Іван Осадчий, виписуючись з хірургії звичайної міської лікарні в Нікополі, вирішив віддячити персоналу - подарувати щось корисне.
Напевно, хтось вважав би за корисне коньяк із цукерками, але Іван не пішов уторованим шляхом традицій. Те, що він вигадав, згодом перетворилося на чудовий соціяльний стартап - подарунок перетворився на успішну ідею.
Іван вирішив подарувати хірургічному відділенню кнопки для виклику медсестри. Такі кнопки є в приватних клініках, то чом би не поставити їх біля ліжок пацієнтів міської нікопольської лікарні?
Вдячний пацієнт почав вивчати ринок і не знайшов систем виклику медсестри, які б йому сподобалися.
По-перше, ці системи працюють за принципом кнопок виклику офіціянта в ресторані, тому в повідомленні про виклик, яке надходить на пейджер медсестри, не видно прізвища пацієнта - лише номер палати й ліжко. "Медсестра - не офіціянтка, - каже Іван. - Їй важливо розуміти не тільки, що на неї чекають, а й хто саме. Має відображатися прізвище пацієнта, яке асоційоване з лікарським призначенням і розумінням "тяжкости" пацієнта. Коли у відділенні 50 і більше хворих, медсестра може не згадати вмить прізвище, побачивши тільки цифру. До нумерації ліжок теж потрібно звикнути".
По-друге, наявні системи виклику не розраховані на архітектуру лікарняних відділень, де багато перекриттів. "Якщо ви хочете систему кнопок для офіціянта поставити в лікарні, треба буде встановити кілька підсилювачів сигналу, - пояснює Іван. - Це означає збільшення вартости на рівному місці через технічний брак самих систем, і платити за цю непродуманість повинен споживач. Хіба це чесно?"
По-третє, треба витрачати час на те, щоб навчити персонал користуватися системою. "Зараз це незручний китайський пейджер із цифрами - грубий мезозой для XXI століття, - каже Осадчий. - У медсестер досить роботи, щоб іще витрачати час на навчання й звикання. Я шукав систему, де виклик пацієнта відображатиметься на звичних для медсестер мобільних телефонах".
По-четверте, наявні системи виклику медсестри дорогі - ціна коливається від 1,5 до 3 тис. дол. "Дивні ціни за гаджети, що не враховують специфіки лікарень і роботи медперсоналу, - це гроші на вітер", - вважає Іван.
І тоді він вирішив створити власну систему, недорогу й ефективну. Ідею підказав французький девайс - ваги: коли людина зважується на них, результат отримує у вигляді повідомлення на свій телефон. Так само під час виклику медсестри сигнал має надходити на планшети, телефони, смарт-годинники самих медсестер.
"Виклик пацієнта із зазначенням прізвища має виходити на девайси медперсоналу, на те, що вони самі собі придбали, до чого вони звикли, що не вимикатимуть, бо туди пишуть рідні й близькі, - пояснює ідею Іван. - Повідомлення про виклик від пацієнта супроводжуватиметься специфічним звуком, який дасть зрозуміти, що це не просто повідомлення, а виклик від пацієнта".
А для передавання сигналу можна використовувати Wi-Fi, він набагато краще долає палатні стіни й не потребує дорогих ретрансляторів. Аби встановити його в одному відділенні, потрібні будуть одна-дві тисячі гривень, у багатьох відділеннях роутери вже встановлено.
Сигнал про виклик надходитиме не лише на телефон медсестри, а й дублюватиметься на планшет на медсестринському посту. А в коридорі над дверима палати, звідки йде виклик, спалахне яскрава червона лампочка. Коли медсестра прийде в палату на виклик, вона має вимкнути її (біля дверей є спеціяльний вимикач), і це буде сигналом для системи, що виклик прийнято. Якщо медсестрі потрібна допомога санітара або лікаря, вона може відразу перевести виклик на колегу, так вирішується завдання комунікації між усіма співробітниками відділення. "Якщо медсестра не прийде на виклик протягом трьох хвилин, їй буде відправлено повторний, - каже Іван. - Але тепер прізвище пацієнта на її телефоні висвітиться червоним кольором і займе весь екран девайса. За кілька місяців роботи нашої системи був лише один повторний виклик. У 99,9% випадків медсестри приходять протягом трьох хвилин. Я вважаю, що це успіх".
Щоб утілити будь-яку ідею, потрібна команда. Першими в ній з'явилися класні програмісти, які зуміли написати програму за дуже короткий час. З лютого до квітня було створено перший зразок кнопки, а вже в травні почалося його пілотування в хірургії лікарні №1 Нікополя. "Стартап треба робити швидко або не робити взагалі", - вважає Іван.
Старший програміст команди Дмитро Журавко зізнається: він і його колеги самі не очікували, що все вийде так швидко. Бувало нелегко. "Допоміг проєктний азарт і злагоджена команда, - розповідає Дмитро. - Багато рішень доводилося шукати у процесі, багато тижнів провели без сну. Було розуміння, що задумано класну річ, і не зробити її вже було не можна. Саме такого рішення, як наше, наразі немає ніде, ми перші. Адже це не просто кнопка з додатком, а комплексне рішення для комунікації між персоналом, повноцінний компонент ehealth. Це новинка як для України, так і для світового ринку".
Ідею кнопки підтримали медпрацівники хірургічного відділення. Навіть ті, хто спочатку ставився до системи виклику насторожено ("я не хочу, щоб мені на телефон надходив виклик", "ця система просто мене контролюватиме!", "я не покоївка!"), невдовзі стали її прихильниками. "Пілотування кнопки здійснювали з дозволу адміністрації, - каже заввідділення хірургії нікопольської лікарні Дмитро Мамчур. - Усі задоволені - і медсестри, і пацієнти. Поки що ми впровадили цю систему лише в половині відділення, проситимем на все".
Працюючи над кнопкою, Іван Осадчий проводив багатогодинні інтерв'ю з лікарями й медсестрами, склав спеціяльний опитувальник, аби зрозуміти, що саме потрібно зробити. Обговорювали з медперсоналом навіть такі дрібниці, як краще закріпити планшет на медсестринському посту - горизонтально чи вертикально. Кожне інтерв'ю тривало годину-півтори. Завантажені лікарі й медсестри знаходили для цього час.
"Коли ми розробляли цю систему, насамперед думали про медсестер, - продовжує Іван. - Пацієнтів багато, а медсестра в нас одна, і потрібно було так організувати роботу, щоб прискорити її, але не навантажити зайвою діяльністю. Зменшити кількість пересувань відділенням (нехай ноги перепочинуть!), зняти певний тривожний компонент і зайві переживання за пацієнтів (що й де відбувається, коли крапельниця закінчується) і створити таку систему, яка би виключала зловживання з боку пацієнта, приміром, коли він постійно натискає кнопку через те, що тривожиться".
Під час пілотування кнопки відкрився ще один плюс нової системи. Завдяки архіву подій, зібраному нею, уможливився моніторинг роботи медсестри. "Контроль роботи не є самоціллю, - каже Іван, - але тепер стало зрозуміло, як багато працює медсестра у відділенні. Щонайменше 40 викликів за чергування. А вона ж чергує одна на все відділення, в якому в середньому від 40 до 60 ліжок, і, крім викликів, багато разів обходить усе відділення з призначеннями або з інших питань. Старша медсестра однієї з лікарень, де з осені буде встановлено кнопку, вже сказала нам, що це корисні дані для прийняття рішення, кого з медперсоналу преміювати. Найменше своєю розробкою я хотів би зіпсувати життя медсестрам. Їм нелегко, вони отримують мізерну зарплату, працюючи добу, ризикують заразитися інфекційними хворобами внаслідок постійного контакту з кров'ю, вислуховуючи скарги пацієнтів. Важко уявити собі іншу сферу діяльности, де розрив між відповідальністю й оплатою праці настільки великий. Мінімум, який може зробити суспільство, - спробувати полегшити їм життя, додати якости умовам їхньої праці".
Будь-який стартап потребує коштів. Спочатку Іван вкладав власні, але неочікувано надійшла допомога. Якось Іван радився щодо кнопки зі своїм товаришем Дмитром Гуріним, ексспівробітником МОЗ. Це мало несподіване продовження: "На свій день народження Дмитро написав у Фейсбуці пост: мовляв, друзі, не даруйте мені подарунків, а зберіть, будь ласка, гроші, хочу поставити в одне відділення Інституту раку класну систему, яку роблять хлопці, мені сподобалася їхня ідея, - згадує Іван Осадчий. - Так, іще на етапі розроблення, у нас з'явився перший охочий придбати нашу систему".
Завдяки посту в соцмережах досить швидко зібрали чималу суму грошей, якої вистачить не на одне, а відразу на кілька відділень Національного інституту раку. На початку вересня розпочнеться встановлення.
Про нову систему виклику медсестри дізналася директорка київської бізнес-школи MiniBoss Маріанна Луців. У її школі діти вчаться розробляти власні проєкти, презентувати їх на форумі стартапів, організованому цією ж школою, й реалізовувати. Те, що в лікарнях є проблеми з викликом медсестри, і потрібно із цим щось робити, школярі обговорювали давно (у когось бабуся лежала в лікарні, у когось друг потрапив до хірургії) і придивлялися до різних рішень.
Маріанна розповіла своїм учням про Іванову кнопку, і діти перейнялися новою ідеєю - розробити проєкт оформлення дитячої кнопки для педіятричних відділень. Одинадцятикласник Семен Невядомський, вихованець MiniBoss: "Навесні ми в школі зазвичай думаємо над тим, які проєкти робитимем. Є два варіянти: бізнес-проєкт, щоб заробляти гроші, або ж соціяльний. Ми обрали другий. Дізнавшись про кнопку, я поговорив із друзями, і ми зібрали команду - нас шестеро, від 12 до 16 років. Чому взялися за цей проєкт? Можу сказати про себе: напевно тому, що я патріот своєї країни, і захотілося зробити щось корисне".
Свій проєкт діти назвали One Click Help. Юні бізнесмени взялися за промоматеріяли для кнопки - створили welcome-конверти й постери з інструкцією. Зв'язали команду Івана з клінікою "Охматдит", діти хотіли встановити кнопку саме тут.
Welcome-конверт - це перше, що побачить кожна дитина, оселившись у палаті "Охматдиту". У конверті багато сюрпризів. По-перше, наліпки з мультяшними й кіногероями, які можна наклеювати на кнопку виклику медсестри або куди завгодно. Учні з MiniBoss писали листи до правовласників мультобразів і просили дозволу використати їх для наліпок.
А ще діти вигадали веселого персонажа на ім'я Клік, який підтримуватиме маленьких пацієнтів. У кожен конверт вкладено аркуш з історією про Кліка. У ній ідеться про те, що Клік дає суперсилу для справжніх героїв. У листі також є прохання не користуватися кнопкою без приводу, адже в лікарні багато інших дітей, яким теж потрібна суперсила. Свій внесок у проєкт зробив і знаменитий ілюстратор Сергій Майдуков, намалювавши для дітей "Кліка". "Елементи гри допомагають маленьким пацієнтам опанувати себе, подолати страх і хвилювання", - каже Маріанна.
Ще один подарунок з welcome-конверта - сертифікати на кілька занять із вивчення англійської або німецької мови, подаровані Британською радою та Інститутом Гете, які відгукнулися на прохання школярів допомогти. Тепер у маленьких пацієнтів "Охматдиту" буде не лише підтримка веселих мультгероїв, а й стимул швидше одужати, адже тоді вони зможуть вивчати іноземні мови в найкращих мовних школах.
Свій проєкт One Click Help команда школи MiniBoss презентувала на Київському Startup Forum. Спеціяльне журі, до складу якого входять власники великого бізнесу, визначає переможців і дає гранти на реалізацію найкращих проєктів. "Це дуже важлива практика для дітей, коли на дорослих умовах вони презентують раді бізнесменів свою ідею та бізнес-план, і рада ухвалює рішення, в який проєкт зробити інвестицію, - каже Маріанна Луців. - Представники бізнесу інвестують добровільно, це їхній внесок у навчання нового покоління підприємців і власників бізнесу. Найважливіше - щирість і чесність. Сучасні діти глибоко замислюються над соціяльними проблемами світу, і ми говоримо їм: ви - ті люди, які створюватимуть країну, створюватимуть світ навколо себе".
"На диво, після нашого виступу на форумі нас довго тримали на сцені, - згадує Семен. - Хоча за регламентом на запитання й відповіді дають 3–5 хвилин, нас протримали 15. Було таке запитання: "Ви розумієте, що берете на себе відповідальність за ризики, якщо система хоч раз дасть збій?" Я сказав: "Вважаю, що без системи виклику ризиків набагато більше".
На Київському Startup Forum проєкт One Click Help став переможцем, отримавши набагато більше коштів, ніж просили діти: 34 тис. грн виділила рада бізнесменів і ще тисячу доларів особисто від себе - підприємець, який не входив до складу журі. Цих коштів вистачить не тільки на те, щоб надрукувати конверти для кількох тисяч дітей, а й щоб поставити систему "Кнопка" в перші відділення "Охматдиту".
Начмед клініки "Охматдит" Юрій Довбня розповідає: "Ми ще не запустили "Кнопку", тільки все під'єднуємо, триває передмонтажний етап. Звісно, це буде ефективно й оптимізує роботу медсестер. У Києві таке є тільки в комерційних клініках, а в нас, думаю, буде ще краще. Починаємо поки що з відділення ортопедії, усе впирається у фінанси. Лікарня не вкладає в це ні копійки, все за гроші благодійників. У вересні запрацює".
Після Київського безпекового форуму діти з MiniBoss презентували свій проєкт One Click Help на Національному чемпіонаті з підприємництва для дітей та молоді-2019 і посіли друге місце, потім - у Болгарії на Міжнародному чемпіонаті, де стали переможцями серед 20 команд з 11 країн. Грантів на цих форумах не виділяють, але оцінюють найкращі ідеї.
Поки я збирала матеріяли для статті, з'ясувалися дві речі. По-перше, тих, хто так чи інакше допомагав і допомагає соціяльному стартапу "Кнопка", багато: медсестри, лікарі, програмісти, підприємці, дизайнери, діти з MiniBoss та їхні батьки... Про всіх поіменно розповісти не вдасться, а хотілося б. По-друге, волонтерів-помічників дедалі більшає, і це круто. Днями Іван написав мені: "Компанія EQUIPA для "Кнопки" безоплатно встановить наші лампи! В "Охматдиті" нас прийняли дуже тепло".
У стартапу "Кнопка" великі плани. "Будемо розвивати наш продукт далі й інтегруватися в нову систему електронної охорони здоров'я ehealth в Україні, - резюмує Дмитро Журавко. - Будемо прагнути, щоб якомога більше лікарень були оснащені зручною й простою для користувачів системою з якісною аналітикою для керівників. Є плани виходити на світовий ринок. Працюємо".
Дуже хочеться, щоб усе це збулося. Проєкт "Кнопка" - класний приклад соціяльного стартапу, який об'єднав ентузіястів. І того, як багато можуть зробити небайдужі люди, захопившись гарною ідеєю. Нехай проєкт буде успішним. Але це залежить не тільки від його команди. Багато лікарень не зможуть оплатити встановлення "Кнопки", і тут потрібна буде допомога волонтерів.