Рідко яке рішення уряду обходиться без подальших внесень змін, усвідомити суть яких можна далеко не завжди. На цьому тлі якось геть непоміченою для ЗМІ проскочила постанова Кабміну №281 від 24 березня ц.р. про внесення змін до попередньої постанови Кабміну — від 12 вересня 2009 року №973. У ній серед десятка інших цифрових змін прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік цифри «109,7» були замінені цифрами «113,1». Чого стосуються ці зміни, не вказувалося.
А стосуються вони, якщо не полінуватися і підняти торішню вересневу постанову, прогнозних цифр зростання індексу споживчих цін (ІСЦ). Від початку малореальний і явно занижений приріст цього найважливішого для громадян показника тепер збільшується в 1,35 разу. Хотілося б сподіватися, що вже в цей, збільшений, показник до грудня 2010-го ми точно вкладемося...
Березнева і квартальна інфляція
Березневий приріст ІСЦ у 0,9% до попереднього місяця виявився вдвічі нижчим від січневого (1,8%) і лютневого (1,9%). А за перші три місяці року до грудня попереднього споживчі ціни зросли вже на 4,7%. Торік за аналогічний період вони піднялися більше — на 5,9%.
У березні, як і в попередні місяці, збільшення ІСЦ на продовольчі товари, а в споживчому кошику на них припадає близько 55% витрат, обганяло загальний ІСЦ. Із продуктів харчування за місяць на 8,1% зросли ціни на яйця, на 7,1 — на фрукти, на 3,5% — на цукристі кондитерські вироби. На 3,0% подорожчали алкогольні напої та тютюнові вироби, котрі враховуються окремо від продуктів харчування. У восьми інших групах товарів і послуг зростання цін не перевищувало 0,7%, а в двох ціни навіть трохи знизилися: на 0,1% на послуги зв’язку і на 0,2% — на побутову техніку і предмети домашнього вжитку.
Більш відчутними є цінові зміни за квартал. Тут також лідером залишаються продукти харчування (приріст за квартал 8,2%). У цій групі на 36,5% підскочили ціні на овочі, у тому числі на 50,2% на картоплю, на 29,2% став дорожчим цукор, на 16,1% — молочні продукти і яйця, у т.ч. на 13,5% — молоко, на 21,3% — тверді сири і домашній сир та на 15,0% — яйця. На 14,0% подорожчали фрукти. По інших групах цінові зміни були менш значними: від квартального приросту в 4,0% по транспорту (в основному через зростання на 11,3% цін на бензин) до зниження на 7,6% тарифів на послуги зв’язку.
І якщо орієнтуватися на змінений показник ІСЦ на рік, то інфляція за перший квартал уже з’їла 36% розміру річного урядового прогнозу (4,7:13,1).
Взагалі-то прогнозувати цінові зміни до кінця року вельми складно. У будь-якому разі, до літа слід очікувати продовження зростання цін на овочі. Навряд чи вдасться уникнути значного збільшення тарифів на газ, житлово-комунальні послуги, залізничні й автобусні перевезення, а у вересні — чергового щорічного підвищення плати у вузах.
Насторожує, що продовольчий компонент індексу цін виробників промислової продукції, котрий із лагом в один-три місяці впливатиме на рух ІСЦ, за перший квартал дав приріст у 6,2%, що в 1,3 разу вище від приросту ІСЦ.
Що потрібно для «облаштування» ІСЦ
Почнемо із законодавства. Понад сім років тому, у лютому 2003-го, Верховна Рада ухвалила нову редакцію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Безпосередній стосунок до ІСЦ мали статті 11—13 цього документа. Вони, зокрема, передбачали підвищення рівня гласності та контролю за інфляцією. Закон зобов’язував Кабмін у тримісячний термін створити експертну раду із представників органів виконавчої влади та громадськості (профспілок, жіночих, молодіжних, ветеранських організацій і громадських організацій споживачів) для моніторингу зміни цін і тарифів.
Ідея сама по собі абсолютно правильна, хоча і з деякими перехльостами. До недоглядів слід віднести таке: у цій раді не була передбачена участь НБУ.
Кабмін не квапився з реалізацією вимог цього закону. Тільки в січні 2005-го за підписом тодішнього глави уряду В.Януковича було прийняте рішення про створення цієї експертної ради. Певне, організаційно це мав зробити секретаріат Кабміну. Однак ця постанова залишилася на папері — раду не створено й досі. Може, хоч нинішній уряд спробує реалізувати ці законодавчі вимоги семирічної давності?
З того, що потребує обговорення в методологічному і розрахунковому плані, можна виокремити три аспекти. Перший — можлива недооцінка цінових змін по хлібу. Зараз ці зміни переважно визначаються стосовно хліба, який потрапляє під ціновий контроль, а ціни на інші види хлібопродуктів зростають більш відчутно.
Другий, новий, аспект, котрий виник приблизно півтора року тому, — методологія (отже, точність) відображення руху цін, зумовлена зміною курсу гривні до долара. Можна було очікувати швидшого зростання ІСЦ за переважно імпортованими видами товарів, зокрема, по одягу та взуттю (вага в індексі — 7,143%, 85—93% імпорту в цій групі). Та якщо загальний ІСЦ за період із жовтня 2008 року, коли почав істотно змінюватися курс гривні, по березень 2010-го становив 121,9%, то по групі «Одяг і взуття» — удвічі менше, тільки 110,6%. Якщо ж індекси визначаються переважно за вітчизняним одягом і взуттям, то вони виявляться заниженими.
Аналогічні проблеми виникають і щодо побутової техніки, автомобілів, аудіоінформаційної техніки (вага 2,666%). Коли індекси по каві базуються на змінах цін на львівську «Галку», яку складно знайти в більшості супермаркетів, отримаємо одні цифри, а коли за домінуючими у продажу Nescafe, Jacobs і Tchibo — інші, вищі.
На особливу увагу заслуговує третій аспект, пов’язаний із необхідністю удосконалювати методологію та практику розрахунків індексів щодо плодоовочевої продукції. Для неї характерні значні сезонні коливання цін і кількості придбання цих товарів, а також наявність деяких із них на ринку тільки протягом двох-трьох місяців. Ці проблеми існували й раніше, їх не розв’язано й досі. Можна нагадати, що в ІСЦ 1999—2005 років виходило, що ціни на картоплю у нас за ці шість років знизилися в 33 рази, помідори — у 19,6, кабачки та баклажани — у 77, кавуни й дині — у 48, а загалом на овочі і фрукти — у 8,5 разу. Це призводило до щорічного заниження загального ІСЦ у ті роки на 2,5—3,5 відсоткового пункту.
У нинішньому індексі огірки та помідори штучно розділено на овочі відкритого та закритого грунту. За ними виходять абсолютно безглузді зміни цін, які важко зрозуміти. Так, за 27 місяців — із грудня 2006-го по березень 2009-го — індекс по огірках із відкритого грунту становив 847%, а закритого — скоротився до 5,0%. Тобто різниця в 169 разів. При використанні цієї методики щодо огірків і помідорів загальний річний ІСЦ 2007 року виявився завищеним на 0,4%.
Висвітлення цих питань у «ДТ» призвело до того, що заступник голови Держкомстату, який курирує департамент статистики цін, заборонив давати автору цих рядків, який є членом групи зі статистики цін, інформацію щодо індивідуальних цінових змін по всіх 296 товарах і послугах, охоплюваних ІСЦ. Хоча це є порушенням статті 19 «Статистична інформація» базового закону України про інформацію. А стаття 10 гарантує «вільний доступ до статистичних даних». Ці ж базові положення відображені й у Законі України «Про державну статистику».
Для виправдання такої заборони цінові зміни по окремих продуктах намагаються подати як інформацію внутрішньовідомчого характеру. Але чому ж тоді другий компонент ІСЦ — ваги кожного з 296 товарів і послуг — повністю наводиться по Україні в статистичних збірниках «Індекси споживчих цін», а по регіонах України — ще й на веб-сайті Держкомстату?
Керівництво Держкомстату на всіх форумах зазначає, що у нас статистика існує не для статистиків, а для потреб користувачів. Тим більше бажано, щоб і стосовно ІСЦ ці важливі для населення та інших користувачів дані були доступні в повному обсязі.