Україна нині неспроможна забезпечити прискорений розвиток технологій і високотехнологічних галузей, оскільки параметри її інноваційно-технологічного розвитку вже давно перебувають за межами граничних інтервалів.
Такий висновок зробили вчені НАНУ у національній доповіді «Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави», проаналізувавши здобутки останнього десятиліття.
Вчені зазначають, що протягом усього періоду існування України як самостійної держави спостерігається нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін, залежність від багатьох зовнішніх чинників, виконання функції постачальника природної сировини і робочої сили для транснаціональних корпорацій та розвинутих країн, які концентрують глобальний інтелектуальний потенціал.
Натомість в Україні досі не створено запасу міцності економіки у формі арсеналу технологій, як проривних — для закріплення на зовнішніх ринках, так і технологій масового споживання — для розвитку внутрішнього ринку, констатують вчені.
За їхніми словами, економічні перетворення 1990-х рр., що супроводжувалися різким падінням рівня виробництва і платоспроможності на тлі високих темпів інфляції, позначилися неухильним зниженням інноваційної активності промислових підприємств, що сьогодні набуло незворотного характеру. При цьому структурна динаміка промисловості України за технологічними укладами з 2003 до 2008 років майже не зазнала ніяких змін.
Окрім того, ситуація зі створенням нових технологій в Україні, на думку вчених, катастрофічна. Зокрема, за даними офіційної статистики, загальна кількість придбаних нових технологій в Україні за період з 2000 по 2007 рр. становила 5633. При цьому, результати власних досліджень і розробок за останні сім років становлять у середньому 13,6% (764 технології) від загальної питомої ваги отриманих технологій. Цей показник — вкрай низький для країни, яка декларує інноваційно-інвестиційний шлях розвитку, переконані вчені.
При цьому в Україні сукупна питома вага видів діяльності, що належать до високотехнологічних і середньотехнологічних високого рівня розвитку, менша ніж 13%. Вкладення менш як 5% від інвестиційних ресурсів економіки не відповідає не тільки їхній ролі в економіці, а й потребам простого відтворення виробничого потенціалу. Складаються умови, що ведуть до згортання цих видів діяльності, застерігають науковці.
Вчені констатують, що частка продукції галузей, які відносяться до високих технологій, складає усього 4,6%. При цьому домінуючими в українському експорті є галузі середніх низьких технологій — 56,1%. Це означає, що країна орієнтується на виробництво традиційної індустріальної продукції, яка реалізується на конкурентних насичених ринках, пояснюють вчені.
«Невміння скористатися потужним вітчизняним науково-технологічним потенціалом свідчить про брак організаційного ресурсу і, відповідно, організаційних інновацій. На нашу думку, саме останнє твердження дає підстави говорити про втрачені можливості, нехтування якими не лише спричинило важкий «варіант кризи», а й збільшило розрив з провідними країнами світу», — переконані науковці.
Докладніше читайте у статті Наталії Яценко «Економіка України 1999—2008: втрачене десятиліття» у свіжому номері «ДТ».