«Среди моих мрачных сожалений меня прельщает и оживляет одна лишь мысль о том, что когда-нибудь у меня будет клочок земли в Крыму».
О.Пушкін
(із листа К.Собанській)
Не знаю, як у вас, але в мої шкільні роки педагоги любили розвивати дискусії: як втілилися б мрії великих поетів, коли б жили вони в наші щасливі часи.
Бідолашний Пушкін! Мабуть, на Південному березі йому нічого не світило б, хіба що десь на берегах добряче змілілого відтоді Салгіра, по сусідству з новими-старими партапаратниками вдалося б отримати жаданий клаптик кримської землі. Та й то, якби не наважився писати на можновладців зухвалі епіграми і не волочився за генерал-губернаторськими дружинами...
Земельна лихоманка
На прибережних просторах — справжній будівельний бум. Гуркіт вантажівок і скреготіння будівельної техніки заглушають морський прибій. Ціни на будматеріали з початку сезону підскочили на третину. Агентства нерухомості, не боючись злякати ціною, вражають уяву розмаїттям і вишуканістю пропозицій. Елітні котеджі на продаж ростуть швидше від грибів і в основному — у зелених охоронних зонах.
На тлі того, що бачать очі, розум відмовляється вірити статистиці: за минулий рік органами місцевої влади в Керчі та Судаку було продано усього по дві ділянки, у Ялті — чотири. А от у Ленінському, Чорноморському і Бахчисарайському районах, відпочинок у приморській зоні яких стає дедалі популярнішим у середнього класу, не було продано жодної ділянки! За таких скромних досягнень капіталізму Феодосія, Саки й Алушта виглядають просто рекордсменами — там у приватні руки легальним шляхом перейшло відповідно 8, 12 і 14 земельних ділянок. За 68 проданих ділянок у бюджети надійшло 12 мільйонів гривень. Однак республіканський комітет із земельних ресурсів радісно повідомляє — план перевиконано на 287%. Водночас на вторинному ринку ділянки продаються тисячами, значна частина, а в деяких регіонах — і більше половини — без ознак будівництва, під яке земля, власне кажучи, і виділялася.
То що ж відбувається? Ніхто не хоче купувати муніципальні землі чи власті їх не продають? Обидва варіанти відповідей — влучення «у молоко». Існує чорний ринок землі, із яким влада ніяк не бореться, бо сама його і створила, видаючи за хабарі тисячі ділянок нібито під будівництво житла. За словами ялтинського депутата Олега Зубкова, котрий є членом комісії з земельних питань, за останні два роки під індивідуальну забудову міськрадою видано більш як 60 гектарів землі. У бюджет надійшли копійки, хоча більшість власників новобудівель — не жителі міста. Ситуація для Ялти, як вважає О.Зубков, катастрофічна, і, щоб привернути до неї увагу, депутат розіслав у редакції газет своє звернення. «Сьогоднішні закони дозволяють продавати і купувати землю, у тому числі і на конкурсній основі. Але чомусь міська рада продає на конкурсній основі тільки сараї, підвали, якісь магазини, а землю ми віддаємо безплатно чи за якісь дрібні подачки. От і йде будівництво «іспанських», «голландських» й інших сіл, житлових кварталів, і господарі цих будівництв отримуватимуть надприбутки. Адже 1 кв. м площі в районі набережної коштує сьогодні одну тисячу доларів», — пише О.Зубков. На березневу сесію міськради депутат хоче винести питання про припинення виділення землі для індивідуальних забудовників. «Це зумовлено тим, що практично виділяти вже нічого. Вузька смужка суші (до 3 км) між 100-метровою прибережною зоною і Ялтинським гірсько-лісовим заповідником не в змозі задовольнити все зростаючі потреби. Розбираються останні пустирі і косогори, дитячі майданчики, придворові території. Дедалі частіше в матеріалах земельної комісії з’являються претенденти на радгоспні землі. Відповідно до генплану розвитку вільних земель, для індивідуальної забудови залишилося близько 140 га на всю Велику Ялту. Це — мізер порівняно з тією кількістю, яку потрібно надати відповідно до вже поданих заяв», — вважає ялтинський депутат.
Скільки землі вільної, а скільки вже в приватній власності і чиєї — точно не скаже ніхто. Системно займатися інвентаризацією землі в Криму почали тільки восени минулого року, після акцій протесту кримських татар проти відмов базових рад виділяти ділянки для будівництва житла в курортних селищах і масових захоплень землі на узбережжя. Численні київські перевірки — від Держкомзему до Генпрокуратури і «президентської» комісії на чолі з В.Радченком — процес наведення порядку стимулювали, але не більше. Жодна кримінальна справа, разом з гучними викриттями мерів курортних міст, до суду ще не дійшла. Що ж стосується інвентаризації — то на сьогодні існує лише реєстр більш ніж мільйона користувачів і власників наділів. Перший віце-прем’єр кримського уряду Анатолій Корнійчук із гордістю демонструє чотири пухкі папки реєстру. Погодимося, роботу виконано чималу, але ж це тільки початок того, що вже давно мало бути правилом у роботі влади, бо це — її прямий за законом обов’язок. «Так, погоджується А.Корнійчук, — інвентаризацією не займалися. З двох причин — небажання чиновників і відсутність коштів. Адже тепер кожну внесену до реєстру ділянку треба оконтурити, нанести на карту, зробити її комп’ютерну версію — і тоді в лічені секунди можна отримати інформацію про будь-якого власника чи ділянку землі. Одне слово, треба створювати цифровий кадастр», — каже віце-прем’єр і зі смутком згадує, що кілька років тому в Криму існував єдиний республіканський цифровий територіальний кадастр (ЄРЦТК), але... депутати проголосували за його скасування. Таким чином тодішній спікер Л.Грач нібито боровся з порушеннями при створенні ЄРЦТК, а заодно — зі своїм опонентом А.Сенченком, який у своє перебування в уряді кадастр і організовував. Ліквідацію виконавчої дирекції кадастру обгрунтували тим, що в законодавстві України це питання чітко не регламентоване, і кримський уряд перевищив свої повноваження! Спеціально споруджений будинок ЄРЦТК передали МВС під управління по боротьбі з організованою злочинністю, а висококласних спеціалістів звільнили. На радість усім, кому прозорість у розпорядженні, володінні землею та реальною її оцінкою і тоді, і зараз була ні до чого.
Тепер, кажуть в уряді, для організації кадастру і завершення інвентаризації землі необхідно знайти 30 мільйонів гривень. А їх у бюджетах, ремствують чиновники, — немає. Як немає у місцевих рад грошей на встановлення меж селищ (із 32 населених пунктів Великої Ялти вони є тільки у 11, із 26 Великої Алушти — у 18) і розробку генеральних планів забудови. Та що там — у жодного кримського заповідника досі не визначено межі! Це ж який простір для творчості! А тепер подивимося, що ж там за суми такі, які містам курортним не підняти? За словами першого заступника голови Рескомітету із земельних ресурсів Криму Василя Соколика, для проведення робіт із установлення меж населеного пункту необхідно в середньому 15—16 тис. грн. Розробка генплану розвитку Алушті обійшлася в 500 тис. грн., а Ялті — у 1,5 млн. В інтерв’ю «ДТ» мер Ялти Сергій Брайко повідомив, що за останніми розрахунками «вийшло, що грошова оцінка 1 гектара землі в нижній частині Великої Ялти становить 8 мільйонів, а у верхній, за обвідною дорогою, — 600 тис. грн.». Зрозуміло, що це не ціна, а грошова оцінка, із якої будуть виходити, визначаючи орендну плату, а при продажі вона, як правило, суттєво нижча. Останній гендель з продажу ділянки в 10 гектарів землі із заборонною для будівництва парковою зоною у Великій Алушті (місце і покупця не називаємо, оскільки результати ще офіційно не оголошувалися) становив 5 мільйонів гривень. Таким чином, абсолютно очевидно: один чесний аукціон з продажу ділянки землі в привабливому місці курортного міста чи селища, і всі проблеми місцевої влади щодо виконання вимог Земельного кодексу просто розвіються. Але в Криму не те що чесних, а просто земельних аукціонів ще не було жодного! А от вільної землі, коли виходити з ялтинських реалій, фактично немає. Тим часом бажаючих її не тільки отримати, а й придбати, із кожним днем дедалі більше. Причому, як розповідає ялтинський мер, землю прагнуть купити передусім для ведення бізнесу. Серед здобувачів — багато іноземців, в основному росіяни. Отже, за рахунок чого буде розширюватися, по суті, тіньовий ринок прибережної землі? За словами голови кримської організації Партії зелених України Юрія Комова, на півострові чітко позначилися три схеми напівлегального «розтягування» землі через діри в законодавстві. Всі вони — для клієнтів заможних і немісцевих. Чиновники кримських міст і республіканської еліти швидше виконавці бажань людей, яким відмовляти не прийнято.
«Пов’язка Феміди опинилася на очах Генпрокуратури»
Наскільки ситуація кепська, найкраще переконатися на аферах із землями природно-заповідного фонду (ПЗФ). Кульбіти відбуваються з тим, що має з особливою строгістю охоронятися державою, а по нечистих руках зобов’язані бити боляче і показово. По них б’ють, але тільки у вигляді рукостискання при вдалому гендлі.
Схема перша, структурно-роздроблювальна. За існуючим законодавством, каже Ю.Комов, землі ПЗФ можуть бути передані в користування іншим організаціям. Землями Нікітського ботанічного саду, приміром, управляє Академія аграрних наук України. «Вона провела поділ саду на кілька господарських структур, серед них, як певний науковий об’єкт, з’явилося підприємство «Фітоцентр». Однак замість вивчення лікувальних властивостей рослин і їхнього застосування на території «Фітоцентру» майже в сім гектарів фірмою «Консоль» було побудовано приватний пансіонат — кілька десятків котеджів, басейн, ресторан тощо. Сьогодні, за нашою інформацією, на яку поки що не вдалося отримати офіційну відповідь, у цього приватного пансіонату помінявся власник, тобто все було побудовано саме з метою продажу», — каже Ю.Комов. Кричуще порушення закону, за його словами, полягає в тому, що територія колишнього розарію Нікітського ботанічного саду, на якій побудовано пансіонат, так і не було виведено з природно-заповідного фонду. «Зелені» й інші громадські організації зверталися в органи прокуратури від низу до верху, через пресу скандал набув широкого розголосу і за межами України. «Однак робота всіляких комісій, результати перевірок, які не тільки підтвердили наші побоювання, а й виявили ще більше порушень, свій шлях закінчили в Генпрокуратурі. Ніякого розслідування не було», — розповідає Юрій Комов.
Друга схема, орендно-ініціативна. Поетапно це виглядає так: короткострокова оренда — дозвіл на реконструкцію — викуп землі і продаж уже готового об’єкта, як правило, елітного житла. Яскравий приклад тому, каже Ю.Комов, у тій же Массандрі. Селрада віддає в оренду уже відомій фірмі «Консоль» пляж із дозволом на його реконструкцію. Але замість нових хвилерізів, парасольок і лежаків на самісінькому березі моря з’являються два капітальні триповерхових будинки, апартаменти в яких почали продаватися минулої весни. «У 50-метровій прибережній зоні, відповідно до Водного кодексу, узагалі заборонено будівництво будь-яких об’єктів, окрім лікувальних. Крім того, дозвіл на нього давала не ВР України, як має бути, а кримський прем’єр В.Горбатов. С.Куніцин пішов ще далі. РМ Криму прийняла рішення про продаж фірмі «Консоль» земельної ділянки, причому оцінили її в сміховинні гроші — по 51 гривні за квадратний метр. Як мінімум у 10 разів дешевше від реальної ціни. Таким чином, те, що бралося в тимчасову оренду, стало приватною власністю. При цьому, зауважте, акт на користування землею із планом землекористування 1976 року ніхто не скасовував, і рішення РМ Криму абсолютно незаконне. Але це не все. На території саду побудовано садибу. Ходять різні чутки, одні кажуть, що хазяїн її — відомий «озимий» бізнесмен, дехто називає інших високопоставлених товаришів. Скільки землі під цією садибою — ніхто не говорить. Таким чином Нікітський сад, котрий навіть за фашистів фінансувався, щоб зберегти унікальний фонд, тепер просто розкрадається», — каже лідер кримських «зелених». Така ж ситуація в зелених зонах міст, де власті, грубо порушуючи закон або обхідними шляхами, надають ділянки для будівництва того ж дорогого житла в парках, скверах і на набережних річок та озер. Прокуратура мовчить, а спроби громадськості й місцевих жителів захистити свої права в суді поки безуспішні. «Таке враження, що Феміда віддала свою пов’язку прокуратурі, бо перестала бути безсторонньою, а прокуратура нічого не бачить, бо очі зав’язані», — вважає Ю.Комов.
І нарешті, третя схема — спроба отримати привабливі для будівельного бізнесу заповідні землі, знизивши їхній статус. Найбільша з них поки не вдалася. При розробці генерального плану розвитку Великої Ялти для збільшення рекреаційної ємності курорту до 4 млн. чоловік на рік вирішили змінити статус Ялтинського гірсько-лісового заповідника на національний парк. Пояснимо, у чому різниця: на території заповідника заборонена будь-яка господарська діяльність, а в національному парку можливе будівництво об’єктів рекреаційного призначення. За словами Ю.Комова, за цим же проектом передбачається вивести ще 5 тисяч гектарів із Кримського природного заповідника, землі якого знаходяться на схилах Ялтинськой яйли. «Тобто, із заповідного фонду мають намір вивести весь Південний берег, Ай-Петрінську, Ялтинську яйлу і їхні північні схили — для організації зимового туризму. Це вдалося поки що призупинити тільки тому, що зелені здійняли галас, звернулися в усі фракції ВР України, до Генпрокуратури, і мера Брайка просто закидали листами і телеграмами. Рішення з цього питання відкладено — «заповідну» частину генплану Ялти виведено із затвердженого проекту. Напевно, це тимчасова зупинка, але це питання — загальноукраїнського масштабу. Сподіваємося, що вдасться й у Ялті, і в Києві отримати підтримку і провести екологічні слухання. Ми розуміємо, що еліті вже бракує тієї землі, яку має ПБК для продажу, і зараз зроблено спробу збільшити пропозицію співрозмірно попиту. Якщо це станеться (а за наявності грошей і влади таке цілком реально, я не виключаю, що за нинішнього складу ВР воно можливе), то Ялта в найближчі 10 років втратить хвойні ліси, а це кліматоутворюючий чинник, що і робить її природною оздоровницею», — вважає лідер кримських зелених Ю.Комов. Те, що питання про «перепрофілювання» заповідника в нацпарк не вичерпано, підтверджує і ялтинський депутат О.Зубков. «Виправленого при затвердженні варіанта генплану розвитку Ялти ніхто з депутатів так і не побачив. Підозру викликає та обставина, що в техніко-економічних показниках залишилося 60 заповідних гектарів, на яких планувалося будівництво рекреаційних об’єктів», — повідомив «ДТ» Олег Зубков.
Від нього ж — опис ще однієї надійної схеми приватизації землі за безцінь. Ну, якщо такою вважати хабарі чиновникам. «Санаторії незабаром буде розірвано на шматки, разом із парками правдами і неправдами будуть приватизовані все під те ж елітне житло. Цей процес уже йде повним ходом і доходить до абсурду. Приміром, такий собі житель, назвемо його Іванов, із смт Горлівка Донецької області, обміняв відповідно до договору зруйнований приватний будиночок на цілий корпус санаторію ім. Кірова і при цьому, звісно, суворо відповідно до закону, отримав у власність 1 га землі для обслуговування свого домоволодіння», — повідомляє О.Зубков.
Варіант напівлегального заволодіння великими земельними ділянками на ПБК називає і народний депутат України Рефат Чубаров: «У наших умовах — хто володіє об’єктом на землі (скажімо, пансіонатом), той і стає вже реальним хазяїном землі, на якій розташований об’єкт. Дуже часто реальна ціна споруди буває на порядок нижчою, аніж ціна землі». Приватизація об’єктів санаторно-курортного комплексу з автоматичним, хоч і поетапним, заволодінням величезними площами землі — тема окремого детального обговорення. Сьогодні ж зауважимо тільки, що нові власники десятків гектарів зелених обрамлень радянських здравниць не квапляться купувати ділянки, у які сьогодні вкладаються десятки мільйонів гривень. Напевно, кимось послужливо нарахована орендна плата для них вигідніша. Принаймні найбільший інвестор курортної сфери — Національний резервний банк РФ, що купив пансіонат «Море» у Професорському куточку Алушти, воліє платити оренду на землю. На жаль, ні ціну самого пансіонату, ні вартість орендної плати дізнатися не вдалося. Зате відомо, що власники пансіонату збираються вкласти в його реконструкцію 36 млн. дол. Недавно до 10 гектарів, отриманим при купівлі здравниці, кримські власті дозволили виділення ще 8. На них росіяни планують будівництво двох вілл VIP-класу, 32 комфортабельних котеджів із басейнами, готелі з ресторанами, спортивної бази з футбольним полем, тенісними кортами і баскетбольними майданчиками. Можна не сумніватися, що незабаром «Море» стане найсучаснішим, найкомфортабельнішим і найдорожчим — за українськими мірками — місцем відпочинку. І в самому цьому факті немає нічого поганого. А те, що цю зливу інвестицій алуштинці якось мало відчувають — уже клопіт алуштинської влади. Хоча зрозуміло, що рішення й умови приватизації такого об’єкта НРБ ухвалювалися на найвищому рівні. Втім, може статися, що це буде не головний російський курортний об’єкт у Криму.
Тут буде Путінгофф?
У торішні першотравневі свята Володимир Володимирович кілька днів провів у Криму в розмовах із Леонідом Даниловичем про долю ЄЕП, газового консорціуму й синхронного ходіння в СОТ. Джинсовий стиль і прогулянки сонячними фороськими алеями двох президентів схиляли до світських розмов, а їхні зустрічі останнім часом були настільки часті, що журналісти запитали в російського президента, чи немає в нього бажання купити дачу в Криму. Відповідь була в жартівливому тоні, але сприймалася ствердно: «Ми подумаємо, певне, так воно й буде». Вже не знаємо, хто виявив активність, але останнього місяця в Криму з’явилися вперті чутки: на ПБК готується резиденція для північного президента. Активісти-екологи звертають увагу, що несподівано й невідомо звідки з’явилися кошти на проведення робіт для встановлення меж Ялтинського заповідника, із якого, нібито, збираються вивести 19 гектарів землі. Проте сумнівно, що дачу будуватимуть з нуля — клопоту не на один рік. Тим паче що місяць тому Південний берег відвідав голова кремлівської адміністрації Дмитро Медведєв. У супроводі свого українського колеги В.Медведчука він оглянув дві держдачі — шосту й восьму. Певна пікантність ситуації полягає в тому, що останню закріплено за українським спікером. Подейкують навіть, що відповідні служби вже підшукують для відпочинку В.Литвина іншу держдачу. І ця обставина, на думку джерел, може свідчити про слушність даної версії.
У кримських урядових коридорах обговорюють поки що не підтверджену офіційно інформацію, що нинішній Великдень Л.Кучма й В.Путін зустрінуть у Криму. Реставрація Володимирського собору в Херсонесі, яку обидва президенти благословили мощенням підлогової плитки, нині сквапно завершується. Тож цілком імовірно, що питання про літню резиденцію російського президента, якщо чутки про актуальність теми не перебільшені, тоді й вирішиться. Зайве говорити, що шоста й восьма (чи тільки восьма?) держдачі ніяк не можуть бути великоднім яєчком, яке дарують другові на Великдень. А загалом, навіть чисто теоретично, цікавий прецедент може вийти. Є в Криму побудована ще в ті часи власність республіки Узбекистан, де регулярно відпочиває І.Каримов, є орендована Республікою Татарстан дача «Тесселі», де буває М.Шаймієв. Тут усе зрозуміло. Цікаво, яким чином оформлятимуть путінську угоду? Наскільки відомо, чинне законодавство вимагає відповідного рішення ВР України. А народ у Криму цікавлять два питання: скільки це коштуватиме і наскільки це перешкоджатиме йому, народу, жити й заробляти. Оскільки гасло «Крим — літня політична столиця» народу не подобається зовсім. Через тьму-тьмущу кортежів (не стільки найвищих гостей, скільки їхнього хамуватого почту) траси постійно перекривають, торговців-селян розганяють, а пришляхові кав’ярні й ресторанчики в дні самітів із міркувань безпеки закривають інколи на кілька днів. Додайте до гостей Президента України гостей російського президента й картина паралічу траси Сіферополь—Ялта народиться й у незбудженій уяві.
За законами дикого півдня
Про земельні проблеми кримських татар, причини, що спонукали людей до самозахоплення ділянок на узбережжі, «ДТ» докладно розповідало не раз. А події минулого тижня повинні послужити серйозним уроком для всіх сторін земельного протистояння, оскільки показали, наскільки близько вони підійшли до небезпечної межі. Унаслідок бійки робітників сімеїзького аквапарку й мешканців галявини протесту, котрі вже півроку утримують сусідню ділянку, було побито телеоператорів російського «Першого каналу» й українського «Інтера» Вадима Теличева й Дениса Погорєлого. Не випадково попали під гарячі татарські руки — їх відлупцювали цілеспрямовано й цілком свідомо. Об’єктив камери Теличева проломлено металевим прутом, сам він одержав багато синців і тріщину хребця. Випадок кричущий, оскільки за всі роки повернення кримських татар, котрі послідовно заявляють про свою прихильність до демократичних принципів і ненасильницьких методів боротьби народу за відновлення своїх прав, не було жодного випадку, коли під час виконання професійних обов’язків постраждали б журналісти. Навіть випадково. Навіть коли стріляли або тисячні натовпи проривали спецпризначенські кордони. Завжди серед кримських татар знаходилися хлопці, котрі допомагали роботі журналістів, особливо телевізійників, — оскільки розуміли: що більше людей дізнається через пресу про боротьбу репатріантів, що резонанснішою буде акція — то легше буде домагатися від влади розв’язання проблем. Що ж сталося минулої п’ятниці? У цій історії багато дивного. Починаючи з того, що, як розповіла колегам керівник корпункту «Першого каналу» Олена Іваніченко, на зйомку в Сімеїз журналістів запросив власник аквапарку, депутат ВР Криму Микола Янакі. Перебіг подій був передбачуваним: М.Янакі збирався перенести огородження аквапарку, а щоб розширити майданчик об’єкта, необхідно було знести кілька споруд на галявині протесту. Як згодом повідомив кримський прем’єр, ніяких дозвільних документів у М.Янакі для цього не було. Ось тільки журналістам депутат заявив протилежне. За даними Куніцина, тими ж днями в сімеїзький санаторій імені Семашка заїхали на відпочинок два козачі формування: 80 чоловік — із Запоріжжя і 30 — із Бахчисарая. З прапорами та строєм відпочиваючі тепер регулярно прогулюються до аквапарку, коментуючи журналістам місцеві події в підтримку пана Янакі. Але найпримітніше: про побиття двох операторів повідомив лише один український телеканал, та й то — в нічному випуску. «Інтер», співробітник якого Денис Погорєлий заробив багато синців на ногах, не зронив про це й слова. Попри те, що відеоматеріал, якого не мав жоден телеканал, із Криму того ж дня переганяли в Київ двічі! Чи не тому канал мовчав про подію, що сім’я завсідника «інтерівських» новин Леоніда Грача має безпосередній стосунок до зводжуваного аквапарку? Дивно повелися й міліціонери: порушили кримінальну справу за статтею про хуліганство й не затримали правопорушників, хоча особистості їх відомі. І тільки після публічних протестів журналістів було заявлено, що розслідування вестиме не Алупкінський міськвідділ, а главк МВС, і за статтею про перешкоджання роботі представникам ЗМІ.
Усі, хто коментує цю подію, говорять про провокацію: Куніцин обвинувачує в цьому Янакі, лідери ялтинського меджлісу — самих потерпілих. До речі, мовчання відомих правозахисників із Міллі Меджлісу виглядає вже ганебно. Хоч хто спровокував конфлікт — при чому тут телеоператори, котрі виконують свою роботу! Єдиний член Міллі Меджлісу, що засудив напад на журналістів і зажадав від правоохоронців скрупульозного розслідування й покарання винних, був віце-спікер Ільмі Умеров. Однак офіційної заяви представницького органу кримських татар так і не було. І це гірше, ніж хтось собі уявляє. Оскільки лідери Меджлісу, схоже, не бачать чи не хочуть бачити, що провокатори є і в їхніх власних лавах, і цим дуже допомагають представникам влади, зі сваволею яких вони так уперто борються.
Розпал пристрастей навколо ділянок біля моря влада пояснює не тільки бажанням репатріантів оселитися в місцях, звідки їх депортували, а й комерційним інтересом кримськотатарських бізнесменів. На доказ наводяться дані, що охочі одержати ділянки — не місцеві жителі, а приїжджі зі степових районів. Заступник голови Меджлісу Рефат Чубаров вважає, що міграція репатріантів — процес природний. «Пригадайте кінець 80-х — середину 90-х років. Де була найжорсткіша протидія поселенню кримських татар, що поверталися? Досить тільки згадати назви — Кореїз, Краснокам’янка, Красний Рай, де справа доходила до «бульдозерних воєн». Влада стверджує, що за цим стоїть комерційний інтерес. Думаю, що вони мають рацію в тому сенсі, що в багатьох представників влади, як київської, так і кримської, саме на Південному березі сконцентровано їхні особисті інтереси. Тільки до чого тут кримські татари з їхнім бажанням повернутися саме туди, звідки їх виселено? — говорить Рефат Чубаров. Можливо, слід усе-таки визнати, що комерційний інтерес є і в репатріантів. Що ж аморального чи протизаконного в тому, що кримські татари теж хочуть заробляти? Чи володарі ділянок під забудову біля моря з Сімферополя, Донецька, Дніпропетровська, Києва, Москви й Пітера їх купували, а не одержували за описаними вище схемами? І питання внутрішньої кримської міграції вимагає невідкладного вивчення, оскільки вже є чинником, що загострює ситуацію. І причини в цього цілком об’єктивні.
Мораторій. Граблі з двома кінцями
Минулого четверга депутати ВР України схвалили в першому читанні законопроект про зміни в Закон про Земельний кодекс, яким пропонується продовжити з 1 січня 2005 до 1 січня 2010 року мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. За проектом, власники не матимуть права продавати чи іншим способом відчужувати свої земельні ділянки й земельні частки (паї), крім обміну, передачі їх у спадщину. Підставою депутати дуже різних політичних сил вважають неготовність законодавчої бази для вільного продажу землі, відсутність іпотеки й те, що держакти на землю одержали не всі власники сертифікатів. Прибічник продовження мораторію народний депутат Рефат Чубаров прогнозує, що інакше соціальна напруженість у Криму зросте: «Якщо спробувати відповісти одним словом на запитання про те, чого нам чекати, якщо з січня 2005 року земля стане товаром, то це слово — катастрофа. Різко активізуються процеси обезземелювання селян. До тих сотень тисяч сільських жителів, які вже залишилися сьогодні без земельних паїв, додадуться ще сотні тисяч, котрі з різних причин (злиденне існування, необхідність розв’язання невідкладних проблем, необхідність лікування чи навчання когось із членів родини) захочуть негайно реалізувати отримані ними землі. Відповідно, ціна на землю в перші роки її продажу буде низькою. Цікаво, куди далі підуть у пошуках роботи ці люди? У селі робочих місць немає. І завтра, із приходом капіталу, вони не з’являтимуться в таких кількостях, щоб зайняти безземельних і безробітних селян. Природно, безземельні селяни «потягнуться» в міста. І якби в цілому в країні відбувалося економічне зростання, то трагедії можна було б уникнути. Але цього дива не передбачається. Залишиться чекати приходу «вождів», які знову кинуть заклик: «Землю селянам, владу робітникам!» Стосовно унікальних природно-рекреаційних можливостей Південного берега, із продажем землі буде знищено століттями створювані паркові й лісові масиви. Уже сьогодні території багатьох санаторіїв і пансіонатів шматують «сильні світу цього», аби зайняти власний наділ землі. І це тоді, коли вони ще не мають на це юридичних прав», — стверджує Рефат Чубаров.
Віце-прем’єр автономії Анатолій Корнійчук, котрий, до речі, ніколи не приховував, що володіє двома гектарами землі, які обробляють його син і дружина, має інакший погляд на ситуацію. На сьогодні, говорить він, найбільша небезпека не в тому, що хтось прийде та купить землю. «Я побоююся, що не буде охочих купувати землю та обробляти її. Земля може виявитися незатребуваною. 18 тисяч гектарів кинуто в Джанкойському районі, орендарі відмовилися. Залишили, кажуть, що хочете з нею робіть, хоч на хліб мажте. Третина собівартості продукції припадає на орендну плату. Торік аграрний сектор зазнав 140-мільйонних збитків. Хто працюватиме? Треба радіти, якщо земля буде затребувана. Що селяни зможуть у банку взяти кредит під заставу землі — а банки не хочуть сьогодні давати кредити під заставу майна — неліквідні корівники та стара техніка», — говорить аграрний віце-прем’єр. До речі, цієї весни кримські банки відмовилися брати в заставу під кредити посіви, хоча уряд запевняє: види на врожай хороші.
Небезпечним і таким, що порушує конституційні права власника, називає продовження мораторію голова ВР Криму Борис Дейч. «Такі обмеження певною мірою були виправдані при ухваленні нового Земельного кодексу України, оскільки на той момент не було чинної законодавчої бази для введення земель сільгосппризначення в торговельний оборот, для створення ринку земель. Саме тому їх і було поміщено в Перехідні положення. Але продовження термінів мораторію не виправдано нічим. Таким чином ми не лише незаконно обмежуємо конституційні права селян, робимо їх кріпаками, а й не даємо сформуватись і нормально функціонувати ринку земель, розвиватись іпотеці, встановитися реальній ціні на землю», — сказав Б.Дейч в інтерв’ю «ДТ». Найбільше, вважає він, постраждають самі селяни й особливо найвразливіша в економічному плані їхня частина — пенсіонери. За даними Рескомзему АРК, на території Криму понад 50% власників земельних паїв — пенсіонери. «Скільки з них доживе до 2010 року? І чи не доведеться їм після закінчення мораторію продавати свої ділянки за безцінь?» — запитує Борис Дейч.
Хоч як там було б, але наближення 1 січня наступного року чиновників підстьобувало до виконання вимог Земельного кодексу. Якщо мораторій буде продовжено, темпи інвентаризації і, таким чином, легалізації ринку землі знову вповільняться. Тим паче що землевпорядників, як і раніше, нікому контролювати. Ні, відповідну інспекцію створено, але, за словами А.Корнійчука, вона перебуває під п’ятою, тобто в структурі того ж таки землевпорядного відомства, яке покликана контролювати. Подейкують, що керівник кримської інспекції О.Шевелєв настільки ревно взявся за діло, що викликав гнів київського начальства. Аж до наказу про звільнення. Обстоювали головного інспектора перші особи автономії. Яка тут інвентаризація! Декотрі експерти нагадують, що початок тінізації курортної сфери й зухвалих афер із землею поклав саме мораторій, введений ВР Криму на приватизацію об’єктів санаторно-курортного комплексу ще в середині 90-х. Легально було не можна, а для тіньової приватизації в Криму використовувалося все — від підганяння нормативної бази до бандитських наїздів. Результат — очевидний, оскільки курорти, здравниці й земля — для півострова один клубок. І розплутувати його ніяк не хочуть ті, хто оселився за високими кам’яними огорожами.
...Нове обличчя курортної Ялти дуже убоге, як і чесноти нових жителів. Зі збільшенням кількості дач людей дуже заможних, більше того — таких, що вважають себе політичною та бізнес-елітою, Ялта так і не повернула собі колишній, нерадянський шарм. І не лише тому, що палаци нових росіян й українців так контрастують з убитим житловим фондом південної столиці, не лише тому, що архітектурні смаки нових хазяїв життя вельми примітивні. Крим не став культурною Меккою, до якої раніше тягнулися всі літературні, театральні й художні знаменитості. Попиту на високе мистецтво немає. «Біла» публіка, включаючи перших осіб держави, із захопленням ходить на концерти російських поп-зірок. Просто екзотичними виглядають тепер дореволюційні звичаї кримських дачників. Приміром, щорічні благодійні ярмарки на користь бідних, на яких за прилавком стояла імператриця з юним наступником. Чи богоугодна діяльність великих княжен, котрі утримували койки в санаторіях для хворих на туберкульоз. А тепер протитуберкульозні санаторії, зокрема й дитячі, один за одним перепрофілюються й переходять у приватні руки. Подейкують, на угноєних паличкою Коха землях особливо пишно квітнуть червоні троянди, але за високими парканами не видно. Добротні кам’яні споруди є головною візитною карткою та характеристикою нових господарів наших курортів, імена яких приховано за безликими LTD, ТОВ і ЗАТ. А для багатьох українців Крим тепер — як для античних греків — невідома земля-ойкумена.