Кожен наступний уряд гірший за свого попередника. Попри мантру "жити по-новому", не стала, на жаль, винятком із цього правила й Україна. Зокрема, у тому, що стосується вітчизняної туристсько-рекреаційної царини. А вона могла б "однією лівою" суттєво підперти (передусім за рахунок багатомільярдних валютних і гривневих надходжень) чимало проблем - від підвищення пенсій (чим наразі переймаються Верховна Рада та фінансове міністерство) до відмови від зовнішніх запозичень (про що не втомлюються плескати язиками депутати різного забарвлення).
"Папєреднікі"
Майже півтора роки, що віддалили нас усіх від Революції гідності, стали наочною ілюстрацією підтвердження найгірших припущень навіть хворобливих оптимістів. Президент, якого привів до влади перший Майдан (2004 р.), відомий своєю небайдужістю до живопису та бджіл, не переймався сприянням розвою внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму. В прийнятій за часів Януковича постанові Кабміну (від 17 березня 2011 р. №340) "Про затвердження порядків використання коштів, передбачених в державному бюджеті для фінансової підтримки розвитку туризму та фінансової підтримки роботи зі створення умов для безпеки туристів, розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та магістралей" передбачалися, зокрема, кошти на "забезпечення підвищення якості та рівня безпеки національного туристського продукту шляхом розроблення і впровадження стандартів у галузі туризму та вимог до об'єктів туристської інфраструктури, що гармонізовані з міжнародним правом; проведення орієнтованої на зовнішній та внутрішній ринок рекламно-інформаційної кампанії; забезпечення ведення обліку та здійснення моніторингу туристських ресурсів шляхом створення і ведення реєстрів курортних територій, об'єктів відвідувань (музеїв, пам'яток архітектури, культури, історії) та туристської інфраструктури, турагентств та туроператорів; забезпечення міжнародної діяльності в галузі туризму шляхом фінансування туристських проектів за укладеними міжнародними договорами" та ще чимало подібного. Самоочевидно - потрібного.
У четвертому ж кварталі позаминулого року дієвою була й робоча група зі створення Державної цільової програми розвитку туризму і курортів в Україні на період до 2022 р. (її концепцію було схвалено 1 серпня того ж року), яка на 40% складалася із туризмологів. Метою програми було визначено "створення умов для збільшення потоку туристів, створення конкурентоспроможної розвинутої туристської інфраструктури шляхом раціонального використання туристських ресурсів", що, як наслідок, мало сприяти "збільшенню обсягів надходжень до бюджетів усіх рівнів від провадження туристської діяльності".
І відповідне Державне агентство функціонувало, яке, попри цілком слушну критику, бодай виконувало роль своєрідного цербера для тих гравців вітчизняного турбізнесу, які, зокрема, зневажали права туристів, на власний розсуд визначали зірковість місць розміщення тощо.
А під час Київського міжнародного туристського форуму, який відбувся наприкінці 2012-го, присутній на ньому генеральний секретар Всесвітньої туристської організації Талеб Ріфаї зауважив, що важливим кроком у формуванні передумов для позитивних перетворень у сфері туризму України було реформування системи управління і переведення туризму до реального сектора економіки. Генсек також зазначив, що увагу туристів дедалі більше привертають нові туристські напрямки, і Україна має всі передумови вже невдовзі стати затребуваною у світовому туризмі державою.
"Реформатори"
Своєю постановою "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10 вересня 2014 р. за №442 (набрала чинності 16 вересня того ж року) Кабмін ліквідував Державне агентство України з туризму та курортів - центральний орган виконавчої влади, який мав забезпечувати реалізацію державної політики у цій царині. Правники делікатно назвали цей крок абсурдом. Мовою ж тієї таки юриспруденції, різання курки, здатної нести золоті яйця, трактується як неодержаний прибуток (втрачена вигода). За "обезголовленням" потенційно потужної галузі економіки мало би стояти бодай публічне пояснення такого кроку. Проте "кулявлоба" на такі "дрібниці" не від сьогодні не розмінюється.
Забуто й про Державну цільову програму, попри те, що напрацьовано було чимало. Її ж відсутність позначилася на тому, зокрема, що в деяких областях і не бралися за створення регіональних, пояснюючи це тим, що відсутня національна.
Саме заїжджим реформаторам маємо завдячувати тим, що про туризм усе ж не забуто. На початку цього року нинішній очільник Одеської ОДА М.Саакашвілі (який, до слова, під час свого представлення в Південній Пальмірі зауважив серед пріоритетів на необхідності збільшити кількість туристів до цього міста) наголосив на потребі розвитку цієї галузі. По тому відповідне доручення отримав економічний міністр, який - очевидно, саме для цього - розпочав пошук радника з туризму (на громадських засадах).
Тож на початку квітня відбулися громадські слухання проектів програм розвитку туризму в Україні, що їх представили переможці конкурсу, організованого та проведеного Мінекономрозвитку. Із 30 запропонованих програм комісія вибрала для участі в наступному (фінальному) етапі чотири кандидатури, з яких і було обрано радника. Проте не одного, а двох. Ними стали (згодом, після особистої зустрічі з А.Абромавичусом) О.Євченко (співвласник і керуючий партнер міжнародної компанії ArtBuild Hotel Group, у його компетенції - питання перетворення державної системи управління в туризмі та законодавчі зміни) та одесит І.Ліптуга (віце-президент АТ "ПЛАСКЕ"; відповідальний за рекламу, промоцію та маркетинг у туризмі).
На цих слуханнях автор спробував привернути увагу присутніх до того факту, що жоден із кандидатів не згадав про науку. Незабаром один із них (тепер радник) дорікнув мені: науку аж ніяк не зневажено. Допитливого читача прошу ласкаво завітати на сайт Мінекономрозвитку й відшукати в представлених там "програмах" саме цю дефініцію.
Мав також надію, що хоча б один із учасників-слухачів зважить на відповідність "програм" бодай словниковому визначенню цього терміна. Адже будь-яка програма не уявляється без таких ОБОВ'ЯЗКОВИХ складових, як захід, термін виконання та відповідальний за це, обсяги та джерела фінансування.
Специфічним "професіоналізмом" було позначено й "Стратегічну сесію "Київ як світове місто", що відбулася 18 травня в столичному "Президент-готелі". З-поміж питань, запропонованих її організаторами (Громадянська платформа "Нова країна" та КМДА), були й "туристські" ("Яким Київ мають бачити і що про нього мають знати зовнішні та внутрішні туристи?" тощо). Про ККД цього заходу може свідчити, зокрема, те, що на запитання його учасника (а було їх понад сто) щодо того, навіщо його запрошено (і таких було чимало), один із організаторів відповів: "Стратегія (розвитку туризму. -І.В.) розроблятиметься тими, хто буде брати участь в її розробці" (sic).
Зазвичай такі заходи організовуються та проводяться за методикою, яка нагадує ту, що її використовує "тренер мільйонерів" Р.Флетчер. А саме: ініціатори звертаються до фахівців із проханням висловитися щодо конкретних питань-проблем і запропонувати власні міркування щодо їхнього розв'язання. Після цього визначаються найкращі відповіді, і вже потім формуються групи учасників (найкращих із кращих), яких і запрошують. Тож і час не гають, і гроші економлять (на невеликій кількості учасників). Адже головне - результативність (до слова, у США завдяки Інтернету офіси багатьох фірм та їхні секретарі розташовані в різних містах).
За повідомленням "Укрінформу", на початку квітня президент Порошенко дав доручення "винести питання просування туризму в Україні на Раду коаліції, а також розробити відповідні пропозиції щодо розвитку цієї галузі". Д.Шимків (який озвучив цю новину) повідомив, що питанням переймається Мінекономрозвитку. О.Євченко, до якого звернувся із запитанням, відповів: "Про Раду коаліції не знаю. Ми з Іваном (Ліптугою. - І.В.) готуємо для міністра презентацію по першочергових кроках та економічних цілях на Національну раду реформ, яка відбудеться в другій половині червня". Чи беруть участь у цій підготовці науковці, мені невідомо.
Прикро, проте ККД парламентського підкомітету (під назвою, яка ріже слух фахівцям, а саме - з питань розвитку туризму, курортів та рекреаційної діяльності) також перебуває на плінтусовій позначці. Чи не тому, що і його очільниця з 12 поданих нею законопроектів лише один (sic!) присвятила туризму? Та й той, "створений" у середині травня (чи не показово?), стосується проведення у жовтні (!) відповідних парламентських слухань.
Не потішило конструктивом і державницькою далекоглядністю й нещодавно створене у Верховній Раді міжфракційне депутатське об'єднання "Україна туристична". Усі (хто встиг) його учасники на презентації яскраво продемонстрували власну містечковість: жоден бодай словом не обмовився про загальнонаціональні проблеми.
"Патріотизмом науки не заступиш"
Ніхто з народних обранців (один з небагатьох випадків, коли коаліціанти та опозиціонери солідарні) жодного разу не згадав і про створений 2002-го та де-юре існуючий Науковий центр розвитку туризму, основними пріоритетами діяльності якого було визначено, зокрема, розробку науково обґрунтованих методик і методологій досліджень у сфері туризму; моніторинг туристської діяльності в Україні та за кордоном тощо.
Будь-яка програма (стратегія/концепція) розвитку (не лише) туризму (в якому, зауважте, продається не товар, а послуга), яка створена, очевидно, з найкращими намірами, буде приречена, якщо ігноруватиме спеціалізовану науку (туризмознавство) та результати маркетингових досліджень, філософія яких - "знайди потребу та задовольни її".
Переконувати ж у тому, що вітчизняна туріндустрія конче потребує опертя на результати наукових досліджень, це те ж саме, що людині доводити потребу в диханні (для нормального самопочуття). Однак чи враховують нинішні можновладці доробок більш як 100 ВНЗ, які готують фахівців для цієї галузі (і які, наголошу, чекають від влади, передусім регіональної, замовлень на проведення відповідних досліджень)? Запитання аж ніяк не риторичне.
Для того, аби Україну відкрили для себе не лише іноземці, а й її громадяни-невігласи, їм потрібна інформація. Яка? У березні-квітні цього року спеціалісти та магістри найстарішої профільної кафедри столичного Шевченкового університету провели опитування 800 громадян у більш як 40 країнах і майже 1000 українців (у тому числі і в Криму). Соціальний статус опитаних - від школярів до домогосподарок, статева структура - майже 50/50, віковий ценз - 16–60 років (переважали 18–40-річні), вісім із десяти - городяни.
На запитання "Що опитуваний/а знає про туристсько-рекреаційні ресурси України, зокрема, про об'єкти зі Списку світової спадщини ЮНЕСКО?" майже половина опитаних чехів і словаків нічого певного не змогла відповісти, те ж стосується й грузинів, словенців, іспанців і французів (серед останніх третині Україна взагалі байдужа), кількість "невігласів" серед громадян Південно-Африканської Республіки, чорногорців, угорців, португальців та австрійців сягнуло майже 80%, майже стільки ж - серед норвежців, таких само серед бразильців виявилося три особи з чотирьох (як і латишів), усі двадцять опитаних британців та ірландців - ні сном, ні духом. Найобізнанішими виявилися росіяни (що і не дивно) та поляки.
Ті ж, хто бодай дещо знає про туристські принади нашої країни,отримали інформацію про них в основному з інтернет-довідників (Вікіпедія тощо): двоє з десяти австрійців, майже третина французів, чехів і словенців, більшість росіян, поляків, словаків, грузинів, іспанців, латишів, норвежців, південноафриканців, угорців та бразильців, а також усі португальці. Соцмережі як джерело стали у пригоді португальцям (100% опитаних), росіянам (85%), іспанцям, полякам, а також словенцям, латишам, південноафриканцям та угорцям.
Спеціалізовані туристські сайти були джерелом інформації для іспанців, португальців і поляків.
Опитувані, подорожуючи Україною, використовували для орієнтування та отримання необхідної інформації мобільні додатки (до смартфонів і планшетів), а також (значно менше) туристські карти й атласи.
Ті ж респонденти, які висловили бажання приїхати в Україну, пріоритетами (щодо відвідуваності) визначили Київ, Львів, Одесу, Крим, Карпати й Закарпаття, Чернівці та Кам'янець-Подільський.
Опитані, які нічого не знають про туристську Україну, причинами цього назвали відсутність відповідної інформації в тих джерелах, якими вони звикли користуватися.
На запитання "Що, на переконання опитуваного, слід робити Україні для промоції вітчизняного турпродукту" чужоземці відповіли, що нагальним є створення багатомовних спеціалізованих туристських сайтів/порталів (певне, існуючі їх не задовольняють) і відповідних сторінок у соцмережах (здебільшого у Facebook, Twitter, Tumblr, Instagram, Weibo та ін.), а також мобільних додатків, належне наповнення популярних інтернет-довідників (Вікіпедія та ін.) і сайтів дипломатичних представництв України. Дещо менше респондентів - "за" участь України в міжнародних туристських ярмарках, виставках тощо, а також належну популяризацію в електронних туристських часописах і друкованих ЗМІ своїх країн.
Українські ж респонденти (майже всі подорожували Україною, проте рівень їхньої обізнаності щодо її принад вельми засмучує) наголосили на важливості для промоції вітчизняного турпродукту передусім спеціалізованих туристських сайтів, потім інтернет-довідників, мобільних додатків, соцмереж та участі в туристських виставках/ярмарках.
Державники та політики
Свого часу В.Черчилль, озвучуючи перш за все власні спостереження, зауважив: "Політики відрізняються від державних діячів тим, що перші думають про наступні вибори, а другі - про майбутні покоління". Великий англієць як у воду (сьогоденну Україну) дивився.
Кількох очільників обласних рад і державних адміністрацій запитав (у соцмережах) про їхнє ставлення до того, чому, попри значний потенціал, туристська царина на підконтрольних їм територіях його належно (ефективно) не використовує. А також про те, що (зважаючи на закінчення цього року терміну дії відповідних обласних програм розвитку туризму) робить влада, аби програми на наступні п'ять років були інноваційними, реалістичними та ефективними. Зазначив також, що науково-методичний супровід цих програм могла б здійснювати найстаріша в Україні профільна кафедра. Відсутність конкретних (по суті запитань) відповідей може свідчити лише про те, що всі мої респонденти - заручники. Кого/чого - не лише вони знають.
Той-таки Черчилль зауважив: "Політика така ж захоплива, як і війна. Проте небезпечніша. Бо на війні вас можуть вбити лише раз, а в політиці - без ліку".
Проте все ж один (позитивний) промінчик зажеврів: ним стала відповідна реакція очільника Тернопільської ОДА С.Барни, до уваги якого надіслав Концепцію розвиту туризму і курортів в області до 2020 р.
Сподіваюсь, що й покликана розкривати очі чужоземцям Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв також додасть до переліку пропонованих турів ще чимало цікавинок, на які багата держава.
Післяслово. Створив у Facebook кілька "туристських" сторінок ("Туристська всячина: sapienti sat", "Тернопільщина туристська", "Закарпаття для подорожей та відпочинку", "Кам'янець-Подільський туристський") і тішуся, що щодня кількасот завсідників соцмережі не лише "лайкають" уподобане, а й відкривають для себе Україну. Бо вона того варта.