Попри негативні прогнози, що множаться та пророкують світу якщо не Апокаліпсис, то дуже глибоку економічну яму рецесії - кризу, порівнянну з Великою депресією минулого століття, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Качка не втрачає властивого йому оптимізму, не схильний згущати фарби та навіть бачить деякі позитивні тенденції, у тому числі й у зовнішній торгівлі нашої країни.
Як вплинув на неї коронавірус, як почуваються основні експортні галузі України за умов кризи, які світові ринки сьогодні найперспективніші для українських товарів, торговельний представник України розповів в інтерв'ю DT.UA.
- Пане Тарасе, кадри та фото, як іспанці розвантажують фургон з коробками захисних масок чи респіраторів українського виробника, нещодавно облетіли Мережу і телеефір. Зрозуміло, що подібних фактів продажу за кордон засобів особистого захисту, вироблених в Україні, багато. А тепер уряд "героїчно" доставляє маски з Китаю, Південної Кореї та інших країн. Ви можете пояснити, чому так сталося? Бо, як відомо ZN.UA, рекомендації припинити експорт таких товарів апарат РНБОУ надіслав уряду ще в січні.
- Щодо тих кадрів, про які ви говорите, то з'ясувалося, що вони незрозумілого датування, невідомо, коли їх знімали і коли саме відбулося відвантаження товару. Тому вони не є показовими. Національна поліція, Прикордонна служба та Держмитслужба діють дуже чітко для недопущення експорту цих товарів з моменту набрання чинності рішення про заборону їх вивозу за кордон. Я отримую дуже багато інформації про те, що ефективність дій наших правоохоронних органів і Держпродспоживслужби є дуже високою. Заборона на експорт цих товарів виконується досить чітко.
- Але ця заборона діє лише з 11 березня, а рекомендація апарату РНБОУ пішла на Кабмін ще у січні, коли епідемія в Європі лише починалася. Чому згаяно стільки часу, чому уряд проігнорував цю рекомендацію?
- Ну, це таке трохи вільне тлумачення того, що відбувалося. Насправді, реакція на лист з РНБОУ з проханням дати доручення і вивчити ситуацію була, і протягом всього часу відбувалася практично щоденна робота з розумінням того, що потрібна протидія поширенню коронавірусу. І як тільки надійшла чітка інформація про те, експорт яких саме товарів має бути обмеженим, відразу урядом була схвалена ця постанова.
Лист з апарату РНБОУ був датований, якщо не помиляюся, одним з останніх днів січня, тобто цього місяця у нас не було, робота почалася в лютому. Також додам, що схвалення постанови вимагає досить великої кількості процедур. І це не виправдовування затягування, тому що зсередини ця ситуація виглядає зовсім інакше: щодня обговорюються питання щодо того, потрібно прийняти те чи інше рішення, чи не потрібно. Так що у даному випадку рішення було прийняте швидко і вчасно. Як тільки був сформований перелік того, що необхідно заборонити, все це було заборонено для експорту.
- Тоді інша історія. Нині ввели заборону на експорт спирту, хоча фахівці галузі стверджують, що наявні потужності дозволяють Україні не тільки задовольнити внутрішній попит, навіть різко підвищений, але й буквально залити спиртом усю Європу. Чому ми не займаємо терміново цю нішу міжнародної торгівлі в умовах боротьби з коронавірусом, коли цей товар потрібен всюди?
- Можна я відразу поверну вам це запитання? А чому таке тлумачення ви не використовуєте з приводу масок? Бо це питання сприйняття: чому по масках - пізно заборонили експорт, а по спирту - навіщо заборонили?
- Я відповім. Тому що в Україні наразі існує гострий дефіцит масок і респіраторів, і ми постійно чуємо з екранів, що ці товари зараз терміново завозять з того ж Китаю навіть президентським літаком. А виробництво спирту у нас - досить потужне, використовуються навіть не всі існуючі заводи. Спирту у нас багато, тому його можна було б і експортувати, заробляючи кошти для бюджету.
- Чудово. Але, наприклад, в сусідній Польщі виник дефіцит спирту, оскільки з нього виготовляють антисептики. Хоча польська індустрія виробництва спирту і алкогольних напоїв теж дуже потужна. Звісно, кожен має право висловлювати свою думку з приводу тих чи інших обмежень, які існують на експорт чи імпорт тих чи інших товарів, і коли це має бути запроваджено. Але на ваші обидва питання хочу відповісти: аналіз того, що може робитися, як може робитися і коли вводити заборону, приймається дуже свідомо, до уваги беруться всі чинники. От мені наприклад, як торговому представнику важливо, щоб був експорт, а для Міністерства охорони здоров'я важливо забезпечити наявність цих товарів всередині країни.
Якщо ви звернете увагу, то схвалений закон України щодо протидії поширенню коронавірусу передбачає звільнення від імпортних мит і податку на додану вартість певної продукції. Це, в тому числі і антисептики, і спирт. В рішенні є перелік товарів, навколо яких існує ажіотаж щодо наявності на внутрішньому ринку - це стосується і медичного обладнання, і засобів персонального захисту - от до них і запроваджується заборона на експорт там, де потрібно. І ми будемо далі це переглядати.
Тут є низка чинників, про які ви правильно говорите, але вони застосовуються до всіх без винятку товарів - як до масок, так і до спирту. Існує можливість експортувати: попит на наші маски теж був дуже високий, але це не означає, що світ взяв і заграбастав усі українські маски. Був попит на них, вони рятували життя не лише українців, але й іноземців. Тепер, коли Китай пройшов певну хвилю коронавірусу і готовий допомагати, він допомагає тим країнам, які задовольняли його попит раніше, і України теж. Це цілком нормальна взаємовиручка. Тому в ситуації, коли існує ажіотаж (також й інформаційний), я би зважено підходив до тлумачення тих чи інших рішень по всіх категоріях товарів.
На сьогоднішній день йдеться про те, що є товари, наявність яких ми маємо забезпечити тут і зараз, - це медичні товари і засоби індивідуального захисту. Які саме? Орієнтуйтеся на той список товарів, на які ми скасували мито і ПДВ. Для частини з них існує заборона, тому що хоч ми їх і виробляємо, але щоб не створювати якісь дисбаланси, або усунути ті, що з'явилися, ми відповідно вводимо заборону на експорт. Але робимо це максимально акуратно, тому треба розуміти, що експорт - це теж частина економіки, це гроші, які йдуть українцям, щоб жити в умовах карантину, фінансувати видатки на охорону здоров'я. Тобто це все дуже складний баланс, і всі ці рішення приймаються свідомо.
- Чи встигла якось змінитися структура нашого експорту у зв'язку з пандемією COVID-19? Чи можете ви вже зробити якісь висновки?
- Треба розділити товари і чинникі, які впливають на експорт, на кілька категорій. Перша частина - ті, що стосуються медичного обладнання і засобів індивідуального захисту. Як ми вже говорили, в світі справді надзвичайна ситуація, і ми бачимо зменшення класичної торгівлі, але при цьому торгівля не припинилася. Ви ж спостерігаєте: є, наприклад літак з Китаю з необхідними нам товарами, є деякі звернення і до нас на певний товар - зараз це відбувається більше через дипломатичні канали, ніж через класичні приватні контракти. Тобто почалася така взаємовиручка. Тому це окрема історія, тут дуже багато прикладів, як шукаються конкретні товари в інших державах. Багато робиться й завдяки мобілізації суспільства.
Друга частина - це вплив коронавірусу загалом на торгівлю. Ви ж бачите, що пандемія співпала з обвалом цін на нафту, значним падінням індексів на фондових ринках, тому, відповідно заговорили про рецесію. І тут ми також бачимо дві тенденції. Одна з них негативна, і це стосується більше промисловості, тієї ж металургії, де ми бачимо, що потенційне уповільнення або припинення роботи споживачів нашої продукції (наприклад автомобільних заводів, будівництва) в Європі та США дає нам привід робити негативний прогноз по нашій промисловій продукції. Натомість по аграрному сектору навпаки: у нас є бачення, що попит на українську аграрну продукцію буде в світі зростати, тому що існує питання продовольчої безпеки. І тут у нас справді гарні показники: і ціни більш-менш балансуються і йдуть вгору, і попит постійний є, тому щодо цієї категорії продукції у нас хороший прогноз. Таким чином, на сьогоднішній день не можна узагальнювати і казати, що все погано або все добре.
Якщо говорити про перші два місяці року, то в нас, як не дивно, імпорт трошки впав, а експорт трошки виріс. Тому за січень-лютий наше негативне торговельне сальдо скоротилося майже вдвічі по торгівлі товарами. Так що показники хороші. Але насправді показовим буде березень. Зараз ми бачимо, що є гарні новини по багатьох товарах, негативних - менше. Але загальну статистику по березню отримаємо в перші дні квітня. На сьогодні я стримано оптимістичний.
- А можете сказати, з якими країнами спостерігається зниження товарообігу, а з якими - зростання?
- Насправді тенденції минулого року збереглися. У нас менша частка - з Росією, більша - з Євросоюзом, тобто я не бачу на сьогодні якихось різких змін у нашому товарообігу. Це в цілому, на макрорівні. А на мікрорівні треба вже дивитися залежно від товару, ситуації на ринку. Бо слід розуміти, що вподовж кількох тижнів ситуація може змінитися буквально на один-два контракти, які, проте, здатні викривити кінцеву суму.
- Тобто, на сьогодні ще немає підстав говорити, що введення карантину в більшості країн - наших партнерів помітно позначилося на торговельному балансі України?
- Якщо ми говоримо про цифри, то не позначилося. Якщо ж говоримо про логістику, то, певна річ, ситуація дуже непроста, особливо на наземному кордоні. Бо санітарні заходи призвели до величезних черг на кордоні по обидва боки. Слід надати належне Прикордонній службі і Держпродспоживслужбі: вони працюють дуже злагоджено і гнучко "розкидають" усі ці товаропотоки по робочих пунктах пропуску так, щоб уникнути надмірного нагромадження на тому чи іншому пункті. Логістичні проблеми очевидні, вони є і будуть. Питання - як працюватиме автомобільний транспорт в умовах карантину. Таким чином, найбільший виклик - не в контрактах, а в логістиці, особливо наземній, автомобільній. Це дуже мобільна сфера, і вплив тих чи інших обмежень може бути дуже великим.
- Ви згадали падіння цін на нафту. Як воно позначиться на вартості нашого основного експорту? Чи очікувати нам зменшення валютної виручки нинішнього року?
- Питання комплексне. Якщо падає імпорт і зростає експорт - це добре для економіки загалом. Але, як сказав мені колега з Держмитслужби: ти радієш, тому що імпорт упав, а я плачу, бо, відповідно, надходжень до бюджету немає. Якщо ви сконцентруєтеся лише на зборах мит і ПДВ, тоді можливе якесь номінальне значення, але назагал це означає вищий прибуток, який залишається в Україні, і це однак якісь додаткові гроші в економіці. Бо якщо у вас підвищується прибутковість виробництва, в якому використовується та ж таки нафтопродукція, то це означає більші надходження через податок на прибуток.
- Поговорімо про конкретні галузі. Ви вже згадували, що українська металургія опинилася у складній ситуації. Здається, наші металурги вже волають пробі. Буквально перед нашим інтерв'ю прочитала звернення "Укрметалургпрому" і Федерації металургів України (ФМУ) до Мінінфраструктури. В ньому вони пишуть про складнощі, в яких опинилася галузь. І про те, що навіть у таких умовах, коли "чи не єдина можливість втримати експортний потенціал ГМК України - забезпечення безперебійного відвантаження залізорудної продукції вітчизняних виробників на ринок Китаю, де поки що зберігається попит", вони наштовхуються на перепони, які чинять МТП "Південний" та "Укрзалізниця". У зверненні сказано, що "втрати української економіки у вигляді недоотриманої валютної виручки від експорту ЗРС у квітні 2020 року можуть сягнути 30 млн дол., що призведе до значного збільшення потреби у витрачанні валютних резервів НБУ". Що скажете?
- Металургією ми опікуємося системно. Бо проблеми в ній пов'язані не лише з розвитком подій останніх кількох місяців у зв'язку з поширенням коронавірусу. Там існує глобальна криза. Це і структурні зміни глобального ринку, і питання перевиробництва, боротьби проти зміни клімату. Все дуже комплексно. Насправді наша металургія зараз перебуває у центрі такого собі величезного шторму, який триває вже досить довго. Тому ми працюємо системно й намагаємося розуміти, що робити в міжнародній торгівлі.
Те питання, на якому ви сконцентрували увагу, торкається логістики внутрішньої. І це, в принципі, виклик для всіх експортоорієнтованих галузей - у тому числі зернової, металургійної. Це питання спроможності "Укрзалізниці" доставити продукцію до портів, а портів - переробити всю цю продукцію. Ці проблеми виникають регулярно, але єдиний спосіб їх урегулювання - постійний діалог. Між виробниками, залізницею, портами. І уряд намагається забезпечити цей діалог. Позиції, які висловлюють галузеві асоціації, уряд бере до уваги, намагаючись знайти певний механізм. А цей механізм готує налагодження логістики: це постійний діалог; потрібно розуміти, що відбувається щодня - по певних категоріях товарів, тарифах, виробниках. Це певні напрями, сезонність, наявність вагонів тощо. Це щоденна праця і щоденне завдання уряду. Але ця бурхлива розмова триватиме довго, бо це знаходження балансу інтересів великої кількості суб'єктів господарювання.
- Китай справді стає основним ринком для української металургії?
- Не для металургії. Ідеться наразі про залізну руду, про сировину. Справді, роль Китаю зростає. Але Європейський Союз і надалі залишається одним із головних споживачів цієї української сировини.
- Тоді перейдімо до нашої більш успішної експортної галузі - сільськогосподарської. Чи зможе вона в нинішніх складних коронавірусних умовах урятувати український експорт?
- Хочу сказати, що наша металургія - теж досить успішна галузь. Той факт, що вона переживає кризовий період, не означає, що вона не є успішною. Доходи від експорту металургійної продукції торік сягнули понад шість мільярдів доларів. Це більше десяти відсотків від усього експорту України.
- То це ж минулий рік… А що буде нинішнього, коронавірусного?
- Не бідкаймося! Минулий рік теж був непростим для металургії, а четвертий квартал - взагалі катастрофічним. Можливо, на його тлі перший квартал нинішнього року виглядатиме навіть краще. Хоча ризиків і набагато більше.
- А ви радите не бідкатися…
- Я просто хочу, щоб усі розуміли: навіть в умовах кризи обсяг продукції, яку ми експортуємо, і її вартість - досить великі. Так, ми втратили 1,3 мільярда доларів на експорті металургійної продукції, однак при цьому залишилися шість мільярдів "металургійних" доларів - дуже істотна й важлива частка в нашому загальному експорті.
Тепер перейдімо до аграрної галузі. Це цілий всесвіт. Тут і товари, якими ми годуємо весь світ - соняшникова олія, кукурудза. І товари, які ми дуже багато експортуємо, але стосовно яких маємо бути завжди й дуже обережними, - це пшениця. Особливо продовольча. Бо це стосується як міжнародної продовольчої безпеки, так і власне української. Тому в нас ведуться постійні діалоги з галуззю, щоб успіх нашої пшениці за кордоном не призвів до нестачі в Україні. Але про це ми поговоримо трішки пізніше.
Аграрна продукція - надто універсальна категорія, аби про неї казати "все буде добре" або "все буде погано". Та загалом перспективи нашої аграрної галузі дуже добрі. Тому що, знову-таки, з появою коронавірусу роль продовольчої безпеки (а це наявність товарів для споживання на тих чи інших ринках) зростає. І Україна є важливим гравцем, який забезпечує продовольчу безпеку - не тільки свою власну, а й інших регіонів: Африки, Близького Сходу, по деяких сегментах - Китаю, Європейського Союзу, де ми є дуже великим постачальником продукції, без якої європейське сільське господарство не втримається. У принципі, ми всі зараз залежні одне від одного. Що це означає? Те, що ми матимемо постійний попит, який зростатиме. І за обсягами, і за цінами ми, швидше за все, будемо успішними, - це загалом щодо аграрної продукції. Тому маємо чітко наголошувати: наш внесок у глобальне подолання коронавірусу - забезпечення продовольчої безпеки. Ми не є виробником і експортером, наприклад, апаратів штучної вентиляції легенів і переважно імпортуємо цей товар, але нагодувати світ в умовах пандемії - це наш внесок у подолання нинішньої глобальної кризи.
- А ми впораємося з цим завданням? Адже на нас самих уже насувається цунамі коронавірусу.
- Так, це наступне питання. Тому я й кажу, що стосовно аграрної продукції не можна робити один узагальнюючий висновок. Якщо ми говоримо про продовольчу безпеку внутрішню, то ми моніторимо ситуацію й намагаємося визначити стан справ у цій сфері. Ходить же страшилка, якою всіх лякають: мовляв, вивезуть усі продукти, нам нічого буде їсти. Насправді до таких тверджень слід ставитися досить обережно. Тому що здебільшого ми є нетто-експортером, тобто виробляємо більше, ніж споживаємо. Яскраві приклади - кукурудза, соняшникова олія. Є ринки, де ми залежимо від імпорту, - наприклад, як це не дивно, гречка. Тут ми маємо негативну тенденцію зменшення посівних площ в Україні. Це пов'язано зі зміною клімату та структури українського сільського господарства. Посіви гречки мігрують у сприятливіші регіони. Тому в нас зростає частка імпорту в такому товарі як улюблена українцями гречка. І тому, щоб у нашого споживача був доступ до цього товару, нам важливо забезпечити більше його імпорту.
Стосовно продовольчої пшениці - вже майже десять років традиційно постійно моніториться ситуація з експортом цього товару, щоб ми не порушили нашого продовольчого балансу. За доброю традицією, міністерство і ринок щороку визначають граничні обсяги експорту. Щоб, з одного боку, не зруйнувати економіку, а з іншого - гарантувати внутрішню продовольчу безпеку. Зараз ми теж моніторимо відвантаження пшениці - буквально, в щоденному режимі; дивимося, які є обсяги, в щоденному контакті з ринком, щоб ми могли дуже акуратно і зважено пройти завершення маркетингового року до першого липня.
- А чи не є нинішній несприятливий для всіх час сприятливим моментом для того, аби добитися від Євросоюзу - нашого найбільшого торгового партнера - розширення квот на продаж у ЄС продукції сільського господарства?
- Треба розуміти, що питання квот у відносинах із Європейським Союзом- другорядне, порівняно з узагалі взаєморозумінням між українським аграрним світом і європейським. Не буде великою новиною, що в очах багатьох європейських виробників Україна - найбільша для них загроза. Відповідно, мені, щоб говорити про збереження чи розширення відкритого ринку з Євросоюзом, потрібно подолати ось таке упереджене ставлення до України деяких європейських виробників та асоціацій. До карантину, поки була можливість активно подорожувати, ми підтримували діалог і з польськими асоціаціями, і з пан'європейськими, намагалися пояснити, що ми одне одному допомагаємо, а не становимо одне для одного загрозу. Саме ця робота набагато важливіша, ніж дискусія про квоти. І я сподіваюся, що в умовах пандемії коронавірусу усвідомлення того, що Україна є важливим постачальником продукції для Європейського Союзу, одним із акторів, які гарантують продовольчу безпеку ЄС, дасть нам можливість уже нинішнього року говорити про тіснішу співпрацю, більше відкриття ринків із Євросоюзом. Цей досвід - свідомого ставлення до підтримки виконання контрактів, постачання продукції, мирного співіснування, взаємодопомоги в умовах коронавірусу - закладе фундамент для більш сприятливих переговорів і щодо перегляду умов Угоди про асоціацію.
- Який, на ваш погляд, напрям експорту сільгосппродукції зараз перспективніший для України - азійський чи європейський?
- Я, взагалі, не згоден із такою постановкою питання. Для нас перспектива - весь світ. До цього треба звикати: ми не є якимось маленьким ринком десь там, на околицях планети. Якщо подивитися на щоденні зведення світової зернової ради, то Україна - один із ключових ринків. Тобто нам слід навчитися сприймати себе як глобального гравця в сільському господарстві. Я не кажу, що ми маємо цим обмежуватися, ми, звісно, повинні розвивати промисловість, високі технології, і це пріоритет номер один. Але в сільському господарстві ми не є маленьким незначним ринком, ми є великим гравцем і маємо відповідно поводитися й ставитися до світу: не маніпулювати, бути передбачуваними, але й вимагати до себе відповідної поваги. Тому насправді, коли ми говоримо про експорт нашої продукції, то нас цікавить весь світ, ми не хочемо зосереджуватися суто на Європейському Союзі, або суто на Азії. У нас є експортна стратегія, якій уже кілька років, є певні ринки у фокусі, і очевидно, що це Євросоюз, Північна Африка, Близький Схід - це природно наш найближчий ринок, на якому ми справді дуже активні. Зрозуміло, що Індія та Китай як одні з найбільших ринків теж привабливі. Але при цьому бізнес дуже цікавиться Африкою, Латинською Америкою, з якими обсяги торгівлі ще незначні, але потенціал дуже великий. До мене надходять запити від різних галузей, різних виробників на абсолютно різну географію. У нас є запит навіть до Австралії - стосовно того, щоб на нас поширили загальну систему преференцій, бо в нинішніх умовах зменшення мита навіть на п'ять відсоткових пунктів дає можливість економічно вигідно продавати продукцію з України до Австралії. Тобто ми є глобальним гравцем. І треба навчитися правильно розпоряджатися цим фактом.
- Відкриття яких нових ринків - першочергове завдання для України? Про які часові перспективи можна говорити?
- У нас є програма, закладена минулими роками. Це, по-перше, календар оновлення Угоди про асоціацію з ЄС, ми до цього активно готуємось. Є багатолітня робота над угодою про вільну торгівлю з Туреччиною. Є домовленість із Канадою щодо оновлення угоди про вільну торгівлю. Але все це - реалізація домовленостей, започаткованих раніше. З нових пріоритетів - намагання забезпечити собі конкретну перевагу на можливих для нас ринках, де ми не маємо режиму вільної торгівлі і програємо конкуренцію країнам, котрі мають угоди про вільну торгівлю або преференційні угоди. Ідеться про те, щоб нинішнього року (це за планом, він залишається на порядку денному) розпочати переговори й укласти так звані преференційні угоди (тобто спрощені угоди про вільну торгівлю) таким чином, аби зосередитися на товарах, які є взаємовигідними для обох країн, і лишити домовленості щодо найбільш чутливих товарів на майбутні періоди. Ми ініціюватимемо ці питання з Північною Африкою (від Єгипту до Марокко), можливо з Йорданією, а також із Китаєм, Індією та Сполученими Штатами.
- Введення карантину в багатьох країнах дуже послабить глобальну торгівлю. Сьогодні важко давати якісь прогнози, однак як швидко, на вашу думку, ці процеси зможуть бути поновлені?
- Нині весь світ працює над тим, аби ці процеси не зупинилися. Певна річ, у нас багато хто заздро дивиться на ті заходи, яких вживають Європейський Союз і Сполучені Штати, щоб підтримати бізнес …ці магічні два трильйони доларів, які США спрямують на підтримку свого бізнесу. Але треба розуміти, що допомога власному бізнесу такого глобального гравця як Сполучені Штати - це допомога не лише американському бізнесу, а світовій економіці загалом. І тому насправді ті зусилля, яких світ докладає до допомоги бізнесу, дають позитивний сигнал і для торгівлі теж. Якщо бізнес у ЄС має доступ до ресурсів, це означає, що клієнти наших виробників мають доступ до ресурсів, і вони будуть готові купувати українську продукцію. Тому тут є елемент синергії, який позитивно вплине на міжнародну торгівлю в цілому. І я думаю, що песимістичні прогнози зараз слабшають у зв'язку з добрими новинами про фінансову підтримку бізнесу з боку ключових економічних лідерів світу - Європейського Союзу та Сполучених Штатів.