У колекції відомої української писанкарки Оксани Білоус близько п'яти тисяч писанок. Їх знають не лише на Батьківщині, а й закордоном. О. Білоус - Заслужений майстер народної творчості України. До речі, вона першою в нашій країні була удостоєна цього почесного звання. Разом з колегами по цеху відома майстриня створює колекцію українських писанок. Завдяки її зусиллям вдалося відтворити старовинні витвори із кількох колекцій кінця ХІХ століття. Книги з писанкарства, написані Оксаною Білоус, добре знають ті, хто цікавиться цим народним ремеслом.
- Оксано, на які свята в Україні традиційно розписували писанки?
- Писанки писали цілу весну, від Стрітення і до Зелених свят. А потім весь рік використовували їх у різноманітних обрядах. Не можна стверджувати, що традиція писанкарства прийшла до нас із християнством, адже найдавніша керамічна писанка, знайдена археологами, датується ІХ століттям. І досі на цих витворах мистецтва зображають знаки, які походять з дохристиянської доби.
Традиції і секрети майстерності писанкарства передавалися з покоління в покоління, від бабусі до онуки. При цьому наступним поколінням суворо заборонялося змінювати розташування знаків, тому що можна було щось порушити у призначенні писанок. Писали їх тільки старші жінки. Дівчата біля них вчилися. Адже молодь не могла знати все, що треба записати на писанку.
- Чи правда, що у символах, зображених на писанках, закодована певна інформація, яка є оберегом для роду, для народу, побажанням, як саме ми хочемо жити?
- Саме тому писанки й називаються писанками, що на них щось "записано". Але те, що ви сказали - це вже більш сучасні уявлення. Наші предки, створюючи писанку, думали про продовження роду, про те, щоб не зупинялося життя на землі. І це було головне. Втім писанки використовували як обереги на всі випадки життя - щоб ніхто у сім'ї не хворів, щоб добре родила земля, щоб худоба не переводилася, щоб блискавка в хату не вдарила, тощо. І сьогодні люди вірять у магічну силу писанки. Іноді просять у мене - дайте мені писанку для любові, для дитини, для оселі. Я кажу: будь-яка писанка може бути і для дитини, і для оселі, і для всього іншого. Головне - чого ви самі хочете, що попросите.
Нещодавно на виставці у Пирогові до мене підійшла жіночка і попросила: дайте писанку, яку можна подарити дуже злій людині - щоб вона стала добрішою. Я кажу: візьміть ту писанку, яка вам найбільше до душі. Жінка вибрала витвір із символом сонця. Це символ тепла, енергії, руху вперед і - любові. Адже любов - це теж енергія. Я пояснила це жінці. Вона замислилася і каже: "Напевно, та людина така зла, бо її ніхто не любить". Я віддала жінці писанку і подумки "зарядила її" - побажала людині, для якої вона призначена, добра й любові.
- Як "заряджати" писанку енергією? Коли пишеш, маєш думати про своє бажання?
- Звичайно. У малюнок вкладається енергія майстра. І наші предки це розуміли. Сам процес написання писанок - це, фактично, обряд. У ньому все мало значення. Наприклад, у ХІХ столітті перед тим, як писати писанку, прибирали оселю. По воду для фарб і миття яєць жінки йшли до світанку, доки "крук не намочив рук", тобто поки вона чиста і до неї не доторкнулася зла сила.
- Символіка писанок дуже різноманітна. Про неї ви написали вже не одну книгу. Але якщо в загальних рисах - що це за знаки?
- У писанкарстві використовуються дві групи символів - жіночі і чоловічі. Жіночі стосуються Великої матері - Богині Неба. Її малюють по-різному. Іноді це вертикальна риска з кружечками з двох боків і паличками - "руками-ногами". А іноді її зображують у людській подобі.
Богиня знаходиться на небі, а під землею у неї є протилежний образ -чоловічий. Це вогняний змій. На наших писанках дуже багато так званих "юрків" -S-подібних символів змія. Іноді його зображують з крилами. Тому що за легендами змій піднімається на небо, запліднює богиню і вона родить дощем на землю. Коли на небі видно блискавку - вважається, що це летить до богині вогняний змій. Грім - це свідчення того, що відбулося відродження природи.
Половину "юрка" можна розглядати як спіраль, яка є схематичним зображенням еволюції Всесвіту.
До групи знаків, що символізують жіноче начало і народження життя, належать: хвильки (безкінечник), грабельки (дощ іде з неба), риба, пташка.
Чоловіча сила відповідає за енергію, за розвиток. Це такі знаки, як зірка, вогонь - "трикветр" (тригачковий хрест).
Цей вогонь знаходиться під землею, він ніколи не зникає. Як і вогняне ядро Землі. І його символи мають велике значення. А сонце - це небесний вогонь, який в усі часи шанували і возвеличували. На писанках сонце позначають по-різному: коло, коло з крапками, з хрестом усередині, з променями.
Чоловіче і жіноче начало рівнозначні. На одних писанках переважають жіночі знаки, на інших - чоловічі. Це пов'язано із давніми обрядами, в яких ці писанки використовувалися.
Символічне значення мають і кольори. Є чоловічі: червоний, жовтий (кольори вогню). І є жіночі: білий, фіолетовий, блакитний. До речі, якщо змішати синій і жовтий кольори, вийде зелений - колір життя. Найдавніші писанки були переважно червоного кольору. Тому що це колір вогню.
- А яйце, на якому малюють писанку, вважається символом Всесвіту?
- Так. Майже у всіх народів світу яйце вважалося джерелом життя. Безліч легенд і міфів пов'язані з його культом. Проте яйце належить і до сфери підземної, воно є атрибутом Змія. За легендами, змій зносить яйце або розколює його.
При розкопках давніх могил на території України у поховальних камерах археологи знаходили червоні глиняні яйця. Такою була своєрідна данина, подарунок богу, який має прийняти тіло небіжчика. Дівчину, що помирала незаміжньою, ховали у вінку з писанок. Це, як німб навколо голови Богині. І сама дівчина уподібнювалася до неї.
- За тиждень після Великодня відзначають поминальну неділю. Чи пишуть до неї спеціальні писанки?
- Так. Символіку цих писанок вивчала Романа Кобальчинська, відомий український етнограф. Такі писанки обов'язково мають бути порожніми. Спеціальні символи, намальовані на них, означають спокій душі, щасливий перехід до потойбічного світу. Вони несуть таку ідею: Бог невмирущий, він помирає і воскресає, природа вмирає і воскресає, душа наша вмирає і воскресає, тому не слід боятися смерті. Бог і природа дарують велику надію на життя.
Поминальні писанки дуже відрізняються від інших. Вони двоколірні і на них зображують лише один символ - білий хрест. Цей знак символізує вогонь, сонце і підземне царство. Такий хрест є рівностороннім на відміну від видовженого до низу християнського. Білий, тому що це - колір неба, куди потрапляє душа, колір чистоти і світла.
Білий хрест на поминальних писанках малювали на чорному чи синьому тлі. Це у християнстві чорний колір вважається кольором жалоби. А раніше це був символ родючої землі. Синій - колір неба. Є й інше пояснення особливої палітри кольорів. Чорний - це чоловічий колір, а синій - жіночий.
Писанки для поминальної неділі клали на могилу померлого. Ними викачували хрест - качали по землі вертикально і горизонтально у вигляді хреста. Потім прикопували прямо на могилі і наступного дня дивилися: якщо писанка на місці, значить душа померлого спокійна. Поминальні писанки наштрикували на паличку, затикали її у паску і ставили у красний кут.
Про цю та інші традиції, пов'язані із писанками, ми найбільше дізнаємося із безцінної монографії кінця ХІХ століття "Описание коллекции народных писанок". Це каталог писанок, що зберігався у приватному музеї дворянки Катерині Скаржинської. Одним із його авторів був хранитель музею, член імператорського Російського Географічного Товариства Сергій Кульжинський. "Описание" було видано окремим альбомом у Москві у 1899 р. У ньому, окрім зразків писанок, міститься опис історії, звичаїв, легенд, символіки. "Тільки писанки можуть розповісти нам про те, про що мовчить народна пам'ять…" - зазначав автор каталогу. До наших часів колекція писанок не дійшла, однак ми відтворюємо її за каталогом.
- З якими думками оздоблюють поминальні писанки?
- Це молитва за душу померлого, яка чекає воскресіння. А взагалі, я думаю, що поминальна писанка має бути подякою тій людині, про яку згадує писанкар. Малювання такої писанки - це акт очищення, всепрощення, любові.
Наші предки вважали, що людину береже сім поколінь предків. І потрібно з ними всіма налагодити добрі стосунки. Наприклад, написати писанку для своєї пра-пра-прабабусі, про яку майже нічого не знаєте. Але вона є і вона вас береже. До речі, на писанках ХІХ сторіччя зображені жінки-богині з парасольками. Тоді у селах парасольок точно не було. Що це за символ? Напевно, купол, який оберігає людину від зовнішніх негативних впливів. Сім поколінь - це як парасолька.
- Як довго зберігали писанки?
- Поминальні - тільки до поминальної неділі. А інші як оберіг дому тримали в хаті цілий рік. Вони лежали у кошику на чільному місці.
Кажуть, якщо писанка зламається, краще не викидати її у смітник, а кинути у воду, у вогонь чи прикопати. Так ви віддаєте писанку у стихію, з якої вона прийшла.
До речі, символіка, що використовується у писанках, зустрічається не лише у писанкарстві. А й у таких давніх ремеслах, як вибійка (декорування тканини шляхом друку на полотні різноманітних візерунків і орнаментів. - О. О.) і приготування "печатних" пряників. Наші пряники , наприклад, нічим не гірші за відомий в усьому світі тульський. У нас ці смаколики виготовляли у кожному місті, де був ярмарок. Я знайшла майстра, який виготовляє вирізьблені на дощечках дерев'яні штампи для "печаті" і на тісті, і на тканині. Вирішила відродити старовинні ремесла. Настільки захопилася ними, що без усього цього тепер просто не існую. Я цим живу.
Фото Євгенії Онищенко