Останнім часом багато говорять про «промисловий безвіз» між Україною та Європейським Союзом. Звучить дуже гарно, але зовсім незрозуміло. Тож спробуємо розібратися, що це таке, які наслідки матиме створення «промислового безвізу» для економіки нашої країни та на якій стадії підготовки Україна перебуває зараз.
«Промисловий безвіз» — це не офіційний термін, а суспільно приваблива назва Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of industrial products, ACAA), можливість підписання якої передбачено Угодою про асоціацію з ЄС.
АСАА належить до категорії угод про взаємне визнання оцінок відповідності регламентам. Такі угоди означають, що країни взаємно визнають результати роботи органів з оцінки відповідності, тобто сертифікатів, які видають ці органи. Зазвичай угоди про взаємне визнання оцінок відповідності підписують розвинені країни, в яких рівень довіри до таких органів дуже високий. Наприклад, ЄС має угоди про взаємне визнання оцінок відповідності із США.
Однак АСАА — це особливий вид угод про взаємне визнання, бо він базується на попередній гармонізації системи технічного регулювання країни — партнера ЄС із системою, що діє в ЄС, у сферах, на які поширюватиметься угода. Це забезпечує надійніше підґрунтя для рішення ЄС про взаємне визнання оцінок відповідності, бо фактично країна-партнер застосовує ті самі норми і процедури, що й країни — члени ЄС. І це розширює потенційно коло підписантів таких угод. Протягом останніх десятиріч ЄС запропонував підписати АСАА багатьом країнам-партнерам, які мають преференційний доступ на ринок ЄС. Але допоки фактично було підписано лише одну таку угоду — з Ізраїлем 2013 року.
Таким чином, Україна може стати другою країною, з якою ЄС укладе АСАА, і однією з дуже небагатьох країн світу, з якими ЄС має угоди про взаємне визнання оцінок відповідності. Станом на кінець 2020 року ЄС підписав такі угоди з сімома країнами: окрім уже згаданих США та Ізраїлю, це Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія та Швейцарія.
Що означатиме підписання АСАА, або ж отримання «промислового безвізу», для України? Формально це приведе до визнання сертифікатів, виданих нотифікованими органами з оцінки відповідності України, в країнах ЄС, а сертифікатів, виданих нотифікованими органами ЄС, — в Україні. Таким чином, якщо український виробник промислової продукції захоче експортувати свій товар у ЄС, і для цього знадобиться сертифікат, то йому не треба буде звертатися до органу з оцінки відповідності в ЄС, достатньо буде сертифіката, який він отримав в Україні. Аналогічно й імпортер не потребуватиме додаткового українського сертифіката, — достатньо того, що оцінку відповідності здійснили відповідні європейські інституції. Отже, «промисловий безвіз» здешевлюватиме експорт та імпорт товарів, які потребують оцінки безпечності з боку органів з оцінки відповідності, тобто незалежного оцінювача.
Це, безумовно, позитивна новина, але не треба її переоцінювати, бо далеко не всім товарам потрібна така незалежна оцінка.
По-перше, АСАА стосуватиметься лише промислових товарів, на які поширюється дія технічних регламентів. У додатку ІІІ угоди зазначено 27 сфер (наприклад, електромагнітна сумісність обладнання; обладнання, що працює під тиском; іграшки тощо), щодо яких Україна зобов’язалася гармонізувати технічні регламенти з нормами ЄС. Наприклад, директива REACH, яка стосується хімічної продукції, не увійшла до поточних зобов’язань з гармонізації, а отже, про АСАА у цій сфері поки не йдеться. Насправді Україна гармонізує й решту технічних регламентів з нормами ЄС, тож потенційно АСАА колись може охопити і їх, але про це говорити наразі зарано.
Більш того, з тих 27 сфер до «першого раунду» потрапили лише три — машини, електромагнітна сумісність обладнання та низьковольтне електричне обладнання. Хоча за охопленням поточних торговельних потоків це не так уже й мало. За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, 2019 року на ці три сфери припадало 12% українського експорту в ЄС і 20% імпорту з ЄС.
По-друге, навіть якщо якийсь товар потрапляє під дію технічного регламенту, який входить до «першого раунду» АСАА, це не означає, що для експорту або імпорту цього товару треба буде отримати оцінку відповідності від незалежного органу з оцінки (це саме та процедура, яку спрощує «промисловий безвіз»). Бо ключовий документ, що супроводжує товар, — це декларація відповідності, яку заповнює виробник або постачальник, що відповідає за виведення продукції в обіг на ринку певної країни. Для товарів, які мають низький ступінь ризику з огляду на вимоги безпечності, зафіксовані у технічних регламентах, зовнішня оцінка відповідності не є необхідною. Достатньо внутрішньої оцінки самого виробника і технічних документів, які він заповнює самостійно. А отже, для товарів із низьким ступенем ризику «промисловий безвіз» не потрібен. Для спрощення торгівлі цими товарами з ЄС необхідною умовою була гармонізація технічних регламентів і прийняття відповідних гармонізованих стандартів, що вже було зроблено.
Водночас «промисловий безвіз» стосуватиметься небезпечніших, а значить, ймовірно, технічно складніших товарів. Тому можна сказати, що АСАА створюватиме сприятливі умови торгівлі саме більш технологічним обладнанням.
Інша важлива перевага АСАА — іміджева. Як уже зазначалося, лише невелике коло країн світу користуються перевагами угод про взаємне визнання. Входження України до цього кола свідчитиме як про високу довіру до системи нагляду за безпечністю товарів, яка є ідентичною системі ЄС, так і про визнану спроможність української промисловості виробляти відповідно до цієї вимогливої системи. Це полегшить доступ до ринків інших країн світу.
Передумовою підписання АСАА є повне узгодження законодавства і процедур у сферах, які охоплюватиме угода. Це включає технічні регламенти і стандарти, питання метрології, акредитації, оцінки відповідності та ринкового нагляду. Необхідно забезпечити ідентичність як «горизонтального» законодавства, що стосується всіх нехарчових товарів, так і «вертикального» законодавства, яке встановлює специфічні вимоги безпечності для певної сфери (так звані технічні регламенти). Треба забезпечити перенесення в українське нормативне поле гармонізованих стандартів, дотримання яких надає презумпцію відповідності технічним регламентам. Слід забезпечити ефективну роботу системи акредитації органів з оцінки відповідності, роботу власне цих органів та органів ринкового нагляду, які мають ключову наглядову функцію.
В Україні зроблено вже дуже багато для отримання «промислового безвізу» як у царині законодавства, так і в сфері його впровадження. І нині країна підійшла до межі, коли наш доробок почали ретельно вивчати експерти ЄС. Восени 2020 року в Україні стартувала робота технічної місії ЄС з оцінки відповідності українського законодавства таким самим нормам ЄС. Очікується, що ця робота завершиться до лютого 2021-го. Ця місія працює онлайн, але надалі протягом поточного року відбудуться візити експертів для оцінки імплементації законодавства, тобто фактичної роботи всієї інфраструктури.
За результатами роботи експертів буде підготовлено звіти, які або підтверджуватимуть повну відповідність систем, або вказуватимуть, що ще треба зробити для досягнення цієї відповідності. Тут швидкість поступу знову залежатиме від України, а саме: наскільки швидко можна буде виконати отримані рекомендації. І лише після того, як буде одержано позитивний висновок офіційної місії ЄС, що українська система технічного регулювання у сферах, які має охопити АСАА, ідентична системі ЄС, почнеться процес переговорів щодо АСАА. Нагадаю, наразі заплановано три сфери — машини, електромагнітна сумісність обладнання та низьковольтне електричне обладнання, але в принципі можна зосередитись і на одній сфері, бо АСАА підписується лише один раз як рамкова угода, а потім до неї поступово додають нові сфери.
Зараз українські політики заявляють про мету підписання АСАА протягом наступних двох років, тобто десь наприкінці 2022-го — на початку 2023-го. Це амбіційно, але потенційно можливо, якщо рекомендації експертів ЄС буде отримано швидко й так само швидко та повністю виконано. Це потребуватиме дуже серйозної й скоординованої роботи української та європейської команд. Але довгострокові вигоди, які отримає країна, варті цих зусиль.
Стаття підготовлена в рамках проєкту «Розуміння Угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією», що реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), «Реформатікс» (Тбілісі) та «Експерт-груп» (Кишинів) за фінансової підтримки уряду Швеції.