Спочатку трохи про емоції. Хоча насправді їх було море — і в Вашингтоні, і в Чикаго, і в Бостоні. Тепло й по-дружньому усміхнений Буш, який не відриває від Ющенка погляду (ну хіба що для того, аби пустотливо підморгнути українським журналісткам). Перша леді України, що невимушено спілкується з Лорою Буш і примушує здригнутися від самої лише думки, що на її місці могла опинитися селекціонерка наколотих апельсинів. Російські журналісти, які шалено аплодують. Радісний Рамсфелд, Чейні в помаранчевій краватці, конгресмени та сенатори, що без кінця переривають виступ українського Президента оплесками, причому шість разів — стоячи, розмахуючи помаранчевими хустками та подовгу скандуючи «Ю-щен-ко!» перед початком його виступу і після нього. А потім вишиковуються в чергу по автограф і спільне фото (яке згодом може стати в пригоді на виборах тим із них, у чиїх штатах живе багато українців). Самі ж американські українці зустрічали Ющенка бурхливими радощами — і тягнули, тягнули руки, щоб доторкнутися до героя помаранчевої революції.
Були й сльози — на очах у Віктора і Катерини Ющенків після відвідин у Бостонській клініці п’ятирічної Насті Овчар, яка винесла з вогню свою дворічну сестричку. Утирали сльози і багато присутніх у Бальній залі чиказького готелю «Палмер Хаус Хілтон», де перед виступом Ющенка членам Чиказької ради з іноземних справ і української громади було показано дуже емоційний і пафосний короткометражний фільм «Помаранчевий листопад».
Були почесні нагороди — «Мужня особистість» від Фонду бібліотеки ім. Джона Кеннеді, вручена Віктору Ющенку донькою 36-го американського президента Кароліною Кеннеді, та нагорода від Національного демократичного інституту США, яку вручила голова його ради, колишній держсекретар США Мадлен Олбрайт. А також багато квітів, компліментів і овацій, овацій, овацій...
Цей візит назвали тріумфом Ющенка і тріумфом України не лише члени української делегації, а й американська та європейська преса. Одним із головних його досягнень учасники переговорів називають зовсім нову тональність і атмосферу спілкування, що виникла під час численних зустрічей у Вашингтоні. Наприклад, міністр оборони Анатолій Гриценко порівняв її з атмосферою, яка давно вже існує у відносинах Києва та Варшави — «теплою і відвертою». А міністр економіки Сергій Терьохін зазначив, що хоча в англійській мові й немає слова «ти», але вже приблизно на п’ятій хвилині зустрічі Ющенка і Буша в риториці президентів чулося саме «ти». «Все було дуже демократично, без менторства й тиску, ми розмовляли як рівноправні партнери», — засвідчили практично всі учасники переговорів з українського боку.
Цей візит, поза сумнівом, може стати початком справді стратегічного партнерства між нашою країною та Сполученими Штатами Америки. Основою якого і Вашингтон, і Київ вбачають «просування свободи і безпеки».
Помаранчева революція стала надбанням не лише українців. Для багатьох народів вона може слугувати надихаючим прикладом того, як мирно і без найменшого насильства досягти успіху в боротьбі за свої зневажені права. Саме в цьому полягає унікальність нашої революції (що ще раз довели, наприклад, події в Киргизії, та й у цивілізованій Європі масові акції протесту найчастіше відбуваються з трощенням вітрин і підпалом автомобілів). І для Сполучених Штатів цей факт надзвичайно цінний. Свого часу Кондоліза Райс і Річард Чейні стверджували, що «холодну війну США виграли на ідеологічній основі». Сьогодні перемога демократичної революції в Україні стала новим прикладом, який Америка активно використовуватиме в Лівані, Афганістані, Іраку та інших точках планети, де з’являються паростки демократії. США вбачають в Україні нового потенційного регіонального лідера, здатного сприяти безпеці та просуванню демократичних цінностей у регіоні. Тому цей успіх буде не лише успіхом України, а його провал вийде далеко за її межі. «Якщо демократичний процес в Україні провалиться, наслідки в галузі економіки, політики та безпеки для США, Європи й демократичних реформаторів можуть бути тяжкими. Якщо ж Україна залишиться на демократичному шляху і прозахідній траєкторії, позитивні результати виходитимуть далеко за межі регіону, включаючи всю трансатлантичну спільноту», — ідеться в документі «Наповнення порядку денного США—Україна. Підтримка помаранчевої революції», розповсюдженому напередодні візиту В.Ющенка сенатським Республіканським політичним комітетом. А на думку голови ради директорів Міжнародного республіканського інституту сенатора Дж.МакКейна, висловлену ним у інтерв’ю українським журналістам, стратегічне партнерство США й України полягає в тому, що «ми разом надихнемо інші країни піти демократичним шляхом».
Щоправда, такі наміри вже викликали бурхливу реакцію у деяких столицях. Спільна декларація президентів Ющенка і Буша містить такий абзац: «Ми зобов’язуємося співпрацювати в підтримці реформ, демократії, толерантності та повазі до всіх співтовариств, а також мирному вирішенні конфліктів у Грузії і Молдові, й підтримувати просування свободи в таких країнах, як Білорусь і Куба». МЗС Білорусі відразу висловило «подив з приводу цього факту», в Гавані українському послу було вручено ноту протесту (наступного дня Віктор Пащук помер від серцевого нападу), а офіційна кубинська делегація, що перебувала цими днями в Києві, демонстративно перервала візит.
«Якщо ми хотіли демократії і відстоювали її у себе вдома, то не повинні мовчати, коли демократії позбавляють інші народи, тим більше дружні Україні», — так пояснив «ДТ» згадування у Спільній декларації Білорусі та Куби український міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Чому саме ці дві країни згадуються в заяві Ющенка та Буша? Тому, що ці держави перебувають під спеціальним моніторингом ООН, яка щороку готує доповіді про ситуацію з правами людини в цих країнах. Крім того, нагадав Б.Тарасюк, Україна давно прагне брати участь у процесі підготовки заяв Євросоюзу у сфері зовнішньої політики, зокрема й у питаннях прав людини. А ЄС у своїх заявах уже неодноразово порушував питання про порушення прав людини на Кубі та в Білорусі.
Так, ми дуже вдячні кубинському народу за надану допомогу, за лікування українських дітей, які постраждали від чорнобильської аварії, але саме тому ми також прагнемо допомогти друзям, оскільки вважаємо свободу й демократію одними з найголовніших цінностей. У коментарі прес-служби МЗС України йдеться про те, що Україна високо цінує відносини дружнього співробітництва, що встановилися між Україною та іншими державами світу, включно з Білоруссю і Кубою. При цьому наша країна керується тим, що «справжні друзі завжди можуть відверто говорити про наявні проблеми». «Розвиток демократії, повага та захист основних свобод і прав людини є наріжним каменем діяльності нової української влади у внутрішній і зовнішній політиці, — зазначено в документі. — З цікавістю і співпереживанням ми спостерігаємо за розвитком демократичних процесів у будь-якій країні».
Та насамперед, звісно, Україна має продовжувати демократичні реформи в себе вдома, — про це йшлося практично на всіх зустрічах під час візиту В.Ющенка до США. І Сполучені Штати дуже пильно відстежуватимуть ці процеси, реагуючи на найменші відхилення від обраного в дні помаранчевої революції курсу.
Для Вашингтона було важливо почути запевняння В.Ющенка з трибуни Конгресу про те, що «нова влада не допустить адміністративного тиску на парламентських виборах наступного року» і що «їхню чесність і прозорість буде забезпечено, нічого іншого не дозволить сам народ». «Ніхто не сміє наказувати журналісту говорити те, що потрібно владі. Монопольному розподілу українського медіа-простору між двома-трьома сімействами буде покладено край», — заявив Ющенко. Він також запевнив американські уряд і Конгрес у тому, що «перед законом відповідатимуть не лише виконавці, а й організатори та замовники» вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. «Наше першочергове завдання — гарантувати незалежність судової влади. Наша мета — затвердження в Україні верховенства права», — викликав черговий шквал оплесків український Президент. Тепер найголовніше, щоб його слова втілилися у реальні дії нової української влади.
Для підтримки демократичних реформ в Україні Джордж Буш пообіцяв виділити додатково 60 млн. дол. Щоправда, раніше палата представників Конгресу під час обговорення бюджету вдвічі урізала цю суму. Але після тріумфального виступу Ющенка, цілком імовірно, конгресмени повернуться до цього питання. Як запевнив українських журналістів сенатор МакКейн, верхня палата американського законодавчого органу готова схвалити пропозицію президента Буша. Що ж до восьми основних пунктів, з яких підтримати Україну попросив американський уряд і Конгрес Віктор Ющенко, то, на думку Дж.МакКейна, «все найдоцільніше буде підтримано».
І, як можна з упевненістю стверджувати, найближчим часом буде скасовано відому поправку Джексона-Веніка, що дісталася Україні у спадок від радянських часів, коли СРСР перешкоджав еміграції євреїв. Відтоді минули десятиліття, першопричини запровадження торгових обмежень давно вже в нашій країні не існує, але збереження поправки дозволяло «підв’язувати» до обговорення її скасування багато інших проблем — аж до імпорту в Україну американських курячих стегенець. У принципі, сама по собі поправка щодо нашої країни реально давно вже не діє, оскільки щороку президент США тимчасово припиняв її дію. Та політично її збереження принизливе для України. З одного боку, скасувати поправку не давали надзвичайно впливові у США єврейські організації, що борються за передачу єврейським громадам в Україні будинків колишніх синагог та відновлення старих єврейських цвинтарів. З іншого боку, зберігаючи поправку, Конгрес залишав за собою і можливість економічно впливати на Україну, наприклад, під час обговорення питань, пов’язаних із СОТ, ринковим статусом тощо. Крім того, на Капітолійському пагорбі в декого виникали побоювання, що скасування поправки для України викличе ревнощі в Росії, для якої цей документ, як прогнозують багато експертів, ще досить довго буде актуальним. Та хоч би там як, сьогодні більшість і конгресменів, і сенаторів готові підтримати скасування поправки. У чому й запевнили українського Президента.
Що ж до Росії, то, наскільки нам відомо, відносини з нею обговорювалися на різних рівнях переговорів, але найбільше уваги цій темі приділялося на зустрічі президентів Ющенка і Буша. Американська сторона дуже зацікавлена в розвитку товариських, взаємовигідних і безконфліктних відносин між Києвом та Москвою. Водночас у Вашингтоні чудово розуміють: найближчим часом на ці відносини чекають великі випробування. Вашингтон бачить, що Кремль зі здриганням і жахом усвідомлює: межа демократії невблаганно наблизилися до кордонів Росії. Вашингтон упевнений: Москва всіляко протидіятиме подальшому просуванню демократії не лише на своїй території, а й в Україні, вона «випробовуватиме на злам» нашу країну по всіх напрямках. Для американців надзвичайно важливо, щоб Україна достойно витримала це випробування і не звернула з обраного шляху. І Вашингтон дав зрозуміти, що готовий допомогти Україні вистояти. На різних рівнях, по різних напрямах і різними методами.
Адміністрація Буша також продемонструвала готовність усіляко підтримувати прагнення України вступити до НАТО. Джордж Буш на прес-конференції заявив прямо: «Я підтримую ідею приєднання України до Північноатлантичного альянсу». При цьому американська сторона вважає, що Україна повинна сама обирати темп своєї євроатлантичної інтеграції і не прагнути форсувати події. У спільному документі двох президентів зазначається, що США підтримують пропозицію розпочати з Україною інтенсифікований діалог із питань членства (ІД) на зустрічі міністрів закордонних справ альянсу у Вільнюсі вже в цьому місяці. Звісно, українській стороні хотілося б, щоб ми відразу ж приєдналися до Плану дій щодо членства (ПДЧ), оскільки теперішнє співробітництво України з НАТО в межах підписаного ще на празькому саміті Плану дій ширше й повніше за запропонований інтенсифікований діалог. З іншого боку, ряд експертів дуже позитивно оцінюють можливість початку ІД, оскільки вже сама назва свідчить про те, що це діалог «із питань членства». Крім того, цей шлях пройшли майже всі нові члени альянсу, і для України, впевнені експерти, набагато краще йти вже второваним шляхом, що веде в ряди блоку, ніж продовжувати співробітництво з НАТО в межах різних хартій і планів, які вигадані виключно для України і не передбачають членства.
Чому спочатку ІД, а не відразу ПДЧ? З двох головних причин. По-перше, Сполучені Штати мають враховувати думку деяких європейських союзників (ні для кого не є таємницею, що це насамперед Франція, Бельгія, Іспанія, Італія, та й Німеччина), які ще не звикли до думки про неминучість майбутнього членства України в альянсі й не готові просто тепер підписати з нею План дій щодо членства. З іншого боку, керівництво США добре розуміє і внутрішньополітичну ситуацію в Україні: як неготовність суспільної думки сприйняти швидке просування в НАТО, так і бажання теперішньої опозиції скористатися суспільними настроями під час грядущої парламентської кампанії. На думку поінформованих джерел, приєднання України до ПДЧ може відбутися або в грудні 2005-го, або (і швидше за все) у першій половині наступного року, тобто відразу після парламентських виборів.
Поки що Україна продовжуватиме демократичні, економічні та військові реформи. За словами міністра оборони Анатолія Гриценка, на зустрічах української делегації з вищим керівництвом США і на його зустрічах із керівництвом Пентагону, Ради нацбезпеки й Агентства допомоги у сфері безпеки йшлося про те, що найближчим часом буде переглянуто існуючі двосторонні військові програми та проекти: все застаріле й непотрібне буде з них викреслено, додадуться нові пріоритети. Українцям надано можливість самим сформулювати завдання, які вони вважають найважливішими і з яких відбуватиметься основне співробітництво. На думку А.Гриценка, це стосується переходу українських ЗС на професійну основу, підготовки сил швидкого реагування, сержантського корпусу. Протягом двох тижнів у Києві мають бути підготовлені пропозиції української сторони, а вже в червні в Україну приїде делегація з Пентагону для узгодження спільних планів.
Напередодні візиту В.Ющенка до США деякі спостерігачі висловлювали побоювання, що рішення Президента Ющенка вивести український військовий контингент з Іраку може істотно затьмарити переговори. Проте і публічно на прес-конференції, і, як свідчили члени української делегації, на переговорах американське керівництво демонструвало повне розуміння цього кроку нового керівництва України. «Для Сполучених Штатів нині головне — зберегти в Іраку український прапор. А він там залишається», — пояснив А.Гриценко. На переговорах ішлося про те, що остаточне виведення українських військ із цієї країни може відбутися або до виборів в Іраку, або після них, але в жодному разі не під час цієї вкрай важливої події. Після чого український військовий контингент замінить український персонал, як військовий, так і цивільний. Це можуть бути військові інструктори, українські представники у штабі дивізії і національних сил, які забезпечуватимуть присутність України в Іраку і просування її інтересів. З цією ж метою, за свідченням Б.Тарасюка, в Іраку буде збільшено дипломатично-консульську присутність. На переговорах В.Ющенко підкреслював, що в зоні української відповідальності в Іраку з дев’ятого січня не було жодного інциденту, на сьогодні це один із найспокійніших регіонів країни. І там уже можна починати відбудовні роботи, адже місцеве населення потерпає від відсутності водогону, каналізації. Це під силу українцям, які мають величезний досвід роботи в Іраку ще з радянських часів. І початок цих робіт, на думку В.Ющенка, стане найкращим прикладом миротворчої політики.
А от у питанні надання Україні вигідних контрактів в Іраку американська сторона, незважаючи на новий рівень і нову атмосферу відносин, як і раніше, залишається досить стриманою. На прес-конференції Дж.Буш ухильно відповів, що рішення про участь тієї чи іншої країни, надання того чи іншого контракту прийматиме суверенний уряд Іраку. Стримано в цьому питанні на зустрічі з В.Ющенком і членами українського уряду поводився і віце-президент США Д.Чейні, до серця якого українцям ще потрібно підшукати особливого ключика, з огляду на той величезний вплив, який має ця могутня людина, на політику США та прийняття американською адміністрацією рішень. Згідно з нашою інформацією, Чейні обережно поставився і до закликів українських гостей стимулювати прихід американських інвесторів в українську економіку, давши зрозуміти, що американський уряд не втручається в діяльність приватних компаній.
Водночас саме до компетенції уряду США належать рішення про надання Україні статусу країни з ринковою економікою, підписання двостороннього протоколу про доступ на ринок товарів і послуг і допомогу при вступі до СОТ, а також відкриття американського ринку для українських товарів. Усі ці пункти містилися у виступі В.Ющенка в Конгресі.
Президент наголосив, що нова українська влада безпрецедентно відкриває український ринок, радикально зменшує митні обмеження, у відповідь на які очікує від США скасування обмежень для українських товарів на американському ринку. В.Ющенко закликав зробити це невідкладно.
Відмова американців визнати українську економіку ринковою обходиться нашій країні, за свідченням С.Терьохіна, загалом у 200 млн. дол. збитків щороку. Попередні уряди з 2002 року не відновлювали спроб домогтися ринкового статусу й не подавали офіційних заявок американському уряду. Напередодні візиту української делегації таку заявку було підготовлено й передано С.Терьохіним міністру торгівлі США Карлосу Гутьєросу. Це дуже об’ємний документ, що містить опис різноманітних сфер української економіки і дає можливість американській стороні оцінити її відповідність п’ятьом основним критеріям, викладеним у законодавстві США. Зазвичай такі заявки розглядаються 270 днів згідно з чіткою юридичною процедурою. Проте українська сторона сподівається, що теперішній процес буде коротшим як мінімум на 150 днів, коли буде взято до уваги попередній розгляд цього питання.
Після зустрічі Ющенка з Бушем С.Терьохін, натхнений її результатами, упевнено заявив, що не має жодних сумнівів у тому, що завдання з одержання ринкового статусу та підписання двостороннього протоколу з США в межах вступу нашої країни до СОТ Україна виконає вже цього року.
Незважаючи на початкове небажання американської сторони фіксувати у спільній заяві президентів будь-які конкретні дати, нашій делегації все-таки вдалося записати в документі таке: «Сполучені Штати й Україна прискорять процес двосторонніх переговорів щодо приєднання України до СОТ 2005 р.». На думку Б.Тарасюка, таки чином американська сторона взяла на себе досить серйозні зобов’язання. Хоча, безумовно, кінцевий результат залежатиме переважно від України. Щоб вступ до СОТ справді відбувся цього року, Верховній Раді до кінця теперішньої сесії необхідно ухвалити близько десяти законів — переважно про лібералізацію ринку послуг (фінансових, страхових, банківських, аудіовізуальних), пом’якшити санітарні та фітосанітарні норми, скасувати експортні субсидії тощо. Дуже позитивну роль у дні візиту зіграло прийняття парламентом у першому читанні поправок до закону про оптичні носії інформації. За свідченням американців, остаточне ухвалення цього закону дасть поновлення пільг відповідно до генеральної системи преференцій і припинення дії торговельних санкцій за незадовільний захист прав інтелектуальної власності.
Що ж до конкретних економічних проектів, інвестиційних пропозицій, то для цього під час візиту було підготовлено дуже родючий грунт. Після виступу Віктора Ющенка в Торговій палаті США міністр економіки С.Терьохін, який залишився там спілкуватися з потенційними американськими інвесторами, був буквально завалений запитаннями, із яких, визнав він, лише три відсотки стосувалися перешкод і труднощів, що є сьогодні в Україні, а 97% були про те, які існують проекти, куди вигідніше вкладати гроші та як це можна зробити.
Плідні переговори відбулися з американським колегою й у міністра транспорту Євгена Червоненка, котрий також розповів про результативні зустрічі української делегації з керівництвом американських компаній «Юнайтед технолоджі компані Сікорскі», «Боїнг» і «Моторола», на яких розглядалися конкретні напрями можливого співробітництва і майбутні спільні проекти.
У найближчі місяці до України приїде кілька американських делегацій — і урядових, і від приватних компаній — для розвитку та поглиблення розпочатого у Вашингтоні діалогу. Не виключено, що до кінця року нашу країну може відвідати і президент США Джордж Буш, котрий дав досить чітко зрозуміти своїм українським співрозмовникам: Сполучені Штати готові підтримувати Україну, вони її підтримуватимуть і, можливо, навіть більше, ніж треба. Та лише в тому разі, якщо в Україні розвиватиметься демократія, у ній існуватимуть вільні ЗМІ, верховенство права, незалежність судової влади, а майбутні парламентські вибори пройдуть у повній відповідності з усіма демократичними нормами. І найголовніше, щоб усе це втілилося у реальність, а не залишилося на словах. А коли ні, то наше стратегічне партнерство також залишиться на словах, як це було протягом усіх минулих років.