Таких жорстких і рішучих політичних дій президент Ющенко не демонстрував ніколи. Політраду «Нашої України» було проведено у формі рейдерської атаки, результатом якої стало усунення від влади в партії тих людей, котрі не один рік її будували й утримували. Втім, Ющенко завжди був тією людиною, яка визначала рейтинг цієї партії. Тому вважав за можливе особистим вольовим рішенням змінити склад ради засновників... перепрошую, склад політради, і ввести в «Нашій Україні» дистанційне управління. Розмови про намір Ющенка провести дострокові парламентські вибори 2007 року дістають реальне підтвердження.
Уже не раз Ющенко мав намір узяти «Нашу Україну» під свій повний контроль. Однак усі спроби першого заступника глави секретаріату Івана Васюника, який, дошкуляючи Порошенку, намагався поставити партію під контроль Юрія Єханурова оберталися провалом. На партійних з’їздах перед парламентськими виборами і після парламентських виборів реальне керівництво партії, іменоване в просторіччі «любі друзі», успішно торпедувало всі ініціативи президента в даному питанні. Це було легко, оскільки за Порошенком, Безсмертним, Третьяковим, Мартиненком і Жванією стояли реальні гроші, які вони вкладали в партію; свої люди, введені до складу партійних структур, а інтереси Віктора Андрійовича визначалися іншими мотивами: статусом почесного голови, бажанням поставити своїх друзів і родичів у партійний список, мати слухняну парламентську фракцію, готову без ремствувань монтуватися з будь-якою, вказаною президентом політсилою. Віктор Андрійович, схоже, щиро переконаний, що всі проблеми низької довіри до головної пропрезидентської партії полягають виключно в одіозності Порошенка і Ко, і от якщо тепер поміняти керівництво, дати партії рейтингового лідера, то на дострокових парламентських виборах «Наша Україна» знову зможе поборотися за серйозний помаранчевий електоральний урожай. Головне — щоб пропрезидентську партію очолював розкручений політик. У ролі такого президент поки бачить лише одну постать — Юрія Луценка. Луценко нині дістав під контроль бренд «Вперед, Україно!», однак на чолі структури, за якою не стоїть взагалі нічого, окрім реєстраційного свідоцтва, на дострокові вибори навесні йти безперспективно. Більше того, не можна будувати пропрезидентський блок, якщо в ньому немає «Нашої України». А як би зміг Луценко створювати блок, коли б питання затвердження більшої частини місць у партійному списку йому довелося б вирішувати не самому, а через узгодження з Петром Олексійовичем? Та й суто технічні складності проекту занадто масштабні. Дехто вважає: Луценко може стати партійним лідером у разі весняних виборів лише за умови, що він очолить головну в суспільній свідомості пропрезидентську партію.
Отже, якими ж методами президент провів успішний бліцкриг у Пущі-Озерній? За даними «ДТ», напередодні засідання «тримачі контрольного пакета» «Нашої України» погодилися з вимогою президента про висування в керівники політради Віктора Балоги. Президент сповістив «любих друзів», що хотів би бачити Балогу главою політради для того, аби він провів підготовку в регіональних партійних організаціях, унаслідок чого на найближчому з’їзді главою партії був би обраний Луценко. Завдання було поставлене чітко: потенційно рейтингового екс-главу МВС у самостійне політичне плавання не пускати!
І Балога взяв на себе відповідальність за вирішення питання та застосування необхідної технології. Першим кроком він переконав керівництво партії в необхідності проведення політради у певному форматі, щоб на порядку денному значилося вирішення кадрових питань. Усе зовні скидалося на ситуацію перед з’їздом. «Любі друзі» на словах цілком підтримували ініціативи Ющенка, будучи впевненими в тому, що, спираючись на вірні регіональні організації, зможуть заблокувати прийняття будь-якого невигідного їм рішення. Досить високі шанси на те, щоб очолити політраду, до останнього моменту мав Порошенко. Хоча секретаріат президента проводив активну обробку членів політради в регіонах, Петро Олексійович зберігав авторитет і вплив, а 10 регіонів висунули його в число кандидатів на пост глави політради. Причому в керівництві партії не викликало б конфлікту і затвердження на високу посаду Романа Безсмертного. Балога мав отримати певну кількість голосів і, посівши третє місце, безславно відмовитися від амбітних претензій. Але в камерній непублічній обстановці політради Ющенку і Балозі вдалося змінити чужий їм сценарій і реалізувати свій. «Любі друзі» розраховували, що Ющенко гратиме за правилами і політрада завершиться рейтинговим таємним голосуванням щодо запропонованих кандидатур. Ніхто не очікував, що Ющенко почне сам встановлювати правила гри.
Сценарій проведення політради провалився дуже швидко. Ющенко категорично зажадав відмовитися від таємного голосування, яке було передбачене регламентом (установлені кабінки так ніхто й не відвідав).
То був жорстокий удар по надіях «любих друзів», оскільки стало очевидно, що в цих умовах вони ніяк не зможуть контролювати ситуацію. На голосування було поставлено питання — чи підтримуєте ви таємне голосування, як це запропонував президент? У залі прокотилося незадоволене ремствування. Ющенко запитав делегатів, мовляв, «навіщо нам таємне голосування — всі свої». Тоді в президію прийшла анонімна записка, яку Віктор Андрійович зачитав уголос. Делегат написав, що таємне голосування придумане, щоб не піддавати членів політради тиску адмінресурсу, адже в залі присутні президент і глава секретаріату. Ющенко поставив риторичне запитання залу: «То, може, мені піти». Воно залишилося без відповіді. На очах у глави держави політрада партії зробила так, як попросив президент, — рішення про таємне голосування не дістало підтримки. Ющенко показав, що тепер він має намір тиснути до кінця і цього разу доможеться результату.
У цей момент Порошенко і Третьяков спробували переломити ситуацію. Усім стало зрозуміло, що президент зможе не лише проштовхнути Балогу — давнього недруга «любих друзів», а й змінити склад президії. В останній спробі Третьяков затято вимагав від Балоги розповісти, що він розуміє в партійному будівництві. Порошенко зняв свою кандидатуру з голосування і попросив перерви перед голосуванням (такі маневри Петра Олексійовича, пам’ятається, зазнали поразки ще під час виборів голови парламенту 7 липня). Не виступав на політраді лише Безсмертний.
Незважаючи на відкритий режим голосування, кандидатура Балоги тричі не набирала необхідної кількості голосів. Але раз у раз глава секретаріату проводив виховну роботу з «несвідомими» делегатами, а президент промовляв заклинання на підтримку Балоги. Багато членів політради були шоковані характером того, що відбувається. З четвертої спроби президент дотиснув політраду — і Балогу було затверджено. Слідом за цим торжеством демократії сталася ще одна НП. Балога запропонував до голосування свій варіант складу президії. Варіант, який був попередньо розданий делегатам і підготовлений робочою групою, новий глава політради навіть не поставив на голосування.
До нової політради ввійшли лише ті люди, котрі відомі своєю цілковитою лояльністю до Ющенка і не мають якихось близьких контактів із «любими друзями». До списку було внесено Олександра Третьякова, але, чи то подивившись на компанію, чи то через відмову йому — головному спонсору партії — у кріслі голови виконкому НСНУ, яке напередодні йому нібито пообіцяв президент, — Третьяков сам попросив вивести його зі складу політради. Безсмертного було призначено головою політвиконкому — на посаду, яку до цього обіймав Микола Катеринчук і яка ніколи раніше не мала серйозної ваги у визначенні дій партії.
Таким чином, шлях для запрошення Луценка розчищено. Технічний керівник партії — Балога — оголосив про проведення з’їзду вже в лютому. Доля партії залишається невизначеною. Партійному керівництву наочно продемонстрували, що найдемократичніша партія Майдану стала політичним придатком секретаріату президента. Канцелярія вагоміша, ніж партійна кар’єра. Навіщо проводити вибори і створювати структури на місцях, якщо кадрова політика все одно визначається чиновницьким апаратом? Цілковите нехтування етики відносин у колективі, логіки партійного будівництва навряд чи сприятливо позначиться на партійному апараті. Втім, президент, котрий бажає об’єднання правих сил (під лівого лідера?) може вважати, що малі жертви заради великої справи — виправдані.
А що ж далі? Головний партійний офіс, наприклад, перебуває у власності структур Третьякова. Через Третьякова і Порошенка здійснюється і фінансування переважної частини величезних витрат на утримання партії. Чи залишаться з «Нашою Україною» «любі друзі»? Поки що свіжовідставлене партійне керівництво не ухвалило остаточного рішення. Проте цілком можливо, що події в Пущі-Озерній спричинять зміни в парламентській фракції «Нашої України». Не виключено, наприклад, що Третьяков дрейфуватиме вбік союзу з Юлією Тимошенко, що буде дуже природним процесом, з огляду на добрі стосунки обох політиків з Ігорем Коломойським. Не виключено, що частина фракції або окремі депутати перейдуть на бік антикризової коаліції.
Головне ж завдання Ющенка і Балоги — акумулювати під брендом пропрезидентської партії максимально можливу кількість імен і партій так званого національно-демократичного спектра. До речі, зовсім не обов’язково, що новий проющенківський блок із Луценком на чолі стане самостійним суб’єктом виборів. Секретаріат президента вже почав переговори з Тимошенко щодо формування єдиного партійного списку на паритетних засадах. До речі у запалі боротьби Віктор Андрійович забув реалізувати на зборах ще одну домашню заготовку — проголосувати за створення координаційного центру опозиції. Членом цього КЦО і мав стати Юрій Луценко. Тепер не зрозуміло, в якому статусі він зустрічатиметься з парторганізаціями НСНУ в регіонах, готуючись до обрання главою партії.
За даними джерела «ДТ», поштовхом до рішучих дій щодо створення президентського передвиборного блоку стала відставка помаранчевих міністрів. Минулого понеділка президент проводив консультації з рядом політиків щодо негайного розпуску Верховної Ради у відповідь на відставку Тарасюка і Луценка. Однак проти негайного розпуску парламенту рішуче виступив... Блок Тимошенко. Юлія Володимирівна вважає, що розпуск сьогодні лише зашкодить противникам антикризової коаліції. А от якщо навесні...
У велику гру під назвою «Вибори-2007» уливаються нові гравці і робляться великі ставки. Хоча чи відбудеться сама гра — не впевнений жоден із тих, хто розкручує рулетку...