«Мені здається, усіх, хто хоч трішки знайомий з історією нашої країни, хто мав долю отут народитися, пережити великі трагедії народу цієї землі, — того лякає поняття «тундра»…»
Олександр Омельченко
Відтепер «ТУНДРА» стала мішенню, у яку не можна не влучити, — саме так прокоментували більшість опозиціонерів появу в списку «партії адмінресурсу» спочатку глави президентської адміністрації Володимира Литвина, а потім і керівника уряду Анатолія Кінаха. Не беремося судити, що стоїть за іронічністю борців із режимом. Чи то погано прихована радість від того, що число сановних (а тому легко вразливих для критики) «єдунів» стрімко множиться. Чи то, навпаки, старанно прихований страх перед адміністративним потенціалом головної передвиборної надії влади, що невблаганно розбухає.
Чутки про гіпотетичну появу Анатолія Кириловича та Володимира Михайловича в реєстрах блоку чотирьох пропрезидентських партій виникли ще влітку. Однак переважна більшість експертів у прихід Кінаха вірили слабо, а в «реінкарнацію» Литвина не вірили зовсім. Коли неймовірне стало очевидним, багато спостерігачів відразу зробили три послідовні висновки. По-перше: очевидно, що і главу президентського штабу, і голову Кабміну «женили», не заручившись їхньою згодою. У противному випадку імениті «молодята» самі оголосили б про настільки урочисту подію, а не доручали б це «канонічним полярникам». Або принаймні радісно прокоментували б зміни у своїй політичній долі постфактум. По-друге: настільки ж очевидно, що «шлюб» не міг відбутися без благословення глави держави. Інакше обидва дозволили б собі хоча б натяк на невдоволення. По-третє: аналіз подій дозволяє припустити, що в ролі «звідника», швидше за все, виступив керманич НДП Валерій Пустовойтенко.
Коротенько перелічимо причини, які дають підстави висунути подібну гіпотезу. Почнемо з того, що з усіх лідерів блоку «За єдину Україну» лише він має можливість часто і неформально спілкуватися з Президентом. Отже, можливість того, що саме він запропонував Леоніду Даниловичу «позичити» Литвина і «зобов’язати» Кінаха, досить висока. Не секрет також, що Валерій Павлович претендує на роль головного розпорядника «єдунів». Аби обгрунтувати лідерські претензії, він зобов’язаний був продемонструвати одноблочникам свою незамінність. А що може бути кращою демонстрацією власної значимості, аніж залучення під стяги «заєдистів» головних «ресурсознавців» країни? Крім того, для Пустовойтенка провал проекту «За ЄдУ» означав (із точки зору політичної кар’єри) неприємність набагато більшу, аніж для Тигипка, Пінчука, Азарова чи Ахметова. Будучи досвідченим апаратником і розуміючи, які ресурси зосереджено в руках АП і КМ, Пустовойтенко все ж не був упевнений, що адміністрація дасть необхідні відмашки, а уряд виділить необхідні кошти. Навіть коли Президент і дасть формальне добро на підтримку блоку. Фізична присутність Литвина та Кінаха в списках змінювала ситуацію докорінно — успіх «ТУНДРи» вимушено ставав для них справою честі. Пустовойтенко ж, здобувши два «кучеряві скальпи», різко посилював свої позиції у внутрішніх суперечках із «трудовиками» і особливо з «донецькими». Людина, здатна на такий подвиг, має право вважати себе представником Президента в «ТУНДРі».
І, нарешті, останнє. Пустовойтенко набагато активніше від партнерів по блоку бореться за своє політичне існування, оскільки саме його політичному існуванню загрожує найбільша небезпека. Перехід Безсмертного до Ющенка, фактична втеча Плюща на мажоритарку (орієнтовно, на Чернігівщину) стали найбільш наочною демонстрацією проблем усередині НДП. Були й інші, не настільки очевидні неприємності. Є підстави гадати, що глава харківської ОДА Євген Кушнарьов, один із найавторитетніших ендепістів, трохи образився на Пустовойтенка, дізнавшись, що його прізвище відсутнє у списку. Зрозуміло, Євген Петрович щиро сподівається, що його губернаторська кар’єра протриває максимально довго. Інакше не робив би так багато для того, аби його нинішній «бойовий заступник» Шумілкін здобув переконливу перемогу на грядущих виборах мера. Про свій намір не йти в парламент Євген Петрович оголосив давно. Але (як стверджують інформовані джерела) при недавньому складанні списків Валерій Павлович не вважав за потрібне поцікавитися у губернатора, чи не передумав той часом і кого хоче бачити в партійному реєстрі. А Євген Петрович не звик, щоб ним манкірували.
Є не менші підстави вважати, що ряд інших (менш відомих, але досить заслужених) народних демократів, так само обійдених при розподілі місць, образилися не менше. І (як говорять) навіть звернулися до екс-однопартійця Романа Безсмертного з питанням: чи не знайдеться у списку «НУ» певна кількість вільних місць для корисних людей.
Взагалі претензій до глави партії, котра владною так і не стала, у його підопічних накопичилося чимало. Зокрема, багатьох цікавить, чи був шанс утримати Безсмертного від переходу, а Плюща — від демаршу? За яким принципом формувався робочий варіант внутрішньопартійного списку і чому в «квоту» НДП записали безпартійних або представників інших політичних організацій, до числа котрих (за деякими даними) потрапили члени Партії промисловців і підприємців, прем’єр Анатолій Кінах і глава Мінпромполітики Василь Гурєєв? Чи є гостра необхідність ставити в «голівку» списку депутата Людмилу Супрун — чарівну жінку і члена політради НДП, але при цьому підприємця, обвинувачуваного опозицією в причетності до проблем банку «Україна», а отже, уразливого для критики? І чи немає в партії людей більш заслужених, а отже, які мають великі підстави претендувати на місце в списку, аніж держсекретар Міністерства енергетики Володимир Лушкін і його колега з МОЗ Сергій Шевчук? І чому деякі губернатори та мери, формально «прописані» у НДП, працюють із есдеками значно активніше, аніж із єдинокровними народними демократами? І з якої радості найбільш рейтингова партія блоку повинна ділити список порівну з рештою «тундряків»?
Майже напевно всі ці і багато інших запитань поставлять Валерію Павловичу на сьогоднішньому партійному форумі. Але майже напевно Пустовойтенку вдасться уникнути розколу. Якщо йому вдасться переконати більшість, що Литвин і Кінах не «зіскочать». Точніше, що Президент не передумає. За можливість причащання до глобального адмінресурсу прощають і не таке.
* * *
Аби мати можливість підтвердити деякі дані і припущення, наведені в матеріалі (або поставити їх під сумнів), «ДТ» вирішило поставити ряд запитань члену політради та політвиконкому НДП, губернатору Харківщини Євгену Кушнарьову.
— Євгене Петровичу, рішення про те, що голова Верховної Ради Іван Плющ піде не в списку, а по мажоритарному округу, прийняла політрада НДП чи ж самостійно Іван Степанович?
— Одне можу сказати точно: ні політвиконком, ні політрада партії це питання не розглядали і відповідно ніякого рішення не приймали. У даному випадку ми виходимо з особистої позиції Івана Плюща. До прийнятого ним рішення ми ставимося з повагою.
— Ви припускаєте, що його ім’я може виявитися в списку Віктора Ющенка?
— Гадаю, це виключено, оскільки Іван Степанович, на відміну від деяких інших наших товаришів, завжди пам’ятав, що його обрано до парламенту за списками НДП, і неодноразово говорив, що в його віці вже не займаються політичними метаннями.
— В оголошеному перед з’їздом варіанті списку НДП, який входить у блок «За єдину Україну», не виявилося вашого імені. Як ви до цього поставилися?
— Нормально і спокійно, оскільки ще влітку під час з’їзду «Нової України» я чітко сказав, що не маю наміру балотуватися у Верховну Раду. Я дорожу тією довірою, яку виявив мені Президент, дав можливість працювати на батьківщині і займатися серйозною і важливою справою.
— У даний момент НДП переживає не кращі часи: із партії пішов Роман Безсмертний, на округ пішов Іван Плющ, але навіть не це головне. Багато регіональних лідерів НДП невдоволені тим, що вони не потрапили в квоту партії, яка увійшла до блоку. Чи не зріє в партії конфлікт, розпал якого може призвести до ситуації, подібної до тієї, яку переживає Народний рух України?
— Ви вірно підмітили особливість моменту, який переживає наша партія. Це дуже складний, болючий, але, на мій погляд, вкрай необхідний процес. Ми перші, хто створив партію шляхом об’єднання двох партій і декількох громадських політичних структур. Ми перші, хто став говорити про необхідність створення потужної центристської партії. Ми свідомо йдемо на деякі обмеження і жертви, якщо мати на увазі кількість місць, отриманих партією в списку блоку. У нас існують більш ніж реальні шанси пройти в парламент самостійно. Однак є рішення попередніх з’їздів, які визначили стратегію НДП, і воно пов’язане з об’єднавчим процесом. Цей шлях ми повинні пройти до кінця, а втрати, яких ми через це зазнаємо... ну що ж, це неминучі втрати того етапу, який нині переживає все наше суспільство в цілому і НДП зокрема.
— Ви не припускаєте розколу в партії?
— Я не припускаю думки про те, що партія розколеться, хоча не виключаю, що хтось в індивідуальному порядку може прийняти для себе й інші рішення.
— Цього тижня до блоку приєдналася ПППУ Анатолія Кінаха. У якому ступені ви підтримуєте ідею розподілу квот у пропорції по 20% кожній із п’яти партій?
— Із самого початку я жорстко стояв на позиції: рівність партій, що створюють блок, але йшлося про чотири партії. Поява в блоці п’ятої партії, безумовно, вносить свої складності. Гадаю, справа лідерів партій — сісти за один стіл і знайти оптимальний варіант. Потрібно шукати компроміси, хоча не завжди вони можуть бути пов’язані з арифметичною рівністю.
— Ви є губернатором однієї з найбільш густонаселених областей. Ваша партія ввійшла в блок, який, вочевидь, усе ж очолить глава президентської адміністрації, у блок, де друге місце займе діючий прем’єр-міністр. Як ви станете поводитися, перебуваючи у просторі між партійними й адміністративними зобов’язаннями, з одного боку, і законом — з іншого?
— Я цілком упевнений в тому, що не суперечитиму закону. На щастя, виборча кампанія розпочинається з 1 січня 2002 року. До цього моменту ми всі як громадяни вільні відкрито виявляти ті чи інші політичні симпатії. Я маю намір цим повністю скористатися. Однак кращими від агітації за блок і мою партію, котра входить у нього, будуть реальні результати роботи партії в Харківській області. На це я передусім і розраховую. Мені є з чим йти до людей.
— Сьогодні керівництво партії вже визначило першу п’ятірку, як, утім, і десятку партійного списку НДП. До неї, наприклад, увійшли підприємець Людмила Супрун, держсекретарі міністерств охорони здоров’я й енергетики і так далі. Чи поділяєте ви принцип складання цього списку?
— Ви абсолютно праві. Повинні бути цілком зрозумілі і ясні принципи складання списку. Якщо принципи будуть прозорі, то жодних запитань із приводу прізвищ не буде. Для мене найбільш важливим є пошук гармонії між інтересами центру та регіонів. Якщо регіони не будуть нормально представлені у прохідній частині списку, то ентузіазму трудитися на благо партійної верхівки у низів не буде. Цей момент винятково важливий, і я його відстоюватиму.
— Ваш прогноз: чим закінчиться з’їзд?
— Гадаю, не «Інтернаціоналом», як раніше, а бажанням іти вперед під звуки інших пісень.