Запланована на найближчі вихідні республіканська конференція НСНУ обіцяє бути бурхливою. Добре, якщо вона не закінчиться розколом організації й привселюдним скандалом. Як підтверджують деякі партійці, що входять у керівництво КРО, кількість категорично незгодних із масовим приходом у НСНУ одіозних діячів минулих років сягнула критичної маси. У керівництво партії від Криму ввійшов Валерій Горбатов, екс-керівник Фонду майна АРК, екс-прем’єр автономії, нині народний депутат, який змінив упродовж останніх років кілька партійних фракцій. За деякими даними, під час президентських виборів Валерій Миронович удало поклав свої ресурси в різні кошики: допомога революції полягала в підпільному друкуванні значної кількості агітпродукції, при цьому він не був викритий попередньою владою, і бізнес сім’ї аж ніяк не постраждав. А бізнес цей, як документально доводив свого часу інший екс-прем’єр — Сергій Куніцин, через особливості приватизації низки санаторно-курортних об’єктів має викликати пильний інтерес прокуратури. У політраду КРО ввійшов також вірний соратник і партнер сім’ї Франчуків — член президії ВР Криму Анатолій Коцеруба, який очолював свого часу «Кримгаз». Заяву про вступ в НСНУ подав і Франчук-молодший, народний депутат, який входив у різні роки в парламентські фракції НДП, трудовиків, СДПУ(о), і вже при новій владі встиг відзначитися (до речі, разом із В.Горбатовим) у лавах парламентських соціалістів. Ігор Франчук, як і раніше, є президентом ДАК «Чорноморнафтогаз», один із менеджерів якої очолив сімферопольську організацію НСНУ. Зрозуміло, що І.Франчук і В.Горбатов знову намагатимуться одержати мандат, тепер уже (втім, доречніше сказати «знову») у складі пропрезидентського блоку. На прохідне місце у списку претендуватиме й голова кримського осередку НСНУ — нардеп Володимир Шкляр, теж небідна, за кримськими мірками, людина. Амбіції зростають і в «молодої порості» — серед бізнесменів із курортних міст. А є ще ціла фракція партії у ВР Криму. Отож конкуренція вже неабияка, особливо з огляду на те, що реальні шанси потрапити в прохідну частину списку матимуть один-два півострівних партійці. Всі вони, безперечно, впливатимуть і на складання списків кандидатів у депутати кримського парламенту, місцевих рад і, що особливо важливо, у мери курортних міст і селищ.
Життєвий же і політичний багаж деяких іменитих товаришів по партії послідовних демократів півострова шокує. «Ти можеш собі уявити, що мені, людині, чиї твори діти у школі вивчають, доведеться агітувати за якогось Чабанова (лідера ялтинської організації НСНУ, який має судимість. — Авт.)? — обурювався в довірчій розмові відомий кримський письменник. Очікується, що з керівництва кримської організації на майбутній конференції вийде й керівник ющенківського штабу Валерій Пробий-Голова. Офіційна версія — неможливість поєднувати партійну діяльність із посадою голови податкової адміністрації АРК. Водночас Валерій Борисович не збирається залишати без свого керівництва громадську організацію — ВГО «Наша Україна», яка (не знаю, як в інших регіонах) у Криму зберегла напрацьовану впродовж двох виборчих кампаній структуру, та й сам штаб роботи не припиняв. Таким чином, стверджують учасники «піврозпадних» процесів у місцевій організації НСНУ, в автономії існує вже, як мінімум, чотири штаби: на чолі з В.Шклярем, В.Пробий-Головою, свою гру веде І.Франчук і свою — В.Горбатов. У декого з них не просто складають списки у владу, а вже й збирають гроші.
Оскільки всі вище перелічені політики — потенційні кандидати в прем’єри автономії, а кримська організація НСНУ неодноразово виступала з критикою дій нинішнього прем’єра Анатолія Матвієнка, злагодженість їхніх дій під час виборів у Криму видається примарною. Дії ж самого глави уряду республіки, якого виборець якраз й ідентифікує з новою владою та особисто президентом, — просто подарунок для політичних конкурентів. Технологи можуть залишитися без зарплатні з опозиційних кас — А.Матвієнко сам створює інформаційні приводи для акцій протесту. І, як на лихо, при цьому дискредитується добра справа. В Комсомольському (на околиці Сімферополя) 14 років будували школу. Нинішнього року з допомогою бюджетів усіх рівнів і спонсорів таки добудували. І хоча школа комунальна, голова Ради міністрів особисто вирішив визначити її статус: буде українська гімназія. Обурені батьки пікетують школу. Переможним маршем пройшлися всіма російськими каналами кримські маргінали — захисники російської мови. У Сімферополь примчав лідер російської «Родина» Дмитро Рогозін і привселюдно пообіцяв «обірвати руки тим, хто спробує накласти заборону на російські школи». Скінчилося тим, із чого мало початися: батькам запропонували написати заяви, якій мові вони віддають перевагу у справі освіти своїх дітей, їхню думку врахували при рішенні міськради створити класи з російською й українською мовами навчання. Причому бажаючих навчатися в українських класах виявилося більше. Питається: навіщо було нервувати людей і давати привід для антиукраїнської істерії?
Втім, це не найбільший скандал з участю уряду, що стався в автономії протягом останнього тижня. Набули розголосу дуже цікаві документи: протокол робочої наради членів уряду на чолі з першим віце-прем’єром В.Ясюком «з питання впровадження інвестиційного проекту «Розвиток західного узбережжя Криму», наданого ТОВ «Гольф Сіті». Сам проект, як стало відомо пізніше зі слів А.Матвієнка, тільки розробляється, проте вже 7 липня Рескомзему АРК дають доручення розглянути матеріали попереднього вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів «Гольф Сіті» на територіях восьми сільрад Сакського району (у прибережній смузі півтора кілометра від урізу води) і самого міста. Загальна площа — понад шість із половиною тисяч гектарів прибережної смуги, по суті, весь західний берег Чорного моря від Миколаївки до Чорноморського! Але це ще не все: Мінекономіки дають доручення підготувати висновок «про реалізацію зазначеного проекту в частині будівництва готелів, курортних комплексів класу «люкс» зі створенням необхідної соціально-культурної й оздоровчої інфраструктури» вздовж узбережжя Чорного моря від Алушти до Судака! Що не пункт документа — то грубе порушення законодавства. Рескомзему при проведенні державної землевпорядної експертизи доручають не погоджувати проекти землевідводів під ведення особистих селянських і фермерських господарств у прибережній двокілометровій смузі, а голові Сакської райдержадміністрації — призупинити погодження вже наявних землевідводів! Меру м.Саки й главі райдержадміністрації доручено включити проект у план робіт інституту «Дніпромісто» з розробки генплану міста та району. Замовником робіт виступить ТОВ «Гольф Сіті». На якій підставі даються такі доручення, якими повноваженнями володіє згадана «робоча нарада» і ким вони їй надані? Відповіді на ці запитання немає і бути не може, тому що, з правового погляду, це — нонсенс. Проект створення гольф-містечка на засіданні уряду не розглядався, у ВР Криму й місцевих радах, на територіальну власність громад яких претендує ТОВ, його в очі не бачили. Анатолій Матвієнко на прес-конференції спробував загасити скандал запевнянням, що жодні рішення на користь «Гольф Сіті» ще не приймалися. Мовляв, проект ще має пройти узгодження, «але люди, які вкладають не один десяток мільйонів, повинні розуміти, що теоретично це можливо». За попередніми оцінками, проект будівництва полів для гольфа, готелів і розважально-оздоровчої інфраструктури тягне на 9,5 мільярда доларів, тобто набагато дорожчий, ніж знаменитий гольф-сіті в Дубаї. Описана прем’єром логіка відносин уряду з досі нікому не відомою бізнес-структурою, незрозуміло як відібраною для такого масштабного проекту, просто вражає: «Є ініціатор, який знаходить гроші, вкладає в проект, проробляє його в деталях, а потім разом із владою, що його підтримує, оголошує конкурс на залучення інвесторів».
Отже, проекту немає, грошей у ТОВ «Гольф Сіті», слід розуміти, теж немає, а є ідея, під яку урядові чиновники віддають розпорядження про вибір земельних ділянок, коригування генпланів і заборону на погодження на решту в уподобаній ТОВ прибережній зоні землевідводів! У зв’язку з цим не такою вже неймовірною видається версія, що головна мета тих, хто стоїть за суперпроектом, — застовпити не зайняте великим курортним бізнесом західне узбережжя, щоб потім продавати його шматками. Не прямо такий механізм реалізації проекту підтверджує й Матвієнко: «Почнемо конкурс на окремі об’єкти цього проекту, комусь готель, комусь гольф-клуб». Нескромність же заявлених апетитів свідчить про те, що товариші явно поспішають. І підганяти їх може тільки один чинник — наближення виборів, результат яких у Криму для нинішнього керівництва уряду далеко не однозначний. Якщо це так, то, порівняно з цим розмахом, Макс Курочкін — просто безневинне немовля, якому для оформлення якихось жалюгідних сотні-другої гектарів на ПБК доводилось у компанії автоматників «дотискати» землевпорядників і місцевих голів. Заради кого ж так ризикують А.Матвієнко і його заступники?
На робочій нараді, як записано в протоколі, були присутні «представники інвестора — Буланьков В.В., Сенниченко Д.В.». Про першого кримським журналістам не вдалося довідатися нічого, а другий виявився особою досить публічною. Ще б пак: Дмитро Володимирович Сенниченко під час минулих парламентських виборів замикав першу сотню у списку блоку Віктора Ющенка, а нині він голова виконкому партії «Пора»! Але найбільш дивно те, що кримський прем’єр про це не знав. Принаймні запевняв журналістів: «Сенниченка знаю тільки як помічника Віктора Андрійовича Ющенка в часи його роботи прем’єр-міністром. Я не знав, що він належить до якоїсь політичної партії. Він один раз був із тією людиною, що виступає як головний ініціатор». Цікаво також, що в підготовці проекту на прохання прем’єра візьме участь ще одна відома людина: «Є такий Митюков, посол у Британії. Я його як спеціаліста попросив провести ревізію цього проекту й показати, чи може сьогодні прийти капітал, у тому числі західний».
Як удалося встановити «ДТ», ТОВ «Гольф Сіті» було зареєстроване в м. Саки 13 січня нинішнього року. Про жодні проекти, здійснювані цією фірмою, на сьогодні не відомо. Як, утім, і про діяльність її засновника — товариства з обмеженою відповідальністю «Роял-клуб». І хто стоїть за цими структурами — однозначної відповіді, на жаль, наразі немає. Фундатор — інше товариство з обмеженою відповідальністю «Роял-клуб».
Ми зв’язалися телефоном із Дмитром Сенниченком, і він погодився відповісти на запитання, пов’язані з «Гольф Сіті»: який стосунок він має до цієї структури, яке походження капіталу, що фірма планує інвестувати в західне узбережжя Криму, як ставиться «Пора» до цього проекту? А також: яким чудесним чином авторам ще неіснуючого проекту вдалося здобути прихильність керівництва кримського уряду, що без жодного конкурсу погодився, висловлюючись словами Матвієнка, «зарезервувати» за «Гольф Сіті» шість із половиною тисяч гектарів? Відповіді пан Сенниченко волів надіслати електронною поштою, і ми їх наводимо повністю.
Відповіді пан Сенниченко побажав надати електронною поштою. З них випливає, що в даному проекті його роль — консультувати сторону інвесторів. Д.Сенниченко стверджує, що в реалізації проекту «зацікавлені взяти участь деякі українські та західні банки (Merril Lynch, Goldman Sachs, Lehman Brothers, Deutsche Bank AG). 9 млрд. доларів — це кумулятивна сума, з урахуванням реінвестиції. Впродовж наступних восьми років заплановано надходження від 500 до 700 млн. доларів щорічно. Йдеться про розвиток курортної території та будівництво цілого міста з розвиненою інфраструктурою, де будуть готелі, цілорічні санаторії, кемпінги, загальнодоступний дендропарк, лікувальні санаторії». Нині, за словами Д.Сенниченка, завершено лише передпроектну документацію, «у проектному консорціумі візьмуть участь всесвітні компанії, які будували мегаполіси в Сінгапурі, Чорногорії, Південній Африці»...
Виділення землі під об’єкти — далека перспектива, «після проведення всіх необхідних експертиз планується оголосити тендер. До речі, вже є попередня позитивна експертна оцінка Міністерства екології Криму. Презентацію проекту заплановано на момент завершення підготовки проектної документації», — повідомляє Д.Сенниченко. Що ж до ставлення «Пори» до інвестиційного бізнесу голови виконкому партії, Дмитро Володимирович відповідає так: «Партія вітає залучення інвестицій в Україну, особливо всесвітньо відомих банків і компаній, які мають бездоганну репутацію, на умовах прозорого тендера... Ми є новою партією, що вітає амбітні ідеї, а цей проект може стати найбільшим рекреаційним проектом Східної Європи».
Так, цілком може бути. І досвід країн, де реалізовувалися подібні проекти, це підтверджує. І ні в кого немає заперечень проти освоєння, причому не шматками, а комплексно, пустельних берегів Західного та Східного Криму. Але все питання в тому, що в нашому випадку багатомільярдний задум від початку поставлено під сумнів. Оскільки з перших кроків просування ідеї зневажається законодавство, з яким, як з’ясовується, деякі «ініціативники» не дуже й обізнані. Особливо в частині повноважень органів влади в земельній сфері. Якщо помисли в прибічників проекту чисті й не йдеться про банальне виокремлення масного шматка землі для наступного продажу — саме час скасувати незаконні «рекомендації» та доручення керівництва уряду й повернути процес у правове русло, зі всією обіцяною прозорістю та публічністю. Бажано, щоб таким самим шляхом відбувалося й обговорення іншого проекту століття — будівництва порту на Донузлаві, на яке В.Ющенко вже запросив усе СНД. Всупереч волі людей, що живуть на берегах озера, яке вчені називають українським Байкалом.