій.
— Але, за словами С.Піскуна, про корупцію взагалі не йдеться...
— Практично всі злочини, пов’язані з використанням службового становища, можна кваліфікувати як такі, що мають стосунок до корупційних дій. Принаймні наші громадяни вкладають у це саме такий зміст. А тут же йдеться про державних службовців 1—2-ї категорій. І я думаю, що в цьому випадку генеральний прокурор, замість того, щоб розв’язати вузол, намагається його закамуфлювати. Гадаю, вплив президента відіграв тут не останню роль.
Якщо фактові справи не перевести в площину конкретних обвинувачень, то почнеться тиск на тих, хто давав свідчення. Крім того, я можу констатувати, що першого удару вже було завдано по працівниках Служби безпеки України, котрі відіграли ключову роль у розслідуванні цих справ. Зокрема це генерал-майор Андрій Кожемякін, заступник голови СБУ з оперативних питань, який одночасно очолював головне управління «К» — ключову структуру, що займається розслідуваннями корупційних дій і взагалі резонансних злочинів. Він безпосередньо координував розслідування в нафтогазовому комплексі, керував групою, що супроводжувала розслідування прокуратурою справи про вбивство Гонгадзе. А.Кожемякін очолював у службі групу, яка розслідувала факти корупції в оточенні президента і багато інших резонансних злочинів. Гадаю, що і П.Порошенко, і інші фігуранти цих справ найбільше боялися саме його, тому перший удар і припав на Кожемякіна. Це означає, що їхні стосунки з президентом залишилися досить тісними. І замість того, щоб дати можливість об’єктивно розслідувати справи, президент «вибиває» людей, котрі могли б забезпечити це. Я вважаю, що Кожемякін був ключовою постаттю в розслідуванні, і це дуже знакові речі, коли, не дочекавшись результатів роботи групи, знімають її керівника указом президента. При цьому президент стверджує, що він зацікавлений в отриманні об’єктивної інформації.
— За словами генпрокурора, група дійшла одностайної думки з приводу порушення справ...
— Знаєте, такі питання не вирішують голосуванням. Це ж не партзбори. Як я вже казав, проекти було підготовлено одні, а постанови про порушення кримінальних справ вийшли вже інші. На жаль, суб’єктивний чинник знову почав утручатися в розслідування. Тепер усе залежить не від СБУ, а від Генпрокуратури, адже йдеться про обвинувачення вищих посадовців, а це її підслідність. Мені здається, що слідчі Генпрокуратури, де багато чесних, порядних людей, не підуть на компроміс зі своєю совістю. Тим більше що ситуація в суспільстві розвивається дуже динамічно, і ця тема в будь-якому разі залишиться під контролем громадськості, причому не тільки української. Сподіваюся, що все це допоможе забезпечити зазначеним справам судову перспективу.