Сказати про те, що в новий політичний сезон кримська автономія вступає з явним ускладненням хронічних недуг — не сказати нічого. Бо стадія загострення на тлі самоусунення медперсоналу, зайнятого розкраданням гуманітарки та незліченними нарадами, присвяченими розподілу дивом уцілілих суден, робить марними будь-які прогнози.
От хто сказав, що новий політсезон у Криму стартує з акордами спірного твору геніального Караманова на відкритті чергової сесії місцевого парламенту? Цілком може статися, що набагато значимішим виявиться захід, скромно названий організаторами — муфтіятом Криму — «суботником із наведення порядку на давньому мусульманському кладовищі «Азізлер» у Бахчисараї. Там усе ще, усупереч багатосторонній домовленості, стоять торговельні ряди ринку. І, з огляду на апетити його хазяїна, котрий вимагає з місцевої влади півтора мільйона гривень «відхідних», не скоро переберуться на виділену в центрі міста нову територію. Наводити порядок 16 вересня приїдуть мусульмани з усього Криму, повідомляють організатори суботника.
Не сумніваюся, що де-небудь поблизу козачки й активісти Російської громади, помолившись, також візьмуться наводити порядок. Он лідер кримської організації «Російського блоку» та член президії ВР автономії О.Родівілов уже закликав місцевих депутатів радикально розв’язати проблему самозахоплень землі репатріантами: «своїми руками розбирати так звані «сараї Джемілєва», аби «раз і назавжди відбити бажання самовільно захоплювати». І ніхто — ані правоохоронці, ані керівництво автономії — не відреагували на ці заклики до самосуду. Отож слід очікувати наступних напучувань до силової дії та зіштовхуванню людей лобами.
Хоча, сказати по правді, старий політичний сезон на півострові і не закінчувався. Варто нагадати спецоперацію зі зриву навчань «Сі бриз-2006» у Феодосії, і ця луна холодної війни звучить і сьогодні. Після того як суди скасували депутатську творчість у вигляді оголошення міст і районів «територіями без НАТО», постпред президента в АРК Г.Москаль закликав кримських парламентаріїв відкликати і свою антинатовську заяву. Та ба. «Пану Москалю не вдасться змусити кримських депутатів змінити свою думку, озвучену в прийнятій заяві, і полюбити НАТО», — повідомив про позицію президії прес-центр парламенту. Навряд чи, звісно, ця містечкова «кузькіна мати» придасться прем’єр-міністрові Віктору Януковичу, котрий наступного тижня збирається до Брюсселя, на засідання комісії Україна—НАТО. Однак збіг у часі наводить на різні думки.
Отже, дві старі хвороби автономії — невирішеність проблем репатріантів і готовність підігрувати Росії у великих геополітичних розкладах — продовжать свою хроніку.
І перша і друга дедалі тугіше зв’язуватиме в один вузол політичні спекуляції з бізнесовими інтересами й міжрелігійними чварами. Запальний коктейль виходить. Про славу курортів Криму, які геть усі обіцяють відродити, уже слід забути. Курортна галузь принесла цього сезону 5,9 відсотка доходів бюджету автономії. Майже на третину менше, ніж торік.
Але влада Криму, як і раніше, сповнена оптимізму. Радісну новину їй повідомив віце-прем’єр-міністр України Володимир Рибак. Виступаючи на ІІ Українському муніципальному форумі, що проходив цього тижня в Алушті, він заявив про прийдешню децентралізацію фінансової системи країни. За словами Рибака, українцям не потрібно боятися такого слова, як «федералізм», коли воно стосується сфери економіки та не є політичним питанням. Фінанси мають спрямовуватися в регіони, аби місцева влада сама розв’язувала свої проблеми, а не нагромаджуватися в Києві, оскільки концентрація всіх фінансів у центрі привчила регіони до позиції утриманців, вважає віце-прем’єр. Цілком справедливо. От тільки йдеться, як з’ясувалося, зовсім не про нагальну необхідність зміни принципу формування бюджету, — знизу вгору, а не навпаки. Виявляється, починаючи з наступного року, уряд Януковича напрацює нову форму роботи з регіонами. Центральна влада укладатиме договори з місцевою й фінансуватиме розв’язання найгостріших проблем регіону. Тобто гроші, як і раніше, викачуватимуться до центру, а уряд вручну їх розподілятиме. На договірних засадах. «Жодних грошей просто так, у пісок, ми давати не збираємося. Потрібно налагоджувати ділові відносини уряду й керівництва обласних рад України», — суворо застеріг В.Рибак. Запитується, а навіщо тепер країні закон про бюджет та інші умовності? Ну а піонером у цій справі стане саме Крим. Ясна річ, якби додаткові бюджетні кошти за договором потекли до Донецька чи Луганська, це викликало б безліч непотрібних підозр. А так начебто б і не вотчина, однак усе-таки керівництво — і парламенту, і уряду АРК, і більшості міст і районів — товариші за партією та бізнесом.
Приклад для всієї країни, можна сказати. Парламент і уряд працюють в одній зв’язці, я навіть сказала б, легко підміняючи одне одного, — адже закон дозволяє поєднувати мандат із кріслом у Радміні. Попри певні розбіжності регіоналів із союзниками за коаліцією — вітренківцями й комуністами (немає згоди в оцінці сумнівних землевідведень на Південнобережжі), ані спікеру А.Гриценку, ані прем’єру В.Плакиді жодні коливання долі не загрожують. Більше того, за свідченням окремих джерел, опозиція в особі фракції С.Куніцина може й узагалі не давати про себе знати. Усе-таки севастопольському градоначальнику треба шукати спільну мову з місцевими партійними соратниками керівництва автономії.
Щоправда, світле майбутнє в нинішнього керівництва автономії може бути лише в тому разі, якщо хвиля земельних скандалів не накриє його з головою. Скандали ж в основному виникають із місць заповідних і стосуються сильних світу цього, котрим влада і сприяє. Приміром, тим, що жоден із 106 об’єктів природно-заповідного фонду республіканського й 43 державного значення, розташованих у Криму, досі не має винесених у натуру кордонів, і, за даними постійного представництва президента України в АРК, уже втрачено третину всіх заповідних земель. Бо відсутність кордонів «дає можливість органам місцевого самоврядування незаконно виділяти землі, видавати дозволи на розміщення об’єктів торгівлі, будівництво розважальних закладів, що спричиняє подальшу втрату природно-заповідного фонду». Що потрібно, аби зупинити цей грабіж? 12 млн. грн. із держбюджету і 13 млн. — із місцевого. Багато? Усе пізнається в порівнянні. Приміром, за інформацією прокуратури Криму, вартість парку «Карасанський» становить близько 36 млн. дол. Нагадаю, на початку серпня Господарський суд Києва за позовом ЗАТ «Санаторій Карасан» виключив пам’ятку садово-паркового мистецтва «Карасанський» із списку об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. 1998 року санаторій «Карасан» кримська влада продала. За інформацією постпредства президента, власниками колишнього маєтку Раєвських є «НТВК-6 канал» (Балашиха, Росія) та недержавний пенсійний фонд «Лукойл-гарант» (Росія). Прокуратура автономії вже зайнялася перевіркою законності цієї угоди. Але найпримітніше, що проданим виявився й уся пам’ятка-парк! Як повідомив «ДТ» Геннадій Москаль, 2003 року уряд Криму ухвалив рішення, унаслідок чого об’єкт ПЗФ (загалом — 21 гектар землі) дістався російським покупцям за смішну суму — 4,6 млн. грн.! Але кумедніше інше — кримінальна справа з цього продажу, порушена торік, досі не розслідувана. Що й дало змогу ЗАТ «Санаторій «Карасан» клопотатися в суді про позбавлення території охоронного статусу.
Як розгортатиметься цей скандал, не беруся здогадуватися. Постійний представник президента тим часом «звернувся до голови правління «Лукойлу» пана Вагіта Алікперова й керівництва недержавного пенсійного фонду «Лукойл-гарант», а також ТОВ «НТВК-6 канал» із пропозицією відмовитися від позовних вимог і не допустити цілковитого знищення парку «Карасанський» — визначної пам’ятки садово-паркового мистецтва, яка є гордістю не лише України, а й Російської Федерації, позаяк парк був маєтком знатної російської родини графа Раєвського».
Відповіді наразі немає. Не чутно нічого й із Києва: Г.Москаль просить Кабмін виділити 12 млн. грн., закладених у бюджет, на визначення кордонів об’єктів ПЗФ. Боюся, без договору з центральною владою нічого не вийде.
Одне дає надію: ця історія зі спробою узаконити несправедливе заволодіння пам’яткою-парком стала надбанням громадськості завдяки... самій громадськості. І постпредство президента, і прокуратура відреагували (і, треба сказати, оперативно) на кричущий факт після заяви протесту Кримської асоціації «Екологія і світ». Це вже другий випадок за цей рік, коли громадські організації змушують владу виконувати свої прямі функції — захищати народний інтерес. Перший стосується будівництва потужного портового комплексу «Донузлав», що загрожували знищити дитячу здравницю Євпаторію. Саме під тиском громадськості ухвалення рішень за цим проектом було виведене на публічне обговорення, й є надія, що президент на ділі доведе, що не заангажований у цьому питанні жодною зі сторін, а тому скасує свій торішній указ про підтримку будівництва. Отож не все так безпросвітно. От і преса осміліла. Поодиноко, правда. Уперше в кримській історії не вибірково, тобто не завдяки «зливанням» і «замовленням», опубліковано знімки «хатинок» кримських політиків і чиновників із ріелторською оцінкою. Побажаємо газеті «События» удачі. Бо реакція в деяких депутатів і держслужбовців може бути з перспективою суду.
Ще одна газетна тема — підрахунок кількості депутатів, котрі не повернуться з парламентських канікул. Через небажання відповідати на запитання правоохоронців. Зважаючи на заяви останніх, виборці можуть ще довго не побачити Олександра Мельника (блок «За Януковича!») і Рувіма Аронова (блок С.Куніцина). Генерал Москаль по-доброму радить також відмовитися від мандата ще одному списковику Партії регіонів — Ігорю Лукашеву, котрий очолює постійну комісію парламенту з бюджетно-фінансової й податкової політики. Але це вже навряд чи. І порожніх крісел у сесійному залі буде не так вже й багато. Ось, хіба що ще віце-прем’єр країни Дмитро Табачник не знайде через державні клопоти часу для кримських справ...