Попри те, що переговори української делегації з керівником «Газпрому» Олексієм Міллером закінчилися практично нічим, основне завдання виконувач обов’язків міністра палива та енергетики України Іван Плачков виконав — відрекомендував нового голову правління НАК «Нафтогаз України» Олександра Болкісєва. В іншому ж Україна і Росія поінформували одне одного про те, що не бачать необхідності переглядати цінові параметри за укладеними кожною зі сторін контрактами на поставку туркменського газу. Про це заявив після переговорів у Москві Іван Плачков. Відомо, що під час переговорів сторони також обговорили питання стосовно взаємовідносин щодо закупівлі туркменського газу до кінця 2006 року.
«Газпром» запропонував «Нафтогазу України» домовитися з Туркменистаном напряму, щоб розв’язати оперативні проблеми з поставками газу. «Росія готова надати транзитні послуги для транспортування туркменського газу в Україну, якщо Ашхабад і Київ дійдуть згоди».
Договір на поставку до України 2006 року 40 млрд. кубометрів туркменського газу було підписано в грудні 2005 року, але поставки досі не здійснювалися. Під час недавнього візиту І.Плачкова до Туркменистану йому запропонували купувати туркменський газ не по 60 дол., як передбачено контрактом, а по 100 дол. за 1000 кубометрів. Плачков відмовився. За день до цього відмовився прийняти умови Туркменбаші й російський «Газпром». Проте для балансу газу в поточному році Україні не вистачає близько 12 млрд. кубометрів газу. І цю проблему доведеться розв’язувати новому керівництву НАК «Нафтогаз України» й новому уряду. Але оскільки про уряд ми поки що можемо лише мріяти, владне кермо до формування нового уряду вочевидь залишиться в менеджерів НАК і їхніх патронів.
Оперативне керівництво «Нафтогазом України»
На засіданні Кабінету міністрів України 30 червня виконуючий з 12 травня обов’язки голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександр Болкісєв позбавився приставки «в.о.». Тепер він правомочний керівник «Нафтогазу» і в цьому статусі вирушив 6 липня до Москви разом з виконуючим обов’язки міністра палива й енергетики Іваном Плачковим на переговори з «Газпромом».
До цього з 22 квітня 2005 року О.Болкісєв очолював дочірню компанію НАК — «Газ України». А після створення спільного підприємства у формі ЗАТ «Укргаз-Енерго» (по 50% статутного капіталу якою належать «Нафтогазу» та RosUkrEnergo) він увійшов до складу наглядової ради цього СП із боку України (до наглядової ради «Укргаз-Енерго» входять по чотири представники від кожного засновника цього підприємства).
Зрозуміло, участь у наглядовій раді СП не означає, що О.Болкісєв має там серйозний вплив на ухвалення рішень, як до того не мав він його й як член правління «Нафтогазу» з кінця травня 2006-го. Але примітно те, що й у розмові з кореспондентом «ДТ», і в інтерв’ю британському виданню Gas Matters (за повідомленням «Української правди») пан Болкісєв, будучи членом наглядової ради «Укргаз-Енерго», не поділяв ідею появи цього СП на українському ринку газу в ролі практично монопольного постачальника імпортного газу до України, та ще й постачальника платоспроможним газоспоживачам, якими є промислові підприємства. Більше того, як керівника на той час компанії «Газ України» його не влаштовували нерівні умови роботи на вітчизняному ринку очолюваної ним компанії та «Укргаз-Енерго». Цікаво, чи зміниться тепер думка О.Болкісєва про компанію «Укргаз-Енерго», адже «Нафтогаз» є співзасновником цього спільного підприємства?
Ще 1999 року О.Болкісєв устиг попрацювати першим заступником глави Мінпаливенерго, котрим у той період також був І.Плачков. Цілком імовірно, що ще відтоді між ними і склалися довірчі стосунки. Довірчі настільки, що саме І.Плачков уже тепер рекомендував О.Болкісєва на посаду голови правління НАК «Нафтогаз України».
І.Плачкову, котрий, швидше за все, після відставки уряду хотів би повернутися в ним же породжене «Київенерго», на посаді глави НАК явно потрібна своя людина. Бо «Київенерго» потрібен газ і лояльне ставлення до невчасної його оплати. Це міг би гарантувати лише протеже Плачкова.
Так чи інакше, але формально й неформально І.Плачков сприяв кар’єрному зростанню О.Болкісєва у газовій галузі.
Напевно, О.Болкісєв має і свій власний інтерес, погодившись із своїм призначенням на посаду глави «Нафтогазу». Але, швидше за все, його плани, коли такі є, справдяться нескоро. По-перше, цьому може завадити й узагалі зажадати відставки О.Болкісєва Юлія Тимошенко. Навіть у тому разі, якщо не бути їй прем’єром. Річ у тому, що відповідно до коаліційного договору посада глави НАК «Нафтогаз України» за квотою належить БЮТ. А Ю.Тимошенко ще у червні заявила, що керівник НАК буде призначений за результатами конкурсу. Утім, відомо, що Ю.Тимошенко віддає перевагу кандидатурі Миколи Сивульського, із котрим вона працювала в часи, коли очолювала корпорацію «Єдині Енергетичні Системи України» (ЄЕСУ).
Стратегічна наглядова рада НАК
Іншим стримуючим чинником у самостійності політики О.Болкісєва на певний час може бути те, що вже 4 липня недавній глава НАК Олексій Івченко затверджений на посаду голови наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Адже відповідно до статуту НАК усі стратегічні й особливо значущі рішення з фінансової частини приймаються в компанії лише за згодою наглядової ради. В часи, коли О.Івченко очолював «Нафтогаз», наглядову раду практично було зведено в статисти. Глава НАК і його заступники практично одноособово розпоряджалися всіма справами компанії, включаючи переорієнтування фінансових потоків і багатомільярдні запозичення. А тепер О.Івченко явно спробує повернути наглядовій раді керівну роль. Навіщо? І навіщо О.Івченко погодився обійняти посаду глави наглядової ради «Нафтогазу», якщо це суперечить вимогам Конституції? Невже він і справді має намір, як висловився Юрій Єхануров, залишити парламент?
Відповідей може бути кілька. Але малоймовірно, щоб О.Івченко ризикнув відмовитися від депутатського мандата. Особливо, коли прем’єром стане Ю.Тимошенко. Просто поки відбудуться всі призначення в парламенті та Кабміні, є днів двадцять... поцарювати. І за цей час, по-перше, не дозволити розірвати тристоронню газову угоду від 4 січня 2006 року між «Нафтогазом», «Газпромом» і RosUkrEnergo, в якій, крім іншого, йшлося про створення СП «Укргаз-Енерго». (А саме це обіцяє зробити Ю.Тимошенко.) По-друге, спробувати видати компанією «Нафтогаз» гарантії під мільярдний доларовий кредит «Укргаз-Енерго».
Як відомо, 5 липня виконуючий обов’язки міністра фінансів Віктор Пинзеник виступить проти надання Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» 1 млрд. дол. для погашення боргу перед компанією RosUkrEnergo та закачування газу до підземних сховищ.
В.Пинзеник підкреслив: у бюджеті на 2006 рік не передбачено витрати на такі цілі. «Ми просто виконуємо норму закону, Міністерство фінансів фінансує виключно те, що передбачено законом про бюджет... у законі немає таких витрат», — сказав міністр.
Нагадаю, історію з проханням про мільярд «ДТ» докладно описувало в №24 від 24 червня 2006 року.
Очевидно, не сподіваючись, що В.Пинзеник уступить і Мінфін погодиться видати НАК «на шпильки» додатково 1 млрд. дол. бюджетних коштів і не розраховуючи, що майбутній глава Мінфіну погодиться з проханням «Нафтогазу», тепер уже глава наглядової ради спробує за час, що залишився до призначення нового уряду, видати компанії «Укргаз-Енерго» гарантії НАК під кредит, який це СП нібито має намір спрямувати зокрема на закупівлю газу для формування запасів у підземних газосховищах.
У зв’язку з тим, що «Нафтогаз» є співзасновником СП «Укргаз-Енерго», це видається начебто б логічним. Але тим самим це СП може здобути монопольне право на поставки газу в Україну вже найближчим часом. В умовах відсутності домовленості з Туркменистаном, а точніше, у зв’язку з тим, що з початку року Туркменистан не поставив в Україну жодного кубометра свого газу, як передбачалося контрактом на нинішній рік (версія туркменської сторони: через борги України), до осені може скластися ситуація, коли RosUkrEnergo через компанію «Укргаз-Енерго» матиме змогу повністю диктувати умови поставок газу українським споживачам, передусім цінові. Але щоб це сталося, має залишитися в силі січнева газова угода, а в НАК не повинно бути альтернативи російським газопоставкам. І «Газпром» не повинен давати гарантії «Нафтогазу» про обов’язкове забезпечення поставок газу для потреб України. Ну і, звісно, ані про який міжурядовий російсько-український протокол не повинно йтися...Тоді зберігається стара схема й усе йде як по маслу. Тоді пан Івченко може спокійно оголосити: він передумав — складає з себе повноваження голови наглядової ради «Нафтогазу» й повертається в парламент.
Примітно, що в день, коли О.Болкісєв був затверджений Кабміном на посаду голови правління НАК «Нафтогаз України», уряд розглядав і можливість призначення О.Івченка на посаду глави наглядової ради «Нафтогазу». 30 червня навіть Ю.Єхануров не підтримав його кандидатуру. Але, певне, сталася з виконуючим обов’язки прем’єра серйозна переміна, бо вже 4 липня, у вівторок, Ю.Єхануров заявив: «Я вже підписав свою згоду, подання Івченка відбудеться сьогодні».
Ю.Єхануров додав, що в п’ятницю Кабмін розглянув це питання, а у вівторок уранці прем’єр дав згоду на весь склад наглядової ради на чолі з О.Івченком. Що чи хто змусив Ю.Єханурова змінити своє початкове рішення, про це можна лише здогадуватися. Але хто швидше за всіх здатний «умовити» в.о. прем’єра, крім президента?
Чому Ю.Єхануров вирішив погодитися з кандидатурою О.Івченка? «Бо це дуже кваліфікована людина. Так і напишіть». Виконуючий обов’язки прем’єра при цьому не бачить проблеми в тому, що О.Івченко поєднує роботу народного депутата з роботою в наглядовій раді підприємства, що заборонено Конституцією. Це лише зайвий раз підтверджує: О.Івченко в наглядовій раді НАК «Нафтогаз України» не затримається. Поцарює днів двадцять (чи півроку) і повернеться до парламенту. Але за цей час, можливо, встигне здійснити ще не один подвиг, про які ми, не виключено, дізнаємося постфактум.