Геннадій Кернес |
Харків чекає на відставку. Губернатора. Або мера. У крайньому разі бодай секретаря міськради. Усі вони, схоже, очікувані настільки, наскільки недосяжні.
Відставка секретаря
Жодних сумнівів у ролі пана Кернеса немає. Усі розуміють ситуацію. Але кожен робить із цього свої висновки. Проблема в тім, що висновок має бути один і одна реакція на те, що відбувається, — однозначний осуд і негайні заходи. Як мінімум відставка, звісно. Негайна відставка.
Арсен Аваков, MediaPost, 16 січня 2007 р.
Фракція «Наша Україна» на найближчій сесії має намір ініціювати відставку секретаря міськради Геннадія Кернеса. Знайшли чим злякати! І хто? Фракція з шести людей! І де? У міськраді, де зі 100 депутатів 54 регіонали. І кого? А ось із цього моменту детальніше. Геннадій Кернес — особлива стаття харківського політикуму. Громадянин і секретар. Йому до всього є діло. Особа невгамовна і непередбачувана, готова вирішувати питання і робити справи 24 години на добу. Притягувався. Помічений був у зв’язках, які ганьбили його. Так само, як і в різних видах бізнесу, численних судових процесах, опозиції до колишніх двох мерів, на харківському Майдані й у гущавині подій на вулиці Клочковській 16 грудня минулого року (про це — трохи згодом). Викликає жвавий інтерес у правоохоронців і відповідає їм взаємністю. Небайдужий до піару, мітингів, гучних викриттів та епатажних вчинків аж до затримання працівника СБУ при виконанні.
Геннадію Кернесу пророкували місце в явно прохідній частині списку НСНУ в міськраду, але він вчасно зробив хід конем: вступив у «Регіони» і очолив виборчу кампанію опозиційного кандидата на пост міського голови Михайла Добкіна. Коли Добкін став мером, Кернес став секретарем міськради. Вдруге. І зміг розвернутися по-справжньому (першого разу завадив Володимир Шумілкін, який відправив діяльного секретаря у відставку через місяць-два після обрання): знесення кіосків, наведення ладу на ринках, «упорядкування» зовнішньої реклами, реформа ЖКГ, боротьба з «конфліктними» будівництвами — мабуть, жодне гучне починання міськради не обійшлося без активної участі секретаря.
Власне, з мітингу проти конфліктного будівництва й розпочалася історія другої відставки Геннадія Кернеса. А було це 16 грудня, на вулиці Клочковській, якраз поруч із ділянкою, відведеною колишньою владою для будівництва супермаркету, нинішньою владою забороненого.
На ґрунті заборони і зійшлися виборці й обрані. Слова промовців про «злочинну поведінку підприємців» і «вирубані ними столітні дерева» мали живий відгук у юрбі: «Геть паркан!». І — як і годиться: під’їхала техніка (судячи з написів, яка належить комунальним підприємствам). Уздовж паркана, що захищає будівництво, — кордон спецпідрозділу «Беркут». Геннадій Кернес звинуватив міліціонерів у спробі затіяти бійку і провокаціях. «Беркут» розвернувся і пішов геть, а робітники (судячи з курток — тих же комунальних підприємств) за командою начальника міськуправління комунального господарства Віктора Кітаніна почали зносити паркан. За парканом спалахнула бійка: хто перший почав, не розбереш. Але те, що люди в білих рукавичках б’ють тих, що без рукавичок, — помітно. У результаті «мирного мітингу за участі міської влади», за даними правоохоронців, постраждали 28 осіб.
Історія обіцяла бути гучною. СБУ порушило справу за статтею «організація масових заворушень» (друга за всю історію незалежності України; перша була після відомих березневих подій у Києві часів «України без Кучми»). Були затримані підозрювані. У кулуарах шепотіли, що не сьогодні-завтра правоохоронці щільно візьмуться за міську владу. Якщо не за перших осіб, то хоча б за начальників управлінь. Але ті з різних причин виявилися госпіталізованими.
Не дивно, що після цього Аваков заговорив про відставку Кернеса.
Не дивно, що Михайло Добкін висловив прямо протилежну думку: «Комерційні структури, котрі організували бійню на Клочковській, котрі, видаючи себе за видатних опозиціонерів, намагаються дестабілізувати ситуацію в Харкові».
Дивним є інше. Василь Салигін, головний «регіонал» області, заявив, що виконком обласного відділення Партії регіонів «дасть оцінку діяльності члена Партії регіонів, секретаря Харківської міськради Геннадія Кернеса».
Заява Салигіна справила справжній фурор. Коли припустити, що ініціативу «Нашої України» підтримає бодай частина фракції «Регіонів», питання відставки секретаря перестає бути суто політичним і переходить у практичну площину. При тому, що ймовірність підтримки з боку БЮТ і Блоку Володимира Шумілкіна «За Харків» досить висока, шанси відставити секретаря не словом, а ділом помітно зростають. Вірніше, могли б зрости.
Через буквально кілька годин Салигін із притаманною йому безпосередністю ще раз сплутав намічені було політичні розклади і пояснив, що конкретно він мав на увазі: «Як товариш старший по партії я безумовно його підтримую. У мене є ряд критичних зауважень до його роботи, може, зауважень до нього, над чим йому варто було б більше зосередити свої зусилля. Це дійсно буде розмова, повірте мені, дружня розмова однодумців. Критику, яку я сьогодні спостерігаю з телеекранів, котра іноді вже навіть переходить в образу секретаря міськради, я вважаю неправильною».
Але Аваков все одно вважає: ініціювати питання про відставку треба: «Гадаю, важливо не те, чи проголосують самі депутати з першого разу за цю пропозицію однієї з фракцій. Важливою є постановка такого питання і важливо, щоб переважна більшість харків’ян, які, упевнений, дотримуються такої точки зору, розуміли, що ця точка зору присутня не лише серед людей, а й серед нашого міського політикуму. А в успіху я абсолютно переконаний, це буде рано чи пізно».
Відставка мера
І те, що деякі люди намагаються назвати «збирання підписів для створення ініціативних груп для референдуму щодо відставки діючого міського голови» — не більш ніж інсценівка, а отже, чистої води блеф.
Геннадій Кернес,
«Главред», 18 січня 2007 р.
Відставка Михайла Добкіна — блакитна мрія братів Протасів, персонажів, донедавна мало відомих у Харкові, на відміну від мережі їхніх супермаркетів. Гучні конфлікти з владою торгова група вже проходила. Але зовсім за іншою схемою. Коли 2004-го Леонід Кучма публічно пов’язав Target і незаконний горілкообіг, команду «фас!» відпрацювали податківці, міліціонери й інші перевіряльники — аж до губернатора, котрий улаштував показову контрольну закупку сумнівно дешевої горілки із не менш показовим розносом для преси, власники супермаркету повторювали, як аутотренінг: чистісіньке непорозуміння, ніякої політики.
Тепер же все навпаки. Політика, політика і ще раз політика. У затяжному конфлікті торгової групи з міською владою, котра заборонила будувати супермаркети на горезвісній ділянці на Клочковській і на ще одній, у центрі міста, Протаси вбачають політичне підґрунтя. «Рішення міськради — це не що інше, як дрібна помста і зведення порахунків зі структурами, які фінансували на виборах політичних опонентів «Регіонів», — стверджує молодший із братів, Владислав. (Сам він балотувався в облраду за списками Блоку Володимира Шумілкіна, головного конкурента Михайла Добкіна на виборах міського голови, а Олександр Протас хотів стати депутатом від НСНУ.) Законно чи незаконно міськрада заборонила будівництво — досі до пуття неясно. Це питання розглядають відразу кілька судів у різних точках України.
Ідея відповісти на заборони референдумом щодо питання недовіри міському голові виникла в Протаса-молодшого ще в липні. Відтоді перелік претензій запеклих опозиціонерів до влади поповнився ще кількома пунктами, серед яких і підвищення житлово-комунальних тарифів. А організація референдуму — там само, у початковій стадії. Владиславу Протасу не вдалося навіть зареєструвати ініціативні групи із збирання підписів на підтримку референдуму. Частину зборів було зірвано. І тут, як запевняє Протас, без міської влади не обійшлося. Ті ж називають Протасові ініціативи в кращому разі блефом. А то й просто ігнорують.
Відставка губернатора
Можу сказати лише одне: політичних чвар між біло-синім мером Михайлом Добкіним і помаранчевим губернатором Арсеном Аваковим не буде.
Михайло Добкін,
«Дзеркало тижня»,
8 квітня 2006 р.
Відставка помаранчевого губернатора — мета, яку перед місцевими «регіоналами» ще до виборів-2006 поставив Євген Кушнарьов. Він же після виборів пильно стежив, щоб товариші по партії не відхилялися від наміченого ним курсу. Перше ж голосування з питання про недовіру губернаторові принесло бажаний результат («за» — понад дві третини від облікового складу облради), але не дало очікуваного ефекту. Аваков пішов на принцип і до суду — з вимогою скасувати рішення сесії як ухвалене з порушеннями. Справа «Аваков проти облради» пройшла вже через три суди (місцевий, апеляційний і Вищий адміністративний, результат — 2:1 на користь облради) і зараз готується до четвертого — Верховного.
Стосунки між помаранчевим губернатором і біло-синьою облрадою дедалі більше нагадують якщо не мир, то перемир’я. Василь Салигін далі критики віце-губернатора з гуманітарних питань не йде. А на колегіях Арсен Борисович і Василь Вікторович демонструють повне порозуміння.
Зате з міською владою дипломатичні стосунки розірвано. З мерії постійно лунає: «Хочу порадити Авакову написати заяву про звільнення», «на Харківщині немає губернатора», «безкарність Арсена Авакова закінчиться разом із губернаторством Арсена Авакова» тощо.
Це реакція на різкі заяви Авакова на адресу міської влади. Губернатор неодноразово пов’язував із першими особами міста безлад на Клочковській. Крім того, з погляду Авакова, дуже сумнівним виглядає КП «Житлокомсервіс», структура, створена міськрадою під девізом реформи ЖКГ. Це підприємство зі статутним фондом у чотири тисячі гривень і штатом у кілька людей уклало з харків’янами договір на надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій у дуже оригінальний спосіб — шляхом публікації тексту договору в газеті міськради. Відсутність письмової відмови від укладання договору означає укладення договору. Варіанти: не отримував газети, договору у вічі не бачив — не враховуються.
Губернатор звернувся до прокурора області з проханням перевірити створення і діяльність цього підприємства, а харків’ян закликав не платити «Житлокомсервісу». Принаймні поки що.
***
Харків — між трьох відставок, як у стрічці Мебіуса: «...переповзання з одного боку на інший непомітне, оскільки межі між площинами немає і не можна сказати, на якій із них перебуваєш зараз, можливо, на обох, і так без кінця, — найповільніший, болісний рух, плазом...». Від відставки до суду. Від суду до відставки. І так без кінця...