Руйнівні наслідки промислових аварій та їхні далекосяжні серйозні наслідки негативно впливають на життя людей усієї планети. На жаль, великі техногенні катастрофи продовжують відбуватися досить регулярно.
Лише торік китайське місто Тяньцзінь струсонули вибухи на складах небезпечних хімічних речовин, а бразильське селище Бенто-Родрігес - руйнівний прорив дамб, які стримують воду з відходами металургійної промисловості. Зовсім недавно стався вибух на хімічному заводі в німецькому місті Людвігсхафен. Українці, звичайно ж, пам'ятають потужну пожежу та вибух на нафтобазі поблизу міста Василькова, неподалік Києва, які забрали життя шести чоловік у червні 2015 р.
Нинішнього року виповнюється сорок років від моменту вибуху на хімічному заводі в італійському місті Севезо та тридцять років від часу пожежі на хімічному заводі "Сандоз" біля Базеля, Швейцарія - одних із найбільших промислових катастроф у Європі. У ці сумні роковини ми не можемо не перейнятися запитанням: чи можуть наші уряди зробити щось для того, аби захистити нас від катастрофічних наслідків подібних аварій? Чи отримали вони уроки з минулих лих? Хороша новина полягає в тому, що на ці запитання можна відповісти: "Так!".
Передусім країни можуть об'єднати свої зусилля в справі запобігання промисловим аваріям і зведення до мінімуму їхніх наслідків. Співробітництво між країнами-сусідами має першорядне значення для досягнення ефективних заходів із попередження, готовності та реагування у разі таких аварій. Саме цієї мети хоче досягти Конвенція Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН про трансграничний вплив промислових аварій (Конвенція про промислові аварії) у своїй допомозі державам. Вона встановлює необхідні процедури для зниження ризику виникнення аварій, визначаючи заходи безпечного управління промисловими процесами, передбачаючи широкий обмін інформацією та наявність планування на випадок надзвичайних ситуацій. На жаль, державні кордони не служать бар'єрами для наслідків промислових аварій: небезпечні речовини можуть потрапляти в річки або повітря й, таким чином, спроможні завдати шкоди відразу кільком країнам. Але якщо сусідні країни мають спільні процедури виявлення та повідомлення про небезпечні види діяльності, якщо їхні плани на випадок непередбачуваних ситуацій узгоджені, якщо влада співпрацює і громадськість добре поінформована, то колективні зусилля держав можуть зробити країни й регіон у цілому краще підготовленими до запобігання аваріям або ж зведення до мінімуму їхніх трансграничних наслідків.
За майже чверть століття від моменту прийняття Конвенції про промислові аварії (1992 р.) сорок країн та Європейський Союз приєдналися до неї. Раніше, у результаті руйнівної аварії в 1976 р. у Севезо, Європейський Союз прийняв власне законодавство, спрямоване на запобігання та контроль за промисловими аваріями. Конвенція доповнює так звану директиву Севезо, зосередивши увагу на прикордонному співробітництві. Ці два інструменти базуються на схожих принципах і покликані сприяти розвитку співробітництва з метою забезпечити високий рівень запобігання та забезпечення готовності до промислових аварій.
Україна ще має приєднатися до Конвенції та повною мірою відчути всі переваги для захисту населення й навколишнього середовища, які вона може забезпечити. Підтримка в питаннях приєднання та імплементації цього документа доступна багатьом країнам. Програма надання допомоги в рамках Конвенції спрямована на зміцнення потенціалу країн Кавказу, Центральної Азії, Східної та Південно-Східної Європи в їхніх зусиллях із імплементації цього міжнародного договору, а також на надання підтримки країнам ЄЕК ООН із перехідною економікою з метою підвищення їхньої промислової безпеки.
15 країн, включаючи Україну, на цей час користуються перевагами Програми надання допомоги, що залишається відкритою й для інших країн у справі досягнення вищих стандартів промислової безпеки.
На жаль, жоден нормативно-правовий акт не в змозі гарантувати повну захищеність населення та навколишнього середовища від нещасних випадків на виробництві, й великі аварії продовжують відбуватися. Проте після вступу в силу Конвенції про промислові аварії країни, які приєдналися до неї, стали більш підготовленими до реагування на можливі події. Однак не варто забувати, що жодна країна не застрахована від промислових аварій. Конвенція допомагає знизити їхню ймовірність і забезпечити кращий рівень готовності до них, а також пом'якшити їхні наслідки. Усі країни повинні прагнути до готовності у випадку, якщо стануться промислові аварії, а також до можливості об'єднати свої зусилля в справі забезпечення безпеки промислових процесів.
Конференція сторін Конвенції про промислові аварії є міжнародним форумом для ведення переговорів між державами про необхідні заходи в галузі промислової безпеки. Наступна сесія конференції (яка проводиться один раз на два роки) відбудеться 28–30 листопада 2016 р. у Любляні, Словенія. Україна візьме участь у засіданні як спостерігач. Одним із ключових результатів, які очікуються від зустрічі, є відкриття Конвенції для приєднання до неї всіх держав - членів Організації Об'єднаних Націй. Це поставить нас на шлях досягнення всеосяжного співробітництва в галузі промислової безпеки з метою забезпечити здоров'я та добробут населення, а також безпеку навколишнього середовища. Це також зробить свій внесок у глобальні зусилля з досягнення цілей у сфері сталого розвитку та пріоритетів для дій, викладених у Сендайській рамковій програмі зі зниження ризику лих.
Для того, щоб помилки минулого не повторювалися, давайте не тільки сподіватися, а й діяти, щоб захистити нинішні та майбутні покоління від нових севезо, "сандозів" і василькових!