Сьогодні дуже багато говорять про необхідність прискорення національної економіки - запланований на поточний і наступний роки показник у 3–3,5% зростання ВВП щонайменше вдвічі недотягує до 6–8%, необхідних для її повноцінного відновлення після 17-відсоткового падіння у 2014–2015 рр. Однак очевидно, що нинішня структура нашої економіки вже ніколи не зможе забезпечити зростання ВВП на рівні 7–9% на рік, як це було на початку 2000-х.
Докризовий економічний розвиток України, що ґрунтувався на постійно зростаючих цінах на зерно, руду і метал, остаточно вичерпано. Потрібно визнати, що Україна є низькотехнологічною сировинною державою, для якої характерні величезні диспропорції майже в усіх сферах життєдіяльності. За діючої структури економіки підвищення доходів громадян веде до неминучого зростання імпорту та погіршення торговельного балансу (див. табл. 1).
Як наслідок, при черговому падінні цін на світових сировинних ринках в Україні стануться економічна та валютна кризи. Тому нинішнім зростанням світової економіки та позитивною динамікою цін на сировинних ринках потрібно максимально скористатися, щоб забезпечити структурну перебудову економіки. Треба побудувати нову її модель, що базується на інвестиціях у конкурентоспроможні виробництва з високою доданою вартістю, з пріоритетом розвитку малих і середніх підприємств (МСП) тощо.
У пошуках оптимальної моделі буде мало користі від сліпої кальки з іноземних зразків, адже всюди і завжди є своя специфіка. Проте успішний зарубіжний досвід вартий уваги, особливо стосовно країн, що розвиваються. Адже їх економіки набагато краще порівнянні з українською, ніж у розвинених країн, для яких характерні зовсім інші проблеми.
Одним з успішних прикладів, який заслуговує на розгляд, є турецький. За розміром економіки Туреччина посідає 17-те місце в світі та 6-те - в Європі. Якщо подивитися на основні економічні показники розвитку цієї країни, то можна побачити, що за 2003–2016 рр.:
- ВВП ТР виріс з 236 млрд дол. до 857 млрд, при цьому його середньорічне зростання становило близько 6%;
- у Туреччину надійшло 180 млрд дол. прямих іноземних інвестицій;
- бюджетний дефіцит зменшився з 10 до 0,1% ВВП, а держборг - з 60 до 33% ВВП.
Успіх Туреччини базується на швидко і успішно проведених структурних і інституційних реформах; чіткій стратегії розвитку; розвитку інфраструктури та бюджетно-податкових стимулах зростання.
Проаналізувавши сьогоднішню структуру економіки ТР, можна зазначити, що вона є високотехнологічною та експортоорієнтованою:
- обробна промисловість становить 81% валового національного продукту країни;
- машинобудування посідає 6-те місце за обсягом виробництва машин і обладнання в Європі при 90-відсотковому середньому рівні локалізації та високій технологічності виробництва;
- Туреччина стала одним із провідних світових виробників металургійної продукції, збільшивши за десять років (2007–2016) обсяг виробництва сталі на 42,4% (при цьому середньорічний приріст внутрішнього споживання сталі в країні становив 11,4% - найкращий показник у світі);
- сільське господарство є високотехнологічним, і за рівнем виробництва агропродукції країна посідає 6-те місце в світі і 1-ше - в Європі.
Факторами бурхливого економічного зростання стали:
а) реалізовані структурні реформи; стимулюючі фінансово-податкова та грошово-кредитна політики;
б) стратегія розвитку ТР з акцентом на малий і середній бізнес, експортну орієнтованість економіки та створення максимально сприятливих умов для залучення іноземного та внутрішнього капіталу.
Роль уряду
Урядові програми стимулювання експорту пов'язані з п'ятирічними планами і цілями економічного розвитку, які реалізовуються з метою:
- збільшення кількості робочих місць;
- стимулювання розвитку високотехнологічних виробництв;
- підтримки МСП;
- надання підтримки турецьким компаніям задля формування позитивного іміджу та конкурентоспроможності турецьких товарів і послуг.
У ТР діють понад десять різних загальнодержавних програм з підтримки експорту, серед яких такі:
1. Підтримка в створенні нових експортних виробництв, модернізації діючих виробництв і наукових досліджень. Метою є стимулювання виробництва нової продукції або модернізації процесу виробництва, розробки нових технологій, які допомагають знизити собівартість їх впровадження. В рамках програми держава надає допомогу в залученні капіталу та інвестицій. Зокрема, спеціально створений у 1987 р. для сприяння експортерам Ексімбанк Туреччини надає дешеві кредити (до 3% річних, кредитний портфель банку близько 20 млрд дол.), або ж через агенцію розвитку МСП надаються гарантії за кредитами в комерційних банках (у
2017 р. надано урядових гарантій МСП на суму 50 млрд дол.) і т.ін. Крім пільгового кредитування, банк має спеціальні програми страхування експортних угод від торгових і політичних ризиків.
2. Програма підтримки розвитку конкурентоспроможності. Держава відшкодовує 75% витрат фірм-експортерів, пов'язаних із навчанням, консультаціями і зарубіжними відрядженнями, спрямованими на реалізацію проектів, що мають на меті підвищити конкурентоспроможність підприємств малого та середнього бізнесу на ринках зарубіжних країн, і на їх об'єднання в кластери з мінімальною участю десяти компаній. Максимальна сума відшкодування - 1,2 млн дол. на один проект.
3. Підтримка в залученні висококваліфікованих кадрів. Дає можливість МСП із категорії зовнішньоторговельних компаній наймати співробітників з вищою освітою і досвідом ведення міжнародної зовнішньоторговельної діяльності, заробітна плата яким сплачується Мінекономіки Туреччини.
4. Державна підтримка експорту сільськогосподарської продукції. Мета програми полягає в підвищенні конкурентоспроможності турецьких товарів агросектору і збільшенні експортного потенціалу сільгосппродукції. Держава відшкодовує частину витрат за використання засобів зв'язку, електрики і природного газу, а також частково звільняє компанії від сплати податків.
5. Підтримка у зміцненні позитивного іміджу турецьких брендів за кордоном. Стимулюючи появу на міжнародному ринку якісних турецьких товарів, держава відшкодовує від 60 до 90% витрат фірм-експортерів, пов'язаних з проведенням презентацій і рекламних кампаній їхньої продукції за кордоном. Максимальна сума відшкодування - 250 тис. дол. на рік.
Нетрадиційні інструменти підтримки експорту ЦБ ТР
Важливу роль у підтримці експорту відіграє і Центральний банк ТР. Зокрема, він має у своєму арсеналі такий монетарний інструмент, як кредитування банків під заставу векселів і комерційних цінних паперів компаній (переоблік векселів, rediscount credit).
Цілями надання кредитів під векселі є:
- збільшення міжнародних резервів ЦБ Туреччини (кредити надаються Центробанком у турецьких лірах, обслуговуються та погашаються - в іноземній валюті, відсоткову ставку прив'язано до LIBOR/EURIBOR з аналогічним терміном строковості);
- зниження дефіциту поточного рахунку платіжного балансу (кредити надаються банкам під заставу комерційних цінних паперів експортерів).
Спочатку, в 2008 р., ця програма була відповіддю на глобальну фінансово-економічну кризу, але згодом вона поступово розширювалася.
Загальний обсяг ліміту за такими кредитами у 2016 р. досягнув 20 млрд дол. (для порівняння - 2011-го цей ліміт становив
2,5 млрд). Поступово збільшувалися також граничні терміни надання таких кредитів (досягли 240–360 днів) і граничні суми кредитів для окремих типів компаній (2016-го для зовнішньоекономічних компаній - до 400 млн дол., для інших - до 350 млн).
Основними позитивними ефектами від нарощування ЦБ Туреччини обсягів кредитування під заставу векселів стало перетворення цього монетарного інструменту на важливе джерело поповнення міжнародних резервів і засіб фінансової підтримки експорту (табл. 2).
Упродовж останніх п'яти років ЦБ Туреччини не досягав своєї початкової мети - забезпечення цінової стабільності, ціль щодо якої з 2012 р. було визначено кількісно у вигляді приросту індексу споживчих цін у розмірі 5%±2 в.п. Однак упродовж 2013–2017 рр. її не було досягнуто. Більш того, 2017-го інфляція прискорилася до 11,92% порівняно з 8,5% роком раніше.
У ТР уряд і Центральний банк постійно балансують між питанням стимулювання економічного зростання і таргетами інфляції. І на перший план виходять питання економічного зростання. Наприклад, через Агенцію по гарантуванню кредитів уряд у 2017 р. надав гарантії для малого і середнього бізнесу на суму близько 50 млрд дол. За оцінками ЦБ Туреччини, це додало до зростання ВВП близько 3–3,5% (без цієї програми зростання ВВП того року було б на рівні 3%). Темпи приросту кредитування в 2017 р. у Туреччині становили 20% (нам про це лише мріяти). NLP по цій програмі - менш як 1% на сьогодні.
Малий і середній бізнес - пріоритет у розвитку
Оскільки 60% турецького експорту забезпечують підприємства малого і середнього бізнесу, основна державна підтримка припадає на них. Фінансова підтримка МСП-експортерів здійснюється через регіональні агентства з розвитку, Комітет з промислового розвитку і підтримки малого і середнього бізнесу (KOSGEB) та інші державні організації. Програми підтримки експортерів мають термін три роки. За виконання програм відповідає Міністерство економіки.
Програми передбачають пряме бюджетне фінансування або надання гарантій з боку уряду Туреччину, покриття частини витрат на стимулювання експорту МСП.
Наведемо приклад однієї із програм KOSGEB щодо кредитної підтримки експортерів, які представляють малий і середній бізнес: скористатися кредитною підтримкою мають право МСП з кількістю персоналу не більш як 250 осіб і річним оборотом до 25 млн турецьких лір (7 млн дол.). Максимальна сума кредиту - 200 тис. дол., термін - 6 місяців, процентна ставка - 3,98% річних. Три чверті суми відсотків за кредитом погашає KOSGEB. Кредити надаються через банки, з якими у KOSGEB укладено угоди.
Економічне зростання чи інфляційне таргетування?
Можна наводити приклади і багатьох інших країн, де центральні банки через різні спеціальні інструменти рефінансування чи свопи підтримують економічне зростання своїх економік (наприклад, ЦБ Казахстану підтримує розвиток МСП через свопові програми; ЦБ Угорщини - через програми рефінансування тощо). Головне - це стратегія і політична воля це робити. Інфляційне таргетування - це не лише рівень інфляції, цінова стабільність, які опосередковано створюють основу для потенційного економічного зростання (ми це часто любимо повторювати). Як зазначив керуючий банку Англії в 2003–2013 рр. М.Кінг, ІТ має розглядатися як універсальна форма, що охоплює різні режими грошово-кредитної політики, які виступають окремими випадками.
Тому ми сьогодні можемо спостерігати, як центральні банки в розвинених країнах отримали подвійний мандат, з'явилися елементи грошового таргетування, відбувся відхід від процентної ставки як головного інструменту грошово-кредитної політики, новації в політиці комунікацій торкнулися розкриття прогнозу майбутньої ставки й альтернативних оцінок інфляції. Для країн, що розвиваються, характерні відхилення фактичної інфляції від цільового орієнтиру, де-факто відмова від інфляційного таргетування на користь гібридних режимів і т.ін. Загалом більшість центробанків, які успішно реалізують ІТ, здійснюють комбінацію кількісної цілі по інфляції в середньостроковому періоді і гнучкості, необхідної для відповіді на економічні шоки в короткостроковому періоді. По суті, вони проводять гнучке інфляційне таргетування. Подібну політику потрібно запроваджувати і в Україні з пріоритизацією на розвитку МСП, експорту та імпортозаміщення (разом із горизонтальними реформами).
Що робити?
Першочерговими напрямками щодо розвитку вітчизняної економіки можуть бути такі:
1. Активізація здійснення структурних реформ (судової, антикорупційної, податкової, децентралізації, виборчої, медичної, освітньої та ін.).
2. Розвиток і фінансова підтримка малого і середнього бізнесу:
- з метою розвитку МСП в Україні та для координації діяльності органів державної влади на різних рівнях, вітчизняних та іноземних організацій (у частині щодо розвитку МСП) створити відповідну інфраструктуру (Держагентство з розвитку МСП України, Держагентство гарантування кредитів МСП). Подібні структури функціонують практично в усіх східноєвропейських країнах;
- розширення доступу МСП до фінансування, у тому числі через: а) надання державних гарантій по відповідних програмах розвитку МСП; б) прийняття відповідних бюджетних програм розвитку МСП; в) активізацію роботи з МФО (сприяння використанню міжнародних кредитних ліній);
- активізація роботи Українсько-Німецького фонду (засновниками, зокрема, є НБУ і уряд) щодо кредитування МСП України та розширення його фінансових можливостей (переведення отриманих валютних коштів від МФО в гривню через операції своп НБУ за ціною ¾ облікової ставки). За умови реалізації цієї програми можна залучити в економіку України більш як 1 млрд дол. від міжнародних фінансових організацій;
- сприяння розширенню експорту МСП і підсилення інноваційного потенціалу України;
- заходи щодо розвитку підприємницької культури та навчання підприємництва.
3. Податкове, фінансово-бюджетне стимулювання розвитку експорту.
Розробка загальнодержавних програм стимулювання експорту та імпортозаміщення. Основні інструменти стимулювання (з урахуванням досвіду Туреччини, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини та ін.) такі:
- звільнення від митних зборів на імпортне обладнання;
- звільнення від ПДВ при імпорті машин і устаткування;
- звільнення від податку на прибуток терміном до трьох років;
- державні кредити із зниженою відсотковою ставкою (через Укрексімбанк);
- кредити на спеціальних умовах від спеціалізованих фінансових фондів;
- компенсація за рахунок держави ставки по комерційних банківських кредитах (у розмірі до половини суми процентних платежів);
- надання землі під реалізацію проектів на безоплатній основі, створення відповідної інфраструктури для будівництва за рахунок місцевих бюджетів і т.ін.
4. Створення інфраструктури підтримки експорту (перш за все повна відповідна спеціалізація Укрексімбанку; робота ЕКА як організації страхування експортних кредитів).
5. Розробка:
- Стратегії стимулювання імпортозаміщення для розвитку внутрішнього ринку, зниження частки імпорту у споживчому кошику і стабілізації цін;
- Стратегії високотехнологічної індустріалізації України і розвитку експортоорієнтованих виробництв товарів з високою доданою вартістю.
6. Нова роль держбанків, НБУ в економічному зростанні. Розробка НБУ спеціальних інструментів рефінансування, спрямованих на підтримку несировинного експорту, проектного фінансування та МСП.