За підсумками минулого року Україна збільшила свій експорт, але при цьому в загальній масі його структура не зазнала особливих змін.
У зв'язку із цим ми, як і раніше, залежні від продуктів із низьким ступенем переробки. Вони формують значну кількість робочих місць, дають нам можливість нарощувати експортний потенціал і почасти формують курс гривні, який ми побачимо завтра. Тому для розуміння перспектив розвитку української економіки важливо розглянути зовнішні економічні фактори, які на неї впливають, умови на світових ринках і майбутнє цін на наш експорт. На даний момент основу нашого експорту формують продукти АПК і металургія, тому саме їм приділимо увагу.
Ринкові тенденції у двох цих групах товарів не завжди мають високий рівень кореляції між собою, але водночас загальні світові тренди та події впливають і на них, що дає змогу простежити загальну схожість динаміки. Основний світовий порядок денний - це торговельна війна між США та Китаєм. Вона впливає на ринки, продавлюючи основні ціни та сповільнюючи зростання світової економіки. Так, останні дані ділового настрою у виробничій сфері у Франції та Німеччині свідчать про зниження темпів виробництва протягом останніх трьох місяців. Економіки основних торговельних партнерів України також сповільнили свій розвиток.
Ситуація в Європі виглядає не найкращим чином ще з початку поточного року, що не дає приводів для оптимізму. Така тенденція може свідчити про падіння зростання виробничої активності та, як наслідок, про зниження ВВП у Європі. Це не дозволить багатьом промисловим товарам відновлюватися, через що залишаються під загрозою багато світових економік, експорт яких "заточено" під ці групи товарів. До них належить і Україна. Позитивно те, що лише 40% нашого експорту орієнтовано на країни ЄС, решту ми поставляємо до країн, ринки яких поки що не піддані кризі, що насувається, і зберігають попит на колишньому рівні. Наприклад, для металургів ЄС не є ключовим регіоном збуту продукції. А от для постачальників агропродукції настають нелегкі часи.
Однак цінові позиції на основних наших експортних ринках виглядають не надто оптимістично, - ціни на більшу частину товарів українського експорту знижуються. Приводять цей процес у дію очікування зниження споживання товарів у світовому масштабі. Як наслідок, падає попит на багато металів. Основним активом, що демонструє стан світової економіки, виступає мідь. Цей кольоровий метал спроможний передбачити її майбутнє, оскільки показує попит у виробничих секторах у світі. Якщо ціни на мідь падають, отже, світова економіка сповільнюється.
На сьогодні ціни на мідь перебувають не в найкращому стані. Торговельні війни та невизначеність, пов'язана з майбутнім торговельної політики США, не дозволяють очікувати зростання попиту на цей метал. У зв'язку цим в останні дні ціни на основні промислові метали опустилися нижче за 200-денну середню ціну (вірний дідівський метод перевірки сили будь-якого активу). Динаміка цін на мідь, алюміній, нікель і срібло наочно демонструє, в якому стані перебуває промислове виробництво у світі. На цьому тлі потенціал для зростання українського експорту викликає сумніви, і зміцнення гривні на цьому тлі також буде досить обмежене. І оскільки наша економіка як була сировинною, так і залишається, за умов падаючих цін на промислові метали навряд чи варто очікувати її стрімкого зростання.
Якщо говорити про АПК, то основною статтею експорту залишаються зернові. І динаміка цін на них також не вселяє оптимізму. Торік ціни на пшеницю йшли вгору через загрози посівам у країнах ЄС, а також на узбережжі Чорного моря та в Австралії. Це породжувало надію, що настала черга США продавати пшеницю голодуючому світу, що й штовхало ціни вгору. На цьому тлі багато країн - експортерів пшениці обмежили обсяг свого можливого експорту та запровадили квоти на нього, що дало змогу збільшити ціни ще сильніше.
Після успішної за своєю суттю каральної кампанії з обмеження експорту, впродовж літа основний експортер зернових - Росія - планувала обмежити поставки приблизно на 18 млн т зерна до червня цього року. Однак цього не сталося, основною причиною виступила висока врожайність зернових у Європі, яка виявилася кращою, ніж очікувалося, що привело до значного зростання пропозиції до кінця минулого року. Тобто високі ціни були компенсовані не менш високою врожайністю та, відповідно, зниженням попиту, тобто заробити більше, ніж звичайно, не вийде.
Однак поки пшениця залишається на старих позиціях, кукурудза формує ралі, якому можуть позаздрити багато активів. Ця культура - лідер ринку сільськогосподарських товарів. На Чиказькій товарній біржі вона досягла своїх максимумів, подорожчавши за останні дні на 15%. Штовхає ціни вгору очікування недостатніх посівів у США, які за прогнозами не виправдали сподівань багатьох. Урожайність знизилася до мінімальних значень із 1980 р. Більшість виробників не змогли провести посівні роботи на тлі дощів і заморозків.
При цьому інші культури, такі як соя, поки що не мають особливого середньострокового потенціалу. Пов'язано це з торговельними митами Китаю, які було накладено на США. З одного боку, це відкриває можливості для наших експортерів у вигляді нових ринків і зниження конкуренції. З іншого - сформовані раніше запаси сої, що залишилися тільки в США, після запровадження 25-відсоткового мита з боку Пекіна, не будуть продані Китаю та хлинуть на інші ринки. Також африканська чума, яка раніше лютувала в Китаї, змогла знищити майже п'яту частину поголів'я свиней у країні. Це знижує попит на соєве борошно, з якого й виробляються корми для них. Таким чином, світові ціни на сою перебувають під тиском і до кінця сезону показуватимуть не найкращу динаміку.
Підбиваючи підсумки, важливо зазначити, що поточний рік не буде для України райдужним, але водночас він і не повторить ситуації 2016-го, коли багато експортних груп товарів сильно просіли в ціні, що й викликало додаткове зниження обсягу нашого експорту. Цього року не варто очікувати істотного зростання світових цін на сировину та, як наслідок, поліпшення ситуації в українській економіці. Більш збалансованим виглядає АПК, оскільки не має перекосу за якоюсь однією ключовою групою товарів, а формує досить широку диверсифікацію у своїй лінійці, знижуючи ризики для експорту. Про металургію цього, на жаль, не скажеш. Тут бажано диверсифікацію хоча б розпочати, наприклад, переходячи до видобутку рідкісних металів, зокрема літію, запаси якого в Україні одні з найбільших у Європі.