Зараз суддя Гольник - одна з активістів у "списку Гандзюк". Хоча напад на жінку намагалися замаскувати під хуліганство, його незмінно пов'язують із професійною діяльністю викривачки. Лариса Гольник була суддею в справі за обвинуваченням у корупції ексмера Полтави Олександра Мамая. Колишній градоначальник намагався домовитися із суддею через свого заступника. Утім, Гольник задокументувала цю спробу, що зрештою привело до відкриття кримінального провадження.
Тодішній очільник Октябрського суду Олександр Струков став на бік обвинуваченого. За інформацією ЗМІ, Струков та Олександр Ковжога - представник Олександра Мамая в суді - мали приятельські стосунки. Тож очільник суду використав свої повноваження, аби створити Ларисі Гольник нестерпні умови роботи. Зрештою, його систематичний тиск на Гольник привернув увагу НАЗК і Ради суддів.
Наразі Лариса Гольник продовжує працювати суддею Октябрського суду Полтави. Про те, як після всього пережитого їй працюється, а також про розслідування справи щодо нападу на неї, безпеку викривачів - суддів, які готові публічно відстоювати свою позицію, та необхідні зміни для успішної судової реформи ми говоримо в рамках спеціального проєкту УГСПЛ для DT.UA.
"До правоохоронних органів у принципі досить слабка довіра, а на рівні Полтави - взагалі ніякої"
- За статистикою, 90% справ про напади на активістів не розслідуються ефективно. На вас напали 2017 року. Як просувається слідство у вашій справі?
- Створюється враження, наче поліція зробила, що могла. Коли вони звітували перед тимчасовою слідчою комісією, яка розслідує напади, то вказували, яку кількість свідків допитано, скільки відеозаписів переглянуто. Тобто кількісно - це багато, але не якісно.
Керівник слідчого підрозділу не хотів і чути про якусь іншу версію, крім випадкового збігу обставин, умовно кажучи, "гоп-стопу". Хоча зрозуміло було, що це підготовлений злочин, версія замовності не перевірялася. Не перевірялися ті люди, на яких я вказувала, які могли організувати чи замовити цей злочин, не проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, жодні інші слідчі чи процесуальні дії для перевірки цієї версії.
Наприклад, за кілька днів до нападу я бачила людей, які спостерігали за мною з машини. Цілком можливо, вони могли бути причетними до злочину. Я чоловікові казала, щоб не зустрічав мене. Це я казала в своєму кабінеті по телефону. Чи було у мене в кабінеті прослуховування? Цілком можливо. Люди, на яких я вказувала, - перш за все голова суду, ексмер і людина, яка була сполучною ланкою між мером і головою суду, - цілком могли забезпечити і прослуховування кабінету чи телефону.
- Справа зараз розслідується чи вже закрита?
- Ні, справа не закрита. Тимчасова слідча комісія якраз ставить питання, щоб справу забрали з Полтави та передусім із Нацполіції. До правоохоронних органів у принципі досить слабка довіра, а на рівні Полтави - взагалі ніякої. Бо справи розслідуються дуже погано. А по ексмеру їх узагалі закривали.
Тільки коли вдалося передати в Національне антикорупційне бюро, почалися якісь зрушення, але тепер на заваді завершенню розслідування справи стосовно пропонування мені хабара стала Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
- Трохи більше місяця тому Вища рада правосуддя відправила суддю Струкова у відставку за власним бажанням, не розглянувши дисциплінарної скарги проти нього. Разом із тим колишній очільник Октябрського суду залишився на пожиттєвому утриманні в держави. Як ви почуваєтеся з огляду на таке рішення?
- У мене відчуття абсолютної несправедливості.
У період перед нападом Струков був у небезпечній ситуації, бо якраз тоді Національне агентство з питань запобігання корупції винесло припис щодо порушення прав викривача і притягнення його до дисциплінарної відповідальності. За всіма ознаками, за таке мали би звільняти - керуючись здоровим глуздом і відповідно до закону. Потім і Рада суддів України звернулася зі скаргою про порушення Струковим єдиного статусу судді. Але обійшлося всього-на-всього суворою доганою. Це було боляче.
І зараз його звільнення свідчить про неспроможність органу суддівського врядування - Вищої ради правосуддя. Вони захищають таких, як Струков, а не тих суддів, які чесно виконують свою роботу. У цих людей відчуття моральної відповідальності перед суспільством, мабуть, немає. Я розумію, що Струков пішов у відставку на півтора місяця раніше, ніж досягнув 65-річчя (це граничний строк для перебування на посаді судді), але скільки шкоди такі одіозні люди в судовій системі завдали.
Це приклад: якщо один викрутився, то, значить й інший викрутиться, якщо один суддя сказав неправду, другий - теж скаже неправду. І те, що ненормально, стає нормою. Разом із тим викривачі, люди, які добиваються справедливості, намагаються бути свідомими громадянами, наражаються на небезпеку. Якщо свідок казатиме правду у корупційних справах, йому теж загрожує небезпека. Держава не здатна захистити цього свідка.
- До речі, після нападу держава надала вам охорону.
- Так, але її зняли перед тим, як Струков пішов із посади. Найцікавіше, що було так сформульовано, ніби перестали існувати підстави, які викликали необхідність охорони. А насправді нічого не змінилося. Не знайшли ні виконавців, ні замовників.
- Ця охорона була ефективною?
- У моїй ситуації вона була достатньою. Вони супроводжували мене або на роботу, або з роботи. Я не зловживала. Я люблю свободу, люблю ходити пішки, тому для мене пройти вулицею набагато приємніше, ніж їхати автомобілем. Але я відчувала, що проблема знаходиться всередині суду, що, швидше за все, нападників повідомив хтось із суду. І вбачала ризик того, що небезпека ще можлива. Тож ставила собі за мету, щоб мене забирали з роботи аби самій по темряві не ходити.
"Те, що мене не сприймає середовище суддів, не свідчить, що я якась неправильна"
- Чи багато ваших колег по цеху, на вашу думку, готові відстоювати свою принципову позицію?
- Впевнена, що таких людей майже немає. Я і раніше бачила, що охочих іти цим шляхом було не дуже багато. А мій приклад, очевидно, має охолоджуючий ефект.
У моїй ситуації прямої підтримки фактично не було, тим більше серед найближчого оточення. Є кілька людей, які займають таку позицію публічно. Але в цілому судді намагаються дотримуватися корпоративності та не йти шляхом викриття. І, мені здається, швидше замовчать те, що вони бачать порушення закону, ніж про це скажуть публічно. Скажімо, в судах досить поширене явище маніпуляцій із авторозподілом, але ми рідко чуємо, щоб десь намагалися про це сказати.
- Ви багато років працюєте в судовій системі, а після викриття корупції і нападу на вас фактично стали активісткою, в розумінні багатьох суддів і правоохоронців - по інший бік барикади. Як це вплинуло на ваш світогляд і виконання обов'язків?
- Не можу сказати, що щось сильно змінилося. Просто тепер можу не в собі тримати те, що відбувається, а висловити це публічно. Це відчуття більшої свободи. Раніше я думала: хто я така - рядова суддя, незадоволена якимись порядками. А зараз я розумію, наскільки це важливо. Хотілося б, щоб усе ж таки в судах люди знаходили захист і справедливість. Ти не обов'язково отримуєш те рішення, на яке очікуєш, але має бути відчуття, що все зроблено по закону.
А щодо світогляду, то якщо ти прагнеш дотримуватися закону, то ти будеш його дотримуватися. Я думаю, що тільки такими можуть бути судді. Тож зараз я більш комфортно почуваюся. Бо розумію, що те, що мене не сприймає середовище суддів, не свідчить, що я якась неправильна. Навпаки, я хотіла виконувати свою роботу виключно за законом.
- Коли ви кажете, що середовище суддів вас не сприймає, то маєте на увазі своє найближче оточення чи представників професії в цілому?
- У цілому. От уявіть собі, коли я розмовляла уже з нинішнім головою Ради суддів України, він мені каже: "Ви розумієте, якщо визнати в діях Струкова конфлікт інтересів, то, виходить, будь-який суддя, у якого конфлікт з головою суду, казатиме, що це конфлікт інтересів". Я відповідаю: "Вибачте, це ж зовсім різні речі. Не плутайте грішне з праведним. Я викривач. У нас проблема не особистісного плану, до викриття у нас були нормальні стосунки".
Тобто є відчуття, що це загальне несприйняття. За винятком окремих суддів, які зі мною в добрих особистих стосунках.
- Струков написав скаргу до ВРП після вашого виступу на конференції у Transparency International. Чи дійсно в суддівському середовищі взаємодія суддів із громадським сектором вважається порушенням поведінки або чимось токсичним?
- Я пам'ятаю, що якось потрапила на один захід, який проводила, по-моєму, Асоціація адміністративних судів. Він стосувався незалежності суддівської влади. То коли я там виступала і казала "громадські активісти", було враження, що всіх від цих слів просто воротило, наче вони неприйнятні. Тому я вже намагалася заміняти їх на, наприклад, "свідомі громадяни".
Однак і громадський сектор досить різний. Ми говоримо про громадських активістів, які приносять суспільству позитив. Але розуміємо, що створюються громадські організації під виглядом антикорупційних, які, навпаки, займаються корупцією. Наприклад, у тих, кого я підозрюю в організації нападу, створена антикорупційна громадська організація, вона давно існує і має зв'язки з правоохоронними органами.
"ВРП повинна якнайшвидше бути перезавантаженою й докорінно оновитися"
- У публічному просторі суддів-викривачів або відомих порядністю суддів не так багато. Натомість регулярно з'являються якісь скандальні історії - плівки Вовка, абсурдні рішення Баришівського суду та величезні невідповідні статки. Як суддівській системі можливо після цього повернути довіру?
- Звільненнями, це однозначно. Якщо суддя каже неправду, чи може він бути суддею? Мені здається, що ні, апріорі. Бо мала брехня потім стає великою неправдою. І тоді постає запитання: а судді хто? А суд над суддями - це Вища рада правосуддя. То перш за все вони мають бути доброчесними.
За всі ці роки завдяки громадянському суспільству, спілкуючись із його представниками, навчаючись у них, я зрозуміла, наскільки важливо те, як людина уявляє собі світ. Люди мають виконувати свою роботу від світоглядних принципів, а не від хапального рефлексу. Я пам'ятаю, хтось писав, що йде у ВРП, тому що там висока зарплата. Не так має бути.
Тож допомогти може зміна оцього ставлення до роботи та суттєве оновлення.
- Партія "Голос" готова висунути вас кандидатом у члени ВРП. Від переформатування цього органу певною мірою залежить успіх змін у суддівській системі. Що саме може змінити поява в цьому органі доброчесних і незаангажованих фахівців?
- Я була присутня на тому засіданні Вищої ради правосуддя, де слухалося питання відсторонення судді Вовка та його колег. І це серйозне питання до Вищої ради правосуддя - чому не відсторонили. Для всіх очевидно, що повинні були. І якраз отакі приклади свідчать про те, що треба впровадити єдину дисциплінарну практику. Бо виходить, що до одного судді застосовується звільнення за таке, а за аналогічної ситуації до іншого судді - ні. Це вибіркове ставлення. Його треба усунути.
Вища рада правосуддя - це суд над суддями. Вона як притягає до дисциплінарної відповідальності, так і повинна захищати суддю, який проявив незалежність. Для мене було дуже серйозним кроком, коли суддя Сергій Дячук, який слухав справу Майдану (про масове вбивство громадян на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року), після того як відпустили беркутівців на обмін, написав до ВРП, що з боку Генеральної прокуратури фактично був вчинений тиск на суд. У таких випадках треба суддю захищати, бо незалежну позицію судді потрібно підтримувати. Можна й інші приклади згадувати, коли доброчесних суддів притягали до дисциплінарної відповідальності. Наприклад, суддю Віталія Радченка (Галицький районний суд Львова) - за надання дозволу на обшук у судді Вовка. Не припиняються переслідування й судді Віктора Фоміна (Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області), який налаштував проти себе багатьох можновладців під час відрядження до Солом'янського райсуду Києва.
Тому я вважаю, що ВРП повинна якнайшвидше бути перезавантаженою й докорінно оновитися. Туди мають входити люди з прогресивними поглядами та моральними якостями. Треба створити фільтри, щоб туди проходили люди, яким довіряли б.
- Що для вас, власне, суддівська доброчесність?
- Для мене суддівська доброчесність - це коли слова і справи не відрізняються. Бо ми досить часто чуємо гарні слова, а потім вони не підкріплюються справами. Коли людина каже про дотримання законів, а в той же час дуже легко їх порушує. Коли карає водіїв, які в стані алкогольного сп'яніння сідають за кермо, а сама здатна сісти за кермо в такому стані. Коли для людини існує закон, вона його дотримується. Буде вона на посаді судді чи на будь-якій іншій посаді, вона так само чинитиме. Це має бути сутністю цієї людини.
Крім дотримання закону і моральних засад, важливе поняття чесності. Інколи мені докоряють: у ситуації, де можна трошки перебільшити, ти применшуєш. В юриспруденції дуже важлива об'єктивність, тому я не можу, знаєте, переходити оцю межу.