Зазвичай визначення «резонансний» застосовують до злочинів. Новітня ж історія країни дає привід уживати це слово до слідства і судових перипетій. Справа мало кому відомого кримського депутата Олександра Мельника, завдяки участі в його долі високопоставлених і впливових осіб, за правом поповнила цю колекцію. Минулої п’ятниці О.Мельник, стосовно якого Генпрокуратурою було порушено кримінальну справу за підозрою у навмисному вбивстві, був затриманий у Партеніті і транзитом через Одесу доставлений до Києва. У понеділок — останній день, коли суд міг прийняти рішення про запобіжний захід у вигляді взяття під варту, — як і передбачав слідчий, розгорнулися неабиякі маневри. Ні, сам затриманий був цілком статичним. Він цілий день просидів у міліцейському автомобілі в очікуванні рішення судді Печерського райсуду Києва. Але засідання не відбулося. Як пояснив потім начальник прес-служби ГПУ Олексій Бебель, заступник Генпрокурора України Ренат Кузьмін не підписав подання про обрання підозрюваному депутату запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, яке мало бути спрямоване в суд, «тому що не було зібрано достатньо доказів».
Кількість і частота викидів у пресу інформації від «джерела у правоохоронних органах» з цієї справи свідчить про особливу напругу боротьби за свободу О.Мельника. До кінця дня кількість злочинних епізодів, які, за інформацією джерел, інкримінувалися Мельнику, зросла втричі, як і кількість його жертв. Від організації вибуху в офісі підприємства «Айсберг», розстрілів підприємців у Саках, у барі «Сарабуз», у гвардійському і в керченському «Інтерклубі» у середині 1990-х років — до завдання тілесних ушкоджень одному з керівників «Кримгазу» 2005-го. Серед убитих — і два співробітники міліції. Пізніше постійним представником президента в Криму Геннадієм Москалем була також озвучена підозра в причетності до убивства редактора газети «Слава Севастополя» В.Іванова.
За Мельника клопоталися керівники автономії. Увечері в суботу у ВР зібралися члени президії. Один із депутатів-бізнесменів запропонував мільйон гривень для внесення застави. Але зійшлися на іншому — звернення до Генпрокуратури містило прохання обрати запобіжним заходом підписку про невиїзд під особисте поручительство депутатів. У пресі гуляють чутки і про особисту участь у розв’язанні ситуації Віктора Януковича, але достеменно невідомо, про що йшла мова на зустрічах прем’єра того дня із генпрокурором і міністром внутрішніх справ.
А от результат відомий напевно: увечері того ж дня О.Мельника було звільнено, слідчий взяв у нього підписку про невиїзд. Проте, як твердять джерела, із вечора п’ятниці підозрюваний з поля зору правоохоронців зник. Не був присутнім він і під час обшуків трьох його будинків у Сімферополі у вівторок. Наші спроби зв’язатися з О.Мельником за добутими у депутатів телефонами теж не увінчалися успіхом. Кажуть, що він уже в Москві. Якщо це так, то впевненість Ю.Луценка, що, маючи вагомі підстави підозрювати Мельника у вчиненні особливо тяжких злочинів, через 10—15 днів його вдасться заарештувати, м’яко кажучи, незрозуміла.
Нехороших слів про депутата ВР автономії Олександра Мельника було сказано чимало. Його біографія у версії правоохоронців стала відомою широкій громадськості в період виборів. Мельниківський вочевидь прохідний номер 21 у списку кримського виборчого блоку «За Януковича!» давав підстави і міністру внутрішніх справ Юрію Луценку, і його підопічним, і політичним суперникам Партії регіонів заявляти про те, що до влади в Криму можуть прийти люди з кримінальним минулим. Ю.Луценко прямо обвинувачував кандидата у причетності до лідерства в знаменитому ОЗУ «Сейлем».
Олександр Мельник мляво огризався — через адвоката, котрий обіцяв позиватися з міністром за образу честі і гідності. Партія регіонів мовчала. Причетні ж до політики люди впевнено твердили: високі рядки в кримському партійному списку О.Мельник і його, скажемо так, колега І.Лукашов, чиї життєві шляхи багато в чому збігаються, дістали за особистою вказівкою Ріната Ахметова. А якщо в когось і були сумніви, то розвіялися вони швидко — достатньо було поспостерігати за роллю, місцем і поведінкою Олександра Йосиповича (звичайно це називається «відчиняти ногою будь-які двері») на шостому, спікерському, поверсі парламенту в період виборів і формування нового керівництва автономії.
Публічним партійним куратором Криму є нардеп Антон Пригодський, але «наглядачем» від Ахметова в парламентських кулуарах називають саме О.Мельника. Що пов’язує малопримітного раніше Мельника з всесильним Ахметовим — ніхто сказати не може. Туманні натяки на ділові зв’язки «кримських» із «донецькими» за посередництвом «московських» — поки що до уваги не беремо. А питання цікаве. Проте Мельник стає правою рукою і тінню спікера Анатолія Гриценка. Кажуть, що без нього не приймається жодне важливе рішення, зокрема й урядове, не кажучи вже про кадрове, причому на всіх рівнях. Навіть мери міст радять здобувачам посад у районах спочатку заручитися згодою Мельника. Сестра Олександра Йосиповича отримує посаду міністра економіки. Самого депутата ладять на керівництво парламенту, зовсім не у вигляді анекдоту ходить чутка про те, що він очолить комісію з правопорядку і законності. Але в результаті обмежується роллю заступника голови фракції «За Януковича!» і здобуває безмежну можливість впливати на вирішення всіх питань.
Нова хвиля обвинувачень Мельника в причетності до криміналу, але, знову, — тільки у вигляді заяв, прокотилася після призначення Геннадія Москаля постійним представником президента в АРК. Хід Банкової після приголомшливої перемоги в Криму «регіоналів» був сильним і багатообіцяючим з огляду на легендарну діяльність колишнього начальника кримського головкому МВС з розгрому кримських ОЗУ й ув’язнення на два терміни лідера «Сейлему» Воронка.
Легенди, щоправда, мовчать, що насправді розгром більше був схожий на розгін — багато перших осіб найбільших угруповань безперешкодно залишили півострів, а в останні роки повернулися на батьківщину, у бізнес, і навіть рушили в політику. Зачистка взагалі не торкнулася верхівки ОЗУ «Башмаки». З чого випливає, що таке завдання не стояло, точніше, не було поставлене. Генерала Москаля перевели до Дніпропетровська. А повернувшись у новому статусі і з новим мандатом від нового президента, Г.Москаль розвинув таку всеохоплюючу діяльність з контролю за рішеннями кримської влади, що постійне представництво можна називати тіньовим кримським урядом. Але серед перших кроків Москаль запросив із Києва спецбригаду слідчих МВС і ГПУ для розкриття резонансних злочинів минулих років і пообіцяв, що незабаром у сесійному залі ВР Криму з’являться вільні місця. Те, що це не чергова пропагандистська кампанія, стало зрозуміло після арештів таких знакових фігур, як Віктор Карасьов (нібито Карась, ОЗУ «Башмаки») і Євген Ан (нібито Кореєць, «Сейлем»), оголошення в розшук цілої плеяди «башмаківських» авторитетів і в інтерполівський розшук депутата ВР Криму Рувима Аронова (блок С.Куніцина). Останньому, як і О.Мельнику та І.Лукашову, генерал Москаль настійно через пресу радив добровільно відмовитися від депутатських мандатів, щоб їхні місця в сесійному залі зайняли законослухняні громадяни.
Отже, нехороших слів про минуле О.Мельника за останній рік було сказано чимало, проте до справи — кримінальної — правоохоронці дійшли тільки минулого тижня. І ця пауза дає можливість соратникам Мельника говорити про політичне підгрунтя кримінального переслідування депутата від блоку «За Януковича!» На підтвердження невипадковості затримання Мельника саме тепер наводиться збіг у часі з кризою переговорів «нашоукраїнців» із «регіоналами» зі створення мегакоаліції у ВР України, а також збільшення суперечностей по лінії прем’єр — президент. З цього погляду, затримання, а потім і арешт, кримського депутата — удар по хворому мозолю «донецьких». Ще одна поширена версія — спроба Ю.Луценка справою Мельника відвести від себе підозри у справі Єрохіна і заодно показати «донецьким» зуби. І все це може обговорюватися. Але достеменно відомо, що інтерес до забутих резонансних справ правоохоронці почали виявляти лише після ухвалення рішення про створення спецгрупи слідчих МВС і ГПУ. Питання «чому не раніше?» цілком закономірне, але відповідь на нього усі знають. Не було політичної волі, та й відкіля їй було взятися у період постійних чвар у новій владі, потім — у період перманентних переговорів із «регіоналами», які перемогли на парламентських виборах. Є свідчення, що прізвище Мельника звучало і в президентському кабінеті, коли секретаріат незграбно намагався створити анти-«регіональну» коаліцію у ВР Криму. Проте тоді було сказано Мельника не чіпати — відбувався торг щодо коаліції в парламенті України і кандидатури прем’єра. Тож політична складова у справі Мельника є, але не у його затриманні, а в тому, що він так довго міг не турбуватися про свою свободу.
«Яка політика, це ж цілковита дурість», — емоційно коментує «ДТ» «політичні» версії Геннадій Москаль. — Що, 2000 року Мельник теж був видатним політиком? Адже сьогодні переглядається справа, за якою він при мені (під час перебування Москаля начальником головкому МВС. — Авт.) сидів, і там йому й місце. При мені було викопано трупи Сергієнка і Зборовського (члени ОЗУ Дзюби. — Авт.), був свідок Черніков, котрий свідчив на Мельника щодо цього вбивства, і видав склад зброї «Сейлему». При мені Чернікова охороняли, я поїхав — через кілька місяців охорону зняли. І основний свідок, вийшовши з будинку в капцях, зник і був убитий. І цей злочин теж буде розкрито — є вже підстави так говорити. А ту справу з убивства Сергієнка і Зборовського було фальсифіковано, її просто «списали» на людину, котрої вже не було серед живих. Справу нахабно закрили і кінці зачистили. Тоді це не було політикою, це був бандитизм, а тепер політика?»
Взагалі, вважає Г.Москаль, люди, котрі допомагали тоді і сьогодні Мельнику уникнути відповідальності, роблять йому ведмежу послугу: «Він би уже відсидів і вийшов, і був би вільний. Нині ж його водій, якого заарештовано, дає свідчення, і спустити справу на гальмах уже не вдасться».
І все ж політичні наслідки затримання О.Мельника вже простежуються. Звісно, це не Колесников, навіть смішно порівнювати. І цілком очевидно, що хвиля захисту заступника голови фракції «За Януковича» вдарила насамперед по самих «регіоналах». Адже прив’язка кримських депутатів від блоку до «Сейлему» вийшла значно сильнішою, ніж це було під час передвиборної кампанії. Втім, якби Партію регіонів турбувала громадська думка з цього приводу, у списках не значилися б люди, до яких можуть бути пред’явлені обвинувачення у скоєнні особливо тяжких злочинів. І хоч би скільки спікер Гриценко застерігав від політичних спекуляцій із приводу «сумного факту» затримання Мельника й нагадував про презумпцію невинності, інформаційного потоку вже не зупинити. І самому Гриценкові тепер нагадують про його перше спікерство, коли кадри в автономії розставляв у тому числі і «Сейлем». А Геннадій Москаль взагалі обіцяє написати книжку про кримінальні війни 1990-х років і причетність до них кримських політиків. Товста книжка, слід гадати, вийде.
Цікаво, що в переліку тих, хто сьогодні був би зацікавлений в ізоляції Олександра Мельника від політичних процесів у Криму, не останнє місце посідають і самі кримські «регіонали». Точніше, ті з них, хто вже не в змозі терпіти як диктат наглядача при спікері та прем’єрі, так і диктат самих старших товаришів по партії з Києва та Донецька. Тут саме наспіла потреба заміни керівника кримського осередку ПРУ. І, за даними, які просочилися у пресу, замість нардепа В.Кисельова може бути призначений секретар Ялтинської міськради Боярчук. Відомий тим, що вважається довіреною людиною донецького куратора Криму Пригодського. Як це вдарить по амбіціях та інтересах того ж таки Гриценка чи його заступника Цекова, можна лише здогадуватися. Але ще цікавіші справи в бізнесі, де донецькі соратники повільно, але заповнюють собою всі привабливі напрями, включно з цінною земельною сферою. Додайте сюди й незадоволення кримських політиків розстановкою кадрів, яку, про що вже згадувалося, жорстко контролював О.Мельник, і стане зрозуміло, скільки людей можуть зітхнути полегшено, дізнавшись, що Олександр Йосипович більше не повернеться в будинок парламенту.