Україні дійсно важливо, щоб її законодавство відповідало європейським нормам виробництва та продажу тютюнових виробів. Це не лише питання виконання нашої Угоди про асоціацію з ЄС, це ще й питання впровадження найкращих регуляторних практик на українському внутрішньому ринку. І найбільші гравці тютюнового ринку підтримують передбачуване, зважене і зрозуміле його регулювання за євростандартом. Але невгамовне бажання наших депутатів зробити регулювання ще більш жорстким, помножене на «труднощі перекладу» та власні вигоди, призвело до того, що наразі у парламенті зареєстровано більш як 40 законопроєктів, які не наближають, а навпаки, віддаляють українське законодавство від Директиви Європейського парламенту і Ради 2014/40ЄС.
Тому, на жаль, нас не здивувало те вільне тлумачення Євродирективи щодо виробництва, представлення та продажу тютюнових виробів і супутніх продуктів, яке дозволили собі українські депутати на чолі з Ладою Булах під час підготовки чергового з таких законопроєктів — №4358 «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну». Дивує, що це друга і знову невдала спроба пані Булах наблизити наше законодавство до європейського. Її попередній доробок (№2318) улітку минулого року було відхилено парламентським комітетом з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування через численні протиріччя в пропонованих нормах самого проєкту та їх невідповідність європейському зразку. На превеликий жаль, проєкт №4358, який мав би виправити зроблені помилки, несуттєво відрізняється і від свого попередника, і від своїх більш ранніх версій (так, його також уже кілька разів відкликати на доопрацювання). Проєкт закону враховує положення Директиви 2014/40/ЄС лише частково, зате додає через край додаткових і невмотивованих обмежень, які часом виходять як за межі регулювання галузі, так і за межі здорового глузду.
По-перше, частина положень Євродирективи так і не потрапила до законопроєкту. Зокрема законотворці взагалі оминули увагою надважливі норми, спрямовані на боротьбу із нелегальним обігом тютюнових виробів, забувши про захисні елементи на упаковках, маркування бездимних тютюнових виробів, положення про простежуваність тютюнових виробів і про транскордонні дистанційні продажі. Це при тому, що ринок нелегальних сигарет в Україні впевнено зростає щонайменше останні три роки, український бюджет через це щороку втрачає від 4,5 до 6 млрд грн надходжень, а на ринку ЄС ми є найбільшим постачальником нелегальних сигарет. Для розуміння масштабу: кожна 14-та пачка сигарет, продана в Україні, — нелегального походження. Але, як виявилося, це невагомий аргумент для народних депутатів, які воліють цієї частини Директиви просто не помічати.
По-друге, термінологія законопроєкту («тютюнові вироби», «викиди», «упаковка» тощо) не відповідає значенням цих термінів у Директиві, а визначення «електронні сигарети» взагалі не узгоджується із чинним законодавством. При цьому значна кількість визначень і термінів, передбачених Директивою, взагалі у проєкті не з’явилася. А синхронізація у термінології, погодьтеся, — це база для гармонізації національної системи регулювання із європейською. Але яка там синхронізація, тут хоча б із перекладом розібратися.
Маємо промовистий приклад: у проєкті мова йде про «кубовидні» пачки сигарет, тобто ті, що мають форму куба. Звісно, таких пачок сигарет не існує ніде в світі. Звідки ж це взялося? Дійсно, у Директиві застосовується термін «cuboid», тобто прямокутний паралелепіпед. Одне слово, але наскільки вагоме для виробників, які, сподіваємося, все ж таки не муситимуть аврально переходити з класичних на кубічні пачки лише тому, що хтось помилився при перекладі.
По-третє, проєкт закону запроваджує обмеження там, де Директива їх не вимагає. Тобто там, де треба, депутати від норм ЄС свідомо відстають, а де не треба — біжать на випередження.
Зокрема, якщо у ЄС існують обмеження щодо характерного запаху і смаку лише для сигарет і тютюну для самокруток, то в Україні їх пропонують поширити на всі тютюнові вироби, електронні сигарети, заправні контейнери і навіть на рідини без нікотину. Або якщо Директива ЄС вимагає, щоб медичне попередження займало 30% площі упаковки новітніх тютюнових виробів та електронних сигарет, то в Україні пропонується зайняти ним усі 65%. А як вам заборона продажу тютюнових виробів «особами до 21 року»? «Особам», хай там як, зрозуміти можна, хоча в Україні повна дієздатність настає у 18 років, і змінювати цю норму під окремий вид продукції як мінімум дивно. Але що не так з «особами»? Чому повнолітня людина позбавляється права працювати продавцем магазину, в асортименті якого є цигарки? Від чого її намагаються захистити, від заробітку? Чи нова команда реформаторів уже створила 50 тисяч альтернативних робочих місць, аби працевлаштувати там усю молодь молодше 21 року?
Та все це квіточки порівняно із забороною викладки тютюнових виробів у місцях продажу. У Директиві таких обмежень немає взагалі, і навіть у світі така практика не надто поширена. А там, де діє, наприклад у Франції, рівень нелегального продажу тютюнових виробів значно вищий, ніж у більш лояльних сусідів. Але українські депутати чомусь наполягають саме на цьому жорсткому сценарії. На їхнє переконання, на вітринах у кіоску чи магазині не має бути тютюнових виробів. З асортиментом споживач зможе ознайомитися, прочитавши перелік із цінами на папірці формату А3. Це вже цілий букет очевидних мінусів. Споживачів, які мають цілком обґрунтовані права отримувати повну інформацію про будь-який товар, зокрема і підакцизний, цього права позбавляють. Конкуренцію у секторі просто вбиватиме сама відсутність «змагання за споживача». Помиратимуть і невеличкі точки роздрібного продажу, для яких тютюнові вироби — вагомий товарний сегмент, а перспектива переобладнувати вітрини — значний фінансовий тягар. Зате завдяки цій ініціативі розквітне нелегальна торгівля, згадайте приклад Франції. Тіньова частка ринку, для якої ці, та й будь-які інші заборони побічні, лише виграє після того, як депутати на чолі з Булах усунуть їхніх конкурентів, які працюють легально. Вже зараз «з рук» реалізовується близько 50% нелегальних сигарет, і цей відсоток гарантовано зростатиме, якщо парламентарії таки проголосують за заборону викладки.
На додачу, на впровадження всіх нововведень виробникам і розповсюджувачам дають 12 місяців з дня публікації закону. Нехтуючи вимогою чинного законодавства, яке гарантує їм відстрочку у 24 місяці для технічного переоснащення виробництв та зміни бізнес-моделей. А насправді тільки на переформатування виробничих ліній під пакування цигарок у «кубоїди» знадобиться 36 місяців.
Фінансових втрат, звісно, ніхто навіть не намагався оцінити. Добре, що їх оцінили у Pricewaterhouse Coopers на прикладі впровадження стандартної пачки: протягом п’яти років бюджети всіх рівнів втратять більш як 15 млрд грн. Зокрема 14 млрд грн виробничого акцизу, 987 млн грн роздрібного акцизу, 186 млн грн податку на прибуток, 8 млн грн ввізного мита.
Звісно, про всі ці втрати, казуси з «кубоїдами», забуті статті з Євродирективи та гру на користь тіньового ринку депутатам хотіли і могли розказати фахівці із бізнес-спільноти. Таке бажання висловлювали АСС, ЕВА, СУП та інші. Але голова парламентського комітету з питань здоров’я нації Михайло Радуцький організовує роботу цього органу так само вправно, як пані Булах перекладає термінологію євродиректив, — бізнес жодного разу не зміг потрапити на обговорення, передавав свої пропозиції листами, раз по раз з’ясовуючи, що їхні зауваження, аргументи та обрахунки вчергове проігноровано парламентаріями.
Тобто в сухому залишку ми маємо групу народних депутатів, які збираються вибірково і фрагментарно імплементувати вимоги Директиви, не наблизивши нас до бажаних стандартів, але завдавши болісного удару по наших виробниках, торгівцях і державному бюджету. Ми не дивуємося банальному депутатському невігластву — звикли, але той факт, що Булах, Радуцький і Ко вперто ігнорують ті частини Директиви, які покликані посилити боротьбу із тіньовим обігом сигарет, паралельно запроваджуючи невиправдану та відсутню у Директиві заборону викладки, яка знищить головних конкурентів тіньовиків — дрібних легальних продавців тютюнових виробів, дає підстави запитати: а чи не в інтересах контрафактників діють наші затяті борці із тютюнопалінням? Як інакше пояснити їхній вибірковий підхід до норм Директиви, вільне їх тлумачення та вперте бажання не просто боротися за здоровий спосіб життя, а лише там, де легальний ринок тютюну створює конкуренцію нелегальному, наприклад, у дрібному роздробі.
До речі, пані Булах активно співпрацює з ГО «Життя», яка, відповідно до аналітичного дослідження Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, регулярно отримує фінансування від Фонду Блумберга, в рамках ініціативи щодо зменшення тютюнопаління. У 2008–2015 роках напряму від фонду ГО отримала 1,2 млн дол., упродовж 2015–2017 років — ще 10 млн грн від їхніх партнерів Campaign for Tobacco-free kids та Vital Strategies. І наче немає нічого поганого в тому, що міжнародні антитютюнові організації підтримували громадські об’єднання в країнах, що розвиваються, якби не той факт, що на Філіппінах фонд Блумберга вже офіційно звинувачують фактично у підкупі чиновників філіппінського Управління з безпеки харчових продуктів і медикаментів. Аналогічні методи впливу фондом на державну політику зафіксовано також у Вірменії та В’єтнамі, щоправда, там справа до офіційних обвинувачень ще не дійшла.
Суспільна стигматизація тютюнової індустрії дуже ускладнює питання, пов’язані з її регуляціями. Будь-яка спроба відновити ринкові умови, конкурентне середовище, справедливі податкові обтяження тощо одразу сприймається як наступ на здоров’я нації. І ми безумовно погоджуємося, що регулювання галузей, продукція яких шкодить здоров’ю, необхідне та має враховувати можливі ризики. Але чи має воно спотворювати ринкові умови і конкуренцію, спричиняти негативні наслідки для держфінансів і ринку праці, збільшувати тінізацію роздрібних продажів і призводити до поширення контрафактної продукції? Держава повинна витримувати регуляторний баланс, аби не втратити, наприклад, 6% дохідної частини бюджету, які забезпечує тютюнова галузь, чи 4,5 тисячі робочих місць, що створили тут міжнародні тютюнові гіганти, або інвестиції, які вони щороку вкладають у розвиток виробництва в Україні. Держава мусить послідовно, в повному обсязі, без винятків і викривлень впроваджувати Директиву 2014/40/ЄС, погоджуючи із галуззю якщо не кроки, то принаймні строки. Щоб це хоча б нагадувало цивілізований діалог. На жаль, на сьогодні, попри 40 спроб це зробити, ми не маємо жодного законопроєкту, який був би схожий на цей діалог. Здається, із тіньовим сектором профільний комітет знайшов спільну мову значно швидше.
Даний матеріал є партнерським проєктом спільно з ТОВ «БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА»
Більше статей Юлії Самаєвої читайте за посиланням.