Україна впевнено нарощує експорт, чиновники з кварталу в квартал звітують про досягнення вітчизняного бізнесу на зовнішніх ринках.
Але з урахуванням глибини попереднього падіння сучасні здобутки - це лише сором'язливі спроби повернутися до передкризового рівня. Втім, структура експорту, як і обличчя експортера змінюються. Зовнішньою торгівлею частіше цікавляться невеликі компанії, і продавати вони хочуть не сировинні товари, а готову продукцію. Та чи зможуть середні і малі підприємства замінити гігантів-експортерів, які вибули з гри, особливо в умовах постійного торговельного протистояння з РФ - нашим колишнім основним торговельним партнером? Ці та інші запитання ми поставили першому торговельному представнику України Наталії Микольській, спробувавши розібратися, чого більше у зовнішній торгівлі України - перемог чи поразок.
- Наталю, давайте почнемо із головного - позовів України та проти України у 3. На якому етапі розгляд скарг, які позови у процесі підготовки та коли чекати хоча б проміжних результатів?
- На сьогодні у нас у СОТ є чотири справи з РФ. У двох із них ми виступаємо як позивач і ще у двох - як відповідач. Наші позови стосуються торговельної агресії РФ проти України. В одному позові мова йде про залізничне обладнання та вагони. Це справа, з якою ми просунулися якнайдалі.
- Її буде завершено до кінця цього року?
- Ми очікуємо рішення по цій справі у квітні 2018-го.
- Чому так довго?
- Російська сторона свідомо затягує процес різноманітними процесуальними пастками, починаючи із призначення арбітрів. На жаль, РФ не дає нам можливості рухатися так швидко, як ми хочемо. З іншого боку, ми зацікавлені не у швидкості розгляду, а у тому, щоб група експертів детально розглянула нашу доказову базу. А вона, повірте, велика - обмеження тривали не один рік і мали системний характер, справа включає велику кількість технічних питань щодо безпеки, наприклад. Тож ми як ніхто зацікавлені, щоб експерти СОТ у цьому розібралися, не поспішаючи
- А на якому етапі розгляду наш другий позов щодо заборони транзиту?
- Ця справа також рухається не так швидко, як ми сподівалися. Але ми вживаємо заходів, щоб у принципі просуватися. Ми з юридичними радниками, які залучені у цій справі, достатньо багато часу приділяємо тому, щоб уникнути затягування з боку Російської Федерації. Бо з точки зору економіки й інтересів держави ця справа - надважлива.
Вона стосується не лише заборони транзиту, запровадженого указом президента, блокування транзиту по ряду товарів у треті країни, а й також заборон на підставі рішень Роспотребнадзора. Це фактично чотири великі групи оскаржень.
- Це ускладнює цю справу та її розгляд?
- Якщо ви пам'ятаєте, то одразу після заборони транзиту було створено оперативний штаб. І фактично усі необхідні докази ми зібрали за час роботи цього штабу, і доказова база у нас була готова ще до моменту подання позову. Але важливо було виробити правильну юридичну позицію. Та все одно при тому, що ми запит на консультацію до СОТ направили у вересні 2016-го, лише 6 червня 2017 р. було створено групу експертів. Через більш як дев'ять місяців. Очевидно, що це свідоме затягування процесу. Але ми впевнені у нашій позиції, розуміємо, що у РФ немає жодних підстав для таких обмежень.
- А у позовах проти України ви також упевнені у своїй позиції?
- Перша справа, давніша, стосується антидемпінгових заходів щодо імпорту нітрату амонію. Її ініційовано ще у 2015 р., і фактично це спроба оскаржити рішення міжвідомчої комісії щодо антидемпінгового мита для російських міндобрив. Зараз ця справа перебуває в стадії розгляду суперечки. Групу експертів було створено тільки у лютому цього року. Наразі сторони надають письмові документи, беруть участь у слуханнях. Наша позиція обґрунтована, ми будемо її доводити.
- А коли ж чекати рішення?
- Не раніше кінця першого кварталу наступного року.
- Не швидко, але ця справа не така принципово важлива, як другий комплексний позов РФ щодо санкцій.
- Я хочу уникнути цього формулювання, оскільки цей позов стосується не лише санкцій, а й великої кількості інших обмежень, у тому числі заходів по протидії агресії, які не є санкціями. Але позов дійсно комплексний, він стосується великої кількості обмежень у різних сферах, які Україна запровадила у відповідь на ту чи іншу агресію РФ. Починаючи від військової і закінчуючи культурною сферами. Ви знаєте, що 19 липня у нас були консультації з РФ.
- Зрозуміло, що вони конфіденційні, але, можливо, ви хоч якісь подробиці нам розкажете?
- Єдине, що я можу сказати, що відповідно до процедури розгляду суперечок у рамках СОТ розголошення як змісту, так і процесуальних строків неприпустиме. Це конфіденційна інформація сторін, і сторону, яка це правило порушує, чекають не найкращі наслідки. Тому в інтересах України я це правило не порушуватиму і від коментарів утримаюсь. Єдине, що я можу сказати, що Україна вважає, що у неї були обґрунтовані підстави запроваджувати заходи, які оскаржує РФ. Ми цю позицію будемо відстоювати. Україна не є державою-агресором. Російська Федерація є державою-агресором, а ми діємо у відповідь і змушені вживати обмежувальні заходи для захисту національних інтересів.
- Як ми будемо рухатися по цій справі? Проведено консультації, що далі?
- Далі чекаємо, чи задовольнили консультації РФ, чи ні. З нашого боку все виконано, одразу, як тільки ми отримали запрошення на консультації, МЕРТ створило міжвідомчу робочу групу, до якої увійшли представники всіх профільних міністерств та інших органів влади. У рамках цієї групи ми розглядаємо ці питання.
- Цей процес РФ уже не варто затягувати. На що ми розраховуємо?
- Думаю, не варто поки що розголошувати стратегію держави Україна у цій суперечці. Єдине, що можу сказати, - ми до неї готові. Для мене дуже важливо, що всі інші відомства, залучені у робочу групу, усвідомлюють важливість цієї справи.
- Вона важлива не лише для України та її відомств. Справа принципова і прецедентна для інших країн, які також запроваджували санкції проти РФ.
- Я думаю, що всі справи, суперечки між Україною та Росією мають системний інтерес для всіх членів СОТ. Бо питання, яких ми у цих суперечках торкаємося, - це не питання обмежень з боку РФ чи України, це не питання ординарної торгівлі, це питання агресії і протидії їй. Тому вони однозначно викликають системний інтерес. Зі свого боку, ми в постійному діалозі із нашими іноземними партнерами, щоб пояснювати їм нашу позицію, якщо вони чогось не розуміють, надавати аргументи.
- У СОТ усвідомлюють, що це справи не про ординарну торгівлю і що до уваги слід брати весь контекст справ?
- Світова організація торгівлі була створена для того, щоб реагувати на виклики міжнародної торгівлі, і якщо зараз викликом для торгівлі є поведінка РФ, то реагувати на це слід. Інших процедур, крім розгляду суперечок у СОТ, нема. Ми неодноразово порушували в СОТ питання торговельної агресії РФ, починаючи з комітетів і закінчуючи засіданням генеральної ради СОТ, річним у тому числі. На жаль, усі наші заяви, незважаючи на те, що їх підтримали інші члени СОТ, не призвели до того, що Росія усунула ці обмеження. Якщо вона це зробить, ми розгляд суперечок припинимо. Наша мета - не перемога заради перемоги, а скасування необґрунтованих обмежень.
- Ми готуємо ще якісь позови. Про що йдеться?
- Так, ми готуємо ще один позов, про який ми досить давно говоримо. Він для нас найскладніший з точки зору збору доказової бази. Він стосується обмежень ввозу продовольчих товарів, це так звана фітосанітарна група, товари, ввезення яких обмежено санітарними нормами. Їх дуже багато, ми аналізували всі й вирішили обмежитися лише тими позиціями, щодо яких у нас є хороша доказова база. Бо коли ми говоримо про подібні суперечки, то маємо розуміти, що доказова база в даному випадку знаходиться не у держави, а безпосередньо у підприємства. Зараз ми вже фіналізуємо запит на проведення консультацій по даній справі і збираємося його подати найближчим часом.
- Коли саме?
- Я не схильна давати фору РФ і попереджати про наші наміри. Тому жодних дат або списку продукції я вам, вибачте, не назву. Ми всі маємо розуміти, що граємо в одну гру.
І це не через нашу невпевненість. Якщо ви подивитесь історію суперечок РФ щодо фітосанітарних норм, то побачите, що ми не перша країна, яка з цією проблемою зіштовхнулася, і більшість наших попередників свої права відстояли. Що як мінімум говорить про те, що РФ дійсно маніпулює цими нормами, використовуючи їх як інструмент впливу та шантажу, а не безпеки. Наприклад, уже завершилась аналогічна справа ЄС проти Росії на користь ЄС. За кількістю скарг, які виголошуються на комітеті, можна зробити висновок, що політика РФ щодо санітарних норм і захисту прав споживача не виважена навіть відносно тих країн, з якими у РФ немає відвертого протистояння, що тоді говорити про Україну?
- Ми бачили результати експорту за півроку, вони оптимістичні, враховуючи базу порівняння. Але якщо говорити про докризовий рівень, то чи задовільними темпами ми відновлюємо експорт? З урахуванням воєнного конфлікту, втрати значної кількості підприємств і ринків збуту.
- Ми втратили 20% нашої промисловості, зрозуміло, що це величезна за масштабами втрата. Будь-яка втрата виробництва впливає на експорт, тому що або ці підприємства самі є експортерами, або вони виробляють і постачають складові для експортерів, або вони надають їм логістичні послуги. Це також значна частина експорту, до речі, про яку усі забувають. Усе це теж було втрачено. Насправді чітко ми не знаємо, наскільки постраждав експорт, бо це комплексні втрати для економіки. Реально їх відображає падіння ВВП. Якщо згадаємо, експорт падав упродовж двох років, причому у нас було величезне падіння у фізичних величинах - штуках, тоннах тощо. А до цього ще додалися заборони транзиту, фітосанітарні обмеження та інші штучні бар'єри. Зрозуміло, що швидко відновитися буде дуже складно. Саме тому ми так багато уваги приділяємо відстоюванню наших прав у СОТ. Але прогрес є, і що для нас важливо, передумова зростання - це не лише світова цінова кон'юнктура, бо експорт зріс і у фізичних величинах також. Ми вже вийшли на показники 2014 р. Тенденція позитивна.
- Чи зможе український бізнес переорієнтуватися на ринок ЄС? Чи виходить у нього це? Адже там зовсім інші вимоги, стандарти, та й запит на товари.
- Цифри говорять самі за себе. Ми бачимо стабільне і системне зростання експорту у країни ЄС. За перше півріччя експорт товарів і послуг у країни Євросоюзу збільшився майже на 23%. І важливо, що у нас зростають не лише сировинні товари, не тільки кукурудза та пшениця. Наприклад, у топ-5 нашого експорту до ЄС входять автомобільні запчастини, причому цей сегмент є другим за темпами нарощування експорту до ЄС. Швидкими темпами збільшується, наприклад, експорт українських нагрівачів для води - за перше півріччя 2017-го їх експорт з України в ЄС виріс у два рази - на суму 3 млн дол. США. Сюрпризом для всіх стало те, як ми наростили експорт нашого вершкового масла, на сьогодні ми друга після Нової Зеландії країна-постачальник вершкового масла на ринок ЄС. При цьому прогрес очевидний, бо ще рік тому, 2016-го, у нас були сертифіковані одиниці підприємств молочної продукції, сьогодні їх уже 18, і вони вийшли на лідерські позиції. Аналогічний прорив, до речі, зробило і українське морозиво. Я не погоджуюся з тим, що ми аграрний придаток Євросоюзу. Дедалі більше українських промислових товарів виходять на європейський ринок, і вони там затребувані. Автомобільний кластер ми вже згадали, за шість місяців на 20,6% зросло також постачання нашого електрообладнання, тих самих нагрівачів, нарощується продаж українських меблів (+45,6% за останні півроку), товарів легкої промисловості, керамічних виробів, зокрема плитки та сантехніки, там узагалі збільшення на 52,3%.
Так, ми серед лідерів постачання продовольства до ЄС, ми їм потрібні, і в цьому немає нічого поганого. Тепер нам треба працювати над тим, щоб збільшувати виробництво та продаж товарів більшої переробки, щоб постачати готову продукцію із більшою доданою вартістю. Зараз ми бачимо, що кожного місяця у нашому експортному кошику у кожній групі з'являються нові товари, не лише у продовольчій. І що ще краще - вони там залишаються, тобто це не одиничні поставки, а сталий розвиток.
Тому не тільки уряд і міністерство, а й український бізнес розуміє, що ринок ЄС - це нові можливості для українських експортерів.
- А що вплинуло на ці процеси більше - Експортна стратегія чи все ж таки промисловий діалог з ЄС?
- Ми не переоцінюємо значення Експортної стратегії, як і промислового діалогу, до речі. І те й інше - допоміжні інструменти для бізнесу. Статистика, про яку ми говоримо, - це результат впливу багатьох факторів одночасно. Суть промислового діалогу - це "подружити" українські бізнес-асоціації та європейські, щоб вони знайшли точки перетину. Наприклад, за результатами першого засідання наша асоціація автомобілебудування стала асоційованим членом європейської асоціації. Що це їм дало? Доступ до інформації та компаній - членів асоціації, фактично це можливість залучитися у ланцюжки доданої вартості, які є в цій асоціації. Наступний секторальний діалог стосуватиметься нашої легкої промисловості, бо це перспективний напрям, і нам треба розуміти, що слід зробити, аби наші виробники стали в ланцюжки доданої вартості європейських виробників, котрі, як правило, є великими мережами, що дозволить нам продавати наші товари не лише на ринках ЄС, а й у третіх країнах-партнерах. Фактично через асоціації ми розширюємо горизонти наших виробників. Ну і звичайно, для нас як для уряду промисловий діалог - це можливість побачити ті аспекти співпраці, які потребують лібералізації. Це певною мірою ексклюзивний механізм, ЄС не пропонує його усім країнам, і він не є механізмом прямої дії. Так, після промислового діалогу не треба чекати контрактів. Але вони можуть бути у майбутньому. Тому ми вважаємо цей інструмент дієвим. Але варто розуміти, що дуже багато у цьому процесі залежить і від наших асоціацій та їхнього бажання співпрацювати.
- Добре, давайте поговоримо про механізми прямої дії. На якому етапі приєднання України до конвенції Пан-Євро-Мед (Пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. - Ю.С.)?
- Ми маємо у найближчі два тижні затвердити відповідний акт на засіданні КМУ, після цього Кабмін звертається до президента, а той вносить дану конвенцію до парламенту для ратифікації. Ми кожного дня працюємо для того, щоб приєднатися до цієї конвенції і закінчити усі ратифікаційні процедури. Вчора у ВРУ ми попередньо одержали підтримку як у комітеті з євроінтеграції, так і у голів комітетів з промполітики, податків. Для них ратифікація цього акта в пріоритеті. І дійсно, приєднання до конвенції - це крок, який матиме пряму дію на збільшення нашого експорту до ЄС. Фактично йдеться про створення нових можливостей для українського бізнесу як на ринку ЄС, так і на ринках третіх країн. Якщо пояснювати спрощено, то українське підприємство, наприклад, легкої промисловості закуповує тканину в Італії, шиє речі й експортує їх до Швейцарії. Не працює за давальницькою схемою, під власним брендом, або під лейблом іншої компанії. У цього підприємства тканина займає значну частину складу товару, і її товар не вважається виробленим в Україні, відповідно, не може експортуватися з нульовим митом до тих країн, з якими ми маємо підписані угоди про вільну торгівлю, до тієї ж Швейцарії. Компанія змушена платити ввізне мито. Коли запрацює ця конвенція, італійська тканина вважатиметься тканиною, виробленою для цілей цієї конвенції в Україні, товар фактично стане українським, а виробник зможе поставляти його на ринки країн, з якими у нас є відповідні угоди, не сплачуючи мита. Або виробник зможе закуповувати дешевші матеріали в тих країнах, які є членами Пан-Євро-Мед і здешевлювати виробництво. Для українських компаній, які виробляють напівперероблені товари чи складники, ця конвенція дасть можливість інтегруватися у ланцюги доданої вартості тих країн, які є її учасниками, і в такий спосіб вийти на ринки третіх країн-партнерів. Крім того, ця конвенція є потенційним фактором залучення інвестицій в українські виробництва.
- На які ринки, крім ЄС, планує вийти Україна у найближчі роки, зважаючи, що показники споживчого попиту в Євросоюзі доволі стримані.
- Ми розробили Експортну стратегію і рухаємося відповідно до неї. Вона звузила наші бажання та сфокусувала нас на ряді країн, ринки яких є для нас пріоритетними. Потім для кожної пріоритетної країни ми розробимо план взаємодії з урахуванням особливостей, аби з'ясувати, угоди з якими країнами дадуть нам швидші результати. Потім ми маємо з'ясувати, які ще додаткові угоди нам необхідно буде укладати, а також що ще нам треба зробити для просування нашої продукції, - пріоритетні сектори, виставки та інші заходи із просування експорту.
- Те, про що ви зараз говорите, - це величезна за обсягами робота, яка потребує як людських ресурсів, так і часу. Наша економіка готова чекати втілення стратегії?
- Ми почнемо з пілотних проектів, вони діятимуть, поки ми здійснюватимемо цю роботу. На ринки "у фокусі" будуть їздити торговельні місії, проходитиме навчання, вивчатимуться особливості роботи на цих ринках, готуватиметься аналітика для українського бізнесу тощо. Експортна стратегія теж, ви пам'ятаєте, була написана не за день, але це документ, який дає нам чітке уявлення, де ми перебуваємо та куди прямуємо.
- Стратегія - теоретичне підґрунтя, а що з практикою? Є чим похвалитися Офісу із просування експорту?
- Офіс як консультативно-дорадчий орган почав працювати лише в листопаді минулого року. До цього часу це була лише невеличка команда людей, яка працювала проектно. За весь період існування Офіс надав послуги понад чотирьом тисячам українських компаній, провів сім міжнародних конференцій, опрацьовує запити імпортерів на пошук партнерів в Україні. Також було організовано 11 торговельних місій - від Литви до Малайзії, Кенії та Танзанії, за результатами цих місій є укладені контракти. Ми не завжди можемо отримати інформацію про ці контракти, але вони є, продажі йдуть. Звичайно, є випадки, коли після місії компанія говорить, що вона до цього ринку ще не готова. Буває.
Також ми допомагаємо вітчизняним компаніям брати участь у міжнародних державних закупівлях. Бо всі знають про ProZorro в Україні, але не знають, що наші компанії можуть брати участь і у держзакупівлях в ЄС. Зараз, наприклад, є кілька тендерів на закупівлю ІТ-послуг, у яких беруть участь і українські компанії. Звичайно, що процеси участі у цих тендерах непрості, але Офіс допомагає заповнити заявки, підготувати документи тощо.
- За рахунок якого фінансування працює Офіс, адже в бюджеті цього року гроші на нього не виділялися?
- Зараз він працює за кошти донорської допомоги. Але ми не полишаємо надії одержати і підтримку із держбюджету і вже подали відповідний бюджетний запит.
- Про які суми йдеться?
- Близько 345 млн грн на створення Експортно-кредитного агентства та ще 100 млн грн на Офіс із просування експорту. Причому справа не стільки у коштах, скільки у необхідності інституціоналізації Офісу, щоб його робота не закінчилася із завершенням програми донорської допомоги, а тривала і надалі. Бо наразі саме Офіс надає бізнесу конкретну допомогу у просуванні товарів.
- Допомоги більшою мірою потребує малий і середній бізнес? Хто є типовим клієнтом Офісу?
- Компанії звертаються різні. Звичайно, вони потребують різної допомоги, і вона залежить не лише від розміру та досвіду, а ще й від ринку, на який зібралася виходити компанія. Частіше мова йде про надання аналітики, залучення компаній до торгових місій, проведення тренінгів, але інколи специфіка країни потребує політичного візиту для того, щоб експорт розпочався. Ми і в цьому допомагаємо. Малий і середній бізнес важливий, адже його зростання має системний вплив на економіку та забезпечує її сталість. Бо, як правило, малий і середній бізнес виробляє переробну продукцію із високою доданою вартістю, а ще представники малого та середнього бізнесу часто зайняті у сфері послуг, сфера послуг - це експорт із найбільшою доданою вартістю. Але і великий бізнес має значення, бо він уже зараз забезпечує надходження експортної виручки та податків, причому у більших обсягах. Але слід визнати, що в останні роки обличчя українського експортера змінюється - він стає більш свідомим, зацікавленим у відкритті нових ринків. А ще ми помічаємо, що дедалі більше українських підприємців цікавляться експортом, навіть якщо реально вони до цього не готові, вони розглядають експорт як перспективу і наступний крок у розвитку бізнесу.