13 квітня, напередодні розгляду в Апеляційному суді справи про обрання запобіжного заходу Борисові Колеснікову, котрий звинувачується у здирництві, Вишгородське районне управління МВС у Київській області одержало повідомлення, що в разі, якщо Колеснікова не відпустять на свободу, гребля Київської ГЕС буде висаджена замінованим залізничним потягом, який знаходиться біля неї. Службі безпеки України, згідно з даними «ДТ», удалося досить швидко встановити «телефонного терориста». Відповідно до інформації, одержаної газетою, ним виявився... оперативний співробітник лінійного відділу міліції Південно-Західної залізниці. Під час дізнання він повідомив про те, що одержав вказівку зробити такий дзвінок від свого безпосереднього начальника.
Офіційні контакти СБУ з начальником екстремального опера, котрий дав згоду виконувати злочинний наказ, дали ще цікавіший результат: нібито йому команда про необхідність організації дзвінка надійшла від його шефа — начальника міліції Південно-Західної залізниці, яким на сьогодні є Василь Зарубенко. Свого часу він очолював УВС Київської області і був відсторонений від посади у зв’язку з тим, що дав необгрунтовану вказівку випустити з-під варти громадянина Молдови, котрий був затриманий на українській території і перебуває у міжнародному розшуку.
Призначення новою владою Василя Зарубенка на посаду — другий шанс для досвідченого міліціонера. Щоправда, багатьма його колегами це було сприйнято болісно: закриті й відкриті листи, в яких співробітники МВС обурювалися призначенням, направлялися на ім’я міністра Юрія Луценка. Проте Юрій Віталійович не з власної волі пішов на це кадрове призначення: Зарубенко має заступництво у вищому кабінеті, щоправда, як каже Тимошенко, — секретарському.
Маючи цю інформацію, «ДТ» звернулося до голови Служби безпеки Олександра Турчинова з проханням підтвердити або спростувати її. Олександр Валентинович, уважно вислухавши все викладене, заявив таке: «Можу підтвердити, що Служба безпеки оперативно встановила особу людини, котра повідомила про мінування дамби. Було проведено розслідування, під час якого з’ясовано, що до організації дзвінка мали відношення три людини. Їхні особи встановлено, й через два дні після інциденту Служба безпеки передала матеріали до прокуратури. Тепер вони перебувають у віданні Генеральної прокуратури, і подробиці цієї справи коментувати може вона».
Ми звернулися до Генеральної прокуратури з проханням прокоментувати інформацію. У прес-службі, посилаючись на таємницю слідства, імена підозрюваних назвати відмовилися. Проте підтвердили, що в готовому до виходу прес-релізі прокуратура заявляє про те, що «головним слідчим управлінням ГПУ порушено кримінальну справу». І що під час досудового слідства, яке ведеться згідно з частиною 1 статті 159 ККУ, «встановлено причетність до виконання цього злочину співробітників міліції».
Безумовно, наше маленьке розслідування виявилося б неповним, якби ми не спробували зв’язатися з Василем Зарубенком. Нам це вдалося. Василь Федорович повідомив таке: «Офіційно мені не відомо, щоб стосовно моїх співробітників було порушено кримінальну справу і проводилося слідство. Мені відомо лише, що двоє моїх співробітників перебувають на лікарняному. Що ж до моєї ролі в історії з дзвінком, то я запевняю, що жодних таких команд нікому не давав».
Дійти істини в цьому питанні принципово і для суспільства, і для влади, і для опозиції. Треба знайти реального замовника дзвінка. Якою була його мета? Зрив суду? Свобода Колеснікова? Чи, навпаки, забезпечення невідворотності його ув’язнення? Варіанти можливі, оскільки серед сильних світу цього є ті, хто бажає одержати різні результати. Хто за рахунок нервів киян, які генетично пам’ятають Куренівську трагедію, хотів досягти своєї мети? Чиї «орли» поки ще в телефонному режимі прийшли на зміну «орлам» Кравченка? Відповідь на це запитання зобов’язана знайти прокуратура. Та от чи знайде... Чи не виявиться зрештою, що безмотивний дзвінок про мінування зробили два божевільних стрілочники в погонах?