Урядові подачки не замінять системної роботи з відновлення економіки
Мабуть, надихнувшись успіхами на терені реструктуризації зовнішнього боргу, під саму завісу літа прем'єр-міністр Арсеній Яценюк пообіцяв довгоочікуване підвищення зарплат і пенсій, причому вже прямо з 1 вересня.
Спіч прем'єр-міністра був традиційно велемовним. Про те, що упродовж останніх дев'яти місяців уряд робив усе для стабілізації економічної ситуації. Про воєнний та економічний фронти. Про дефолт і крах, яких чекали вороги. Сумнівів немає, підвищення зарплат і пенсій - це благо, особливо для зубожілого населення України. Але є і обґрунтовані сумніви, що уряд справді може записати собі в актив серйозні заслуги у стабілізації економіки. Не зробивши практично нічого для того, щоб українські підприємства почали знову нормально працювати і заробляти, влада кидає людям, по суті, копійки, виручені за рахунок нею ж розігнаної девальвації...
І поки пенсіонери радіють (якщо радіють) збільшенню на 125 грн пенсій, економіка чекає і обіцяної детінізації ринку праці, і зниження податкових навантажень на зарплати, і виплат заборгованості перед бюджетниками... Загалом, усього, до чого й за попереднього складу уряду, і вже за дев'ять місяців нинішнього руки у Арсенія Петровича так і не дійшли. Так, може, досить уже "підгодовувати рибою" тих, хто з успіхом ловив би її сам, і варто поглянути на проблему ширше?
До речі, незважаючи на запевнення глави уряду, законопроект, що передбачає підвищення соцстандартів для 12 млн громадян, на порталі Верховної Ради так і не з'явився. Але озвучені прем'єром під час виступу суми - мізерні. Мінімальна пенсія з 949 грн підвищиться до 1074, мінімальна зарплата - з 1218 до 1378 грн. Якщо враховувати, що йдеться про найвразливіші верстви населення - бюджетників, самотніх матерів, працівників соціальної сфери, то можна радіти й такому реверансу від держави. Чи є ресурси у геть збіднілої України навіть для такого підвищення? За оцінками Кабміну, цього року потрібно близько 10 млрд грн, їх було отримано, за запевненням прем'єра, за рахунок детінізації. Правда, глава уряду обмежився лише одним прикладом - двома мільярдами, отриманими Державною фіскальною службою від донарахувань ПДВ, джерело решти 8 млрд - мабуть, таки девальвація. Або економія на виплатах за зовнішнім боргом.
"Безумовно, таке збільшення невелике, особливо якщо порівняти його з поточним бюджетом і очікуваним цього року падінням ВВП. Сказати, що воно на щось вплине або ж буде достатнім, не доводиться. Насправді слід задатися питанням, чи можемо ми собі дозволити навіть такі видатки. Я особисто вважаю, що нам зараз потрібно орієнтуватися на подальший розвиток світової ситуації, а вона поки що погано прогнозована. Можливе уповільнення світової економіки в наступні роки у зв'язку з тими процесами, які зараз відбуваються в Китаї і, вочевидь, вплинуть на всі країни. На жаль, не виключено, що темп зростання, який міг забезпечити нам експорт, найближчими роками буде доволі низьким. У світлі цього будь-які підвищення слід робити дуже й дуже обережно", - переконаний Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень.
Мертвому припарки
Інфляційний сплеск початку року (+ 40% за січень-травень) дійсно пішов на спад. За даними НБУ, у річному обчисленні зростання споживчих цін уповільнилося до 55,3%, але принципово ситуація не поліпшилася, та й уповільнення зростання цін у літній період - норма. З урахуванням чергового підвищення тарифів на електроенергію, яке вже відбулося з того ж таки 1 вересня, ми можемо очікувати на чергове погіршення інфляційного показника в наступні місяці. При цьому слід згадати, що держбюджет нинішнього року передбачає інфляцію у 26,7%, а вона до кінця року, навіть за найоптимістичнішими прогнозами, не буде нижчою за 40%. Погодьтеся, на тлі цих цифр 100 грн, додані до тисячі, бліднуть остаточно.
Згідно з останнім дослідженням GfK Ukraine індекс споживчих настроїв продовжує погіршуватися, тільки за липень обвалившись на 5,7 п.п. Погіршуються практично всі його компоненти: оцінка поточного матеріального становища (-8 п.п.), індекс очікуваних змін матеріального становища (-4,8 п.п.), індекс доцільності великих покупок (-11,8 п.п.), очікування розвитку економіки (-4,7 п.п.). Паралельно дослідники зазначають, що у людей усе ще високі очікування подальшої інфляції та девальвації гривні, далі збільшуються побоювання щодо зростання безробіття.
"На сьогодні ситуація із зарплатами вкрай незадовільна. Під впливом складних економічних умов компанії скорочували персонал і урізали заробітні плати. Незважаючи на те, що торік половина підприємств втримала зарплати на докризовому рівні, через знецінення національної валюти дохід українців значно скоротився. Багатьом останнім часом стало бракувати грошей до зарплати. Приблизно 80% заробітку йде на найнеобхідніше - продукти харчування, оплату комунальних платежів. А нестабільна ситуація у країні змушує українців сумніватись у можливості знайти роботу з більшою зарплатою, - розповіла DT.UA Руслана Березовська, керівник експертно-аналітичного центру "HeadHunter Україна". - Згідно з нашими дослідженнями, проіндексували зарплату тільки 6% компаній. Причому зробили це лише підприємства з міжнародним капіталом або великий мережевий вітчизняний бізнес, в основному підвищуючи зарплати окремим високоефективним співробітникам. Однак підвищували зарплати не так часто і не так істотно, як скорочували".
Усе сумно, але логічно - народ убожіє, скорочуючи свої витрати, ринок втрачає споживачів, попит обвалюється, виробництво скорочується. У такій ситуації збільшення доходів громадян справді може розігріти економіку, от лишень воно має бути суттєвим, а додаткові 150 і навіть
550 грн мало на це вплинуть.
"Треба зауважити, що наша влада забагато уваги приділяє мінімальним величинам. Усе обертається навколо прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати. Замість того, щоб усерйоз зайнятися проблемами зростання продуктивності, збільшення капіталу, ресурсів і розглядати заробітну плату як невіддільну частину економіки, безпосередньо залежну від її стану. Пов'язувати зростання зарплат не з бюджетним нібито профіцитом, а із зростанням інвестицій, наприклад, удосконаленнями в податковій системі, збільшенням попиту та споживання", - вважає Геннадій Куликов, старший науковий співробітник відділу соціально-економічних проблем праці Інституту економіки та прогнозування НАН України.
Головне - знайти винних
Передбачувано не змінюється і ситуація по заборгованості із виплати заробітних плат. Від початку року борг перед співробітниками коливається в районі 2 млрд грн. За даними Держстату, на 1 серпня він становив 1,9 млрд, у кілька разів (!) перевищуючи торішні цифри. 75% усіх економічно активних підприємств тією чи іншою мірою мають заборгованості перед співробітниками. Вже традиційно лідирують у антирейтингу промисловість, будівництво, фінсектор та охорона здоров'я.
Прем'єр і тут знайшов рішення, щоправда, традиційно поверхневе - доручив Мінсоцполітики, керівникам облдержадміністрацій і правоохоронним органам скликати комісії з питання і передбачити для роботодавців, які завинили, не тільки адміністративну, а й кримінальну відповідальність. З одного боку, дійсно, будь-яку працю має бути оплачено і будь-яка заборгованість перед співробітником у нинішній ситуації ставить його на межу виживання, щомісяця відтісняючи за межу бідності дедалі більше наших співгромадян. А з іншого - де візьмуть підприємства кошти для виплат, якщо їх просто немає?
"У компаній плачевний фінансовий стан, рівень технічного та матеріального забезпечення низький, інвестицій немає, як і можливостей для їх залучення. Навряд чи регулювання питання з невиплатами зарплат навіть на рівні уряду в даній ситуації щось вирішить. Важливо розуміти, що головна причина низьких чи невиплачених зарплат - це насамперед низька продуктивність самих компаній, - переконаний Геннадій Куликов. - Репліки прем'єра про підвищення відповідальності керівників підприємств необґрунтовані. Для початку потрібно створити сприятливі умови для роботи як такої".
За цей рік Федерація профспілок України (зауважте, не Мінсоцполітики) провела близько
14 тис. перевірок, виявивши понад 44 тис. порушень, пов'язаних із виплатами заробітних плат. У результаті через суди примусово виплачено 21 млн грн зарплат, але чи порівнянна ця сума із загальним боргом у 2 млрд? Витрати на фонд оплати праці традиційно є основними для більшості підприємств, особливо в Україні, де загальне податкове навантаження на зарплату перевищує 50%. Зобов'язуючи власників за будь-яку ціну виплачувати зарплату вчасно і в повному обсязі, уряд фактично штовхає їх на скорочення штатів, бо інших можливостей для пошуку коштів він їм не надав.
При цьому, підвищуючи відповідальність за затримки з виплатами для тих, хто зарплати, хай нерегулярно, але все-таки чесно платить, Кабмін, здається, остаточно полишив усі спроби вирішити проблему з тими, хто чесно не платить у принципі, і детенізувати ринок зарплат.
"Ситуація з тіньовими зарплатами і не могла суттєво змінитися. Ті зміни, які зменшували податкове навантаження на фонд оплати праці, потребували від підприємств виконати низку досить складних для періоду рецесії умов. Змогли це зробити одиниці. Потрібно розуміти, що в період рецесії компаніям узагалі доволі складно виходити з "тіні", - зазначає Олександр Жолудь. - На жаль, на сьогодні реальних можливостей для цього вони не мають".
До цього моменту реальна робота з виведення зарплат з "тіні" обмежилася лише перевірками фіскальної служби. Так, вони в буквальному сенсі слова змусили 11 тис. підприємств підвищити співробітникам зарплати, зібравши до бюджету додатково 15,6 млн грн. Так, вони упіймали 51 тис. найманих працівників без трудових договорів і поповнили держскарбницю ще на 8 млн ПДФО і 19 млн ОСВ. Так, вони прикрили діяльність 20 тис. підприємців без реєстрації, зібравши з них ще 9 млн. Але всі ці мільйони буквально розчиняються в мільярдах зарплат у "конвертах" та океані накопичених проблем.
Все можна зробити, треба тільки робити
За оцінками Федерації профспілок, обсяг тіньових зарплат виріс до страхітливої суми у 200 млрд грн, понад 4 млн наших співгромадян на цей момент працюють нелегально, а це кожен третій працівник у економіці. Цифру у 200 млрд не можна порівняти ні з 10 млрд, які уряд виділяє на нинішнє підвищення, ні тим більше з 2 млрд, які фіскальна служба отримала від детінізації ПДВ, не кажучи вже про інші їхні досягнення. Очевидно, що шукають додатковий ресурс не там і не так.
На відміну від суспільства, що от-от закипить, економіка ледь жевріє. Реально підмогою для її виведення з кризи можуть стати саме зарплати. От тільки дивитися на питання слід масштабніше, відходячи від прив'язок до мінімальних рівнів і оцінюючи всю глибину проблем, що накопичились у цій сфері.
DT.UA вже писало, що справді привабливою для інвестора може стати дешева і кваліфікована робоча сила. Але її дешевизна відносна доти, доки податкове навантаження на фонд оплати праці перевищує 50%. На таких умовах інвестор заходити у країну не буде, отже, умови потрібно змінювати. Але це складно - треба ж придумати, як змінювати.
З урахуванням того, що в Україні існує цілком легальний спосіб ухилення від сплати "зарплатних" податків і зборів, завдяки третій групі платників єдиного податку, незначне зменшення ставки не дасть очікуваного ефекту. Для того, щоб підприємцю було справді вигідно платити податки чесно і в повному обсязі, ставку потрібно знизити відсотків до 20. Природно, попервах це утворює діру в бюджеті, а уряд під пильним наглядом МВФ боїться будь-яких варіантів, що передбачають зростання бюджетного дефіциту. Але чому б не знайти компенсатори для покриття недобору? Адже він, до речі, не буде постійним явищем і за якийсь час, завдяки детінізації, почне скорочуватися. Знову потрібно чимось займатися, а не хочеться.
До речі, одним із таких компенсаторів може бути так звана бруттизація ПДФО (включення податку, який відраховує роботодавець, до зарплати працівника), з її допомогою базу оподаткування можна збільшити на 30–35%. Але при бруттизації необхідно відмовитися від ЄСВ. Здавалося б, що поганого в тому, що ми спрощуємо адміністрування. Навпаки, маючи одну базу оподаткування, цілком логічно збирати з неї один податок. Але і на це Кабмін піти не може, оскільки Мінсоцполітики, якому праця взагалі не цікава, в такому разі потрібно буде не лише розповідати про реформу пенсійної системи, а й проводити її. А Мінфіну доведеться взятися-таки за проблеми фінансування і Пенсійного фонду, і всієї нашої багатостраждальної системи соцзабезпечення. А це теж потребує виходу із зони чиновницького комфорту.
Природно, розмотувати такий клубок проблем ніхто не хоче, навіщо щось придумувати, шукати, винаходити, адже ситуація настільки складна, що вирішення однієї проблеми відразу ж потребує пошуку рішень для багатьох сполучених питань - як ремонт у хаті. І, незважаючи на запевнення прем'єр-міністра про досягнення стабілізації та інші "перемоги", можна констатувати лише одне: за останні дев'ять місяців (і навіть більше) цей ремонт робити навіть не почали, ба більше, його ніхто й не планує робити. Куди простіше залишити все, як є, і роздати ще по сто гривень пенсіонерам і медсестрам.