Високі темпи зростання, продемонстровані українською економікою в останні роки, не є заслугою політиків, — наголошує виконавчий директор Національного банку України з економічних питань Ігор Шумило. В ексклюзивній статті для «ДТ» він проаналізував вплив державної влади на економіку та назвав основні ризики на найближче майбутнє.
За його словами, зовнішніми загрозами для української економіки можуть стати «істотне зростання цін на газ понад 130 дол. за тисячу кубометрів, погіршення умов торгівлі внаслідок подальшого зростання світових цін на нафту та газ і можливого зменшення світових цін на продукцію металургійної та хімічної промисловості, а також недружні дії сил, для яких демократична Україна є загрозою існуванню їх влади».
Серед внутрішніх ризиків Ігор Шумило назвав відсутність єдиного бачення економічних реформ у різних політичних сил, погіршення інвестиційних та інфляційних очікувань у разі відсутності чи зволікання з прийняттям такої програми реформування, а також намагання влади підвищити соціальні стандарти без фінансового забезпечення.
«На жаль, існує велика загроза, що й зараз, у період політичної кризи, всі політичні сили знову вдадуться до соціального підкупу. І, судячи з того, як уряд почав піднімати, зокрема й під тиском президента, соціальні стандарти та акумулює кошти на рахунку, не здійснюючи запланованих витрат, зокрема інвестиційних, така загроза залишається серйозною», — наголосив він.
Експерт констатує, що в останні роки державна влада швидше перешкоджала, ніж допомагала економічному розвитку. Зокрема, підвищення соціальних стандартів – пенсій, заробітної плати, соціальної допомоги – урядами Януковича, Тимошенко та Єханурова призвели до пригнічення державних та приватних інвестицій.
«Основною проблемою залишається недовіра до влади з боку як населення, так і бізнесу», — підкреслює виконавчий директор НБУ. На його думку, державна машина не справляється зі своїми зобов’язаннями і гальмує структурні реформи.
Водночас Шумило згадав і про здобутки державної влади. Серед них – перехід до грошових розрахунків за енергоносії, електроенергію та газ (2000-2001 роки), лібералізація ринків зерна та нафти (2000 рік), прозора конкурентна приватизація ряду стратегічних об’єктів – кількох обленерго (2001 рік), «Криворіжсталі» (2005 рік), та перебудова Збройних сил України.
Детальніше читайте у статті Ігора Шумила «Якою є правда про економічне зростання в Україні?» у свіжому номері «ДТ».