За задумом, підписи президента, прем’єр-міністра, керівників НБУ та Мінфіну, поставлені в понеділок під листом до Міжнародного валютного фонду, мали створити видимість готовності розпочати врешті-решт спільну боротьбу за порятунок економіки. Однак, як з’ясувалося, кредит довіри вже вичерпався навіть у функціонерів МВФ, котрі донедавна вирізнялися надзвичайною прихильністю до Києва.
На жаль, прогнози в.о. голови НБУ Анатолія Шаповалова, що тільки-но МВФ отримає спільного листа, там на нього оперативно відреагують, не справдилися.
За даними джерел «ДТ», звернення української сторони повернулося до відправників на доопрацювання без розгляду керівництвом фонду. Мовляв, у Києві так квапилися якнайшвидше відправити свого чудового листа, що навіть не потрудилися провести необхідні попередні консультації з приводу його змісту. Що й викликало негативну реакцію.
Офіційного підтвердження, що звернення повернули на доопрацювання, «ДТ» поки що отримати не вдалося. Як і будь-яких роз’яснень із цього приводу. У київському офісі МВФ відмовляються від коментарів, відповіді на запит до Вашингтона поки що не отримано.
Однак певні припущення можна зробити вже зараз. Швидше за все, справа не в порушенні процедури. Українські лідери обдурили тільки самих себе, сподіваючись вразити міжнародних кредиторів публічною демонстрацією свого фіктивного єднання. Вочевидь, нині МВФ уже не готовий так беззастережно, як раніше, довіряти обіцянкам Києва. І виявляє значно меншу поступливість у пошуку компромісів зі спірних питань. А такими, як вказували експерти, є неготовність української влади підвищувати тарифи на газ для теплокомуненерго та населення, а також виконати норму про ліквідацію нежиттєздатних банків вже в першому півріччі.
Проте головним каменем спотикання залишаються, звісно ж, бюджетні проблеми. У жовтні минулого року вашингтонські функціонери повірили Києву на слово, що бюджет-2009 буде збалансованим. Однак їх, нагадаємо, жорстоко обманули. Невже в уряді розраховували, що змусять своїх заокеанських кредиторів і цього разу повірити, що «колись у травні» наш державний кошторис стане ближчим до реальності, ніж його нинішній варіант?
Тим більше що в кабмінівських змінах до держбюджету, внесених до парламенту цього тижня (№4151 від 3 березня ц.р.), нема і натяку на задекларований у листі намір виконувати «наше тверде зобов’язання відновити впевненість у нашій макроекономічній та фінансовій стабільності».
А взагалі-то урядовці молодці — трудяться не жаліючи живота свого. Іноді — навіть за того хлопця. Вже третій тиждень нема міністра фінансів, але в Мінфіні не ремствують, справно видають «продукцію».
Нікому не відомо, на скільки дірочок країні доведеться затягти паски 2009-го, а Мінфін уже видав (і Кабмін 25 лютого ц.р. затвердив) Бюджетну декларацію на наступний рік. І начебто не про Україну мова, а про іншу державу. Бюджет нам пообіцяли збалансований, з урахуванням реальних макроекономічних прогнозів. А ще зазначили, що уряд не має наміру допускати посилення податкового тягаря. Зате має намір знижувати навантаження на фонд оплати праці, розширювати базу оподаткування, вдосконалювати систему адміністрування акцизного збору...
Однак ми ж не МВФ, ми добре знаємо, чому вірити, а чому — ні...
Втім, не кажімо «ніколи». Можливо, ближче до початку 2010-го в країні знайдеться герой, котрий зможе перевернути економічну політику, поставивши її з голови на ноги. А, може, весь ресурс непопулярних рішень наша влада постарається використати вже поточного року?
Одне з останніх, ще не схвалених Верховною Радою, але успішно проведених через профільний бюджетний комітет, міститься у вже згаданому урядовому законопроекті №4151. Тож, громадяни, готуймося! Якщо цей «краснопис» пройде ВР і не буде завернутий назад президентом, із 1 квітня ц.р. у країні запровадять новий податок, сором’язливо названий «цільовою надбавкою» у розмірі 2% до ціни реалізації бензину, дизельного палива, мазуту, а також газу — скрапленого та природного. Для споживачів усіх форм власності.
«ДТ» уже втомилося нагадувати, що жодні додаткові податки, відповідно до українського законодавства, не можуть ухвалюватися пізніше як 15 серпня року, що передує бюджетному. Тобто, щоб податок почали стягувати у 2009 році, закон про нього парламент мав ухвалити не пізніше 15 серпня 2008-го. Це, знов-таки, до питання про процедуру.
«Треба, Федю, треба, — скажуть нам у Кабміні. Слідом за відомим кіноперсонажем. — Надворі криза».
Справді, з першого погляду законопроект №4151 — антикризовий, про внесення змін до бюджету та інших законодавчих актів. Та, на жаль, не в тому сенсі, що чекають від України в МВФ: до комплексного, всебічно обгрунтованого й економічно грамотного антикризового плану нам іще рости й рости.
А цей документ покликаний вирішити два основні завдання: одне не вирішуване в принципі — збалансування в найближчому майбутньому бюджету НАК «Нафтогаз України», інше — не вирішуване в березні (забезпечення аграріїв добривами і пально-мастильними матеріалами до весняно-польових робіт). А заразом і третє — потрібне і, хоч як дивно, вирішуване. Однак за наявності реальних грошей. Уряд має намір ініціювати посеред року нову бюджетну програму — із фінансування розвідувального та експлуатаційного буріння, облаштування нових родовищ вуглеводневої сировини. І от на цю, без іронії, потрібну і корисну справу капатимуть із 1 квітня наші «бензинові» та «газові» грошики — по гривні, по копієчці, загалом 1,6 млрд. грн. до кінця цього року.
Гроші для НАК у сумі 6,1 млрд. грн. — на покриття різниці між реальною ціною імпортного газу та популістськими тарифами на газ, використовуваний теплокомуненерго для виробництва тепла, — мають намір узяти переважно із надходжень ПДВ за газ, розмитнений у попередні періоди (5,1 млрд. грн.). Що дуже схоже на звичайне бюджетну проводку, грошей від якої у «Нафтогазі» реально не побільшає. До того ж голова фінансового комітету парламенту стверджує, що 6 млрд. грн. замало — потрібно майже вдвічі більше...
А коли вірити РНБОУ, загалом дірка в балансі «Нафтогазу» сягає майже 60 млрд. грн. (адже 10 млрд. потрібно ще й Ощадбанку повертати). Таку суму вже точно взяти ніде. Хіба що не платити в країні ані копійки пенсій протягом чотирьох місяців. Жартую... Хіба можна, коли всім іти на вибори!
Надзвичайно цікавими є пошуки грошей і на «паливно-добривні» потреби. Ми навіть абстрагуємося від того, що допомога для весняно-польових робіт надійде запізно. Єдиний, у кого, на думку уряду, є реальний ресурс, — це Аграрний фонд, який створювався для того, щоб закуповувати надлишки сільгосппродукції і здійснювати інтервенції в період різких стрибків цін на відповідних ринках. Сьогодні АФ зобов’яжуть закуповувати добрива і дизпаливо (продавши частину зернових ресурсів), хоча, за нинішнім законодавством, це жодним чином не входить до його компетенції. Швидше за все, він удасться до примітивного посередництва при їхній закупівлі: адже ні складів, ні іншої інфраструктури у молодого Аграрного фонду нема. Як нема ні напрацьованих механізмів, ні досвіду здійснення таких операцій.
Окрім того, ніхто в країні не знає напевне, скільки саме зерна можна реалізувати з «фондівських» засіків, а скільки необхідно залишити. Бо в АФ чимала частина зерна заставного. Й агрогосподарства, котрі здали його торік, можуть зажадати його «взад» цільною партією або частково. А можуть узагалі залишити «на поталу» державі, якщо кон’юнктура ринку буде гіршою, ніж зараз. Спробуй-но вгадай, тим більше що рік дуже нетиповий, кризовий.
Експерти збентежені: навіщо присікуватися із добривами та паливом саме до Аграрного фонду? Адже є в нашій вітчизні ще й ДАК «Хліб України». Живий-здоровий і значно універсальніший Держрезерв — той набив руку в таких справах. Але вибір уряд зробив. І, формально, про добрива та дизпаливо подбав.
Як відреагують депутати? У четвер, попри суперпозитивний висновок профільного комітету, вони не взяли законопроекту до розгляду. Зрештою, вже найближчі тижні покажуть — бути країні з новими податками з 1 квітня чи ні. Хотілось би лишень зауважити: що більше таких некомплексних, «пожежних» рішень, то менше надії, що хтось із серйозних людей у нашу серйозність повірить.