За останні місяці неодноразово можна було почути про створення механізму фінансування оборони через придбання військових облігацій. Будемо відвертими, можливість купити цінні папери, що насправді є звичайними облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП), не є новою. Між тим зазначений підхід щодо прямого фінансування потреб оборони і можливість при цьому отримати дохід для звичайних громадян — дійсно новела.
Попри це, загалом емісія Міністерством фінансів нових «військових» цінних паперів є позитивною історією. Тому розповімо про один із вимірів цієї фінансово-політичної конструкції та ключовий ризик у даній історії.
Під кінець травня 2022 року парламентарії внесли зміни до профільного законодавства, чим надали можливість придбати військові облігації для АРМА. Наче й перемога, але вона потребує уточнень, про які воліють мовчати. Хоча більш ніж упевнений, ключові стейкхолдери знають про ризик, який буде описано нижче.
Процес насправді доволі простий: арештоване в межах процедур майно передається в управління АРМА, якщо актив, наприклад, швидко псується, його продають через один із майданчиків (бірж) на конкурсній основі, а на отримані від продажу арештованого майна кошти купують військові облігації, які потім кладуть на спеціальний рахунок, відкритий в одному з визначених банків. У разі зняття арешту з майна власнику мають повернути його або облігаціями, або грошима, продавши облігації на вторинному ринку.
За даними АРМА, вони вже придбали військових облігацій на загальну суму 752 млн грн. Крім цього, Кабмін погодив ще одне придбання на 113,7 млн грн. Відповідні кошти мають бути спрямовані до державного бюджету для використання в оборонних та інших важливих цілях під час воєнного стану. За словами т.в.о. глави АРМА Дмитра Жоравовича, саме вони стали ідейними батьками цього механізму, в свою чергу керівник підрозділу менеджменту активів Олексій Таможанський додав, що консультації було проведено і з народними депутатами з антикорупційного комітету Ради. При цьому народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин додав, що ця ідея виникла в багатьох колах одночасно, з такою ініціативою виходили представники НАБУ, САП, депутати, громадські активісти. Але до честі АРМА, вони теж просували цю ідею в комітеті та органах влади. Тому тут доцільно говорити про взаємодію «Все для фронту, все для перемоги», фіналізує ситуацію Юрчишин.
Йдемо далі. Підзаголовок однієї з колонок очільника АРМА помпезно акцентує увагу, що в такий спосіб «конвертують майно росіян у гроші для ЗСУ». Хоча далі у тексті визнається, що це майно належить здебільшого росіянам. Іншими словами, АРМА продає майно не тільки росіян, але й інших суб’єктів, що перебувають під їхнім контролем. Більш того, Нацагентство юридично не може точно визначити — майно росіян чи ні? На словах, зокрема в своїх пресрелізах, АРМА пише, що арештоване майно — російське. Коли ми звертаємося з вимогою показати результати управління саме таким майном, то нам відповідають, що «російське» не можуть виокремити. Звісно, якщо в ухвалі слідчого судді немає прямої відсилки, а в реєстрі юридичних осіб, який досі чомусь закритий для громадян, співробітники АРМА не побачать в рядку «бенефіціар» слова «Російська Федерація».
То які ж ризики несе ця історія?
Перш за все майно, що перебуває у віданні АРМА, не є власністю держави, а лише тимчасово управляється Нацагентством.
Уявімо, прокурори в судовому процесі в результаті не доводять винуватості у вчиненні злочину, арешти скасовуються. Це типова ситуація, не дивуйтеся. І далі — як повертати майно? За словами т.в.о. керівника АРМА Дмитра Жоравовича, зміни до профільного закону містять дві опції на вибір власника. Можна отримати кошти у вигляді придбаних АРМА облігацій або у вигляді грошей після продажу облігацій на вторинному ринку. В обох випадках сума повертається з відсотками, нарахування яких відбувається за ставкою для депозитних рахунків АРМА. При цьому, якщо дохідність ОВДП перевищує дохідність депозиту, то різниця переказується до бюджету. Точні суми, які мають отримати власник коштів і бюджет, вираховуються за встановленим Мінфіном порядком.
І дуже турбує фраза т.в.о. глави Нацагентства, що «дієвість цього інструменту (придбання військових облігацій. — О.Л.) має спонукати правоохоронців передавати в управління АРМА більше арештованих активів». Іншими словами, нехай співробітники СБУ чи БЕБ арештовують усе підряд, де лише припускають, що існує російський або білоруський слід, передають в АРМА, де потім це майно продадуть через сумнівні біржі, а потім уже будемо розбиратися? Це точно не про правову державу.
Зауважу, що АРМА дійсно має право продати облігації, це вказано в останніх змінах до профільного закону. Однак країна в стані війни, а ринок купівлі-продажу цінних паперів упав нижче плінтуса і ледве дихає. Значить, продавати облігації на вторинному ринку точно будуть із дисконтом. Невеликим, але однозначно із «знижкою». А тут уже у наявності прямі втрати для бюджету або особи — власника майна, що було арештоване. Бо власнику треба повернути повну вартість майна, а не «вартість мінус дисконт».
Хто компенсуватиме такі втрати? АРМА? Держава з інших джерел? Де це зафіксовано в законодавстві?
Ми спробували довідатися позицію АРМА. За словами керівника підрозділу менеджменту активами Олексія Таможанського, наразі АРМА використовує «довгі» грошові кошти, які було розміщено на рахунках у кримінальних провадженнях ще з 2019 року за справами, які веде САП. І також кошти, які отримані від реалізації аміаку, що відповідно до ухвали суду має російське походження. Вони не використовують коштів, з яких швидко можуть зняти арешт. До того ж купонний дохід виплачується кожні пів року, тобто відсотки від доходу будуть на депозиті. В Нацагентстві усвідомлюють ризики, які можуть виникнути у зв'язку із законодавчими проблемами, і не ризикують грошовими коштами, з яких, на їхній погляд та враховуючи певний досвід, можуть бути зняті арешти. «Але гроші державі потрібні сьогодні, бо завтра може бути пізно», — додає Таможанський.
Тобто до реалізації цієї ідеї навіть в АРМА ставляться обережно. Цілком зрозуміло, чому: зняття арештів суддями, які знаходяться на «госпрозрахунку», є типовою справою. А далі має відбуватися повернення або майна, або облігацій, або коштів, виручених від продажу облігацій із дисконтом.
Продаж із дисконтом — це прямий збиток. Збиток, що завданий через купівлю військових облігацій АРМА, які взагалі-то створювалися не для того, щоб займатися подібними трансакціями.
Відповідно, АРМА не передбачає в своїх бюджетах коштів для компенсації «втрат» від купівлі військових облігацій, які потрібно буде потім компенсувати через продаж зазначених цінних паперів, оскільки особа, в якої арештували майно і скасували потім ці обмеження, не хоче забирати облігаціями. Або просто почнуть «нагинати» власників, правда, вже колишніх, майна, щоб вони заспокоїлись і без проблем забрали хоч щось.
Іншими словами, ідея про купівлю облігацій дійсно позитивна. Однак вище деталізовано ризик, який може потягнути за собою не тільки проблеми для осіб, майно яких арештували і потім скасували ці арешти, але й втрати для держави, якщо їх змусять повноцінно повертати кошти, а не, умовно, куплені на мільйон гривень облігації після продажу майна, а потім продані з дисконтом у 30%, тобто за 700 тис. грн. У такому разі 300 тис. грн — прямі втрати держави. Бо гроші потрібно буде повертати якщо не добровільно, то після проходження судових процесів.
Для підтвердження тез або їхнього спростування ми звернулися до кількох експертів з профільної сфери. Зокрема, заступник директора інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Фурса підтвердив, що військові облігації є звичайними ОВДП, які мають в основі просто цільове призначення для коштів, які виручаються для держбюджету через їхнє придбання різними суб’єктами. Також Сергій Фурса зазначив, що на вторинному ринку, якщо власник проданого майна відмовиться від облігацій, облігації буде продано з дисконтом. Проте це ліквідна історія в будь-якому разі. Дохідність від купівлі облігацій вища, ніж від розміщення на депозитному рахунку коштів. Наостанок експерт Dragon Capital додав, що відсотки від купівлі вищезгаданих цінних паперів, можливо, мали б залишатися державі, а не накопичуватися, щоб потім, у разі скасування арештів, повертатися власникам майна. Аналогічну позицію зайняв член наглядової ради одного з ключових банків України, що побажав залишатися конфіденційним.
Також ми поговорили з колишнім генпрокурором Русланом Рябошапкою, який зауважив: ідея створення АРМА, як і аналогічних інституцій в інших державах, у тому, щоб забезпечувати збереження вартості арештованого майна. Діяльність з управління арештованим майном, яка свідомо завдасть збитків державі чи власнику арештованого майна, суперечить цілям АРМА та закону і є підставою для кримінальної відповідальності осіб, які це допустили.
Сподіваюся, в АРМА і цей, і попередні ризики враховують і вже шукають конструктивні рішення. Може, на додачу вони, нарешті, й реєстр арештованих активів відкриють, аби показати результати управління саме російським майном. А якщо ще й переведуть його реалізацію з маловідомих бірж на Prozorro.Sales, ще краще. Принаймні ці кроки продемонстрували б політичну волю до змін, разом із тим ставши запобіжником від зловживань представників органів кримінальної юстиції (БЕБ, СБУ, ДБР, прокуратура), схильних до штучного таврування будь-якого бізнесу «російським», аби лише арешт накласти. Що, зрештою, вберегло б і АРМА, і державу від непотрібних втрат. Бо військові облігації мають наповнювати держбюджет, а не спустошувати.
Більше статей Олександра Лєменова читайте за посиланням.