Наукові інтереси Сергія Пирожкова, академіка НАН України, охоплюють різноманітні питання соціогуманітаристики і демографії, створення системи стратегічного аналізу і наукових засад національної безпеки держави, міжнародних відносин і конфліктології. Вагомим є внесок ученого і в обґрунтування цивілізаційного розвитку незалежної України.
1973 року він захистив кандидатську дисертацію на тему "Аналіз вікової структури населення і закономірності її формування". У червні 1991-го в Москві (в Україні не було спецради для захисту дисертацій зі спеціальності "демографія") - першу в Україні докторську дисертацію зі спеціальності "економіка народонаселення і демографія". Такі розробки, навіть за досить обмеженої статистичної інформації, викривали злочинність тоталітарного режиму щодо українського народу. Упродовж XX століття Україна зазнала трьох великих демографічних катастроф, потерпала від масових людських втрат, спричинених голодом, війнами та політичними репресіями. Оцінки глобальних втрат населення давали уявлення про масштаби катастроф, вони були визнані світовим науковим співтовариством. Тому радянська влада чинила всілякі перепони самому існуванню наукових структур, які займалися демографічними дослідженнями.
1991 року в уже незалежній Україні постало питання розроблення стратегії розвитку нової держави з урахуванням внутрішньої і зовнішньої ситуації, а отже - й питання створення відповідної наукової інституції. Президент НАНУ Борис Патон звернувся до Сергія Івановича з пропозицією попрацювати над концепцією майбутнього Інституту стратегічних досліджень. 4 березня 1992 року указом президента Леоніда Кравчука цю установу було перетворено на Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) при президентові України.
Упродовж чотирьох років Сергій Пирожков керував новоутвореним інститутом, основні завдання якого полягали в розробленні й науковому обґрунтуванні стратегій і прогнозів політичного, соціально-економічного, державно-правового і духовного розвитку України. 1994 року, завдяки зусиллям учених інституту, побачила світ монографія "Стратегії розвитку України: виклики часу та вибір". Працівники установи зосередилися на реалізації 13 проектів, спрямованих на розроблення конкретних підходів до формування системи національної безпеки, визначення зовнішньополітичних пріоритетів, втілення економічної реформи. Науковці долучалися як експерти до роботи в комісіях ВР та структурах адміністрації президента, підготували загальноінститутську наукову доповідь "Національна безпека України: сучасний стан, проблеми і напрями їх вирішення".
З 1997 року Сергій Пирожков очолює новоутворений Національний інститут українсько-російських відносин при РНБОУ, досліджує перспективи розвитку українсько-російських відносин у глобальному контексті загальноцивілізаційних процесів. У монографії "Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива" аналізує проблеми, які виникають у відносинах України з іншими державами, насамперед з РФ.
У 2001–2007 роках Сергій Пирожков очолює Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБОУ, організовує діяльність Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ. За створення науково-методологічних засад системи національної безпеки України Сергій Пирожков (у складі авторського колективу) 2002 року був удостоєний Державної премії в галузі науки і техніки. З березня 2007-го до грудня 2014-го обіймав посаду надзвичайного і повноважного посла України в Республіці Молдова.
Свій життєвий досвід Сергій Пирожков і сьогодні спрямовує на розв'язання нагальних проблем, що постають у соціогуманітарній сфері. Перший віце-президент НАН України, директор НІСД, академік Володимир Горбулін каже: "У своїй діяльності на посаді директора НІСД Пирожков послідовно втілював ідею, щоу розбудові Української держави забезпечення національної безпеки є першочерговою справою величезної суспільної ваги. Нехтування або зволікання з реалізацією цього завдання несе величезні загрози нашій державі й навіть може спричинити її руйнування. Аби запобігти цьому, незалежна Україна мусить рішуче актуалізувати ідею національної безпеки як усвідомленої потреби самозбереження її народу у формі дієспроможної державно організованої системи.
Вся творча діяльність Сергія Пирожкова стала вагомим внеском у вирішення конкретних нагальних завдань, що стояли перед Українською державою, зокрема, формування комплексної стратегії розвитку України, її інтеграції в європейське співтовариство у контексті пріоритетних напрямів світового суспільного прогресу".
У розмові з Сергієм Пирожковим DT.UA торкнулося болючих проблем України, над розв'язанням яких працює ювіляр.
- Сергію Івановичу, які конкретні завдання у сфері національної безпеки вирішував НІСД?
- Насамперед ми мали з'ясувати, хто ми є. Ми - незалежна самостійна держава. Нашим завданням було утвердити цю парадигму в свідомості населення і рухатися далі. Ми готували план формування іміджу України на міжнародній арені, щоб презентувати в ЗМІ її значні досягнення. Перше, чим займався НІСД, - це вироблення концепції національної безпеки. Працювали на створення цілісного механізму оборони, що було передумовою до створення РНБО. Для моніторингу громадської думки створили соціологічний центр, намагалися охопити всі точки зору, узагальнити їх і подавати в ЗМІ відповідні матеріали. Цим напрямом опікувався Василь Кремень. Ми щоквартально видавали препринти: які мають бути національні інтереси, пріоритети зовнішньої політики, які напрями розвитку, хто наші партнери. У перших публікаціях інституту було чітко зазначено, що наші інтереси - це євроатлантичний простір. Залишивши позаду пострадянський період у складі російської і совєтської імперії, ми обрали європейський вектор - євроатлантичну цивілізацію. Активно розвивали систему забезпечення національної безпеки України.
Стратегія розвитку держави, розвиток української культури й ідентичності як політичної нації - ці напрями досліджень оформлено в низці публікацій. Усі препринти, які ми готували на початку 1990-х, були дуже популярні в парламенті. На наших висновках значною мірою базувалося державотворення.
- Які труднощі були в роботі?
- То був період руйнування суспільно-політичних відносин, економічної кризи, зубожіння населення. Люди думали, як вижити. Нині ми підготували нову національну доповідь із питання консолідації українського суспільства. Головна проблема - єдність суспільства. 2013–2014 роки - період анексування Криму й розгортання бойових дій на Сході країни - це був пік, коли склався геополітичний фундамент, на якому зараз реалізують свої плани сусіди.
Насамперед ми виступаємо за політично консолідовану націю, за єдність. Проблема - вимивається середній клас, і сьогодні одне з головних завдань України - подолати кризу.
- На вашу думку, який період в історії незалежної України є найуспішнішим?
- Це другий строк президентства Леоніда Кучми. Ми вийшли на сталий економічний розвиток, аж до 2008 року. Економічна криза розвинулася не без участі РФ. Ми тоді визначили євроінтеграційний напрямок, проголосували за вступ до НАТО.
- Які ваші прогнози щодо війни на Сході нашої країни?
- Воєнна агресія Росії гальмує розвиток України, треба посилювати нашу військову складову, утверджуватися як лідер, бути не об'єктом, а суб'єктом міжнародних відносин у світі. Крім Росії, в Україні перетинається чимало інтересів - зокрема Китаю, Європи. Ми є точкою, яка розкриває інтереси багатьох країн. Ми повинні мати комплексний план дій, дорожню карту з кожного напряму в інтересах України. Треба вести переговори з потенційними партнерами, заручитися їхньою підтримкою, нарощувати оборонну потужність і не допускати реалізації сценарію тиску на Україну з боку Росії.
- Яким є значення Мінських домовленостей?
- Головне - припинилися масштабні воєнні дії. Але цього недостатньо для ефективної реалізації України як вільної держави. Домовленості мають бути доведені до кінця. Потрібен час і паралельно нові напрацювання й конкретні дії для завершення конфлікту.
Дати ніхто не назве. Це неблизька перспектива. Я працював послом у Молдові і бачив ізсередини придністровський конфлікт. Минуло понад 25 років, а перспективи врегулювання там досі немає. На жаль, ми теж втягуємося у фазу замороженого конфлікту, але в нас інші масштаби й інші умови. Придністров'я певною мірою подібне до України. Сепаратизм, завдяки підтримці Росії, там досі має місце. Щось подібне Росія втілює в Україні. Інформаційними пропагандистськими й військовими ресурсами стимулює донбаський конфлікт, щоб не дозволити Києву інтегруватися в європейському напрямку, бути в складі євроатлантичної спільноти.
- Крим повернемо?
- Потрібно вести діалог із міжнародною спільнотою, щоб цю територію визнавали не як російську, а як тимчасово анексовану, вести інформаційну політику в інтересах України, обстоювати власні кордони. Крим із часом буде повернутий Україні. Я вірю в сильну, незалежну Україну, рівноправного партнера на світовій мапі.