Президент України не полюбляє, коли його волю ігнорують. Особливо коли це відбувається кілька разів поспіль за короткий проміжок часу. Мало того, що в парламенті успішно провалилася конституційна реформа, мало того, що слідом за цим розпочався цього разу вже очевидний розвал парламентської більшості, яка досі служила одним із символів президентського контролю над країною. А тут ще й «учасники вистави», традиційно задіяні як бек-вокал, заходилися вперто пробиратися на авансцену, намагаючись виконати сольну партію. Сказано вам «Янукович» — ідіть і скликайте партійні з’їзди, які, не сумнівається глава держави, «неодмінно підтримають кандидатуру прем’єр-міністра». Проте лідери партій — стовпів президентського трону вперто не хочуть ставати під прапори з гаслом «Янукович — наш Президент!».
І річ, мабуть, не тільки в принизливому для кожного учасника «широкої коаліції демократичних сил» вузькокулуарному способі ухвалення рішення про висунення Віктора Януковича кандидатом у Президенти. Їхнє самолюбство встигло загартуватися, переживаючи значно болючіші удари. Набагато вагоміша інша причина демаршу. Ще півроку — і Леонід Данилович залишиться в минулому. Тоді як у майбутньому — парламентські вибори-2006, на яких партії стануть єдиними й повноцінними суб’єктами електоральних симпатій та антипатій. Новий виборчий закон на пропорційній основі — важливий стимул для партійних вождів замислитися над іміджем своїх структур уже сьогодні. А замислившись, зрозуміти — є речі, значно небезпечніші від гніву Президента, який скільки завгодно може радити їм подивитися на себе зі сторони: «Це корисно всім політикам, зокрема й Президентові. Тоді в них не буде бажання висуватися»... Слід гадати, незговірливість лідера Народно-демократичної партії Валерія Пустовойтенка й керівника Партії промисловців і підприємців Анатолія Кінаха так зачепила Леоніда Даниловича, що в ньому прокинулася невластива йому самокритичність.
Таким, що приєднався до двох названих політиків, котрі не хочуть «дивитися на себе зі сторони», можна вважати і главу партії «Трудова Україна» Сергія Тігіпка. Спочатку Сергій Леонідович не виявляв незадоволення з приводу кандидатства Віктора Януковича. Проте з’їзд «трудовиків», що відбувся минулої середи, вирішив відкласти ухвалу про підтримку того чи іншого кандидата в президенти на місяць. У своїх післяз’їздівських коментарях Тігіпко не виключав і власної участі у виборах: «Скаже з’їзд іти — піду».
Хоча, за великим рахунком, «наїжаченість» трьох основних пропрезидентських партій, навіть якщо вона й не є частиною сценарію Банкової, досить вдало в нього вписується. Судячи з окремих ознак, Віктора Януковича поки що планують тримати на короткому повідку, всіляко демонструючи, що вибір на нього
випав не від хорошого життя, а від повного безриб’я. І в разі успішного проведення операції з посадки прем’єр-міністра в президентське крісло в Леоніда Даниловича буде додатковий аргумент вважатися хрещеним батьком нового глави держави: адже йому довелося знехтувати інтересами інших своїх вірних васалів. І, можливо, навіть зломити їхній опір. Принаймні було б наївно виключати варіант, при якому непокірні змінять свою нинішню позицію й підтримають Януковича на виборах. Інша річ, що реноме їхніх партій такий поворот подій зашкодив би набагато більше, ніж покірлива згода з волею Президента з моменту її виявлення.
Перш ніж продемонструвати читачеві, до чого призвели спроби «ДТ» дізнатися про мотиви, якими керувався лідер НДП Валерій Пустовойтенко, висловлюючи незгоду з кандидатурою Віктора Януковича, хотілося б навести деякі цифри. З 672 зборів і конференцій міських, районних та сільських парторганізацій НДП 539 вирішили підтримувати на виборах Президента кандидатуру Валерія Пустовойтенка, 89 — Віктора Януковича, 5 (включно з дніпропетровською) — Леоніда Кучму.
— Валерію Павловичу, чи правда, що напередодні історичної зустрічі лідерів парламентської більшості з главою держави, у результаті якої було назване прізвище єдиного кандидата в президенти від влади, ви встигли тет-а-тет порозмовляти з Леонідом Кучмою і висловити йому свою незгоду з кандидатурою Віктора Януковича?
— Так, справді, була така розмова. Я прийшов на зустріч із Президентом, не знаючи, що на той самий день призначені загальні збори лідерів груп і фракцій більшості. І мене попередили про це, коли я вже заходив до кабінету глави держави. Наша розмова з Леонідом Даниловичем була присвячена кільком питанням. І одним із них була подальша доля конституційної реформи. Я ще раз зазначив, що сам процес підготовки реформи був абсолютно неправильним. Свого часу Народно-демократична партія пропонувала створити конституційну асамблею. Якби зміни до Конституції готувалися спеціально створеним для цього органом, то в парламент проект реформи потрапив би вже максимально підготовленим і узгодженим. А парламент до того моменту стабільно й без зайвого політичного ажіотажу працював би над іншими насущними законопроектами. Та до нас не прислухалися... Розмовляли ми з Президентом і про вибори. На його слова про рішення висунути єдиним кандидатом від більшості Віктора Януковича я зауважив, що такий спосіб висування повністю неправильний. У нас є можливість зробити це більш демократичним шляхом.
Та коли зібралися керівники груп і фракцій більшості, все-таки було оголошено про єдиного кандидата Януковича. Пролунала пропозиція поставити це питання на голосування, але Леонід Данилович не став цього робити. Напевно, тому що уже встиг поговорити не лише зі мною, і знав повний розклад того, хто за, а хто проти...
— Відповідно до цього розкладу, голосування могло бути не на користь Януковича?
— Може, і на користь. Однак тоді було б видно розбіжності.
— А так ніяких розбіжностей зафіксовано не було. Що дало привід вашому партійному соратнику Анатолію Толстоухову дорікнути вам у непослідовності: «Краще б він цю заяву зробив там, де сидів разом з іншими». Заперечити розбіжності з главою київського осередку НДП і першим заступником голови партії, який переконаний, що народні демократи мають підтримати висування Віктора Януковича, ви не станете?
— Я не чув закидів від Толстоухова особисто. Це було в пресі. Відразу після зустрічі в Президента мені довелося зробити заяву про те, що не підписав угоду про висування Віктора Януковича єдиним кандидатом від партій, представлених у парламентській більшості. Оскільки з цього приводу розпочалися всілякі інсинуації. У нас відбулася зустріч із Віктором Януковичем. Ми обмінялися думками, та й після цього я угоду не підписав. Потім зібралися з членами політвиконкому НДП, які перебувають в Києві, зокрема, і з Толстоуховим. Ми намітили свої найближчі цілі та завдання. А потім нашим керівникам обласних організацій почали надходити дзвінки з вимогою організувати форуми на підтримку єдиного кандидата Януковича.
— І хто ж телефонував?
— Хоч хто телефонував би, це показує: щойно наближаються вибори, стає ясно, що без НДП обійтися не можна. Так само було перед минулими парламентськими виборами, коли створювався блок «За єдину Україну!» Ми організовували штаби, були відповідальними за ряд регіонів. Дехто думав, що на НДП можна спиратися і цього разу. Тому мої заяви щодо єдиного кандидата викликали у певних представників влади зливу обурення. І на адресу окремих членів партії стали лунати погрози: мовляв, якщо вони не підтримають пропозицію зібрати форум, то будуть звільнені з роботи в органах виконавчої влади.
— А під певними представниками влади ви маєте на увазі співробітників адміністрації Президента?
— Ну, різних представників, але в основному — з адміністрації.
— Виходить, із Толстоуховим розбіжностей у вас немає?
— У нас є рішення політвиконкому партії, яке було прийнято ще в листопаді минулого року. Пройшло обговорення, переважною більшістю голосів вирішено висувати мене як кандидата в президенти від НДП. То що, мені відмовитися?
— Я до того, що, крім Толстоухова, є ще один відомий ендепіт, чий коментар щодо вашої позиції по єдиному кандидату не відрізнявся доброзичливістю. Губернатор Харківської області Євген Кушнарьов заявив, що ви «своєю амбіційною поведінкою» підвели НДП до межі розколу. Все-таки внутріпартійна опозиція в НДП зріє?
— Це я заявив на політвиконкомі про те, що наші дії можуть привести партію до розколу. Я думаю, що Кушнарьов не знає про реальний стан справ у партії. Тому що працює не членом НДП, а главою обласної адміністрації.
— Кушнарьов залишив ряди НДП?
— Ні, він член партії. Та визначає його позицію не це, а його губернаторська посада. Звичайно, можна висувати претензії до керівництва обласної організації партії. Та є губернатор. Вперше нас зрадили, коли депутати від Харківщини не ввійшли до фракції НДП у парламенті. Потім було ще чимало випадків зрадництва партійних інтересів. Кушнарьов не знає, як проходили партійні конференції районних організацій. Якщо взяти Центр і Захід, то там розглядалися дві кандидатури як кандидати у президенти від НДП — або Пустовойтенко, або Ющенко. Тому перед тим, як робити якісь заяви, потрібно знати, що відбувається в партії.
— Нещодавно з НДП вийшла також не остання колись у партії людина — Олександр Карпов. За деякими відомостями, він бере участь у формуванні нової політичної структури. Скажіть, що стало приводом до того, що Карпов залишив НДП, чи спілкуєтеся ви нині й чи можливе співробітництво між вашою партією та тією, у створенні якої Олександр Миколайович сьогодні бере участь, якщо ідеологічно ви виявитеся близькими?
— Виходити з партії для створення нової структури, щоб потім об’єднуватися? Навіщо це потрібно? Тим паче, що та депутатська група, в яку перейшов Карпов, «Демократичні ініціативи», свого часу вела з нами переговори про об’єднання в одну парламентську фракцію. І навіть було підписано відповідну угоду. Представники «Демініциатив» на чолі зі Степаном Гавришем переконували нас, що ми краща з фракцій, і вони готові співпрацювати з нами. А наступного дня їх викликали до адміністрації Президента, де їм було сказано: не потрібно посилювати НДП, інакше ви ризикуєте багато чого втратити. І вони відступили. А Карпов має досвід підготовки партійних документів, і цей його досвід нині затребуваний політичною силою, що створюється. Він вважає, що в НДП йому не вдалося реалізувати себе повною мірою. Його право. Хто працює — той себе реалізовує, хто не працює — тому складно реалізуватися.
— Нині навіть Леонід Кучма визнав розвал парламентської пропрезидентської більшості. Чи можливе, по-вашому, створення у Верховній Раді нової конфігурації більшості, ядром якого стала б знову створена депутатська група «Центр», фракція НДП і «Наша Україна»?
— Можливо. Чи окремо, без «Нашої України». У будь-якому разі, сьогодні практично весь депутатський корпус задіяний у переформатуванні парламенту. Мені не зрозуміло, навіщо було розходитися з блоку «За єдину Україну!» Щоб плодити безліч штучних груп і фракцій? Тепер ось і відбувається їхній природний розпад. Представники Партії промисловців і підприємців пішли з «Трудової України». А колись, між іншим, депутати з ПППУ виявили готовність вступити у фракцію НДП. Про це була досягнута домовленість.
— Чому ж вони віддали перевагу «трудовикам»?
— Я думаю, на них чинили тиск. Та я можу лише здогадуватися. Просто ввечері ми домовилися, а наступного ранку вони вже змінили свою думку. Я такого не розумію. Якщо я змінюю свою точку зору, то в мене має бути для цього багато вагомих аргументів, і я їх обов’язково пред’являю.
— Ви нерідко демонструєте незгоду з, так би мовити, генеральною лінією, але наступні за публічними демаршами ваші голосування в парламенті настільки ж часто не відповідають вашим же висловлюванням. Чи не здається вам, що ігнорування точки зору НДП пояснюється просто: ті, з ким ви вступаєте в полеміку, заздалегідь знають, що фракція Пустовойтенка проголосує так, як треба?
— Не завжди. Іноді ми відстоюємо свою позицію до кінця, але бувають й інші випадки. У нашій фракції відсутній тиск на людей, найчастіше ми даємо можливість депутатам голосувати так, як вони вважають за потрібне. На відміну від інших депутатських об’єднань. Тому так і відбувається.
— І все-таки, як ви думаєте, чи вдасться НДП цього разу, у випадку з єдиним кандидатом, змусити рахуватися з собою?
— Нині проходять збори та конференції районних, міських і сільських організацій НДП. Потім відбудуться конференції обласних осередків партії. Хоча поза рамками встановлених графіків Донецька обласна організація за день скликала конференцію та схвалила висування Віктора Януковича.
— Було б дивно, якби складалося по-іншому.
— Якщо б усе йшло за правилами, по справедливості, було б по-іншому... Та це все нелегитимно. Оскільки політрада має приймати рішення про дати проведення конференцій. А потім уже, у липні, пройде партійний з’їзд, де з урахуванням результатів конференцій у регіонах прийматиметься остаточне рішення. Керуватися треба законом про вибори, законом про партії і партійним статутом.
— А що ви скажете тим, хто вважає, ніби ваше небажання приєднуватися до хору схвалення кандидатури Януковича продиктовано прагненням подорожче продати потім свою згоду підтримати Віктора Федоровича? Що ви просто торгуєтеся? Адже, крім президентського поста, у країні чимало ще й інших привабливих посад.
— Мені смішно чути подібні речі. Я вже вкотре казав і не втомлююся повторювати: ні Народно-демократична партія, ні її лідер не продаються.