У свої 22 роки Марія стала третьою в Україні чемпіонкою світу з шахів. Першою 1953-го була Людмила Руденко з Полтавської області. Проте не цей факт зацікавив українські медіа, а перемога Марії у фіналі саме над росіянкою. До речі, шахістка Наталія Погоніна, яка програла українці, товаришує з нею ще з часу виступу за російський клуб АВС, у складі якого вони виграли Кубок європейських чемпіонів.
У розмові з DT.UA Марія Музичук розповіла про стан української шахової федерації, про свої професійні секрети.
"Спортсмени повинні добре виконувати свою роботу, а не займатися політикою"
- Ваша перемога над росіянкою викликала шалений резонанс в Україні. Проте коли ви перемогли досвідченішу Хампі Конеру з Індії, про це мало хто говорив. Очевидно, що впливають останні події й напружені відносини між Україною і Російською Федерацією. Це тиснуло на вас у Сочі?
- Точно ні, бо не було коли замислюватись. Я кілька годин грала, потім аналізувала, а наступного ранку - підготовка до наступної партії, і так по колу. Турнір же не складався лише з фінального поєдинку. Було шість матчів. Одна партія триває чотири-п'ять, а то й більше годин. Матч складається з двох партій. Якщо нічия, то дають додатковий час. Загалом на чемпіонаті в Сочі я зіграла 24 партії.
Вільного часу практично немає. Коли сестра завершила виступи на турнірі (старша сестра Марії Ганна теж бере участь у змаганнях з шахів. - Я.Н.), почала допомагати мені: відповідала на листи, СМС тощо. Я концентрувалась лише на грі й підготовці до матчів.
Не тільки матч із Конеру не зацікавив пресу. В Україні чимало чемпіонів Європи й світу з шахів, зокрема моя сестра вигравала чемпіонат світу. Проте медіа про це мовчать…
- Через російську агресію й окупацію українських територій набрав обертів бойкот товарів, зірок з РФ і тамтешніх спортивних змагань. Ви думали про те, щоб не поїхати на чемпіонат?
- Це був не просто чемпіонат у Сочі. Щоб потрапити на нього, треба було пройти відбірний етап. На цей турнір потрапило лише 64 найкращі шахістки з усього світу. Та й у шаховій історії є хороший приклад бойкоту індивідуального чемпіонату світу від грузинських спортсменок.
Це було саме під час грузинсько-російського конфлікту. Хтось чув про цей бойкот? Він нічого не дав. Проте коли ці грузинські шахістки виграли Всесвітню шахову олімпіаду в командних змаганнях, про це почув увесь світ.
Бойкотувати мають світові політики, а не спортсмени. Ви думаєте, що було би краще: якби я не поїхала на чемпіонат чи те, що я виграла його? Спортсмени повинні добре робити свою роботу, а не займатися політикою.
Спортсмен перетинається з політикою тільки тоді, коли підіймає прапор своєї країни на змаганнях, прославляє її на весь світ. Тільки так.
- Шахісти часто змінюють збірні, за які виступають. Зокрема ваша сестра виступала за Словенію. Кілька українських шахістів виступають і за Росію. Причина у фінансових винагородах чи у ставленні до спортсменів?
- Щоб спортсмен виступав за свою збірну, йому для початку треба створити бодай елементарні умови. Причин безліч. Окрім фінансових - ставлення чиновників до спортсменів, сімейні обставини. У Росії забезпечення шахового спорту в десятки разів краще, ніж у нас. Спорт у них - це політика.
Та позитивні зміни є і в нас. Коли головою Федерації шахів України став Володимир Капустін, то значно покращилося фінансування. Моя сестра Ганна перейшла виступати за збірну України, хоча до того грала за Словенію. Очевидно, що фінансувати шаховий спорт на тому рівні, як це роблять у Росії, у нас не будуть, але елементарні умови для існування й розвитку спорту створити можна. Головне, щоб було бажання.
"Суперниця знала про мою тактику, але не очікувала її"
- Як ви починаєте свою шахову партію? Це залежить від суперника, чи у вас є кілька домашніх заготовок?
- Треба починати так, щоб реалізувати свої найкращі вміння і використати найбільш неприємні для суперника ходи. Перед матчем його треба добре проаналізувати. Звісно, що всіх ходів не вивчиш, але стиль гри - позиційний чи тактичний - можна зрозуміти. На моєму рівні вже можна передбачати дебюти (системи перших ходів. - Я.Н.) до 12-го, або 20-30 ходу.
Що більше пам'ятаєш різних дебютів, то складніше тебе перемогти. А потім починається самостійна гра. Тоді треба мати підготовлений план гри й напрацювання - як поводитися, коли на шахівниці залишається мало фігур. Що раніше суперник задумався над наступним ходом, то вища ймовірність помилки.
В останній партії фінального матчу в Сочі моїй суперниці конче треба було перемагати. Вона вивчила мій стиль, дебютний репертуар, тобто очікувала, як я гратиму, сама підготувала кілька дебютів. Але я зіграла в несподіваний для неї надійний дебют. Суперниця не те щоб не знала про таку тактику, вона її не очікувала. У такій ситуації дуже складно загострити боротьбу, тому мені залишалося тільки грамотно, надійно дограти до кінця.
- Вас називають чемпіонкою з виходів зі скрутних технічних ситуацій... Погоджуєтесь?
- Багато хто каже, що в мене сильний, бойовий характер. У мене був матч із канадійкою китайського походження. Я мала перевагу під час першої партії, але довго не могла вибрати правильний хід. Забула про годинник, а коли глянула, то побачила, що в мене залишилося кілька секунд. Поспішила, зробила помилку і програла. Але я не "розсипалась", зібралася й відігралась уже в наступній партії.
Найкраще мій характер проявився під час матчу з Хампі Конеру. Вона друга шахістка світу. Першу партію я виграла за грою. У другій знову зробила ту саму помилку, бо довго думала, запізно глянула на годинник і в результаті неправильно походила. Усе дійшло до тайм-брейку.
Звісно, тренування допомагають розвинути в собі непоступливість, впевненість. Щось поліпшую, на чомусь більше акцентую увагу. Та все-таки думаю, що такий характер передається більше на генетичному рівні, ніж його можна в собі розвинути.
- Підготовка до змагань і щоденні тренування сильно відрізняються?
- На змагання треба їхати свіжим, тому перед ними навантаження значно менші. У період підготовки тренер визначає, де треба більше попрацювати, а де - менше. Перед змаганнями в Сочі у мене були триденні збори разом з Бєлявським, на яких я захворіла. У мене температура 39, до вильоту в Сочі - два дні. Я практично не тренувалась, мене намагались якнайшвидше вилікувати, тому на турнір приїхала не в найкращій спортивній формі.
До того ж наперед суперників взнати не можна - лише того, з яким граєш у першому турі. А всього спортсменів на чемпіонаті було 64, тому аналізувати їх доводилося безпосередньо між матчами.
- Чи можна говорити про розвинену шахову школу в Україні, чи ви - нехай приємний, але виняток?
- Мені простіше говорити про Львівську шахову школу. Тут я винятком точно не почуваюся, бо вона виховала дуже багато всесвітньо відомих гросмейстерів. Наприклад Олександр Бєлявський, який мені під час чемпіонату в Сочі допомагав, Леонід Штейн, Олег Романишин, Василь Іванчук.
Якщо в Україні, то дуже потужною була краматорська школа. Звідти, до речі, чемпіон світу з шахів Олександр Пономарьов. Мені розповідали, що свого часу там дітей набирали змалечку, а їхнім батькам пропонували переїхати в Краматорськ, давали роботу й житло. Але останніми роками вона занепала, на жаль…
Львівська шахова школа прогресує, бо тут є динаміка. Змінюються керівники, тренери, приходять нові гравці.
"Психологічна підготовка перед змаганнями обов'язкова"
- Уявімо, що ваші батьки не були би шаховими тренерами, гадаєте зацікавилися б цим видом спорту?
- Безперечно. Правда, невідомо якими були би результати і чи стала б чемпіонкою світу. Насправді мені вже навіть важко уявити своє життя без них. Найпривабливіше в шахах - гра, сам процес. Цей спорт поєднує в собі мистецтво, науку, азарт, ризик. Він дуже цікавий.
Якщо ти почав займатися ще з дитинства і досягнув бодай першого розряду, то починаєш постійно слідкувати за змаганнями. Грати з комп'ютером, щоб він допомагав визначати помилки й підказував, де зробила неправильний хід. Шахи затягують на все життя. Ти граєш у них для відпочинку, щоб очистити думки, заспокоїтися.
- Чи можливо в шахах програти партію суперникові ще до її початку, просто обмінявшись поглядами?
- Не думаю. Хоча психологічна підготовка перед змаганнями обов'язкова. Є кілька книжок із шахової психології з порадами щодо вправ для тренування, як аналізувати психологічні особливості людини, аби зрозуміти щось із виразу обличчя або рухів суперника. Багато роблю вправ на пам'ять та увагу.
Наприклад, шахіст має зіграти кілька партій усліпу. Перед ним на шаховій дошці розставляють фігури і кажуть лише, куди тією фігурою походили. Спортсмен має сказати, з якими іншими фігурами контактує ця і який буде наступний хід. Що більше фігур на дошці, то складніша вправа. Головне - не вгадувати, а знати.
- Нині у вас змагання в Китаї. Які подальші плани?
- Наша збірна захищає своє звання командного чемпіона світу, яке виборола два роки тому. Тут зібралося десять найкращих команд планети, тому всі ми дуже зосередженні на грі. До кінця року також маю захистити свій титул чемпіонки проти Гоу Іфань з Китаю.
Наша федерація написала президентові листа з проханням прийняти цей матч в Україні. Він пообіцяв допомогти. Якщо матч пройде в Україні, то це піде на користь не лише мені - гратиму в рідних стінах, а й нашому шаховому спорту загалом.