Місія МАГАТЕ нарешті доїхала до Запорізької АЕС. Їхнє коротке, хоча й довгоочікуване перебування в Києві наразі жодної конкретики не дало. Перспективи — постійне представництво місії на АЕС. Місія гарантії безпеки одержала як від України, так і від РФ. Нам від місії жодних гарантій безпеки не світить.
Питання безпеки на найбільшій європейській АЕС постало настільки гостро, що дійшло до найвищих кабінетів. Президент США Джо Байден розмовляв із керівниками Британії, Німеччини й Франції про Запорізьку атомну електростанцію, захоплену рашистами ще на початку березня. Повідомлення про результати доволі стримані: слід «уникати воєнних дій поблизу станції», а також «важливість візиту МАГАТЕ в найкоротші терміни для з'ясування стану систем безпеки».
Кажучи прямо, це ні про щось конкретне. Росіяни, захопивши Енергодар і атомну станцію, вже пів року обстрілюють Нікополь і Марганець, що розташовані напроти них (див. карту). Розрахунок гранично цинічний — будь-який вогонь у відповідь подається як удар по станції.
Україна з весни вимагає вивести війська окупантів із Запорізької АЕС і створити навколо неї демілітаризовану зону безпеки. Росіяни це ігнорують, та й світ не особливо ворушився, обмежуючись висловлюванням занепокоєності.
Коли в березні через обстріл РФ загорівся навчальний корпус на самій станції, в Європі був шок. Але вже влітку реакція на снаряди, що летять від станції, була дуже стриманою… А неприцільний обстріл Марганця і Нікополя реактивними «Градами» взагалі мало кого цікавив.
Світ звик до того, до чого звикати не варто, — до боїв у районі АЕС. Тільки в середині серпня Європейський Союз, нарешті, зміг публічно закликати «негайно вивести свої збройні сили та інший неуповноважений персонал із Запорізької АЕС, її найближчих околиць… щоб оператор (НАЕК «Енергоатом») і українська влада могли відновити свої суверенні обов'язки... законний операційний персонал міг виконувати свої обов'язки без стороннього втручання, погроз або неприйнятно важких умов праці».
Росія на цей заклик навіть не відповіла.
Зате продовжилося шоу із візитом делегації Агентства ООН з атомної енергетики (МАГАТЕ) на станцію. Вони так довго до нас збиралися, що це перетворилося на окрему виставу.
Узагалі під час війни агентство продемонструвало майже цілковиту безпорадність, за пів року так і не насмілившись виразно засудити захоплення атомної електростанції. Замість цього регулярно висловлювало стурбованість ситуацією, так і не вказавши, хто в цьому винен.
При цьому Росія була не проти візиту на ЗАЕС його делегації, небезпідставно вважаючи, що це певною мірою легітимізує присутність там окупантів.
Тим паче що український персонал, працюючи в найскладніших умовах тиску, все ж таки забезпечує експлуатацію. Звісно, присутність загарбників впливає на ситуацію і ядерної безпеки не поліпшує. Крім психологічного тиску й постійних бойових дій, порушено й систему поставок обладнання та запчастин.
За словами генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, «на станції порушено всі принципи ядерної безпеки». Все правильно, тільки це не заява організації, а особиста думка керівника, висловлена в інтерв'ю.
Так і не дочекавшись виразної позиції від агентства, Україна, аби бодай якось розрядити обстановку навколо станції, попросила провести інспекцію. Як і очікувалося, Кремль і тут спробував приловчитися, наприклад, побажавши, щоб делегація МАГАТЕ добиралася в Енергодар через анексований Крим.
Україна на це категорично не погоджувалася. Президент Володимир Зеленський заявив, що жодних об'єктивних перешкод візиту місії МАГАТЕ на Запорізьку АЕС немає. «Ми обговорили з главою ООН параметри й те, що місія може дуже швидко і безпечно потрапити на станцію в легальний спосіб через вільну територію нашої держави. І тільки так», — наголосив він.
У підсумку делегація приїхала саме українським маршрутом. Однак треба називати речі своїми іменами: суперечка навколо маршруту об'єктивно була банальною грою Москви. Повторимо, сам візит, поза сумнівом, у результаті Кремль використає для спроби легітимізувати присутність рашистів на станції.
Ба більше, постійно надходить інформація про підготовку провокацій у період проведення інспекції. Артобстріли вже були, тож «можемо повторити» (природно, звинувачуючи в них Україну).
Російський медійний простір забито вкидами (цілком маячними, але для внутрішнього споживання зійде) про «іржаву ЗАЕС» і як МАГАТЕ цьому сприяло.
Україна пропонувала створити навколо станції демілітаризовану зону, що підтримали ООН, МАГАТЕ, ЄС та інші країни. Генсек ООН заявив, що «об'єкт не слід використовувати в рамках будь-якої воєнної операції».
Росіяни ж відреагували своєрідно. Виявилося, що, на думку їхніх експертів, вада пропозиції в тому, що «її мета припинити спецоперацію (читай — війну) в цьому районі». «Чиниться масований тиск із боку різних країн і міжнародних організацій, щоб створити там якусь особливу зону», — вважають вони.
Загалом, коли в районі станції тихо, це знижує її безпеку. Логічно ж, чого там…
Днями держдума РФ навіть висунула ООН і МАГАТЕ нові претензії. Звісно, за їхньою версією, в усьому винна Україна, а так написали правильно: «Ракетно-артилерійських ударів зазнає критично важлива інфраструктура ЗАЕС, порушення ядерної та фізичної безпеки якої загрожує масштабною катастрофою в центрі Європейського континенту».
Але от прибрати війська зі станції, як уже зазначалося, для Кремля і думи — не варіант. Тому й почали вимагати «припинити поставки зброї для українських військових». Очевидно ж, вона заважає росіянам здійснювати ті самі ракетно-артилерійські удари по протилежному берегу. Міноборони Росії й ТАСС примудрилися звинуватити Україну навіть в обстрілі Хмельницької АЕС (поки що «експерти» просто переплутали назву).
Із млявого позитиву можна зазначити, що росіяни вивели частину своєї важкої техніки, розташованої безпосередньо в першому й другому енергоблоках. Однак вона залишається зовсім поруч зі станицею. Так само, як і позиції реактивних установок, що стріляли через водосховище по Нікополю.
Поки мляво проходить «довго планований» візит делегації, окупанти ведуть активну роботу із відключення АЕС від енергосистеми України. Уже тестувалися лінії електропередачі на Каховський енерговузол, а звідти на Крим.
На електростанції дедалі більше російського персоналу з «Росатому». Вдаються до спроб забезпечити технічну можливість диспетчеризації окремо від української енергосистеми.
Недаремно в заяві країн Євросоюзу йшлося про негайне виведення не лише збройних сил окупантів, а й «решти неуповноваженого персоналу».
Вимогу проігнорували й роботи з відключення АЕС тривають. «Енергоатом» уже заявляв про ризик відключення найближчим часом… Про загрозу говорив і Генсек ООН Антоніу Гутерреш, який закликав не відключати АЕС від української енергомережі, наголосивши, що її електроенергія належить Україні. Росія свою позицію продемонструвала наступного дня — ракетою вдарила по гуртожитку у Вознесенську, що за 20 кілометрів від Південноукраїнської АЕС, куди вона рвалася в березні.
А 25 серпня ЗАЕС уперше в своїй історії «сіла на нуль» — вимкнулися обидва працюючі реактори. Близько години її охолоджеення висіло на дизелях (це аварійний і ризикований режим). Потім запустили один реактор. Другий з великими складнощами змогли ввести в роботу лише з другої спроби. Станція трималася на одній лінії електропередачі, та й то не своїй.
Згодом «Укренерго» екстрено відновило ще дві лінії електропередачі.
З’явилась і позиція США. У Білому домі заявили, що «контрольована зупинка запорізьких ядерних реакторів буде найбільш безпечним і найменш ризикованим варіантом». У найближчій перспективі контрольоване закриття окупованої Росією Запорізької атомної електростанції на півдні України є «найбезпечнішим варіантом».
Водночас Кремль закликали погодитися «на створення демілітаризованої зони навколо АЕС: «Як ми неодноразово говорили, атомна електростанція — непридатне місце для бойових дій». Заклик до демілітаризації рашисти ігнорують, а от варіанти відключення в Кремле почують, як і тезу ООН про те, що електроенергія із Запоріжжя «потрібна українському народу, особливо взимку».
Тому до зими вони її «контрольовано» відключать (якщо, звичайно, у процес не втрутяться ЗСУ).
І в усіх планах щодо зими цей сценарій треба враховувати як основний. Росії (і тому ж окупованому Криму) ця енергія нині не потрібна. Вписати Запорізьку АЕС, яка навіть працює в усіченому вигляді (працюють два-три блоки із шести), в енергосистему півдня Росії дуже складно. І це реально підвищує ядерні ризики та знижує стійкість системи станції. Іронія в тому, що про непотрібність поставок енергії з України говорила навіть адміністрація Ростовської області.
Та річ не в економіці чи потребах. Відключати якраз збираються, щоб завдати удар по Україні. Один працюючий блок — це еквівалент 10 тис. тонн вугілля на добу, а нині на ЗАЕС працюють два. Зимовий баланс і так буде дуже напруженим, і необхідність забезпечити додаткових 20–30 тис. тонн вугілля його не поліпшить.
А це означає віялові відключення і холод у домівках. От, загалом, і вся логіка загарбників. Саме до неї треба готуватися, а не тішити себе великими ілюзіями про експорт електроенергії.
Попереду складний час, і поки над АЕС замайорить український прапор, може статися чимало всякого. Є приказка «війна план покаже». Але плани при цьому мають бути реальними. У піддавки ворог не гратиме.
Більше статей Ігоря Маскалевича читайте за посиланням.