Не знаю, що думає про свої роки президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів (УАВК) Олександр Афонін, а мені ніяк не вдається пов'язати цифру "60" із його енергетичним тонусом, ритмом життя та ненаситністю у справах. Здається, час працює з ним тільки на нарощення сил, дає все нові теми для роздумів, випробовує викликами та вселяє азарт у виборюванні результатів, якими зазвичай користуються інші.
І все-таки це правда, Афоніну - 60! Він у тій порі зрілості, коли досвід спроб та уроки помилок дають необхідні для самодостатньої людини віру в себе і здатність сумніватися, без якої не буває мудрості. Не зраджуючи себе, він молодечо кидає око далеко за горизонт, бо там нові клопоти, в оточенні яких він, схоже, почувається найкомфортніше. Його мушкетерська прямолінійність і довірливість у відносинах не раз працювали проти нього. Але інакшим він бути не може.
Він справді з категорії людей, котрим наперед приписано випробування вітрами і працею, - на такій дорозі не лишається нічого іншого, як творити себе самому, видряпуючись із ситуацій, що в них багатьом легше розгубитися і зневіритися.
На моїй пам'яті один із вечорів... Афонін тоді був занурений у спогади і зовсім не "редагував" моментів у розповіді, які ми з директором видавництва "Знання" Володимиром Карасьовим сприймали як фрагменти драматичного фільму. Саме ті оповіді про дитинство, юність, людей, котрі ставили його на ноги, вчили терпіти біль, дали зрозуміти енергетику непростого характеру Олександра, його схильності міряти світ категоріями "добро" і "зло", безкомпромісно реагувати на все, що не узгоджується з його баченням правди.
Це ми бачимо і в його юнацькому вірші, де у простих словесних формулах він розмірковує про своє "право вийти в бій відкритий з породженням ненависті і зла", обов'язок і "найтяжчу працю" - "життя людиною пройти"... Де він не приховує зневаги до тих, хто "уміння брати" ставить на одну площину з "умінням жити". Такими рефренами переповнені чотири збірки поезій Афоніна.
З переживань дитинства - і його гарячий соціальний темперамент, і емоційна мобільність. Очевидно, тому він завжди кидається на захист тих, хто опиняється під "пресом системи", не думаючи, що цим переадресовує удар на себе. Деякі з таких ударів були небезпечні, але Афонін вистояв. Він ніколи не ховався від ризиків за чужими плечима.
Олександр Васильович - чоловік публічний. Він уміє ставити цілі й досягати їх, що завжди працювало і працює на авторитет як Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, так і видавничої галузі загалом. Піком його звершень були друга половина дев'яностих минулого і перше десятиліття нинішнього століть. З його діяльністю пов'язували свої перспективи суб'єкти галузі, його чула влада, він і УАВК стали пізнаваними у колах видавців і поза Україною.
Він справді багатогранний. В одних ситуаціях - одержимий трудоголік, який любить дисципліну та порядок, в інших - харизматик. А ще - непоступливий стоїк, емоційний оратор і людина, котра знає ціну всьому, чим багате і цікаве життя.
Афонін своїм життєвим шляхом і працею здобув право на те, аби бути почутим. Авторитет УАВК - чи не єдиної громадської організації, яка системно функціонує понад 20 років, - свідчить про обґрунтованість його амбіцій, відданість традиціям і послідовність. І коли в критичні моменти розвитку Асоціації доводилося шукати нетривіальні рішення та думати, хто зміг би звалити на свої плечі й витримати тягар цієї складної і неспокійної роботи, завжди всі бачили тільки його - Олександра Афоніна.