МОВЧАННЯ ЯГНЯТ

Безпрецедентний випадок — в Одесі скоєно вбивство полковника СБУ Євгена Задорожного...

Його вбито двома пострілами в серце в подвір’ї власного будинку. Стріляли з автомата Калашникова з недобудованого будинку навпроти. Стріляв професіонал. Навіть не було контрольного пострілу в голову. Судячи з почерку, злочин ретельно сплановано. Це сталося 7 серпня близько першої години ночі. Такі скупі рядки про подію.

Хоч як це страшно звучить, але суспільство звикло до вбивств на замовлення. Одеса особливо. Хочеться обурюватися, але коли людей убивають частіше, ніж ідуть дощі, резонансні злочини перестають бути такими. Розстріли бізнесменів в Одесі — сьогодні лише факти кримінальної хроніки, які місцеві газети друкують на останній шпальті. Хоча, звісно, дико, коли суспільство перестає реагувати на насильство: вбивство, викрадення людей, а про нехтування елементарними правами людини годі й говорити.

Безпрецедентний розстріл полковника СБУ, судячи з атмосфери в місті, з реакції простих людей, влади, чиновників, це НП для служби безпеки, яка не пригадує випадків убивства співробітників спецслужб такого рангу. Але й із їхнього боку — ніяких заяв, обурень...

Дуже хотілося б зрозуміти, що ж сталося насправді. Це що, виклик? Судячи з реакції самих співробітників служби безпеки, навряд чи. Якби не народний депутат, полковник СБУ запасу Григорій Омельченко, який в Одесі на похороні назвав убивство Задорожного нахабним викликом усім спецслужбам із боку злочинного світу й корумпованої влади, то ніхто про цей виклик і не згадав би. То що ж сталося?

Головна версія (придатна для всіх випадків життя) — професійна діяльність полковника Задорожного. Він пропрацював у органах безпеки 25 років. Починав із військової контррозвідки. Після створення Служби безпеки України працював на різних посадах. Керував відділом із боротьби з корупцією та організованою злочинністю в обласному управлінні СБУ в Одеській області. Останнім часом очолював відділ «Д», що забезпечував контррозвідувальний захист органів виконавчої влади.

Що послужило справжнім мотивом убивства, думаю, суспільство не дізнається ніколи. Безсумнівно, стріляли тому, що він мав вплив на рішення якихось питань. Але яких? Вони можуть бути різними, зокрема й не пов’язаними безпосередньо з виконанням службових обов’язків. Безсумнівно, прибрали незручну людину. Для кого? Чи тільки для криміналу? Як сказав Омельченко, навіть суперкруті авторитети злочинного світу нізащо самі на цей крок не пішли б.

Редакція пропонує ексклюзивне інтерв’ю, дане «ДТ» начальником управління СБУ в Одеській області, генерал-майором Сергієм Макаренком у зв’язку з подією.

— Сергію Олександровичу, ви вже сказали, що вам відомі замовники вбивства, але не відомі виконавці. Можливо, моє запитання несвоєчасне, і все-таки, не могли б ви сказати, хоча б у яких структурах вони працюють?

— Сьогодні ведеться слідство. І відповісти на ваше запитання — це нашкодити самим собі. Можу сказати: замовники ті, хто постраждав від діяльності управління служби безпеки. Але конкретизація не бажана, оскільки додаткова інформація призведе до того, що завтра ми нікого не знайдемо. Ми сьогодні знаємо замовника, але без виконавця ми ніколи не доведемо його причетність до вбивства нашого колеги.

— Сьогодні звучать заяви про те, що до вбивства причетні вищі політичні кола країни. Що ви скажете на це?

— Я не згоден із цією версією. Можна припускати, що структури, які зробили замовлення, імовірно мають (імовірно, підкреслюю) політичне прикриття. Але це питання необхідно досліджувати. Конкретних фактів про причетність до цього якихось політичних кіл, немає.

Полковник Задорожний очолював відділ «Д», чиїм завданням було виявлення фактів корупції в органах виконавчої влади. Чи означає це, що ланцюжок може привести й у такі структури?

— Ну, не зовсім так. Відділ вирішує не тільки контррозвідувальні питання в органах виконавчої влади, а й інші. Проблемами режиму таємності в різних установах...

— У правоохоронних органах також?

— Відділ контролює роботу з таємними документами й у правоохоронних органах зокрема. Але ми, як ви думаєте, не курируємо їх діяльність. Коли є факти корупції, ми таку інформацію реалізуємо через підрозділи внутрішньої безпеки тих самих правоохоронних органів.

— У місцевій пресі повідомлялося, що на місце злочину першою прибула міліція, яка не знайшла знаряддя вбивства. При цьому висловлювалося припущення, що міліціонери або не хотіли, щоб автомат було знайдено, або його там не було. Це кидає якусь тінь на працівників УВС.

— Наш співробітник прибув на місце події разом із міліцією. Тож ніяких припущень і домислів тут бути не може. Це виключено. Справа в тому, що автомат викинули за 400 метрів від місця злочину. І вночі його знайти було практично неможливо. Щойно розвиднілося, ми кинули туди додаткові сили, вони відпрацювали місцевість і знайшли автомат.

— Ходять чутки, що це той автомат, із якого вбито Аркадія Табачника.

— Ми його перевірили за всіма картотеками на предмет викраденої зброї не тільки в Україні, а й у країнах СНД, а також, чи стріляв цей автомат колись. Даних про те, що він десь спливав чи був викрадений, немає. Це свідчить про ретельну підготовку вбивства, тож засвічена зброя ніколи не може й не буде в ньому фігурувати.

— Не могли б ви усе-таки назвати серйозні справи, що перебували на розгляді відділу Задорожного й могли б призвести до вбивства?

— Ми не можемо їх називати. Якщо ми це зробимо, то нашкодимо слідству.

— У ЗМІ називають справу, пов’язану з бандою Мар’янчука. Чи могла вона відіграти в цій злочинній справі якусь роль?

— Цю версію ми теж відпрацьовуємо. Оскільки роботу з угрупованням Мар’янчука починав свого часу Задорожний. Потім її продовжив інший підрозділ, який і виконав усю основну роботу. Це найбільше угруповання, викрите й локалізоване останнім часом. Сьогодні справа Мар’янчука передана в суд. Це буде один із найгучніших процесів в Одеській області. Тільки за 93-ю статтею (навмисне вбивство) пред’явлено 11 обвинувачень. І це ще не все.

— Рік тому один із членів цієї банди Якименко втік з ізолятора СБУ. Як таке взагалі могло статися?

— Так, це була втеча. Він через стіну втік із прогулянки. Якщо хтось пов’язує це з роботою Задорожного, то полковник найменшого стосунку до втечі не мав.

— Чи міг хтось із співробітників СБУ цьому посприяти?

— Ми докладно розбиралися. І фактів причетності до втечі наших співробітників не виявили.

— Чи могла причиною вбивства Задорожного стати непорядна діяльність вашого колеги, не пов’язана з його обов’язками по службі?

— Ми відпрацьовуємо всі версії, але такої інформації в нас немає.

— Усі телеканали показали приватний особняк Задорожного (на подвір’ї якого його вбито), розташований у районі 9-ї станції Великого Фонтану, у курортній зоні Одеси. Не знаю, яка зарплата в співробітників СБУ, але, думаю, навряд чи її вистачило б на купівлю такого будинку, який, подейкують, коштує не менше 250 тис. доларів.

— З цим будинком ми розібралися. Він куплений на гроші його брата, що живе в Росії. Ви що, думаєте, ми не звертаємо уваги на такі моменти? Ми досліджуємо навіть придбання машин нашими співробітниками...

— А чи були у вашому управлінні випадки використання співробітниками свого службового становища з корисливою метою, які ну ніяк не узгоджуються з професійною діяльністю чекіста?

— Будь-які факти розслідуються і співробітника звільняють.

Були поодинокі випадки звільнення. В управлінні не місце таким людям. Сьогодні в нашій системі є підрозділ внутрішньої безпеки, який контролює ці питання. Найменша підозра, і ми все ретельно перевіряємо. Якщо людину в чомусь викрито, нехай вона ще й не перейшла межу закону, її звільняють. Тим, хто прийшов до нас за великими грішми, у нас просто не місце. На щастя, нині наші ряди більш-менш чисті.

— І все-таки є думка, що сьогодні практично не залишилося кадрів старого гарту: кришталево чесних, принципових, відданих своїй справі. Ви поділяєте цю точку зору?

— Авжеж ні. Якби таких людей у нас не було, ми не змогли б домогтися наших сьогоднішніх результатів.

— А конкретно...

— Та ж таки справа Мар’янчука. Ви уявляєте, що це за угруповання? Найбільше з усіх, що діяли в Україні останніми роками. Воно нараховувало декілька бригад. Одержати про неї інформацію — це півсправи, важливо довести до суду. І це зроблено.

— Одесу вважають містом кримінальним, корумпованим. Не знаю, чи згодні ви з цією характеристикою, але факт убивства полковника СБУ — тому підтвердження.

— Тут зав’язані великі інтереси багатьох злочинних угруповань. І передусім, думаю, це пов’язано з контрабандою. Бо сьогодні цей канал завдає великих збитків державі та приносить колосальні прибутки тим, хто нею займається. Ведучи боротьбу з цим злом, ми, по суті, ліквідуємо економічну базу злочинців, і тим самим караємо їх. Природно, ми переходимо дорогу всім і вся.

— Але цей злочинний бізнес процвітає також тому, що в нього є «дах». Ним, і про це відкрито пише преса, є також правоохоронні органи, зокрема міліція.

— Я таких фактів не маю. Та коли й завелася якась «блощиця», що допомагає злочинцям, то це не говорить про зараження усієї правоохоронної системи. Те, що сьогодні робить міліція в області, свідчить про цілком інше. Якщо взяти цей рік (про попередні не знаю, я тут не працював), то в нас мало нерозкритих убивств. Далі, міліція вилучила безліч зброї, заарештовані члени низки бандитських угруповань... Взяти хоча б резонансний злочин — розстріл Кваснєвського в Одесі. Його розкрито, знайдено вбивць. Це показник роботи, це характеристика діяльності правоохоронних органів. Тож кидати тінь на всіх неправильно.

— Як тоді на цьому тлі ви розцінюєте убивство вашого колеги? Хіба це не свідчить про зростання злочинності, яка стає дедалі винахідливішою та нахабнішою? Виходить, у вас починають стріляти у відповідь на ваші професійні дії?

— Ви знаєте, що таке сьогодні будь-який канал контрабанди? Які це гроші? У процесі останньої справи, яку ми вели недавно, вилучено товару на мільйон доларів. В якогось-там злочинного угруповання ми відібрали таку величезну суму. Уявляєте, що це таке?

— І останнє запитання. Сергію Олександровичу, що ви скажете про факти переправляння зброї через Одеський порт, про що останнім часом чимало писала і зарубіжна, й українська преса у зв’язку з арештом президента компанії «Синтез ойл» Олександра Жукова?

— Я вам скажу, що зброя через Одеський порт за останні два-три роки не відправлялася. Жукову інкримінують відправку, якщо не помиляюся, 1994 року. Стосовно Одеського порту хочу сказати таке. У нашій країні перевалювання зброї відбувається лише через один порт — у Миколаєві. Тож я ставлюся до цих фактів дуже скептично. Ну не може контрабанда, та ще й великими партіями, пройти непоміченою через систему експортного контролю над відправкою зброї. Усе це блеф. Далі, при торгівлі зброєю існує одна система, відповідно до якої країна-покупець надає сертифікат кінцевого користувача. Так от, цей сертифікат підтверджують керівні органи держави. Якщо його підтверджено, зброю відправляють. За перепродаж зброї країна-продавець відповідальності не несе. Якщо навіть хтось цю зброю проекспортував, та це вже на совісті уряду, який підтверджував сертифікат.

— Тобто, у нас усе гаразд.

— Насправді нічого хорошого немає, якщо скоюються вбивства.

Розкрити вбивство свого колеги спіробітники СБУ вважають справою честі. Що ж, можливо, цей резонансний злочин стане першим, коли буде знайдено і замовників, і виконавців. Хоча в це якось не дуже віриться.