Митна система у нас асоціюється перш за все з митними органами, хоча досить значною складовою у міжнародній торгівлі є інші контролюючі служби та органи влади. Так, митні органи координують діяльність цих контролюючих служб, але на практиці такі відомства є незалежними. Більш того, донедавна їхня взаємодія із власне митницею була слабкою та суто формальною.
З огляду на це одним із перших кроків митної реформи було доручення уряду про запровадження інформаційного обміну за принципом єдиного вікна для здійснення митних процедур. Міністерство фінансів у відносно короткі строки розробило необхідні формальності для запуску єдиного вікна, а Державною фіскальною службою (ДФС) було сформовано абсолютно нове спеціальне програмне забезпечення, що потрібне для впровадження системи. І вже з 1 серпня 2016 р. єдине вікно на митниці запрацювало.
Останньою формальністю було затвердження Мінфіном переліку документів, які треба подати контролюючому органу для завершення відповідного виду держконтролю, перелік із 192 місць митного оформлення товарів, в яких буде застосовуватися система єдиного вікна, а також із 47 пунктів пропуску з автоматизованим контролем за переміщенням радіоактивних речовин та ядерних матеріалів. Нещодавно Мінфін розширив останній перелік до 206 місць митного оформлення товарів і 54 пунктів пропуску через державний кордон України, в яких функціонують автоматизовані комплекси контролю за радіоактивними речовинами.
Система передбачає створення єдиної електронної бази даних, що дає можливість різним службам контролю та митним постам в автоматичному режимі обмінюватись інформацією про вантаж, який проходить через кордон України. Зокрема, розроблений Мінфіном проект передбачає здійснення всіх видів контролю (митного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших) з допомогою електронного обміну даними. Таким чином, замість печаток і штампів держорганів на паперових документах проставляються електронні відмітки в спільній базі даних.
Створення єдиного вікна допомагає спростити митні процедури та скоротити час на їх проведення, мінімізує вплив людського фактора при прийнятті рішень митниками та контролюючими органами, що дасть змогу значно знизити корупційні ризики та можливості для перевищення службових повноважень.
Єдине вікно розпочало шлях до значного спрощення та прискорення проходження митних формальностей.
Що ми вже маємо
По-перше, огляд товарів проводиться одночасно всіма контролюючими органами. По-друге, зменшуються витрати для бізнесу, адже проходження контролю передбачає скорочення контакту між бізнесом і контролюючими відомствами. По-третє, тепер у контролюючих органів є лише чотири години на прийняття рішення щодо здійснення відповідного виду контролю. Якщо рішення впродовж чотирьох годин немає, застосовується принцип "мовчазної згоди". Тобто система автоматично вважає, що відповідний контроль пройдено. Таким чином, його проходження стає швидшим, а значить, і дешевшим.
Наразі у системі єдиного вікна оформлюється близько 11% митних декларацій. Окремі митниці вже у листопаді досягнули більшої частки оформлення через систему єдиного вікна - понад 39%. Зокрема Чернівецька митниця - 46%, Луганська - 43, Донецька - 41, Черкаська - 39% від усіх митних декларацій.
Зрозуміло, що у бізнес-середовищі єдине вікно стає дедалі популярнішим. Утім, після його запровадження стали очевидними проблеми, які раніше для держави були менш помітними. Оскільки процедури взаємодії із контролюючими органами стали відкритими та доступними для публічного аналізу, зменшилися можливості для негласних домовленостей (які за попередньої системи часто дозволяли пришвидшити процедури), що почало заважати старим схемам, за якими працювала частина підприємців.
Тобто в окремих випадках бізнес відчув більш прискіпливу увагу до себе. Також було виявлено відчутну недосконалість процедур контролюючих відомств, які подекуди продовжували орієнтуватися на паперовий документообіг. Саме із налагодженням роботи контролюючих служб і пов'язаний подальший розвиток системи єдиного вікна. Така робота рухається у двох напрямках - покращення нетарифного регулювання та модернізації процедур контролюючих відомств. Однак це вже перспективи наступного року.
Чого чекаємо?
Нетарифне регулювання. Важливою проблемою у міжнародній торгівлі для України є недосконале регулювання значної кількості товарів. Вимоги щодо необхідних документів для кожного виду товару часто регулюються застарілими нормативними актами, а подекуди запроваджуються листами, які взагалі не мають нормативної сили. Часто такі вимоги формулюються опосередковано, з окремих нормативних документів, і внаслідок цього трактуються різними виконавцями по-різному, на їхній розсуд.
Завдяки запровадженню єдиного вікна Міністерство фінансів і ДФС уже отримали перелік документів для проведення контролю, але досі невпорядкованим залишається встановлення єдиного чіткого переліку для дозвільних документів.
Наразі у ДФС і митних брокерів є інформаційні системи, які дають можливість отримати довідку про товар, однак публічної інформації на сайті державного органу щодо цього немає. У Євросоюзі для цих цілей сформовано довідкову систему TARIС. З використанням європейського досвіду в Україні також буде започатковано власне публічне джерело інформації, необхідної для нетарифного регулювання.
Вагомими є не лише доступність і прозорість вимог та інформації щодо різних видів контролю. Не менш важливим є і підвищення якості самого нетарифного регулювання. Тому уряд планує створити спеціальну робочу групу, яка мала би провести повний аудит нетарифного регулювання в Україні, аби усвідомити існуючий стан речей і частку зловживань у митних процесах.
Це стосується як видів контролю, так і переліку необхідних документів щодо кожної групи товарів. До цієї роботи планується залучити міжнародних фахівців і порівняти українські реалії із досвідом країн ЄС. Метою є гармонізація відповідної практики із практикою країн ЄС. У перспективі ми зможемо здійснити суттєву дерегуляцію митних процедур, а гармонізація процесів із іншими країнами сприятиме спрощенню торгівлі з ними.
У цьому контексті варто порушити питання відсутності для митних інспекторів і бізнесу чіткого розуміння переліку установ і фахівців, довідки яких можна або потрібно брати до уваги при формулюванні висновку щодо характеристик товару. Наприклад, непоодинокими є випадки, коли для визначення, чи підпадає товар під ту чи іншу категорію, використовуються довідки від недержавних організацій. При цьому останні насправді не мають жодного стосунку до такого виду товару, отже, їхні висновки є сумнівними, що провокує зайве непорозуміння при митному оформленні.
Як наслідок, митні інспектори та бізнес часто не розуміють, як діяти у випадках, коли існують сумніви у тому, що товар відповідає заявленим характеристикам. Лише цього року неправильно прийняті рішення в таких випадках коштували окремим митним інспекторам роботи, для бізнесу такі "непередбачувані" видатки також виливаються у чималу суму, а затягування процедур ускладнює поточну діяльність фірм.
З урахуванням цього реформа нетарифного регулювання вкрай необхідна. Вона має встановити чіткі переліки або критерії для тих установ та організацій, які правомочні надавати висновки про характеристики товарів. Такий крок полегшить роботу багатьом підприємцям і митникам, адже правильний висновок про товар дає можливість прийняти рішення про те, підлягає він певним обмеженням і контролю чи ні.
Удосконалення процедур. Ще однією перепоною для розвитку системи єдиного вікна є відсутність належних процедур діяльності для контролюючих органів. Система єдиного вікна дозволила бізнесу мати одне місце для подачі документів, але контролюючі органи і надалі здійснюють контроль за старими принципами. Тобто повній перевірці можуть підлягати будь-які товарні декларації. Причому незалежно від того, про які товари йдеться: щодо яких порушення фіксуються часто чи які зазвичай оформлюються прозоро і без зволікань.
Однак у контролюючих відомств немає необхідних ресурсів для такої кількості перевірок. Та й у світі не так багато країн, які можуть собі дозволити розкіш перевіряти всіх поспіль. Саме для цього і застосовується ризикоорієнтований підхід, коли "неризикові" товари, або товари з "неризикових" країн перевіряються не так часто, а основну увагу приділяють товарам з високими ступенями ризику. Насправді митні органи уже використовують у своїй діяльності ризикоорієнтований підхід, і на основі їхнього досвіду розвиватиметься система управління ризиками для решти контролюючих відомств.
Таким чином, контролюючим органам потрібно запровадити систему ризик-менеджменту та вибіркового контролю, що відповідає світовим практикам. Власне, для процедур контролю потрібно встановити часові рамки та визначити систему оцінки результатів роботи кожного працівника. В окремих випадках для видачі чи контролю документів, відбору зразків для лабораторного аналізу та інших дій може бути розширено участь митних інспекторів, що зменшить кількість випадків, в яких бізнес повинен контактувати з іншими контролюючими службами.
Куди йдемо?
Неабияку вагу матиме механізм визначення ефективності нової системи. Завжди виходить найкраще оцінити те, що можна порахувати. Одним з інструментів підрахунку є рейтинг Світового банку, в якому за показником міжнародної торгівлі Україна посідає загальне 115-те місце. Час на експорт (прикордонний і митний контроль) за методологією СБ становить для України 26 годин, тоді як середній у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) - 12 годин. Час на оформлення документів в Україні досягає 96 годин (в ОЕСР - 3 години). Час на імпорт (прикордонний і митний контроль) в Україні - 72 години (ОЕСР - 9 годин), час на оформлення документів для імпорту - 168 годин (ОЕСР - 4 години).
Ці показники, звичайно, як правило, залежать і від особливостей методик підрахунку самого Світового банку, але більшою мірою вони все ж відображають існуючий стан справ на українській митниці.
Звичайно, досягти пришвидшення пов'язаних із міжнародною торгівлею процедур можна, відмовившись від контролю взагалі, однак такий крок призведе до незрівнянно більшої шкоди для економіки, ніж повільні процедури. Часто товари, що переміщуються через кордон, можуть становити небезпеку - від зіпсованих продуктів харчування до свинячої чуми. Не можна скасовувати і контроль при експорті, адже якщо у країнах призначення буде виявлено неякісні українські товари, то Україну можуть визнати країною із високим ступенем ризику з відповідними наслідками для всього українського експорту.
Тому мета митної реформи у цьому напрямі є очевидною - покращення процедур і забезпечення ефективного регулювання, які дадуть змогу спростити бюрократію без втрати ефективності контролю.