Очевидно, не залишаючи надій здійснити бюджетний бліц-криг 4 грудня, коли нинішній склад парламенту, який уже запакував свої валізи, має провести останнє пленарне засідання, Кабмін опублікував оновлені макроекономічні прогнози на наступний рік. Оцінюючи перспективи, уряд традиційно продовжує вірити в краще. Але навіть такий відомий оптиміст, як Микола Азаров, визнав, що через виникнення загрози другої хвилі економічної кризи треба терміново «вносити корективи і діяти, щоб виправити ситуацію» та «вийти з кризи сильнішими».
При цьому глава уряду озвучив дуже правильну тезу про те, що для цього Україні слід знайти власний курс, бо «крім нас самих, наші інтереси ніхто не захистить» і «опиратися можна тільки на власні сили».
Важко не погодитися з прем’єр-міністром і в тому, що гальмування темпів зростання економіки цього року сталося через «низку економічних, в основному зовнішніх, причин». Поточна світова кон’юнктура справді не сприяє нинішній українській економіці. Як і раніше, технологічно відсталій, сировинній, енерго- і доларозалежній, монополізованій, надмірно зарегульованій, корумпованій тощо. Та оскільки жоден із цих діагнозів із вуст глави уряду не пролунав, доводиться дуже сумніватися, що з уже проведеного, за його словами, аналізу зроблено правильні висновки. Хоча б тому, що прем’єр не сповістив громадськість про зміст отриманих висновків. Ніхто поки що не опублікував і оновлених відповідно до поточних економічних реалій програм стратегій антикризового реагування. І, нарешті, не можна поки що зробити жодних висновків, виходячи зі змісту бюджетного законопроекту: за дуже поганою звичкою, що встановилася в Україні, бюджетне планування залишається надзвичайно закритим процесом.
Невдячна річ - прогнози
Президентську установку ухвалити бюджет у листопаді нинішні уряд і парламент виконати так і не змогли. До 20 листопада, на яке це дійство спочатку перенесли, виправлений (порівняно з надто оптимістичним початковим варіантом) урядовий проект головного кошторису країни не був готовий. У зв’язку з цим на наступний вівторок, 4 грудня, і було спеціально призначено останнє засідання нинішнього скликання парламенту, який спочатку планував завершити свою роботу майже на місяць раніше - 9 листопада.
На жаль, у нинішньому бюджетному процесі складно визначити, яке зло з двох уготованих переважніше. Або ухвалити бюджет без розгляду за належною процедурою, фактично схваливши «купівлю кота в мішку». Або бути готовим, що країні в нинішніх непростих економічних умовах доведеться починати новий рік без закону про держбюджет, бо ймовірність його доноворічного прийняття новим парламентом невелика.
Тим часом уряд, так поки що й не опублікувавши проекту держбюджету, таки сподобився затвердити оновлені макропрогнози. На підставі яких, мабуть, і буде зверстано проект загальнодержавного фінансового кошторису на майбутній рік.
Треба сказати, що, оскільки на підставі цих прогнозів розраховуються доходи і видатки держбюджету (основними відправними точками є розмір очікуваного номінального ВВП і кілька інших показників, серед яких валютний курс), ці прогнози завжди були справою політичною, найчастіше маючи мало спільного з реальною дійсністю. Очевидно, що саме з політичних причин так і не переглянули очевидно нездійсненних ще з літа прогнозів року нинішнього.
Як повідомив після засідання Кабміну, що відбулося 28 листопада, перший заступник міністра економрозвитку та торгівлі Анатолій Максюта, у цьому прогнозі очікується прискорення зростання української економіки до 3,4% у 2013-му за інфляції 4,8%. Розмір номінального ВВП при цьому має становити
1576 млрд. грн.
Примітно, що саме напередодні Микола Азаров визнав, що через погіршення світової кон’юнктури 2012 року зростання української економіки буде набагато меншим, ніж планувалося. «Ми орієнтувалися на економічне зростання (2012-го) приблизно 3,5%. Добре, якщо матимемо плюс після закінчення року», - сказав він.
Тижнем раніше, коментуючи підготовку макропрогнозу-2013, пан Азаров повідомив, що уряд завершує відповідні консультації з Міжнародним валютним фондом (МВФ), уточнивши при цьому, що розраховує на зростання ВВП приблизно 3%. «За оптимістичних ситуацій може бути більше. У разі, якщо кон’юнктура світових ринків не зміниться на краще, а буде такою, як нині, то буде трохи менше - може, 2,4-2,5%», - стверджує перша особа українського уряду.
Мабуть, якби було так, то було б дуже непогано, якщо врахувати, що «така, як нині», кон’юнктура світових ринків вилилася в падіння українського ВВП у минулому кварталі на 1,3% (тоді як у першій і другій чвертях зростання становило 2 і 3% відповідно).
Довідка DT.UA
На думку більшості незалежних економістів, на сьогодні українська економіка продовжує падіння. При цьому уряд заклав у проект держбюджету на поточний рік прогноз зростання реального ВВП на 3,9% за споживчої інфляції 7,9%, оцінюючи номінальний ВВП в 1500 млрд. грн. За підсумками січня-жовтня замість інфляції було зафіксовано дефляцію 0,3%. При цьому й досі цей макропрогноз-2012 офіційно не переглядався. Відповідно до опублікованого також днями консенсус-прогнозу Мінекономрозвитку (готується на підставі оцінок представників неурядових структур), зростання реального ВВП України 2012 року становитиме не більш як 1%, а 2013-го - 2,9%.
Спроби узгодити макропрогнози з головним нинішнім кредитором України - Міжнародним валютним фондом поки що безрезультатні. Як зізнався
27 листопада міністр економічного розвитку та торгівлі Петро Порошенко, Києву поки що не вдається узгодити з МВФ макропоказники бюджету на 2013 рік. Відповідаючи на запитання, коли можна очікувати ухвалення держбюджету, Порошенко сказав: «Моя відповідальність - це підготовка макропоказників, і зараз у нас ведеться активна дискусія з МВФ. Вони не погоджуються». Як не погоджуються вони поки що й на відновлення фінансування в рамках усе ще діючої кредитної програми.
Минулого тижня (21 листопада) представник МВФ в Україні Макс Альєр заявив, що ситуація з виконанням Україною вимог фонду поки що залишається без змін. «Фундаментальні труднощі України залишилися все тими ж, що й раніше», - заявив він. І додав: «Усе те, про що ми просили Україну раніше, залишається на колишньому місці». За словами представника МВФ, «на сьогодні український уряд виявляє бажання відновити співробітництво з фондом», але той «очікує від української сторони прийняття пакета заходів з реформування української економіки, досягнення макроекономічної стабільності».
Як відомо, одна з ключових умов, у яких фонд не погоджується йти на поступки, - підвищення тарифів на газ для населення з метою їх приведення до реальної собівартості. Ну а оскільки цей рівень нині становить лише приблизно третину від ціни російських закупівель, піти на таке значуще підвищення тарифів українська влада поки що ніяк не може наважитися.
Ще один пункт, навколо якого, мабуть, поки що немає порозуміння, - гнучкість курсу гривні до долара. У середині листопада пан Альєр публічно нагадав українській владі, що, як і раніше, рекомендує Україні перейти до плаваючого курсу гривні, щоб економіка країни могла протистояти зовнішнім шокам. Згідно з опублікованими цього тижня оцінками фонду (у рамках щорічних консультацій за статтею IV його статуту), його експерти вважають поточний курс гривні дещо завищеним порівняно з реальним - на 8-13%.
Ризикнемо наразитися на невдоволення маститих економістів і аналітиків, припустивши, що девальвація гривні - не найкращий із методів подолання нинішніх труднощів української економіки. Хоча б тому, що, збільшуючи навантаження переважно на держбюджет і гаманці простих громадян, вона не розв’язує жодної з кричущих структурних проблем української економіки (однак це тема для окремої публікації).
Тим часом, як заявив цього тижня директор департаменту з міжнародних відносин МВФ Джеррі Райс, фонд «поки що не визначився з умовами подовження співробітництва з Україною і не може назвати строків візиту технічної місії МВФ в Україну».
«Що я можу сказати відносно України, то це те, що влада висловлює інтерес до відновлення програми співробітництва з МВФ, однак умови співробітництва ще не обговорювалися. І ми поки що не одержували від української сторони пропозицій направити в країну місію для переговорів», - така тональність у висловлюваннях пана Райса свідчить про не надто високу зацікавленість цієї організації у відновленні активного співробітництва з Україною. Перед функціонерами МВФ, мабуть, сьогодні стоять значно актуальніші, на їхню думку, проблеми.
Справи зарубіжні
І тут доцільно відволіктися на проблеми нинішньої загальносвітової кон’юнктури, коли вже залежність української економіки від останньої настільки очевидна. У принципі нинішня міжнародна кон’юнктура має не надто поганий вигляд. За даними останнього опитування інвесторів, проведеного агентством Bloomberg, світова економіка зараз перебуває в найкращій формі за останні 18 місяців. Підстави для цього - певне поліпшення перспектив розвитку Китаю і надії на те, що Сполучені Штати не допустять «фіскального обриву» (fiscal cliff). Так, дві третини з 862 опитаних респондентів заявили, що ситуація поліпшується або принаймні стабільна. Для порівняння: у вересні подібної думки дотримувалася тільки половина інвесторів.
Три чверті опитаних вірять, що президент США Барак Обама і Конгрес зможуть дійти згоди щодо скорочення бюджетного дефіциту, інакше американській економіці не уникнути серйозних проблем, погіршення кредитного рейтингу і стану бюджету. По суті, «фіскальний обрив», який поки що загрожує статися вже у січні 2013-го, передбачає програму автоматичного скорочення державних видатків і підвищення податків у найближче десятиліття на 7 трлн. дол. У 2013 році такі заходи начебто повинні заощадити американській скарбниці близько 607 млрд. дол.
Та якщо американська влада не зможе знайти вихід із ситуації, то, на думку бюджетного комітету Конгресу, на країну наступного року очікує спад економіки приблизно на 0,5%. Про наближення «фіскального обриву» інвестори і політики знову активно заговорили у вересні, коли Федеральна резервна система оголосила про початок третього раунду політики кількісного пом’якшення. Рік закінчується і розмови на цю тему почастішали, а в останні тижні ця тема є одним із головних чинників невизначеності для інвесторів. Невизначеність лякає найбільше, а в цьому разі тривога примножується ще й на тлі загальної слабкості світової і, зокрема європейської, економіки.
Якщо у розв’язання американських проблем інвестори не можуть не вірити (інакше все пропало!), то щодо перспектив подолання кризи в єврозоні їхні погляди, як і раніше, дуже і дуже песимістичні (зокрема це позначилося і на результатах вищезгаданого опитування Bloomberg).
Втім, цього тижня гострота проблем трохи знизилася і тут. Пов’язано це з тим, що європейцям вдалося поки що відкласти фінансовий крах Греції.
Як повідомили у понеділок, 26 листопада, світові ЗМІ, рада міністрів фінансів єврозони - так звана Єврогрупа і представники МВФ після тривалих переговорів таки домовилися щодо питання фінансової допомоги Афінам. На підсумкову нараду (третю тільки в листопаді) до Брюсселя навіть прибула директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард. Рішення було прийняте після 12-годинних дебатів через 15 днів після того, як грецький парламент ухвалив бюджет на 2013 рік, оформлений відповідно до вимог міжнародних кредиторів. За даними німецької Welt am Sonntag, минулого тижня Єврогрупа провела спеціальну секретну нараду в Парижі, на якій і було прийнято принципове рішення щодо Греції. У суботу, 24 листопада, перед зустріччю в Брюсселі було організовано спеціальну телеконференцію, під час якої міністри фінансів ще раз обговорили грецьку проблему, перш ніж виносити остаточний вердикт у понеділок. Повідомлення про надання фінансової допомоги Греції на 44 млрд. євро надійшло у той момент, коли резерви центрального банку цієї країни були вже практично спустошені. Без нового траншу Афіни майже неминуче змушені були б оголосити про своє банкрутство. Причому не виключено, що вже цього тижня. Фінансовий крах Греції означав би її вихід з єврозони з усіма відповідними наслідками.
Нинішнього траншу уряд країни гарячково очікував, починаючи з кінця червня 2012 року, лякаючи своїх кредиторів, Європу і світ загрозою свого банкрутства. Починаючи з вересня «трійка» кредиторів Греції - МВФ, Європейський центральний банк (ЄЦБ) і Європейська комісія - вела напружені переговори з Афінами про умови надання фінансової допомоги. Торг навколо грецького траншу відбувався на тлі фактичної соціально-економічної катастрофи в цій країні: її економіка скоротилася приблизно на одну п’яту за минулі три роки, а рівень безробіття стійко коливається біля позначки 25%.
Виділена нині грошова ін’єкція дасть можливість грецькому уряду виплатити пенсії та зарплати бюджетникам у грудні. Грецькі банки також одержать свою частку. Але наскільки тривалим буде полегшення - велике питання.
Досягнута домовленість передбачає перелік заходів, спрямованих на досягнення довгострокової стійкості грецького боргу, включаючи зворотний викуп зобов’язань, зниження відсоткових виплат, подовження строків погашення. Згідно з оновленим варіантом угоди, греки скоротять свої борги з нинішніх понад 170% ВВП до 124% ВВП - до 2020 року (раніше - 120% ВВП) і до 110% - до 2022 року. Але перед зниженням до обіцяного рівня у 2013-му навантаження збільшиться до 190% від ВВП або навіть до 200%.
Слід сказати, що узгоджений план ще мають схвалити національні парламенти. Крім того, його виконання виглядає досить проблематичним із боку Афін - надто непосильний за такого поганого стану економіки борговий тягар навіть після його реструктуризації (пролонгації). Вочевидь, розуміючи це, два члени «трійки» - МВФ і ЄЦБ, за даними Der Spiegel, закликали уряди країн - кредиторів єврозони відмовитися від половини своїх боргових претензій до Афін. Однак ця пропозиція наштовхнулася на підтриману Єврокомісією негативну позицію Німеччини, лідери якої публічно виступили «проти списання», висловившись за пошук «іншого рішення».
До пошуків інших рішень європейських лідерів закликають і експерти Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які заявили нинішнього тижня про чергове зниження своїх прогнозів для єврозони. На їхню думку, криза в Європі нині є найбільшим гальмом глобальної кон’юнктури. Причому ситуацію не виправлять навіть низка прийнятих останнім часом заходів жорсткої економії, які матимуть тільки короткостроковий ефект.
Після передбаченого експертами ОЕСР спаду економіки єврозони на 0,4% у 2012-му вони очікують, що вона балансуватиме на межі рецесії й наступного року, скоротившись іще на 0,1%. І тільки в 2014 році ОЕСР очікує відновлення зростання в зоні використання євровалюти до 1,4%.
Розкладка за окремими країнами не дає особливих приводів для оптимізму жодній із них. Так, у Німеччині очікується приріст ВВП лише на 0,6% у 2013-му, та й то за умови, що вдасться взяти під хоча б відносний контроль проблеми, що звалилися нині на європейський регіон загалом. Інші провідні економіки ЄС очікує або стагнація (Франція - 0,3%), або повноцінний спад (Італія). Немає підстав сподіватися на позитивні результати в «європейських пацієнтів» - Іспанії, Португалії та Греції. Отже, експерти ОЕСР радять урядам європейських країн подвоїти зусилля з подолання кризи, тому що їхній нинішній перелік і інтенсивність вони вважають недостатніми.
Що далі?
Отже, нинішній перепочинок, який робить поки що благодушними кредиторів (завдяки якому, до речі, українському Мінфіну вдалося залучити на зовнішніх ринках 1,25 млрд. дол.), знову виявиться, швидше за все, лише тимчасовим.
От і Нуріель Рубіні, який став в останні роки макропрогнозним гуру (передбачив свого часу економічний колапс 2008 року), у черговий раз «порадував» новими апокаліпсичними пророцтвами. У своїй статті для Project Syndicate економіст передбачив новий обвал фінансових ринків у 2013-му, який він вважає неминучим. Головним обґрунтуванням є відсутність значущих поліпшень у світовій економіці та перспектив зростання практично в кожному з її традиційних опорних центрів - Сполучених Штатах, Європі, Азії та країнах БРІКС.
Однією з причин загострення ризиків у світовій економіці пан Рубіні вважає поширення режиму жорсткої економії бюджетних коштів у більшості розвинених країн. Небезпеку, на його думку, посилює те, що кризові явища починають проникати в ядро єврозони. Що ж до США, то навіть якщо Обама та республіканці в Конгресі зможуть домовитися про бюджетний план, уникнувши тим самим «фінансового обриву», скорочення видатків і збільшення податків призведуть до сповільнення зростання у 2013 році принаймні на 1% ВВП.
Тож тільки-но практиковане нині майже всіма центробанками накачування фінансової системи ліквідністю припиниться (лік надрукованим грошам уже давно пішов на багато трильйонів), це неминуче призведе й до обвалу вартості активів.
З огляду на той факт, що з 2008 року прогнози пана Рубіні вже неодноразово не справджувалися, можливо, що їм і не слід надавати надто великого значення. Принаймні перелічені економістом недоліки світової економіки можуть і не «вистрілити» вже наступного року. Утім, це не применшує серйозності самих проблем - настільки очевидними є виклики, що стоять перед світовою фінансово-економічною системою. На жаль, навіть досить якісна діагностика поки що не пропонує адекватних рецептів реального оздоровлення ситуації. Жоден із сьогоднішніх гуру та світил економічної думки, як і численних «фабрик думок» та інститутів розвитку, поки не запропонував такої, що заслуговує на довіру, концепції оздоровлення сучасної капіталістичної системи, завдяки якій їй удасться уникнути летального результату, що виглядає наразі неминучим. Який, до речі, найяскравіше виявляється в зниженні довіри до американського долара як загальносвітової резервної та розрахункової одиниці передусім з боку багатих на золотовалютні запаси центробанків (особливо китайського).
Отже, виходу поки що не знайдено, чого не скажеш про Україну, недорозвиненість економіки якої залишає величезне поле для поліпшень (тож до «їхнього» загнивання нам ще дуже далеко). Буде це зниження корупції або наведення порядку в сфері держзакупівель і держінвестицій, чи, як і раніше, неоране поле на ґрунті енергоефективності та зниження імпортозалежності. Величезні ресурси, як і колись, можуть відкрити грамотні заходи для дедоларизації, детінізації та дерегуляції підприємництва, поліпшення бізнес-клімату та захисту прав власності, наведення ладу в судах і правоохоронних органах. Ну й, нарешті, у практично зруйнованому нині секторі інвестицій в інтелект і професійну кваліфікацію майбутніх поколінь - сфері освіти. Усі ці пункти здебільшого вже десь включено у різноманітні програмні документи. Причому більшість із них міститься навіть у нині діючій програмі президентських реформ. Час владі нарешті взятися за реалізацію хоча б уже запланованого. Скориставшись, наприклад, новою 2,5-річною передвиборною паузою та прислухавшись, нарешті, до інстинкту самозбереження. Інакше країну та її економіку під час нинішнього загальносвітового кризового витка може очікувати повноцінний колапс замість бажаного не одним лише прем’єром посилення.