Окупований Крим. Війна на Сході. Відстала і неконкурентоспроможна економіка. Зруйнована промисловість. Корупція й низький рівень життя переважної більшості громадян. Масова міграція населення. Протистояння між гілками влади та між владою і громадянами. Наростаюча недовіра до уряду. Поступова втрата українцями надії на своє пристойне майбутнє… Мабуть, ми заблукали. Але ж де той шлях, що веде до успіху? Та чи можна ще знову "зібрати все до купи", об'єднати людей і перетворити Україну на розвинену європейську державу?
Україна та її Основний Закон
Найголовнішим законом, за яким живе Україна, є її Конституція, прийнята у 1996 році. В преамбулі до Конституції Верховна Рада України зазначила, що вона, "…дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України… приймає цю Конституцію - Основний Закон України".
Конституцією, зокрема, визначено: "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава… Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю… Держава відповідає перед людиною за свою діяльність... Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади".
Окремо в Основному Законі України визначені органи державної влади з їх повноваженнями: Верховна Рада і президент України, Кабінет міністрів та інші органи виконавчої влади, правосуддя і Конституційний суд. А Законом України "Про державну службу", який прийнято у розвиток Конституції, визначено, що державна служба - це публічна, професійна діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо аналізу державної політики та підготовки пропозицій стосовно її формування; забезпечення реалізації державної політики; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг. Тобто одним із ключових завдань державної служби є формування державних політик у відповідних сферах життєдіяльності України та забезпечення їх реалізації.
Логічно постає запитання: чому ж тоді чинні державні політики не забезпечують розвитку такої України, яка є конкурентоспроможною, права громадян в якій захищені і рівні, а умови життя людей - гідні, про що так урочисто заявлено в Конституції? Чому Україна стала однією з найбідніших європейських країн із найгіршими умовами для життя переважної більшості її громадян? Адже, якщо Конституція є відображенням "ким ми хочемо бути", то "як цього досягти" - це вже обов'язок перш за все державної влади.
Критична ситуація в Україні має багато причин. Але однією з них є те, що тут недбало і неадекватно ставляться до проблем досконалості. Те, що стосується цілей розвитку країни та її організацій, їх соціальної спрямованості, а особливо систем менеджменту, розглядається, м'яко кажучи, не зовсім осмислено, розрізнено, без урахування їх взаємозв'язків. А тому, щоб допомогти державній владі, спробуємо вибудувати цілісну картину формування бажаної для нас України, окресливши для неї обґрунтовані амбітні цілі та ефективні шляхи і засоби їх досягнення. І скористаємося для цього знаннями, що зосереджені в ООН та інших організаціях, які є світовими лідерами у своїх сферах.
Цілі сталого розвитку
В останні десятиліття світову громадськість украй турбують глобальні системні проблеми, що охопили нашу планету. Реакцією на них стали ініціативи міжнародних організацій, насамперед ООН. Особливе місце тут посідає визначення ООН 17 цілей сталого розвитку (ЦСР), що передбачають збалансоване розв'язання економічних, соціальних і екологічних проблем в інтересах не тільки нинішнього, а й прийдешніх поколінь.
Україна, до своєї честі, не залишилася осторонь цих глобальних процесів. У вересні 2017-го Мінекономрозвитку представило Національну доповідь "Цілі сталого розвитку: Україна", в якій визначено 17 цілей у нашій країні до 2030 року: подолання бідності й голоду, розвиток сільського господарства, міцне здоров'я та благополуччя, якісна освіта, гендерна рівність, чиста вода і належні санітарні умови, доступна й чиста енергія, гідна праця й економічне зростання, промисловість, інновації й інфраструктура тощо. Для досягнення ЦСР намічено виконати 86 завдань. А перший віце-прем'єр-міністр - міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів повідомив, що доповідь є основою для майбутнього планування розвитку. За його словами, у доповіді представлено погоджене бачення уряду, президента й парламенту напрямів розвитку України, а також визначено базові принципи діяльності держави із забезпечення економічного зростання. Тобто можна сказати, що Україна вже має головні орієнтири для свого розвитку. І це чудово!
Але як скерувати країну на ті орієнтири? Як забезпечити злагоджену роботу влади і бізнесу для реального досягнення цілей? Що і як змінити в кожній клітинці України, аби її поступ був соціально орієнтованим і давав користь усьому українському народу. І знов-таки скористаємося знаннями, накопиченими в ООН.
Принципи соціальної відповідальності
В Глобальному договорі, який прийняла ООН, сформульовано десять принципів соціальної відповідальності (ПСВ). Ці принципи зводяться до того, що компанії повинні: забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні; забезпечувати, щоб їхня власна діяльність не сприяла порушенню прав людини; підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди; сприяти викоріненню примусової праці; сприяти ефективному викоріненню дитячої праці та ін.
Згадані вище 17 цілей і зазначені 10 принципів - це золотий стандарт, де цілі сталого розвитку ООН визначають, у якому напрямку суспільству слід рухатися й чого слід досягати, а принципи ООН у частині соціальної відповідальності - якими мають бути організації та як вони повинні діяти у відносинах із зацікавленими сторонами, щоб забезпечувати сталий розвиток. По суті, це визначальні складові ділової культури сучасного суспільства в планетарному масштабі. Для досягнення як ЦСР, так і ПСВ потрібні спільні зусилля урядів, приватного сектору й громадянського суспільства. При цьому основне навантаження мають узяти на себе колективи організацій, незалежно від їх форми власності. Але саме тут і криються основні складнощі та проблеми.
Адже і ЦСР, і ПСВ є лише "настановами ззовні". А для досягнення реальних відчутних результатів необхідно їх імплементувати у повсякденну діяльність організацій. А це завдання не тривіальне. І тому знов-таки доцільно звернутися по допомогу до світових лідерів із цих питань.
Ділова культура і ділова досконалість
Найкращий світовий досвід визначення ділової культури на рівні організацій, інакше кажучи, узагальнення найкращої практики ведення справ, накопиченої в умовах насиченого ринку, відображено в сконцентрованому вигляді у фундаментальних концепціях ділової досконалості, якими керуються сотні тисяч організацій усіх континентів. В інтерпретації EFQM (Європейський фонд управління якістю) концепції досконалості у версії 2014 року - це лідерство, засноване на баченні, натхненні й чесності, досягнення успіху завдяки талантам людей, додавання цінності для споживачів, побудова стійкого майбутнього, розвиток організаційних здібностей, використання творчості й інновацій, адаптивне управління, постійне досягнення видатних результатів.
Для практичного використання концепцій у світі застосовують моделі досконалості (моделі ідеальних організацій). Найпоширеніші серед них: японська імені Демінга, американська імені Болдріджа і європейська (модель досконалості EFQM). Модель EFQM всебічно описує будь-яку організацію через дев'ять критеріїв: лідерство; стратегія; персонал; партнерство й ресурси; процеси, продукти і послуги; результати, які стосуються споживачів, персоналу та суспільства; ключові результати. Ці критерії представлено у вигляді 32 підкритеріїв.
Порівняння конкретної організації з моделлю дає змогу визначити її сильні сторони та області для вдосконалення за кожним із 32 підкритеріїв. Отримання та аналіз інформації про найкращу світову практику дає можливість розробити конкретну цілеспрямовану інноваційну програму вдосконалення на певний період часу.
Як випливає з моделі EFQM, досконалі організації є соціально відповідальними відносно трудящих, споживачів і суспільства. Виявляючи турботу про соціум, дбайливо взаємодіючи з навколишнім середовищем і досягаючи високих економічних результатів, вони роблять внесок у сталий розвиток організацій і суспільства.
Досконалість і системний менеджмент
Головним чинником стійкої конкурентоспроможності в сучасних умовах є ділова досконалість і стала система менеджменту організації - її мізки. Це поширюється і на ефективність діяльності органів виконавчої влади (ОВВ), якість управлінських рішень яких має особливий вплив на стан розвитку всієї країни. У зв'язку з цим кілька слів про системи менеджменту найкращих організацій Європи і світу. Вони цілісні, мають яскраво виражену соціальну спрямованість і передбачають безперервне вдосконалення всіх своїх складових.
Протягом трьох десятиліть у світі розвиваються також процеси вдосконалення цільових систем менеджменту на основі стандартів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Однак за всієї важливості цих стандартів для організацій самі по собі вони можуть забезпечити лише перші кроки до тотальної конкурентоспроможності, яка базується на концепціях досконалості. Крім того, в Україні ці стандарти застосовуються в багатьох випадках не найкращим чином.
Важливо зрозуміти, що питання імплементації ЦСР і ПСВ як складових ділової культури доцільно розглядати в контексті концепцій і моделі досконалості EFQM, які цю саму культуру відображають. Тому використання моделі EFQM для вдосконалення системи менеджменту, разом із забезпеченням її цілісності, дає змогу імплементувати у цю систему ЦСР і ПСВ і збільшити внесок у сталий розвиток організації та економіки в цілому.
Поняття "система менеджменту" визначено міжнародним стандартом ISO 9000:2015 "Система менеджменту якості. Основні положення і словник". Система менеджменту (management system) - це сукупність взаємозв'язаних або взаємодіючих елементів організації для розробки політик і цілей, а також процесів для досягнення цих цілей.
У цьому визначенні під організацією розуміють особу або групу осіб, що мають свої власні функції з обов'язками, повноваженнями і взаємозв'язками для досягнення своїх цілей. При цьому поняття "організація" включає: індивідуального підприємця, компанію, корпорацію, фірму, підприємство, орган влади, асоціацію тощо. Політика - це наміри і напрями розвитку, офіційно сформульовані вищим керівництвом. Мета - результат, який має бути досягнутий. Процес - сукупність взаємозв'язаних або взаємодіючих видів діяльності, яка використовує "входи" для виробництва "запланованих результатів" (чи будуть "заплановані результати" процесу називатися виходами, продуктом або послугою, залежить від контексту, в якому застосовується термін). Послуга - "вихід", що формується організацією, який потребує виконання хоча б однієї операції між організацією і споживачем. Послуга може включати, приміром, діяльність із надання нематеріального продукту (наприклад, оформлення і передачі будь-якої довідки або ліцензії на право виконання певної діяльності). Споживач - особа або організація, які могли б отримувати або отримують продукт або послугу, призначену для/або затребувану цією особою або організацією. Споживач може бути внутрішнім або зовнішнім відносно організації.
Система менеджменту може належати до одного або кількох об'єктів (цілей) управління, наприклад, менеджмент якості, фінансовий або екологічний менеджмент. Або належати до всієї організації загалом - система менеджменту організації. Елементи системи менеджменту визначають структуру організації, ролі і відповідальності, планування, функціонування, політики, практики, правила, цілі і процеси для досягнення цілей з допомогою планування, забезпечення, контролю і поліпшення.
Таким чином, система менеджменту в сучасному її розумінні враховує особливості не лише господарюючих суб'єктів, але і органів влади. При цьому застосування органом влади такої системи менеджменту може сприяти покращенню його діяльності з розробки політик і цілей, а також досягнення поставлених цілей.
До цього слід додати ще три визначення, які застосовуються в системах менеджменту: "місія", "бачення" і "стратегія". Місія - уявлення вищого керівництва про сенс існування організації. Бачення - уявлення вищого керівництва про те, чим хотіла б у майбутньому стати організація. Стратегія - план для досягнення довгострокової або основної мети.
Говорячи про системи менеджменту, дуже важливо зазначити, що в результаті прийняття в Україні у 2002 році хибної Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції, процесів і послуг тут ще і досі існують плутанина і неправильне розуміння щодо створення і застосування систем менеджменту. Якщо провідні компанії Європи і світу розглядають системи менеджменту як цілісні системи та ставляться до них скрупульозно і відповідально, то в Україні такі системи створюють переважно поверхово, недосконало і відокремлено одна від одної, що негативно позначається на якості управлінських рішень.
Офіційна думка про системи менеджменту в Україні
Цікаво познайомитися з баченням першого віце-прем'єр-міністра України, яке він виклав у своєму листі від 28 липня 2016 року (№5003-05/23608-07):
"Стандарт ISO 9001 "Системи управління якістю. Вимоги" встановлює вимоги, виконання яких дозволяє організаціям і підприємствам оптимізувати процеси, підвищити ефективність роботи, продемонструвати здатність на постійній основі надавати своїм клієнтам високоякісні товари та послуги. Стандарт ISO 9001 може бути застосований будь-якими підприємствами та організаціями незалежно від їх виду, галузі діяльності, розміру тощо, у тому числі органами влади.
З метою покращення якості управління й удосконалення своєї діяльності, крім застосування стандартів ISO серії 9000, заінтересовані організації та підприємства можуть використовувати й інші сучасні інструменти, зокрема модель досконалості EFQM і модель CAF.
Модель EFQM - це практичний інструмент, який допомагає організаціям встановити цілісну систему управління, визначити їх місце на шляху до ділової досконалості, зрозуміти прогалини в діяльності, прийняти необхідні рішення для досягнення успіху.
Модель CAF концептуально повторює модель EFQM, але враховує специфічні особливості організацій бюджетної сфери. Модель CAF пропонує інструмент, який допомагає європейським організаціям бюджетної сфери застосовувати методи управління якістю для поліпшення своєї діяльності".
Тобто у одного з ключових керівників уряду є адекватне розуміння щодо сучасних інструментів для вдосконалення систем менеджменту у владі і бізнесі. То чому ж тоді в Україні рух у цьому напрямку такий кволий?
Бермудський трикутник
Від кого ж насамперед залежить поширення філософії системного менеджменту в Україні? По-перше, це Нацдержслужба, яка в державній політиці розвитку державної служби мала би передбачити удосконалення вітчизняних ОВВ і сприяти реалізації такої політики. По-друге, Мінекономрозвитку. Це міністерство в державних політиках розвитку промисловості і МСП, підвищення конкурентоспроможності тощо має закласти положення про сприяння руху за ділову досконалість у вітчизняній економіці. І по-третє, Міносвіти, яке має включити у державну політику розвитку освіти положення щодо необхідності виправлення допущених помилок і суттєвого посилення підготовки фахівців за спеціальністю "менеджмент". Саме від цих трьох ОВВ найбільшою мірою залежить те, яке ставлення до досконалості та системного менеджменту формується в Україні, зокрема в ОВВ та суб'єктів економічної діяльності.
Слід зазначити, що в Україні раніше вже були спроби поліпшити стан у сфері досконалості й системного менеджменту, але їх не було доведено до логічного завершення. Так, у 2006 році за ініціативою голови Головдержслужби Кабінет міністрів прийняв постанову №614 про впровадження в ОВВ системи управління якістю (анульовано 2011-го). У 2010 році питання щодо розвитку руху за досконалість і якість розглянув комітет з розвитку підприємництва Верховної Ради. Результати обговорення знайшли відображення у резолюції, яка ще й досі вельми актуальна. А 2013-го за дорученням прем'єр-міністра України проведено семінар-нараду за участі представників ОВВ та Української асоціації якості. Рішення доведено до ОВВ для використання в роботі. Але через чергову зміну влади всі ці починання були припинені, а накопичений досвід зник, як у бермудському трикутнику. І тому сьогодні доводиться все починати з початку.
* * *
Спільне врахування та узгодження, з одного боку, Конституції, ЦСР і ПСВ, а з іншого - моделі досконалості EFQM і стандартів ISO на цільові системи менеджменту має дати для України синергетичний ефект, що сприятиме її виведенню на орбіту успішності. Що стосується підготовки фахівців з менеджменту, то тут уже є певні зрушення в позитивний бік. Черга за підключенням до удосконалення державної служби і вітчизняного бізнесу з боку Нацдержслужби та Мінекономрозвитку. При цьому слід пам'ятати, що часу на розкачування немає, бо Україна практично вже вичерпала, як шагреневу шкіру, свій ліміт часу на зміни і перетворення на процвітаючу європейську державу.