Поява в Україні майора Мельниченка навряд чи стала великою несподіванкою. Про те, що майор може з’явитися в країні у період виборчої кампанії і навіть взяти у ній участь, говорили багато. Проте приїзд Мельниченка усе ж таки викликав фурор, на який і сподівався екс-співробітник охорони колишнього президента. Відразу після прибуття в країну, Мельниченко вирішив підсилити інтригу і взяв паузу до наступного тижня, пообіцявши лише тоді відповісти на запитання журналістів. Поки що лише вдалося почути одну дуже абстрактну заяву: «Покарати банду Кучми». Але реальні дії майора свідчать про те, що Мельниченко зовсім не проти «пограти в політику».
Отже, вперше після п’яти років перебування за кордоном Мельниченко повернувся в Україну. Повернувся саме тоді, коли в країні розпочалася виборча кампанія. У цьому суть головної інтриги: якою може бути роль Мельниченка на цих виборах і проти кого цього разу зіграють знамениті записи з кабінету Леоніда Кучми.
Власне, з приводу приїзду саме зараз у Мельниченка знайдуться «залізні» аргументи. Адже його запрошували дати показання в справі Гонгадзе ще на початку року, коли президент Ющенко й у країні, і за її межами заявляв про свій твердий намір зробити усе для розкриття справи Гонгадзе.
Але Мельниченко зволікав. Якщо раніше він казав, що в країні відсутня політична воля до розкриття убивства журналіста, то протягом нинішнього року в нього був інший аргумент - він не довіряв Святославові Піскуну.
Тепер, мовляв, ситуація змінилася. Генеральним прокурором став Медведько, але головне, що в кріслі міністра юстиції зараз опинився захисник Мельниченка в Європейському суді з прав людини Сергій Головатий. Це та людина, якій Мельниченко вже точно може довіряти.
Безперечно, що свідчення Мельниченка в справі Гонгадзе насправді дуже важливі. Без них складно долучити плівки до справи, а отже й проводити подальше розслідування щодо організаторів і замовників убивства.
Мельниченко ще в аеропорту отримав повістку в Генпрокуратуру від слідчого Шубіна і начебто перед від’їздом відповів на запитання ГПУ в США. Але, як стверджує Алекс Гольдфарб, керівник Фонду Березовського, ці свідчення практично не можуть бути використані, оскільки вони неправильно оформлені.
Зараз Мельниченко має два варіанти поведінки в Україні. Він заявив, що поки що не збирається тут залишатися, оскільки в США залишив дружину і доньку. Тому логічно було б дати вичерпні свідчення у справі Гонгадзе й остаточно зняти всі підозри з приводу власної заангажованості в цьому питанні. Але його показання повинні прояснити всі питання з приводу прослуховування кабінету Кучми, адже з версією про «диктофон під диваном» не погодився ще жоден експерт.
Проте більшість українських політиків упевнені, що дати свідчення зовсім не єдина мета приїзду Мельниченка. І його перші дії в Україні переконливо доводять ці припущення.
Після приїзду Мельниченко не пішов у прокуратуру, зате в четвер увечері з’явився у ЦВК в супроводі ескорту депутатів від Соцпартії. Ярослав Давидович і його заступники плідно поспілкувалися з майором і депутатами. Головна вимога, оголошена Олександром Морозом, - виконати рішення Європейського суду про відновлення порушених прав Мельниченка.
Навіщо Мельниченку депутатський значок зараз - запитання риторичне. З одного боку, він може говорити про те, що Україна зобов’язана виконати рішення Євросуду, але з іншого - працювати цьому складу парламенту залишилося зовсім трохи, і навряд чи Мельниченко зможе зараз задовольнити свої парламентські амбіції. Логічніше балотуватися в наступний склад парламенту. Тим більше що це з правової точки зору простіше, ніж зараз вимагати депутатського мандата.
Під час виборів парламентська трибуна важлива скоріш як засіб здійснення виборчої агітації. І якщо головна місія Мельниченка - це вибори, то ця трибуна йому дійсно потрібна.
Головна заковика - яким чином зробити Мельниченка депутатом. Дійсно, у справі «Мельниченко проти України» Європейський суд з прав людини 19 жовтня 2004 року прийняв рішення про те, що у випадку зняття Мельниченка з виборів «мало місце порушення статті 3 Протоколу номер 1 Конвенції прав людини, яка передбачає право голосувати і висувати свою кандидатуру на виборах». Суд зобов’язав Україну «відновити Мельниченка в його правах», інакше кажучи, надати право Мельниченку голосувати і висувати свою кандидатуру на виборах.
Останнім часом Сергій Головатий неодноразово критикував Ярослава Давидовича за ігнорування рішення Європейського суду, але останній каже, що змушений був керуватися рішенням Верховного суду України від 8 лютого 2002 року, у якому дії ЦВК, як-от зняття Мельниченка з реєстрації кандидатом у депутати, були визнані законними.
ЦВК звернулася до Верховного суду з вимогою дати оцінку цьому рішенню. Тільки увечері 30 листопада ц.р. комісія одержала нове рішення, у якому дії ЦВК у 2002 році вже названі незаконними.
Тепер члени ЦВК повинні ознайомитися з цим документом і прийняти рішення. Іншими словами, комісія може проголосувати за відновлення Мельниченка як кандидата в депутати. Але який механізм подальших правових дій далі, поки що не сказав ніхто. Рік тому, правда, Сергій Головатий стверджував, що такий механізм існує, але не вдавався у подробиці.
Ярослав Давидович, відповідаючи на запитання «ДТ» про те, яким чином Мельниченко може стати народним депутатом, сказав: «Щоб отримати мандат, треба пройти через вибори і виборчу скриньку. Але цього не було». Інакше кажучи, Мельниченко не брав участі у виборах, і виборці голосували за список СПУ, у якому не було його прізвища. Цілком можливо, що наявність цього прізвища дала б зовсім інший результат.
До речі, про те, що Мельниченко не може стати депутатом цього скликання, говорив і Юрій Луценко. Тоді він заявив, що готовий поступитися своїм місцем Миколі Мельниченку, зазначаючи при цьому: «Коли це питання стало на порядку денному, Мороз дав доручення нашим юристам опрацювати це питання з погляду українського законодавства. …Незважаючи на заяви низки депутатів фракції СПУ про готовність скласти всі повноваження, надавши їх Мельниченку, такого механізму не існує - у парламент піде наступний за списком, а не Мельниченко. Він не був зареєстрований у списку СПУ відповідно до рішення Верховного суду України».
Досі ні Головатий, ні соціалісти не пояснили, в який спосіб можна розв’язати цю суперечність. Буде дуже смішно, якщо без з’ясування цього моменту, почнуться різні заяви про те, що, мовляв, деякі представники влади блокують реєстрацію Мельниченка народним депутатом.
Усі ці п’ять років Мельниченко займався розшифровуванням записів із кабінету Кучми, і оприлюднені були тільки деякі з них. Тепер ці записи можуть або стати надбанням громадськості, або предметом прихованого шантажу окремих політиків.
Насамперед, записи Мельниченка і свідчення у справі Гонгадзе можуть бути використані проти Володимира Литвина. Про те, що саме він підбурював Кучму до дій проти Гонгадзе, Мельниченко заявляв неодноразово. Тепер у контексті виборчого протистояння Мороза і Литвина, про яке «ДТ» уже докладно писало, ці обвинувачення можуть пролунати ще голосніше. Литвин вочевидь був не в захваті від прибуття Мельниченка, заявивши, «що, напевно, у деяких командах справи йдуть настільки погано, що вони вирішили витягти з рукава останню карту».
Однозначно, щось нове ми дізнаємося і про дії нині покійного Юрія Кравченка, і нині здорового Леоніда Деркача. Можуть з’явитися і деякі записи із розмов Кучми з Олександром Волковим, і це точно буде до душі деяким представникам блоку Тимошенко, котрі не дуже радіють перспективі появи Олександра Михайловича в списку Юлії Володимирівни.
Майже напевно можна сказати про те, що у Мельниченка чимало інформації про справи зятя Кучми - Віктора Пінчука. Зараз для Пінчука не найкращі часи, і поява деяких записів навряд чи допоможе олігарху вирішити його проблеми.
Цікаве запитання - що робитиме Мельниченко із записами розмов колишнього президента з нинішнім. Те, що голос Ющенка є на плівках, факт загальновідомий. Не дуже важливо навіть те, про що говорив Кучма з Ющенком. Достатньо уявити собі тон цих розмов, і це вже може стати істотним мінусом для Ющенка.
Єдина сила, якої ніяк не торкнеться Мельниченко і його записи, це нинішній лідер виборчих перегонів - Партія регіонів. Більш того, ослаблення конкурентів вочевидь на руку Януковичу, можна навіть сказати, що Мельниченко може зробити чималу послугу регіоналам, якщо активно оприлюднюватиме цікаві подробиці про колишні діяння перерахованих вище політиків.
Цілком зрозуміло також, що Мельниченко сьогодні грає на соціалістів. Утім, і для деяких із них у нього можуть знайтися аргументи, адже він, як ніхто інший, обізнаний з обставинами появи плівок і тих речей, які поки що залишаються за кадром.
Єдина проблема - як спрогнозувати реакцію людей на появу Мельниченка і його компромату. За п’ять років країна вже звикла до існування плівок, і поріг сприйняття негативу в українців унікально низький. Навряд чи прибічники Володимира Литвина ніколи не чули про плівки Мельниченка і про те, у якому контексті там фігурує Литвин. Проте рейтинг довіри спікера тримається на досить високій позначці.
Дії ж Мельниченка в останні роки у багатьох викликали недовіру до того, що він каже і що робить. Тому не виключено, що нинішня активність майора, а також оголошення ним нової порції політичного компромату минулих днів, від якого уже всі дуже втомилися, рикошетом ударить саме по тих, хто зараз його підтримує.