Наприкінці минулого року «ДТ» повідомило про майбутню відставку з поста міністра економіки Валерія Хорошковського. Нашу інформацію публічно спростував прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Однак 3 січня сам Валерій Хорошковський, котрий потрапив свого часу у Кабінет міністрів за квотою «Трудової України» і ПППУ, зробив офіційну заяву про те, що ним подано прохання про відставку. На даний момент його заява ще не підписана Президентом, по-перше, тому що Леонід Кучма перебуває за межами України в Баден-Бадені, де проходить обстеження і післяопераційну реабілітацію, а по-друге, тому що з 3 січня Хорошковський, котрий написав заяву, також відбув у відпустку.
Хорошковський підкреслив, що це його свідоме добровільне рішення, і дав пояснення причин відставки. Зокрема, він зазначив, що за його поданням призначено усього п’ять із 11 заступників міністра. «Вже понад п’ять місяців Кабінет міністрів не погоджує інших, поданих мною кандидатів, на вакансії заступників міністра», — сказано в зверненні Хорошковського.
Міністр заявив про те, що зараз економічна політика Кабміну і діяльність його економічного блоку фактично підпорядковані Міністерству фінансів у результаті суміщення посад першого віце-прем’єр-міністра і міністра фінансів. «Сьогодні практично відсутнє плідне співробітництво двох провідних міністерств. Позиція Міністерства фінансів, безумовно, стає домінуючою, безальтернативною».
«Підпорядкованість поточним фіскальним завданням практично унеможливлює створення урядом перспективних і стратегічних заходів економічної політики та формування стратегії довгострокового розвитку».
Крім того, Валерій Хорошковський прогнозує можливість невиконання доходної частини державного бюджету на 2004 рік через невраховані ризики податкової реформи.
Хорошковський зазначає, що прийнятий бюджет-2004 може заблокувати економічний розвиток регіонів, оскільки примусове вилучення 50% перевиконання регіонами бюджетних доходів і їхній розподіл серед збиткових областей провокуватиме місцеві власті на невиконання прогнозних показників.
Хорошковський також попереджає про можливість посилення втручання держави в економічну діяльність, зокрема, у ціноутворення, про що свідчить реакція Кабінету міністрів на зернову кризу, коли ціни стримувалися адміністративно.
Крім цього, на думку міністра, через неприйняття Верховної Радою програми приватизації на 2003—2008 роки, виникають ризики збільшення непрозорих операцій з продажу державних активів і призупинення офіційних приватизаційних процесів у країні.
Серед ризиків української економіки 2004 року міністр також назвав занадто позитивну оцінку нинішніх показників економічного зростання, можливий зрив переговорів про вступ у Світову організацію торгівлі через ймовірність участі України в митному союзі в рамках Єдиного економічного простору.
Хорошковський також наголошує на декларативності намірів щодо вступу в ЄС, на низькому рівні іноземних інвестицій, збитковості більшості промислових підприємств, а також відсутності ефективної адміністративної реформи.
За даними «ДТ», у доступному для огляду майбутньому Валерій Хорошковський навряд чи стане претендувати на якийсь із державних постів. Імовірніше за все, він зосередиться на розвитку власного досить значного бізнесу, і не виключено, що значну частину часу стане проводити в Москві, де мешкає ряд його бізнес-партнерів.
На сьогодні не можна сказати впевнено про те, хто займе місце Валерія Хорошковського. Найбільш імовірною кандидатурою називають Миколу Деркача — колишнього начальника облфінуправління Дніпропетровської області, а останнім часом посла України в Литві. Принаймні саме його, користуючись правом квоти, пропонує на місце міністра економіки та європейської інтеграції фракція «Трудової України» і ПППУ. Зауважимо, що ім’я Миколи Деркача не вперше спливає серед кандидатів на економічні і фінансові пости. Тривалий час Миколу Івановича прийнято було вважати людиною екс-губернатора Дніпропетровської області Миколи Швеця. Водночас представники різних політичних сил наприкінці 90-х — початку 2000-х із повагою відгукувалися про фінансово-економічні знання першого заступника глави Дніпропетровської адміністрації. Цілком можливо, що в мирний час, яким за жодних обставин не можна вважати рік виборів, Микола Деркач міг би послужити країні добру службу не лише на посту міністра економіки, а й на посту міністра фінансів. Про його політичні погляди на сьогодні нам нічого не відомо. Однак можна припустити: хоч би хто посів місце міністра економіки, окрема публічна позиція міністра за рядом принципових питань навряд чи буде відстоюватися так відкрито і зрозуміло, як це робив Валерій Хорошковський. Як людина легального бізнесу, він несподівано для багатьох дозволяв собі цілий ряд суджень, що йдуть урозріз із генеральною лінією, про що, зокрема, свідчать як його виступи з приводу неефективності Єдиного економічного простору, так і вищенаведена заява. Хорошковський не герой, він просто намагався на своєму посту в міру можливостей і компетенції відстоювати в ряді питань національний інтерес країни, а коли переконався в тому, що не має для цього достатніх важелів, не став кулуарно і жалюгідно виправдуватися, мовляв, «краще на цьому посту буду я, і тоді влада принесе менше шкоди», як це роблять деякі нібито совісні його колеги-міністри та керівники служб і відомств. Він просто пішов у відставку, що в даній ситуації значно чесніше, аніж своєю присутністю у владі створювати «потьомкінські села» її ринковості та демократичності.