Цього тижня рішенням Президента України замінено прес-секретаря глави держави Олександра Мартиненка на Ігоря Сторожука. Пропрацювавши понад три роки на цьому посту, Олександр Владленович до рішення Леоніда Кучми поставився з рідкісним, як на наш час, ентузіазмом.
Навряд чи хтось заперечуватиме той факт, що за цей період один з найволелюбніших і неординарно мислячих журналістів перетворився на людину влади. І оточення, і той, кого прикривав Олександр Мартиненко, не могли не накласти відбиток на його методи роботи. Водночас Олександру Владленовичу майже вдалося уникнути спокус і пасток, розставлених у коридорах Банкової різноманітними політичними групами. І, що дуже важливо, Мартиненко зберіг здатність тверезо оцінювати ситуацію та мати власну думку, а це вдається чи дозволяється далеко не кожному.
За даними «ДТ», уперше бажання залишити пост прес-секретаря Олександр Мартиненко висловив понад рік тому. Занадто стомила передвиборна кампанія, та й потім — небезпідставно вважалося, що їздити в робочі поїздки, натирати печінку в регіонах і вибирати, кому дозволити поставити запитання Президентові, може людина з меншим інтелектуальним потенціалом. Проте чому відставка відбулася саме зараз? Очевидно, для того є кілька причин. По-перше, вщухнув «касетний скандал», під час якого залишати Президента держслужбовці вважали неетичним, по-друге, нинішній період — затишшя перед передвиборним боєм, у якому болотною мішенню ставатимуть ті самі представники оточення Президента. Щоправда, зміна посади Олександром Мартиненком не означає, що він не займатиметься виборами. Швидше за все — займатиметься. Тільки, мабуть, не в групі прапороносців, а у спецпризначенні. І, нарешті, третя причина. Підготовка відставки та час її були ретельно законспіровані і заскочили багатьох. Найімовірніше, так сталося тому, що посвячені не хотіли бачити на посаді прес-секретаря Президента людину, яку туди одразу ж посадили б клани, що плодять своїх лобістів зі швидкістю мухи дрозофіли.
Пошуки наступника для прес-секретаря почалися давно. Око Президента зупинялося то на Ользі Герасим’юк, то на В’ячеславі Піховшику, то на Марині Остапенко. Проте з самого початку пошуків надійною резервною людиною вважали Ігоря Анатолійовича Сторожука, який тоді працював на УТ-1 і мав архіантагоністичні стосунки з Вадимом Долгановим. Проміжним для Сторожука був пост начальника управління інформації АП. Після того, як усі можливі претенденти чемно відмовилися від пропозиції Президента, після того, як Леонід Кучма окреслив ділянку роботи, яку виконуватиме Олександр Мартиненко, і було ухвалено рішення про призначення Сторожука прес-секретарем глави держави.
В українському політикумі будь-які кадрові зміни розглядаються як результат лобізму великих політико-фінансових структур. Вважати Ігоря людиною, пофарбованою в кольори одного з кланових гербів, — несправедливо. Але й незалежною людиною колишнього журналіста назвати важко. Політична комунікабельність і здатність оцінити запропоновані аргументи — завжди вирізняли Ігоря Сторожука з лав пишучої та знімаючої братії. На першому етапі свого повторного повернення на Банкову Сторожук був близький до Литвина. Потім помітно зблизився з Марчуком, наслідки чого неодноразово відчував на собі екс-прес-секретар. Водночас взаємини колишнього й нинішнього прес-секретарів були й залишаються рівними, адже їм обом доведеться трудитися на ниві президентського іміджу. Тільки Олександр Мартиненко тепер уже це робитиме як консультант Президента з інформаційної політики. А Ігорю Анатолійовичу, сподіваємося, вдасться швидко відновити навики прес-секретаря глави держави. Гадаємо, зробити це буде неважко, позаяк з часів Леоніда Макаровича Кравчука, чиїм зброєносцем Сторожук виступав тривалий час, вимоги до прес-секретаря не зазнали серйозних змін.
Водночас під час передвиборної кампанії будь-яка людина, котра має доступ до Президента, поціновується основними гравцями на вагу золота. Спроби схилити до політичного співжиття Ігор Сторожук відчуватиме з усіх боків. Наважимося висловити обережну впевненість у тому, що пан Сторожук не піддасться підступним залицянням. Інший варіант був би просто несумісний зі статусом прес-секретаря глави держави.