…Доки М.Азаров з Ю.Тимошенко сперечалися з приводу паливної арифметики, В.Ющенко робив М.Азарову офіційний прем’єрський нагоняй, а Л.Кучма все оце слухав та стоїчно боровся з корупцією, до решти народу непомітно підкралося світле сьогодення. З 12 жовтня, просто з 00.00, Україна — держава з ринковою економікою. І це завдяки трубі — тій-таки трубі, що її полюбляють продукувати й експортувати вітчизняні заводи. Інакше чекали б ми почікували від Євросоюзу такого компліменту.
Якщо цілком точно, то рішення ЄС варто вважати визнанням української економіки не ринковою, а «обмежено ринковою» — ну, на кшталт того, як деяких громадян визнають «обмежено дієздатними». Отже, ЄС не витримав та й махнув рукою: ринкові ви, ринкові, але — тільки при розгляді антидемпінгових позовів до України, що їх вже за сотню набереться. Зокрема, саме з приводу експорту продукції трубних заводів, які своїми цінами просто-таки гноблять своїх колег з країн з необмежено ринковими економіками. Відтепер, кажуть експерти, Україні буде легше відбиватися від звинувачень у демпінгу. Офіційні вітчизняні коментатори рішення ЄС вже побачили зоряну перспективу — чи то вільної торгівлі з Європою, чи то вступу до міжнародних торговельних організацій.
Таку, взагалі приємну, перспективу, трохи зіпсувала Росія. Тамтешні виробники все тих же труб звернулися до свого президента-батюшки з уклінним проханням: «нє пущать» на російський ринок виробників українських. І не пустить-таки. Тож маємо іще одну тему для наступної зустрічі Кучми та Путіна. Втім, не можна сказати, що українська сторона не готується до цієї події. Наприклад, парламентська комісія з ПЕК законодавчо пропонує обговорити таке: а чи не мають бажання російські газо-нафтові магнати купити собі трішечки (половину) української газотранспортної системи? Недорого, але з посередниками? В рахунок своєчасно зробленого чергового боргу РАТ «Газпром»? Уряд, треба віддати йому належне, все ж таки не настільки щедрий на роздачу, оскільки має підозру, що українська стратегічна власність закінчиться набагато швидше за російський газ.
А ще Президент Леонід Данилович сказав, що українцям зась красти коштовний (а тарифи знову виросли) російський газ. А ще компанія Ітера урізала щоденне постачання газу українським споживачам разів так собі у шість. А ще уряд мужньо повідомив, що майже ніхто нічого не краде вже з півроку. Усі тільки напружено малюють схеми енергоринку, приватизують обленерго, розраховуються грошима — тобто готуються до розподілу зимових дивідендів. Не ясно одне: країна з обмеженою ринковою економікою, що зветься Україна, цієї зими вимерзне геть чисто, чи хтось залишиться?
Якщо залишиться, то доведеться ж далі жити, а значить зважати на нові успіхи Російської Федерації, що їй вдалося-таки облаштувати собі з Митного союзу СНГ затишне і зручне Євразійське економічне співтовариство, де уряд РФ має вирішальне слово. Отже великий старший брат, крім політичної вигоди матиме з цього ще й чималий економічний зиск. Той самий, якого наша влада не спромоглася добитися від ГУУАМ. Вона, влада, вочевидь, хоче дочекатися, допоки поповзуть євразійські газо-нафтові труби, обминаючи українські терени. От тоді Україну не те що до ЄС, а й до російського ЄЕС (не дай Боже) не візьмуть.
От тобі й маєш — кругом труба. І то вже не перший рік. Яка на це рада? Хіба на дурняк роздати чиновничкам посібники з гри на трубі. Хай би хоч раз спробували зіграти не тільки для себе, а й для загалу.